Ухвала суду № 139150270, 21.08.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12226/26

Провадження № 1-кп/932/1780/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

провівши в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра відкрите підготовче судове засідання по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026051000000534 від 22 липня 2026 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України,-

в с т а н о в и в :

20 серпня 2026 року до Шевченківського районного суду міста Дніпра з Дніпровського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України.

Ухвалою судді від 20 серпня 2026 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав можливим призначити судовий розгляд даного кримінального провадження на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_6 та захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення судового розгляду даного кримінального провадження на підставі обвинувального акта, будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявили.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, розписки про отримання копій обвинувального акту, заслухавши думку учасників провадження, суд зазначає наступне.

Під час підготовчого судового засідання угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, підсудність даного кримінального провадження визначено за Шевченківським районним судом міста Дніпра.

У порядку підготовки справи до розгляду суд вирішив питання про склад осіб, які будуть приймати участь у судовому розгляді.

Оскільки підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України не встановлені, суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження, вважає за можливе призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 114-2 КК України, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , є тяжким злочином, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі, тому, враховуючи відсутність обставин, зазначених у ч. 4 ст. 314-1 КПК України, необхідно доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав письмове клопотання про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, обґрунтовуючи, це тим, що ризики, які існували при обранні та продовженні такого виду запобіжного заходу раніше до теперішнього часу не зникли і продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_6 та захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи перелічені ризики недоведеними. Захисники просили обрати обвинуваченому запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту, що буде цілком достатнім для виконання останнім процесуальних обов`язків.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Відповідно до ухвали слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 24 червня 2026 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком по 22 серпня 2026 року.

На поточний час судове провадження відносно ОСОБА_6 не завершено, перебуває на стадії підготовчого судового засідання.

Необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в клопотанні обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки він може, на думку прокурора, переховуватись від суду; перешкоджати кримінальному порушенню іншим чином; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, тобто до 22 серпня 2026 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_6 , дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, та беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_6 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з огляду на суворість покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років, та наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства;

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений обізнаний у доказах та контактних даних, адресах проживання свідків, які на теперішній час наявні в матеріалах кримінального провадження, та може шляхом погроз, умовлянь, залякувань, підкупу незаконно впливати на останніх, у тому числі із застосуванням фізичного або психологічного впливу примусити їх до зміни своїх показів. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і дослідження їх судом.

Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Разом з тим, прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п.п.4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що в клопотанні прокурор лише посилається на дані ризики, але на підтвердження останніх суду не було надано будь-яких доказів.

При продовженні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_6 раніше не судимий, неодружений, не працює, інкримінується вчинення кримінального правопорушення у неповнолітньому віці.

Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_6 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.

Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_6 , судом на теперішній час не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню а клопотання сторони захисту щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, суд, при продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне, як альтернативний запобіжний захід, визначити заставу у виді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 133120,00 грн., поклавши на ОСОБА_6 певні обов`язки у випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-199, 314-316, 331, 376 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України, у відкритому судовому засіданні на 11 годину 30 хвилин 27 серпня 2026 року у приміщенні Шевченківського районного суду міста Дніпра.

Доручити представнику персоналу органу пробації, а саме Шевченківському районному відділу Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , яку надати до суду у строк до 27 серпня 2026 року.

Клопотання прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 19 жовтня 2026 року включно, в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Визначити ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 133120,00 грн., яка може бути винесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 19 жовтня 2026 року.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утриматися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, до 19 жовтня 2026 року.

У задоволенні клопотання сторони захисту про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого та його законного представника, захисників.

Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя