Рішення № 13915019, 08.02.2011, Красногвардійський районний суд

Справа № 2-146/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04.02.2011 смт. Красногвардійське

          Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого – судді Проскурні С.М.,

при секретарі – Грабовенко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором займу,

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 у грудні 2010 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошового боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 12979,04 грн., та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 31,27 грн.

Вимоги мотивовано тим, що 02 січня 2010 р. позивачка дала у борг відповідачці за розпискою грошову суму, еквівалентну 1600 доларам США, з яких 600 доларів США ОСОБА_2 зобов’язалась повернути до 09 квітня 2010 р., решту пізніше, однак до даного часу грошовий борг не повернуто.

          У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що 02 січня 2010 р. відповідачка позичила у неї 1600 доларів США. 08 квітня 2010 р. ОСОБА_2 повинна була повернути їй 400 доларів США, а 09 квітня 2010 р. ще 200 доларів США, решту боргу – пізніше. В підтвердження укладеного договору займу ОСОБА_2 власноруч написала боргову розписку. В обумовлений договором строк ОСОБА_2 гроші їй не повернула, відмовляється повертати й решту боргу, від зустрічей з нею ухиляється. Просила стягнути з відповідачки суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          У судовому засіданні ОСОБА_2 позов не визнала. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідачка зазначила, що повернула борг ОСОБА_1 у повному обсязі.

          Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Судом встановлено, що за усною домовленістю сторін 02 січня 2010 р. ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 1600 доларів США. ОСОБА_2 зобов’язалась повернути ОСОБА_1 гроші в сумі 400 доларів США 08 квітня 2010 р., ще 200 доларів США 09 квітня 2010 р., про що власноруч написала боргову розписку від 08 квітня 2010 року. Решту боргу ОСОБА_2 повинна була повернути пізніше.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

В обумовлений між сторонами строк ОСОБА_2 не повернула позивачці позичені гроші у сумі, еквівалентній 600 доларам США, і до даного часу ухиляється від повернення всієї суми боргу. На пропозицію позивачки повернути борг позичальниця відповідає відмовою.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

          Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачкою ОСОБА_2 не виконане взяте на себе зобов'язання по поверненню одержаної від ОСОБА_1 суми грошей.

З урахуванням наведеного суд вважає, що право позивачки на отримання від відповідачки позиченої суми грошей порушено.

Згідно зі ст. 533 ЦК грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.

          Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням заявлених позивачкою позовних вимог, розмір заборгованості відповідачки відповідно до положень ст.625 ЦК України на день постановлення рішення суду становить 13622 грн. 86 коп., де: 12732,50 грн. – основний борг, визначений за офіційним курсом української гривні до долару США (600 доларів США станом на 02.01.2010 р. за курсом 798.5000 грн. за 100 доларів, що складає 4791,00 грн.; 1000 доларів США станом на 04.02.2011 р. за курсом 794.1500 грн. за 100 доларів, що складає 7941,50 грн.); 118,53 грн. – три проценти річних від простроченої суми у 4791 грн. (143,73 грн. на рік, строк прострочення виконання зобов’язання з повернення боргу у 4791 грн. з 10.04.2010 р. по день постановлення рішення суду становить 301 день); 771,83 грн. – індекс інфляції за весь час прострочення повернення боргу в сумі 4791 грн. за період травень 2010 р. – січень 2011 р., визначений шляхом перемноження між собою помісячних індексів, що складають відповідний період, після кожного множення поділених на 100. Таким чином, індекс споживчих цін (індекс інфляції) за вказаний період склав 116,11%. З урахуванням індексу споживчих цін величина 4791 грн. станом на лютий 2011 року відповідає сумі 5562,83 грн. (4791 грн. х 116,11% : 100). 5562,83 грн. – 4791 грн. = 771,83 грн.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1

Оскільки виконання зобов’язання повинно проводитись за ініціативою, перш за все, боржника, який зобов’язаний докладати всіляких зусиль для його здійснення, а невиконання зобов’язання презюмується, доки не доведено інше, боржник має гарантувати себе для подальшого захисту своїх інтересів шляхом отримання відповідного підтвердження належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.545 ЦК України підтвердженням належного виконання зобов’язання, яке згідно зі ст.599 ЦК України припиняє його існування як такого, є розписка кредитора про одержання виконання частково або в повному обсязі. Крім того, підтвердженням виконання належним чином може бути також борговий документ, наявність якого у боржника підтверджує виконання, навіть без поміток про це кредитора або його окремої розписки.

Складання розписки про одержання виконання – обов’язок кредитора, який виникає на вимогу боржника. У той самий час повернення боржникові відповідного боргового документа – безумовний обов’язок кредитора. При неможливості повернення такого документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає боржнику.

Твердження ОСОБА_2 про виконання нею свого обов’язку з повернення грошового боргу ОСОБА_1 бездоказове. Борговий документ до вирішення справи судом знаходився у кредитора. Розписки про одержання виконання кредитором або іншого належного доказу виконання свого зобов’язання ОСОБА_2 не надано.

          Оскільки відповідачкою не виконане взяте на себе зобов'язання по поверненню одержаної від ОСОБА_1 грошової суми, суд приходить до висновку про порушення прав позивачки, у зв’язку з чим з ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість станом на 04 лютого 2011 р. в загальній сумі 13622,86 грн. (12732,50 грн. + 771,83 грн. + 118,53 грн.).

          Згідно зі ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 133,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

З відповідачки в доход держави підлягає стягненню додатково судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову відповідно до пп. «а» п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р., який становить 03 грн. 23 коп. (13622,86 грн. х 1% : 100 = 136,23 грн. При зверненні з позовом до суду позивачкою було сплачено 133,00 грн. судового збору).

          На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 525, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, 10, 11, 60, 80, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування боргу 12732,50 грн., індекс інфляції за весь час прострочення в розмірі 771,83 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 118,53 грн., а також понесені у справі судові витрати в розмірі 253,00 грн., всього 13875 грн. 86 коп. (Тринадцять тисяч вісімсот сімдесят п’ять гривень 86 коп.).

          Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір в розмірі 03 грн. 23 коп. (Три гривні 23 коп.) на рахунок місцевого бюджету Красногвардійської селищної ради № 31414537700131, ЄДРПОУ 34740494, МФО 824026, банк УДК в АР Крим м. Сімферополь, код 22090100.           

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

          Суддя