Рішення № 139150664, 21.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/945/26

Провадження № 2/183/426/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м.Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання Федорової Є. П.,

представника позивача Скаска В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач, позичальник) та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (надалі за текстом - первісний кредитор) укладено кредитний договір №2112265701513 від 02 травня 2021 року у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 4000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. У зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 47941,60 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн.; заборгованість за процентами 43941,60 грн.

У подальшому, через укладання договору факторингу, до Товариства з обмеженою відповідальністю перейшло право вимоги до відповідача. Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку здійснювати погашення заборгованості як на користь первісного кредитора, так і на користь нового кредитора, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з її розглядом у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивача у судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також в додаткових поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у цій справі є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2112265701513 від 02 травня 2021 року, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 4000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.3. орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Згідно з п. п. 1.4.1 договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати.

Відповідно до п. п. 1.4.2 договору в разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Договір про надання фінансових послуг № 112265701513 від 02 травня 2021 року укладено з відповідачем в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором "L2".

Листом від 02.10.2025 ТОВ "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" повідомлено про перерахування на картку НОМЕР_1 02 травня 2021 року о 21:16:56 грошових коштів у розмірі 4000 грн.

Позивач набув права вимоги за кредитним договором №2112265701513 від 02 травня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування»на підставі договору факторингу.

Так, 01.12.2021 між ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором №2112265701513 від 02 травня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 28920 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 24920 грн. сума заборгованості за відсотками.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами позивачу відповідно до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за кредитним договором №2112265701513 від 02 травня 2021 року, що був укладений між ТОВ «Служба Миттєвого Кредитування» та ОСОБА_1 .

Відповідно до Реєстру боржників до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2112265701513 від 02 травня 2021 року в сумі 75553,60 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 71553,60 грн. сума заборгованості за відсотками.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №2112265701513 від 02 травня 2021 року, відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 47941,60 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн.; заборгованість за процентами 43941,60 грн.

Відповідно до повідомлення АТ «ТАСКОМБАНК» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , не емітовано картку № НОМЕР_1 .

До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України та/або ЦКУ) (у редакції станом на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 641 ЦКУ пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію електронні документи (повідомлення), електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.03.2020 № 32 (у редакції постанови Правління НБУ від 08.01.2026 № 1):

2. Терміни в цьому Положенні вживаються в такому значенні:

2) абонент - надавач послуг - абонент Системи BankID НБУ, який з її використанням отримує від абонента-ідентифікатора дані користувача з метою надання йому послуг;

6) автентифікація - електронна процедура, яка дозволяє абоненту-ідентифікатору підтвердити особу користувача під час надання послуги електронної ідентифікації Системи BankID НБУ;

10) анкета клієнта - структурований набір (перелік) інформації (відомостей) про клієнта, що формується, ведеться та зберігається абонентом-ідентифікатором в електронному вигляді з дотриманням вимог, визначених законодавством України у сфері фінансового моніторингу та Документами, та є джерелом для наповнення електронного підтвердження електронної ідентифікації даними користувача, які передаються до абонента - надавача послуг / абонента - надавача послуг із спеціальним статусом відповідно до вимог специфікації взаємодії з метою надання послуг такому користувачу;

12) верифікація - заходи, що вживаються з метою перевірки (підтвердження) належності особі користувача даних користувача;

16) дані користувача - ідентифікаційні дані та інші відомості про користувача, отримані в процесі його ідентифікації або актуалізації його даних, перелік яких визначено в cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID НБУ (далі - специфікація взаємодії);

21) електронне підтвердження електронної ідентифікації (далі - ЕПІ) - складова частина електронної ідентифікації, яку формує абонент-ідентифікатор у вигляді електронного набору даних, що містить дані користувача та інші, визначені специфікацією взаємодії, параметри, та передає до абонента - надавача послуг / абонента - надавача послуг із спеціальним статусом;

23) ідентифікація - процес, який передбачає вжиття заходів для встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних;

24) клієнт - фізична особа, фізична особа-підприємець, яка має відкритий поточний або платіжний рахунок в абонента-ідентифікатора;

42) Система BankID НБУ - національна система електронної ідентифікації Національного банку, яка забезпечує здійснення електронної ідентифікації користувачів шляхом передавання їх даних абонентом-ідентифікатором абоненту - надавачу послуг / абоненту - надавачу послуг зі спеціальним статусом, з метою надання ним послуг користувачу;

23. Клієнт звертається до абонента-ідентифікатора за послугою електронної ідентифікації Системи BankID НБУ для отримання можливості доступу до послуг, що надаються абонентами - надавачами послуг або їх контрагентами з використанням Системи BankID НБУ.

26. Користувач для отримання послуги на порталі послуг із використанням Системи BankID НБУ обирає Систему BankID НБУ як спосіб електронної ідентифікації і проходить багатофакторну автентифікацію в обраного ним абонента-ідентифікатора.

27. Абонент-ідентифікатор після успішного проходження користувачем багатофакторної автентифікації формує ЕПІ з даними користувача, запит на які надійшли в ЕЗІ, та передає його до абонента - надавача послуг / абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом засобами Система BankID НБУ.

28. Система BankID НБУ відповідно до специфікації взаємодії забезпечує передавання ЕЗІ та ЕПІ між абонентами.

68. Виділяють три категорії факторів автентифікації:

1) знання - інформація, яка відома тільки користувачу, є конфіденційною та належить до типу інформації, яку заборонено розголошувати;

2) володіння - матеріальний предмет, яким володіє тільки користувач. Перевірка цього фактора може здійснюватися через підтвердження користувачем отриманого на фінансовий номер телефону коду в смс-повідомленні або під час телефонного дзвінка;

3) притаманність (властивість) - унікальні індивідуальні фізичні характеристики користувача, які притаманні тільки цьому користувачу та відрізняють його від інших користувачів, а саме біометричні дані або інші властивості (риси, характеристики) користувача, які перевіряються з використанням програмних комплексів абонента-ідентифікатора. Перевірка цього фактора здійснюється шляхом звіряння інформації про користувача, отриманої через інформаційні системи абонента-ідентифікатора, з інформацією, що міститься у власній базі даних абонента-ідентифікатора.

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2021 між первісним кредитором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 2112265701513 про надання кредиту у розмірі 4000,00 грн.

Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками такий договір прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи. Такі факти не спростовані відповідачем.

Підписання договору відповідачкою підтверджується електронним підтвердженням електронної ідентифікації (ЕПІ), отриманим з центрального вузла системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, під час проходження ідентифікації відповідача ОСОБА_1 (ПІБ, податковий номер; дата народження; місце проживання; паспорт) при підписанні договору. Так, особу відповідача було належним чином підтверджено під час надання послуги електронної ідентифікації системи BankID НБУ. Автентифікація відповідачки відбувалася через підтвердження нею як користувачем отриманого на її фінансовий номер телефону коду в смс-повідомленні або під час телефонного дзвінка на номер телефону НОМЕР_3 . Саме такий номер телефону зазначений й у кредитному договорі, на який та з якого відправлявся одноразовий ідентифікатор, яким було підписано кредитний договір (пропозицію (оферту), заявку, відповідь на про прийняття пропозиції (акцепт), підтвердження укладення кредитного договору).

Доказів підписання договору від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідач суду не надав, про таке не повідомляв, доказів звернення з цього факту до правоохоронних органів також не надав.

Ураховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №2112265701513 від 02 травня 2021 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» в електронній формі відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладання договору.

Таким чином матеріалами справи установлено, що позичальник, укладаючи кредитний договір підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, зазначивши номер особистого електронного платіжного засобу, тобто рахунок НОМЕР_1 .

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення кредитного договору саме відповідачем.

Факт отримання кредиту відповідач не спростував. Той факт, у реквізитах додатку №1 до кредитного договору Заява-Анкета відповідачем зазначено номер електронного платіжного засобу (банківської картки), який за повідомленням банку не належить відповідачу, не спростовує факт укладення кредитного договору та отримання кредиту саме відповідачем на реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеного ним у заявці на отримання кредиту.

Такі висновки суду в цілому відповідають висновкам Верховного Суду у справі № 671/1832/20 (постанова від 31 січня 2024 року).

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів), проценти за користування кредитом тощо.

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом матеріали справи не містять.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строки, встановлені умовами кредитного договору, не здійснив вчасне та повне повернення кредиту, нарахованих процентів .

Відповідач наведене у позовній заяві не спростував, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористався, доказів сплати заборгованості за кредитним договором або належних доказів на спростування отримання кредиту до суду не надав.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості за кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив.

Зважаючи на наведене, з урахуванням презумпції правомірності правочину, беручи до уваги те, що доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №2112265701513 від 02 травня 2021 року матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що позивач має право вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 47941,60 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн.; заборгованість за процентами 43941,60 грн, відтак позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Щодо стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості представником подано належні та допустимі докази на суму 16000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, подання заяви про розгляд справи без участі представника позивача, незмінність правової позиції позивача протягом розгляду справи, розумність їхнього розміру, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 3500 грн.

Можливість суду за власною ініціативою здійснювати розподіл судових витрат із врахуванням зазначених вище та інших критеріїв підтверджується судовою практикою суду касаційної інстанції, що випливає, зокрема, із постанов Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість за кредитним договором №2112265701513 від 02 травня 2021 рокуу сумі 47941,60 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн.; заборгованість за процентами 43941,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн., а разом - 5922,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" , код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено і підписано 21 серпня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна