Ухвала суду № 139151153, 21.08.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/1642/26

Провадження № 1-кп/348/271/26

21 серпня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області клопотання у кримінальному провадженні № 62024080100005711

щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Пасічна, Надвірнянського району Івано-Франківської області, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.307, ч.5 ст.407 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5

встановив:

21.08.2026 прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави. В обгрунтування клопотання наведено таке. На розгляді у Надвірнянському районному суді Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.307, ч.5 ст.407 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України на даний час наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: - переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений розуміє, що за вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на певний строк; - незаконно впливати на свідків, оскільки обвинуваченому відомо про них і він проходив із вказаними свідками військову службу; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений може симулювати хворобу, підробивши для цього документи або іншим обманом не перебувати в умовах ізоляції; - продовжити вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, дані про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, запобігти зазначеним вище ризикам шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо. Також прокурор зазначив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Просив не визначати розмір застави як альтернативного забобіжного заходу, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 407 КК України.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив таке задовольнити.

Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання прокурора.

Його захисник проти задоволення клопотання заперечив, просив визначити обвинувачемному альтернативний запобіжний захід у виді застави або змінити запобіжний захід на запобіжний захід у виді домашнього арешту. Покликався на те, що у кримінальному провадженні підозра не є обгрунтованою. Надані суду докази є неналежними та недопустимими, про що сторона захисту подасть відповідне клопотання у наступному засіданні. Психотропну речовину виявили не у обвинуваченого, а забрали з відділення "Нова Пошта", обвинуваченому психотропна речовина не належить і він її не замовляв. Самовільне залишення військової частини вчинене у стані слабкості, оскільки обвинувачений був морально виснажений. Вилучені у нього ваги не містили залишків наркотичного засобу. Зазначені у клопотанні ризики є недоведеними. Так, обвинувачений не має судимостей має стійкі соціальні зв`язки, а тому щодо нього не може бути обраний найсуворіший запобіжний захід.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи на яких ґрунтуються вимоги прокурора, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду клопотання і вирішення його по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Під час розгляду клопотання сторона захисту оспорювала наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, водночас враховуючи обсяг доказів, що були досліджені у ході судового розгляду, є достатні підстави вважати, що обвинувачений обгрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінований йому кримінальних правопорушень. Відхиляючи доводи сторони захисту у цій частині суд зазначає, що стандарт доведення обгрунтованої підозри відрізняється від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом. Сторона захисту не подавала клопотань щодо визнання доказів недопустимими, а також у ході дослідження доказів суд не встановив, що докази сторони обвинувачення є очевидно недопустимими.

Прокурор обгрунтовує клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на момент розгляду клопотання, на його думку не зменшилися та не перестали існувати. Сторона захисту повністю заперечує наявність таких ризиків.

Що стосується ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суддя вважає за доцільне вказати, що ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Незважаючи на це сторона обвинувачення обгрунтовує вказаний ризик виключно неминучістю покарання у виді позбавлення волі. Зважаючи на наведене, суддя вважає недоведеним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Відомостей про спроби обвинуваченого втекти чи переховуватися від органу досудового розслідування сторона обвинувачення не надала.

Що стосується ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, суддя вважає такий необгрунтованим, оскільки незаконний вплив на свідків є недоведеним. Так, у ході судового розгляду сторона обвинувачення не заявила клопотання щодо допиту свідків сторони обвинувачення. У обсяг доказів, які підлягають дослідженню включено тільки свідка сторони захисту. Крім цього, свідок, якого просить допитати сторона захисту є військовим командиром обвинуваченого, а обставин, які б свідчили про можливість впливу на цього свідка обвинуваченим не наведено.

Що стосується ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суддя вважає такий необгрунтованим, оскільки поведінка обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення жодним чином не свідчить про намагання симулювати хворобу чи підробити документи для цього. Прокурор також зазначає, що обвинувачений перебуваючи на волі не буде з`являтися до суду, що затягуватиме розгляд справи, однак це є процесуальним обов`язком обвинуваченого і не охоплюється поняттям "перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином", оскільки КПК України передбачає дієву систему заходів процесуального примусу, що забезпечує виконання учасником процесуальних обов`язків.

Водночас, суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшився і не перестав існувати. Обвинувачений перебуваючи на волі зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме залишити самовільно розташування військової частини чи вчинити кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів. Це підтверджується послідовністю з якою кримінальні правопорушення були вчинені. Так, обвинувачений починаючи з 2024 року систематично вчиняє кримінальні правопорушення, останні з яких були припинені працівниками поліції і після цього обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обставин на спростування наявності такого ризику, а також обставин, які б свідчили про те, що такий ризик зменшився не наведено. Так, обвинувачений не розпочав лікування від наркотичної залежності, хоча захисник неодноразово зазначав, що він вживає наркотичні засоби через стан здоров`я. Хоча обвинуваченого і характеризують позитивно за місцем проживання та за місцем несення служби, однак обвинувачений безвідповідально ставиться до проходження військової служби, оскільки неодноразово самовільно залишав військову частину, підводив таким чином безпосереднього командира та побратимів, причини таких дій у ході судового розгляду не були наведені. Сам обвинувачений зазначив, що з серпня 2025 року жодного разу не з`явився на службі. Надані суду медичні документи свідчать про перебування обвинуваченого на стаціонарному лікуванні у період з 21.05.2026 до 25.05.2026, з 22.09.2025 до 13.10.2025 та про оперативне втручання 30.12.2020, однак кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.407 КК України були вчинені 11.07.2024 та 22.12.2024.

Відповідно до ст.199 КПК України у ході розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор повинен довести, що заявлені ризики після обрання запобіжного заходу не зменшилися та не перестали існувати, а також те що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи репутацію обвинуваченого, відомості про його особу, а також наявність ризику визначеного п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризику, який суд вважає доведеним та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. У випадку зміни запобіжного заходу на таких, що не передбачає ізоляції обвинуваченого від суспільства, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правоопрушення.

Крім цього, вирішуючи питання про призначення застави як альтернативи триманню під вартою, суд виходить із того, що ОСОБА_3 обвинувачують у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу психотропних речовин, що у поєднанні із характером інкримінованих йому дій та встановленими у ході розгляду обставинами вчинення кримінальних правопорушень не дають підстав для визначення застави при вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу.

Тому продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави у даному випадку є виправданим.

Висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 199, 333КПК України, суд,

постановив:

клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 19.10.2026 у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)" без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її проголошення.

Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1