Рішення № 139150999, 20.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1216/26

Провадження №2/338/1123/26

20 серпня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді???? Шишка О.А.,

з участю: секретаря????????? Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1618-7501 від 28 жовтня 2025 року в загальному розмірі 20020,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 жовтня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1618-7501 продукту «MiniKasa».

Договір укладено шляхом реєстрації відповідача в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, ознайомлення з його умовами та підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1657, надісланим на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час реєстрації.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 3000 грн, а надалі на підставі додаткових угод надав додаткові кредитні кошти в розмірі 2000 грн, 2100 грн та 2900 грн. Загальна сума отриманих відповідачем кредитних коштів становила 10000 грн.

Додаткові угоди укладалися в електронній формі та підписувалися відповідачем одноразовими ідентифікаторами. Додаткова угода від 28 жовтня 2025 року підписана одноразовим ідентифікатором А8999, від 10 листопада 2025 року - одноразовим ідентифікатором А3906, від 14 листопада 2025 року - одноразовим ідентифікатором А2291.

Згідно з остаточно узгодженими сторонами умовами строк кредитування становив 365 днів. Проценти за користування кредитом нараховувалися на залишок суми кредиту за кожний день користування ним. Протягом перших 180 календарних днів передбачалася процентна ставка в розмірі 1 % за день, а починаючи зі 181-го дня - 0,74 % за день. Крім того, умовами договору та додаткових угод передбачалася сплата комісії за видачу кредитних коштів.

Позивач свої зобов`язання виконав та перерахував кредитні кошти на банківську платіжну картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час укладення договору та додаткових угод.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконав. Згідно з наданим позивачем розрахунком здійснив платіж у розмірі 6300 грн, який кредитодавець зарахував на погашення 5000 грн основного боргу, 550 грн процентів за користування кредитом та 750 грн комісії.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з нього 20020,40 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за кредитом; 9270,40 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 5000 грн - проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України; 750 грн - заборгованість за комісією.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2662,40 грн судового збору.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому визнав факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у загальному розмірі 10000 грн, однак заперечив проти стягнення процентів, комісії та платежів, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань. Зазначив, що є військовослужбовцем Збройних Сил України, що підтверджується копією військового квитка з відміткою про призов на військову службу під час мобілізації. Посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вважає, що протягом періоду проходження військової служби проценти за користування кредитом, а також штрафні санкції та пеня нарахуванню не підлягають. Також відповідач заперечив правомірність комісії за видачу кредиту, оскільки така комісія не є платою за окрему послугу, надану споживачеві.

Дослідивши письмові докази, перевіривши розрахунок заборгованості та оцінивши доводи сторін, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх усебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

За змістом статей 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною. Якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1618-7501 від 28 жовтня 2025 року містить відомості про відповідача, його паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, електронну адресу та реквізити банківської картки. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1657.

Додаткові угоди, відповідно до яких відповідачу надавалися додаткові кредитні кошти, також містять електронні підписи відповідача одноразовими ідентифікаторами.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про успішне виконання платіжних операцій на картку № НОМЕР_1 .

Кредитні кошти перераховувалися: 28 жовтня 2025 року - 3000 грн; 28 жовтня 2025 року - 2000 грн; 10 листопада 2025 року - 2100 грн; 14 листопада 2025 року - 2900 грн.

Таким чином, загальна сума наданого відповідачу кредиту становила 10000 грн.

Відповідач укладення договору, отримання кредитних коштів та належність йому банківської картки не заперечує. Навпаки, у відзиві прямо визнає факт отримання всіх чотирьох кредитних платежів.

З наданого позивачем розрахунку встановлено, що 07 листопада 2025 року відповідач сплатив 6300 грн. Позивач зарахував цей платіж на погашення 5000 грн основної суми кредиту, 550 грн процентів та 750 грн комісії.

Після здійснення платежу відповідач отримав додаткові кредитні кошти в розмірі 2100 грн та 2900 грн. Тому в складеному позивачем розрахунку залишок основної заборгованості визначено в розмірі 5000 грн.

Водночас правомірність визначеної кредитодавцем черговості зарахування платежу залежить від наявності в позичальника обов`язку сплачувати проценти та комісію, на погашення яких було спрямовано 1300 грн.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову проценти за користування кредитом не нараховуються.

Ця норма має імперативний характер, є спеціальною щодо загальних положень цивільного законодавства та не ставить застосування встановленої нею пільги в залежність від умов кредитного договору або обізнаності кредитодавця про статус позичальника.

Долучена відповідачем копія військового квитка підтверджує, що він призваний на військову службу під час мобілізації та проходив військову службу в період, за який позивач здійснював нарахування процентів.

Кредитний договір укладено 28 жовтня 2025 року, тобто в період проходження відповідачем військової служби та дії особливого періоду. Всі проценти, включені позивачем до розрахунку, нараховані за період із 28 жовтня 2025 року до 01 червня 2026 року, який охоплюється встановленою законом пільгою.

Тому незалежно від погоджених сторонами процентних ставок проценти за користування кредитом у зазначений період відповідачу не могли нараховуватися.

Вимога про стягнення 9270,40 грн процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає.

З тих самих підстав не могли бути нараховані 550 грн процентів, на погашення яких позивач зарахував частину внесеного відповідачем платежу в розмірі 6300 грн.

Щодо комісії суд виходить із того, що за умовами договору вона визначена як комісія за видачу кредиту та нарахована кредитодавцем у день перерахування кредитних коштів.

Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а не окремою додатковою чи супровідною послугою, яка надається позичальнику за його замовленням понад власне кредитування.

Саме лише зазначення комісії в договорі, паспорті споживчого кредиту і таблиці обчислення його загальної вартості не підтверджує фактичного надання споживачеві окремої послуги, за яку справляється така плата, та не змінює її економічної сутності.

Позивач не зазначив, які саме дії, крім виконання власного обов`язку з видачі кредитних коштів, учинив на користь відповідача за плату, та не надав доказів надання будь-якої самостійної послуги.

Тому покладення на споживача обов`язку сплачувати окрему комісію виключно за видачу кредиту не відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування.

Отже, вимога про стягнення 750 грн комісії задоволенню не підлягає. Так само не існувало правових підстав для зарахування 750 грн із внесеного відповідачем платежу в погашення раніше нарахованої комісії за видачу кредиту.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК України в разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у визначеній законом черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим черговість погашення може застосовуватися лише до тих грошових вимог кредитора, які існують і підлягають виконанню. Кредитодавець не вправі зараховувати отримані від боржника кошти в погашення процентів і комісії, які не підлягали нарахуванню відповідно до закону.

Оскільки 550 грн процентів та 750 грн комісії були нараховані безпідставно, внесені відповідачем 6300 грн у повному обсязі підлягають урахуванню в погашення основної суми кредиту.

Загальна сума отриманих відповідачем кредитних коштів становила 10000 грн. У рахунок виконання зобов`язань за цим договором він сплатив 6300 грн. Тому фактичний залишок неповернутого кредиту становить: 10000 грн 6300 грн = 3700 грн.

Зазначений розмір боргу визначено з урахуванням усіх отриманих відповідачем кредитних коштів, зокрема двох наступних траншів у розмірі 2100 грн та 2900 грн, а також усієї суми здійсненого ним платежу.

У відзиві відповідач визнав факт отримання кредитних коштів у загальному розмірі 10000 грн та просив стягнути з нього цю суму як заборгованість за основним боргом.

Однак визнання первісного розміру отриманого кредиту не є підтвердженням того, що на час вирішення справи вся ця сума залишається неповернутою. Визначаючи дійсний розмір заборгованості, суд зобов`язаний урахувати всі здійснені позичальником платежі та перевірити правомірність установленої кредитодавцем черговості їх зарахування.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову в разі його визнання відповідачем. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання позову і продовжує судовий розгляд.

Позиція відповідача щодо наявності в нього заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 10000 грн суперечить доказам, поданим самим позивачем, які підтверджують часткове виконання зобов`язання в розмірі 6300 грн.

Тому визнання відповідачем заборгованості в сумі 10000 грн суд ураховує як підтвердження факту отримання ним кредитних коштів, однак не приймає в частині визначення непогашеного залишку боргу. Стягнення всієї суми отриманого кредиту без урахування здійсненого платежу призвело б до повторного стягнення з відповідача вже сплачених коштів.

Щодо вимоги про стягнення 5000 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України суд зазначає таке.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що в разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити проценти річних у розмірі 401500 % від суми заборгованості, але не більше 2 % від неповернутої суми кредиту за кожний день прострочення. Сукупний розмір такого нарахування обмежений половиною суми отриманого кредиту.

На підставі цієї умови договору позивач із 10 грудня 2025 року нараховував відповідачу по 100 грн щоденно до досягнення загальної суми 5000 грн.

Такі платежі нараховані не як плата за правомірне користування кредитом, а як наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто є заходом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України в період, починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки вся сума процентів річних нарахована в період дії воєнного стану, правові підстави для стягнення з відповідача 5000 грн відсутні.

Крім того, нарахування такого платежу військовослужбовцю за невиконання кредитного зобов`язання суперечить спеціальній гарантії, встановленій пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту не усуває встановлених законом обмежень щодо нарахування процентів та відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

Водночас матеріали справи підтверджують, що позивач скористався передбаченим договором та статтею 1050 ЦК України правом вимагати дострокового повернення непогашеної частини кредиту.

За таких обставин із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3700 грн неповернутої суми кредиту. У задоволенні вимог про стягнення 9270,40 грн процентів за користування кредитом, 5000 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, та 750 грн комісії слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 20020,40 грн, позов задоволено на суму 3700 грн, що становить 18,4813 % заявлених вимог.

Позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору. Пропорційно до задоволеної частини позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 492,04 грн судового збору: 2662,40 грн ? 3700 грн ? 20020,40 грн = 492,04 грн.

На підставі викладеного, відповідно до статей 15, 16, 205, 207, 525, 526, 534, 610, 612, 625, 629, 639, 1048-1050, 1054 ЦК України, пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1618-7501 від 28 жовтня 2025 року в розмірі 3700 (три тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 492 (чотириста дев`яносто дві) гривні 04 копійки судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий??????????? О. А. Шишко