Рішення № 139151005, 20.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/795/26

Провадження №2/338/894/26

20 серпня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 16 жовтня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 16.10.2023-100003129, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 3500 грн строком на 42 дні, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Кредитні кошти в сумі 3500 грн були перераховані на банківську платіжну картку, зазначену відповідачем під час укладення договору. Однак відповідач у встановлений договором строк кредит не повернув та проценти за користування ним не сплатив.

Станом на 14 травня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 6587 грн, із яких: 3500 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 3087 грн - заборгованість за процентами.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з нього вказану заборгованість, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати, пов`язані з направленням відповідачу копії позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою суду від 27 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти заочного розгляду справи не заперечив, позовні вимоги підтримав.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, повторно в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на спростування заявлених вимог не подав.

З огляду на належне повідомлення відповідача, його повторну неявку без повідомлення причин, неподання відзиву, а також відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статей 280 - 282 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2023 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали кредитний договір № 16.10.2023-100003129, складовими частинами якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Відповідно до заявки дата надання кредиту - 16.10.2023 р., сума кредиту - 3500 грн, строк кредитування - 42 дні з дати надання кредиту, дата повернення кредиту - 26.11.2023 року.

Первинний період користування кредитом визначено тривалістю 14 днів із дня його надання, а кожний наступний черговий період - тривалістю 14 днів із дня закінчення попереднього періоду. Продовження строку кредитування договором не передбачено.

Сторони погодили фіксовану процентну ставку в розмірі 2,1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надано кредит. Проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту або її неповерненого залишку на кількість днів користування кредитом та на погоджену процентну ставку.

Проценти за первинний та чергові періоди підлягали сплаті в останній день відповідного періоду, а основна сума кредиту в розмірі 3500 грн одним платежем в останній день строку кредитування. Комісії договором не встановлені.

Із матеріалів справи вбачається, що заявка та акцепт містять анкетні дані ОСОБА_1 , його адресу, номер мобільного телефону та реквізити банківської платіжної картки НОМЕР_1 . Акцепт підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором T212, направленим на зазначений ним фінансовий номер телефону.

Ідентифікація відповідача здійснювалася також із використанням Системи BankID Національного банку України. Отримані через цю систему дані щодо прізвища, імені та по батькові, дати народження і реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідають відомостям, зазначеним у кредитному договорі.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, якими обмінялися сторони, або волю сторін виражено за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

За змістом статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Відповідно до частин третьої, шостої та восьмої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття іншою стороною. Відповідь про прийняття пропозиції може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в установленому законом порядку, заповнення формуляра заяви про прийняття пропозиції в електронній формі або вчинення дій, які відповідно до змісту пропозиції вважаються її прийняттям. Якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про її прийняття.

За приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, кредитний договір укладено сторонами в передбаченій законом електронній формі. Надання відповідачем своїх персональних даних, реквізитів банківської картки, проходження ідентифікації та підписання акцепту одноразовим ідентифікатором свідчать про його волевиявлення на укладення договору на визначених у заявці й акцепті умовах.

Факт виконання позивачем обов`язку з надання кредиту підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої 16 жовтня 2023 року о 22 год 19 хв за договором № 16.10.2023-100003129 здійснено виплату 3500 грн на платіжну картку НОМЕР_2 *99. Номер платіжного засобу, на який перераховано кошти, за першими шістьма та останніми двома цифрами відповідає номеру картки НОМЕР_1 , зазначеної самим відповідачем у заявці як картка для перерахування кредитних коштів.

Таким чином, сукупність наданих позивачем доказів підтверджує як укладення сторонами кредитного договору, так і фактичне отримання відповідачем коштів у розмірі 3500 грн.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, встановлених договором.

За кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно, зокрема, від розміру кредитного ризику, строку користування кредитом та інших обставин, які існували на дату укладення договору.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач платежів на погашення кредиту та процентів не здійснював. Тому неповернутою залишається вся отримана сума кредиту - 3500 грн.

Позивач нарахував проценти за період із 16 жовтня до 26 листопада 2023 року включно, тобто виключно в межах погодженого сторонами 42-денного строку кредитування.

При цьому в окремих положеннях позовної заяви позивач послався на ставки «Економ» у розмірі 2 % та «Стандарт» у розмірі 3 % за день. Однак підписані відповідачем заявка й акцепт містять інші індивідуально погоджені умови - єдину фіксовану процентну ставку в розмірі 2,1 % за день протягом усього строку кредитування. Саме цю ставку використано позивачем у поданому до суду розрахунку заборгованості.

Зазначена неточність у текстовому викладі позовної заяви не впливає на розмір заявлених вимог, оскільки належні умови кредитування підтверджені заявкою й акцептом, а нарахування процентів здійснено відповідно до цих умов.

За погодженої ставки 2,1 % в день сума процентів за один день становить: 3500 грн ? 2,1 % = 73,50 грн. За 42 дні строку кредитування сума процентів становить: 73,50 грн ? 42 дні = 3087 грн.

Отже, розрахунок заборгованості є арифметично правильним та відповідає погодженим сторонами умовам договору. Проценти після закінчення строку кредитування позивачем не нараховувалися. Вимог про стягнення комісії, штрафу, пені, інфляційних втрат або процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, позивач не заявив.

Доказів повернення кредиту, сплати процентів чи іншого розміру заборгованості відповідач суду не подав, правильність наданого позивачем розрахунку не спростував.

Таким чином, відповідач належним чином не виконав узятих на себе договірних зобов`язань, унаслідок чого в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 6587 грн, із яких 3500 грн - основний борг та 3087 грн - проценти за користування кредитом. Тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати в разі задоволення позову - на відповідача.

За подання позовної заяви в електронній формі позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00107559 від 21 травня 2026 року.

Крім того, позивач поніс витрати в розмірі 116,58 грн на направлення відповідачу в паперовій формі копії позовної заяви з доданими до неї документами. Понесення цих витрат підтверджене належними платіжними документами.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору та 116,58 грн витрат, пов`язаних із направленням копії позовної заяви з доданими документами.

На підставі викладеного, відповідно до статей 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 274, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», заборгованість за кредитним договором № 16.10.2023-100003129 від 16 жовтня 2023 року в розмірі 6587 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят сім) грн, із яких: 3500 (три тисячі п`ятсот) грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 3087 (три тисячі вісімдесят сім) грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 116,58 грн витрат, пов`язаних із направленням відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених законом строків не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, а в разі подання апеляційної скарги - якщо рішення не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий О. А. Шишко