Рішення № 139150381, 20.08.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/8631/25

Провадження № 2/209/856/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі: головуючого судді - Решетник Т.О.,

за участю секретаря судового засідання - Кіфарець А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в міста Кам`янського цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

03.11.2025 року ТОВ "Коллект центр" звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 28.12.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір № 0934313210 про надання кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. Станом на час звернення до суду, заборгованість за договором, відповідачем не сплачена, проценти за користування коштами не погашені, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 14-07/21, у відповідності до умов якого ТОВ «Інфінанс» передало ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Інфінанс» Права Вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 0934313210 від 28.12.2019 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № 10-01/23, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступає) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» Права Вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 0934313210.

Відповідно до вищевказаного ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 75938,15 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 71938,15 грн. - сума заборгованості за відсотками. Позивач враховуючи принцип співмірності просить стягнути заборгованість у розмірі 52838,15 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 48838,15 грн.- сума заборгованості за відсотками, а також 2422,40 грн., понесених витрат по сплаті судового збору та 16000,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 29.01.2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.

Зазначена ухвала направлялася позивачу, відповідачу разом з даною ухвалою надсилалась також копія позовної заяви з додатками.

Відповідач до суду надала відзив на позовну заяву в якому вказує, що вона ніколи не підписувала Кредитний договір № 0934313210 та не подавала жодних заявок-анкет на отримання кредиту. Тако, зазначає, що Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про виникнення між нами будь-яких договірних відносин або про фактичне отримання відповідачем грошових коштів. Будь-які «електронні підписи» одноразовими ідентифікаторами, про які зазначає Позивач, відповідачем не вчинялися. Позивач просить стягнути 48 838,15 грн., відсотків при тілі кредиту 4 000 грн, що свідчить про зловживання ним позовними вимогами і йде в розріз з постановою Великої Палати ВС від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18. Також, вказує, що номер НОМЕР_1 , ніколи такий не мала. Особистого дозволу на використання своїх персональних даних Позивачу або його попередникам не надавала, банківська картка, яку зазначає Позивач у позовній заяві, їй не належить. Відповідач просить суд зробити судовий запит до банківської установи з ціллю з`ясування кому належала дана картка та встановити чи дійсно була зроблена відповідна транзакція по перерахуванню коштів та просить відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що 28.12.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір № 0934313210 (надалі по тексту -Договір). Пропозиція (Оферта) на отримання 1 траншу згідно Заявки-анкети № 2628585980від 26.02.2020 року в рамках Договору про надання позики №0934313210 від28.12.2019 року підписано Позичальником 28.12.2019 р., електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника. Враховуючи, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФІНАНС" не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Дана обставина підтверджується листом платіжної організації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтверджено перерахування коштів що відбулось 26.02.2020 21:53 на суму 4000 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 49649968, призначення платежу: Зачисление 4000 грн на карту НОМЕР_2 . Також в Заявці-Анкеті на отримання кредиту від 26.02.2020 р. вказаний мобільний номер Відповідача НОМЕР_1 , даний номер був зазначений Відповідачем самостійно, Первісний кредитор не перевіряє його належність особі, даний мобільний номер був у розпорядженні Відповідача. На підставі вищевказаного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

09.01.2026 року відповідач надала до суд заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає наступне: про неспівмірності вимог та справжніх мотивів позивача при заявленому «тілі кредиту» у розмірі 4 000,00 грн, позивач просить суд стягнути 48 838,15 грн. Зазначена сума більш ніж у 12 разів перевищує розмір початкової суми. Такі дії свідчать про намір позивача використати судовий процес не для захисту порушеного права, а з метою наживи та безпідставного збагачення. Щодо відсутності доказів ідентифікації вказує, що позивач стверджує, що договір підписано через код у СМС на номер НОМЕР_1, проте відповідач зазначає, що вказаний номер їй ніколи не належав і не перебував у її розпорядженні. Також зазначає, що позивач у Відповіді визнає, що «Первісний кредитор не перевіряє належність номера особі», це підтверджує, що будь-яка третя особа могла використати дані відповідача без його відома, позивач використовує персональні дані (ПІБ, ІПН, паспортні дані), проте не надав жодної належної згоди на їх обробку та використання саме в рамках цього договору. На підставі вищевказаного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

29.01.2026 року Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського було витребувано у АТ КБ «Приват Банк» письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: Ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн., які 26.02.2020 р., були на неї перераховані, а саме: витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_2 за період з 26.02.2020 р. по 02.03.2020 р.; інформацію, чи відкривалась для ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 (віртуальна чи фізична картка); інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період із 26.02.2020 р. по 02.03.2020 р.; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_1 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та розгляд справи був перенесений до отримання відповіді від банку.

03.02.2026 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначає наступне: що у наданих розрахунках заборгованості чітко вбачається і розмір нарахованих відсотків, і порядок нарахування відсотків та період їх нарахування. Нарахування відсотків за користування кредитними коштами є реалізацією умов кредитного договору та відповідає правовій природі відсотків як плати за користування грошовими коштами. Сам по собі розмір нарахованих відсотків, навіть якщо він перевищує суму основного боргу, не свідчить про їх незаконність чи неспівмірність, оскільки відсотки не є заходом цивільно-правової відповідальності, а становлять економічну компенсацію кредитору за фактичне користування позичальником кредитними коштами. Позичальник, приймаючи умови договору, був обізнаний із розміром процентної ставки та наслідками порушення строків повернення кредиту, а тому не може посилатися на неспівмірність нарахованих відсотків як на підставу для звільнення від виконання грошового зобов`язання. Також вказує, що під час укладення кредитного договору Кредитор діяв добросовісно, використовуючи контактний номер мобільного телефону, який був зазначений самим позичальником у заяві. Дані твердження Відповідача протиріччям дійсним обставинам справи та всім матеріалам справи, оскільки в Заявці-Анкеті на отримання кредиту від 26.02.2020 р., в графі контактні дані Позичальника зазначений номер телефону НОМЕР_1 .

03.03.2026 року на адресу суду від АТ КБ «Приват Банк» надійшли витребувані судом докази по справі, а саме: інформація, щодо рахунків відповідача ОСОБА_1 , які відкриті в АТ КБ «Приват Банк», а саме: емітовано картку № НОМЕР_2 , ідентифікаційні дані власника картки - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , серія та номер паспорта НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ., контактні дані (номер телефону) - НОМЕР_1 . Також, банком повідомлено про зарахування коштів на картку № НОМЕР_2 у сумі 4000,00 грн., від 26.02.2020 року.

17.08.2026 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, щодо неспівмірності позовних вимог, а саме: що первісна сума тіла кредиту становить 4 000,00 грн., а позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52 838,15 грн. Заявлена до стягнення сума перевищує суму початкових зобов`язань більш ніж у 13 разів. Нарахування таких колосальних відсотків та штрафних санкцій суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Також, відповідач вказує на неспівмірності витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн., вважає, що сума витрат на послуги адвоката (16 000 грн) у 4 рази перевищує суму первісного кредиту (4 000 грн). Дана категорія справ є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, є типовою та не потребує від адвоката значного часу на вивчення законодавства чи підготовку ексклюзивних документів (позовна заява є шаблонною). Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та ціною позову. Вимога стягнути 16 000 грн., є абсолютно неадекватною, необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям реальності і розумності, просить прийняти додаткові пояснення по справі та відмовити в позовних вимогах.

