Ухвала суду № 139151015, 21.08.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/1358/26

Провадження № 1-кс/938/207/26

УХВАЛА

про розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

21 серпня 2026 року селище Верховина

Слідчий суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, погоджене прокурором, у кримінальному провадженні №62024170040001904 від 19.10.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Замулинці Коломийського району Івано-Франківської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

21.08.2026 року до слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області поступило клопотання слідчого СВ Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, яке погоджено з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК україни.

Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими обгрунтовується необхідність його застосування, надані підозрюваному ОСОБА_4 , з дотриманням строку, встановленого ч. 2 ст. 307 КПК України.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 обґрунтовано тим, що СВ Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені №62024170040001904 від 19.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Замулинці Коломийського району Івано-Франківської області, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, як зазначається в цьому клопотанні досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 солдат ОСОБА_4 (надалі ОСОБА_4 ), який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 03.12.2022 року, прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації та призначений до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 13.02.2023 року №44 солдат ОСОБА_4 , який прибув для проходження військової служби з військової частини НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації на особливий період, призначено на посаду стрільця снайпера 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що з 13.02.2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Відповідно до указу Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 , достеменно було відомо, оскільки указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, 01.09.2024 року близько 22:30 год. самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та на даний час до розташування військової частини не повернувся.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 01.09.2024 року близько 22:00 год., діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та перебував поза її розташуванням по даний час, проводячи службовий час на власний розсуд, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обгрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор у судовому засіданні наполягав на застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, як альтернативного триманню під вартою, в максимальному розмірі КПК України, як для особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тобто 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник та підозрюваний у судовому засіданні просили визначити заставу, як альтернативну триманню під вартою, в мінімальному розмірі КПК України, як для особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тобто 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснюється слідчими СВ Верховинського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області на підставі постанови першого керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 16.10.2025 року про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування.

20.08.2026 року у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Замулинці Коломийського району Івано-Франківської області, фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, шляхом вручення письмового повідомлення.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 , будучи не судимою особою, підозрюється у вчиненні двох злочинів, за які законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять роки, у зв`язку з чим відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України до нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У ч.2 ст. 177 КПК України закріплено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави для слідчого судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З приводу наявності обґрунтованої підозри слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду «обгрунтована підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series А, № 182). При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду під обґрунтованою підозрою слід розуміти «розумну підозру, а не щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, слідчий суддя вважає, що наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Зокрема, обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_4 , підтверджується повідомленням командира військової частини НОМЕР_2 про виявлення кримінального правопорушення від 17.09.2024 року, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.09.2024 року №456; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.09.2024 року №245; актом службового розслідування за фактом відсутності на місці несення служби 06.09.2024 року солдата ОСОБА_4 ; протоколом затримання ОСОБА_4 від 20.08.2026 року.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, крім встановлення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, зобов`язаний також встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 доведено наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду доводиться тим, що підозрюваний, зважаючи на відомі йому факти встановлення органом слідства доказів його вини та перебуваючи в статусі підозрюваного, усвідомлює можливість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинення ним тяжкого злочину. Також в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , згідно довідки наданої Кривопільським старостинським округом № 37, виписаний 06.10.2025 року із АДРЕСА_1 та на даний час не зареєстрований за місцем проживання, що свідчить про відсутність тісних соціальних зв?язків на території Верховинського району та додатково підтверджує можливість останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Згідно з ст.194 КПК України, якщо існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор, слідчий, є достатнім для застосування слідчим суддею запобіжного заходу (ст.194 КПК України).

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Прокурором доведено, що застосувати запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання чи особистої поруки не можливо, оскільки ОСОБА_4 офіційно не працює, тобто не має постійного джерела доходу, що може спонукати його на вчинення нового умисного корисливого злочину, підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, усвідомлює неминучість покарання за нього, до органу досудового розслідування не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки.

Підозрюваного ОСОБА_4 затримано 20.08.2026 року о 20.50 годин.

З огляду на викладене, вараховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст.407 КК України, за скоєння якого не допускається застосування ст.ст.69,75 КК України, то слідчий суддя прийшов до переконливого висновку, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором, необхідно задовольнити, а до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 20.50 годин 19.10.2026 року включно, тобто строком на 59 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

На підставі ч.4 та ч.5 ст. 182 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу.

Зокрема, відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину ( ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України), - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» установлено в 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 3328 гривень.

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку щодо визначення застави підозрюваному ОСОБА_4 в розмірі 199680 гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року) та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України. Внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є не завідомо непосильним для нього.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спитрні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 532, 534 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Замулинці Коломийського району Івано-Франківської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 59 днів, а саме до 20.50 годин 19.10.2026 року, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".

Копію ухвали направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12), та вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору негайно після її оголошення.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, що відповідає 60 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач- ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 19.10 2026 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави такі обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 19.10 2026 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує її внесення має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, ОСОБА_4 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_6