19.08.2026 року до суду від представника позивача надійшли пояснення по справі, в яких він зазначає, що відповідно до п. 1.2 Договору визначено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Згодом відповідно було сформовано пропозицію надання траншу кредиту рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредит траншем. Після чого позичальник надав свою згоду на прийняття запропонованих кредитором (оферентом) умов кредитування, що робить договір про кредит укладеним, що підтверджується Акцептом оферти від 26 лютого 2020 року на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки - анкети в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0934313210 від 28 грудня 2019 р. Тобто, як Договір, так і Оферта, Акцепт передбачає строк дії Договору 3 роки. Із вищезазначеного слідує, що обумовлений строк користування траншем - це ніщо інше як пільговий строк користування такими коштами, а умовами Договору чітко передбачено нарахування відсотків протягом 3-х років і до факту погашення кредиту. Підсумовуючи вищезазначене можна зробити висновок, що 30-нний строк користування кредитом - це строк із максимально вигідними нарахуваннями відсотків, натомість право користування кредитом становить 36 місяців передбачено умовами договору, якими також передбачено сплату відсотків протягом всього строку користування кредитними коштами. Разом із тим, позичальник для себе обрав не самий вигідний варіант щодо погашення боргу, який передбачав сплату основної заборгованості та відсотків в повному обсязі в тридцяти денний строк, а користувався кредитними коштами поза межами цього строку. В даному випадку, умовами договору передбачене також користування кредитом і поза межами тридцяти денного строку (строк дії договору 3 роки). Таким чином, сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання в якості процентів за порушення грошового зобов`язання. Договір було укладено 28.12.2019, строк дії такого договору спливає 28.11.2022. Як вбачається із розрахунку боргу ТОВ «Вердикт Капітал», відсотки нараховані до 27.12.2022 тобто, в межах строку дії Договору. Щодо витрат позивача на правову допомогу, зазначає наступне: Договірні відносини між ТОВ «Коллект Центр» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» за Договором є виключно цивільно-правовими правовідносинами між сторонами цього договору і не впливають на жодні права Відповідача у справі. Вони мають на меті лише обумовлені угодою обов`язки та відповідні дії сторін даного договору, що не суперечать правовим нормам та не зачіпають інтереси третіх осіб. Відтак, будь-які посилання на цей договір з метою доведення порушень прав Відповідача є необґрунтованими. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Із врахуванням вищезазначеного, позивач вказує, що заявлена до стягнення сума витрат позивача є співмірною зі складністю даної справою, зворотного відповідачем не доведено. На підставі вищевказаного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником позивача заявлено вимогу про розгляд справи за відсутності їх представника.

Віповідачем заявлено вимогу про розгляд справи за його відсутністю.

Оскільки, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, керуючись ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір № 0934313210 про надання кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. Станом на час звернення до суду, заборгованість за договором, відповідачем не сплачена, проценти за користування коштами не погашені, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 14-07/21, у відповідності до умов якого ТОВ «Інфінанс» передало ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Інфінанс» Права Вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 0934313210 від 28.12.2019 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № 10-01/23, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступає) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» Права Вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 0934313210.

Відповідно до вищевказаного у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 75938,15 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 71938,15 грн. - сума заборгованості за відсотками. Позивач враховуючи принцип співмірності просить стягнути заборгованість у розмірі 52838,15 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 48838,15 грн.- сума заборгованості за відсотками.

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. (стаття 1047 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений в електронній формі.

А тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Так, судом встановлено, що укладений Договір надання позики №0934313210 від 28.12.2019 року, який підписаний електронним підписом відповідача на умовах визначених у вказаному договорі відповідачу надавалися кошти, зі сплатою відсотків за користування даними коштами, та зі встановленими строками їх повернення.

Згідно із ч. 2. ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини то позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитних заборгованостей по Договору.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 48838,15 грн., що в рази перевищує суму отриману відповідачем у кредит 4000,00 грн.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Коллект Центр», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Щодо нарахування та сплати відсотків, які є явно завищені, та не відповідають передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 48838,15 грн., не є співрозмірною сумі кредиту у 4000,00 грн., за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів після закінчення пільгового періоду кредитування, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитних коштів підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн., та заборгованості за сумою відсотків у розмірі 4000,00 грн. Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню складає 8000,00 грн. В частині задоволення інших позовних вимог слід відмовити.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 366,76 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення витрат в суді.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Пунктами 1,2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є малозначною справою, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку. На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію Договору про надання правової допомоги від 01-07/24 року укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію заявки на надання юридичної допомоги № 01-07/24, актом про надання юридичної допомоги.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн., та витрат на професійну правничудопомогу у розмірі 8000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 76-89, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, 01133) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, 01133) заборгованість за Договором надання позики, № 0934313210 від 28.12.2019 в розмірі 8000,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, 01133), сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" (код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, 01133), понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.О. Решетник