Рішення № 139149768, 17.08.2026, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/1519/25

Провадження № 2/730/87/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Данько О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.

представника позивача - адвоката Лук`яненко Р.В.

представника відповідача Волошина М.М. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про визнання відсутнім права оренди,

У С Т А Н О В И В :

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Лук`яненко Р.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Гетьманське», у якому просить визнати відсутнім право оренди відповідача на належні позивачу на праві власності земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 3,2207 га з кадастровим номером 7420881600:05:001:0959, площею 0,5638 га з кадастровим номером 7420881600:05:002:0959, що знаходяться на території Головеньківської сільської ради Ніжинського (колишнього Борзнянського) району Чернігівської області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником цих земельних ділянок на підставі Свідоцтв про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 до Договору оренди землі №б/н від 03.01.2013 підписала додаткову угоду від 31.07.2017, за умовами якої строк дії договору продовжувався до 01.08.2024. Оформивши вказане спадкове майно, надалі продовжувати оренду з ТОВ «Гетьманське» він не бажав. Однак, йому стало відомо, що зазначені земельні ділянки згідно додаткової угоди від 12.04.2024 до договору оренди землі від 03.01.2013 продовжують перебувати в користуванні ТОВ «Гетьманське» до 03.01.2032, хоча цю додаткову угоду він не підписував, а ознайомившись з її змістом, зрозумів, що підпис на ній вчинений не ним.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вважає твердження позивача про те, що вищевказану додаткову угоду він не підписував безпідставними та не підтвердженими належними доказами. Вказує, що позивач згідно платіжної інструкції № 2045303655 від 26.02.2025 отримав орендну плату за 2024 рік у розмірі 9389,92 грн. Вказані обставини свідчать про наявність стійких договірних відносин між позивачем та відповідачем, та про обізнаність обох сторін про їх наявність та їхні умови. Відповідач належним чином виконував взяті на себе зобов`язання перед позивачем та виплачував орендну плату. Позивач старанно отримував грошові кошти, що свідчить про його обізнаність про існування оспорюваної Додаткової угоди від 12.04.2024. Позивачем не надано до суду належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження того, що протягом всього строку дії додаткової угоди він не знав й не міг знати про порушення свого права на земельні ділянки, належні йому на праві власності.

Представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити з вищевказаних підстав. Вказала, що позивач дізнався про існування додаткової угоди від 12.04.2024 до договору оренди землі від 03.01.2013 орієнтовно у жовтні 2025 року, коли мав намір продати земельні ділянки. За диними реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки перебувають у оренді СТОВ «Гетьманське» до 03.01.2032, хоча він вважав, що строк дії договору завершився 01.08.2024. Він не зміг розпорядитися земельними ділянками на власний розсуд, оскільки відповідач має переважне право купівлі вказаних земельних ділянок. Після цього він уклав договір про надання правничої допомоги та ініціював позов до суду. Отримання позивачем орендної плати у більшому розмірі не свідчить про те, що він був обізнаний про існування додаткової угоди, оскільки збільшення орендної плати можливе також у односторонньому порядку.

Представник відповідача заперечував проти позову та вказав, що позивач не міг не знати про існування вказаної додаткоовї угоди до договору оренди, оскільки за її умовами не тільки продовжувався строк дії договору, а також була збільшена орендна плата. Він отримав орендну плату за 2024 рік у збільшеному розмірі, та отримує по теперішній час, ніяких заперечень з цього приводу він не висловлював.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 28.04.2026 цивільна справи прийнята до провадження судді Данько О.В., постановлено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року задоволене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення в справі №456/252/22 (провадження №14-75цс25).

Ухвалою суду від 16 червня 2026 року поновлене провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.06.2026 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04.08.2026 у судовому засіданні оголошена перева.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив, що 30.07.2019, на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач набув право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 7420881600:05:001:0959 площею 3,2207 га та з кадастровим номером 7420881600:05:002:0959 площею 0,5638 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Головеньківської сільської ради Ніжинського (колишнього Борзнянського) району Чернігівської області.

03.01.2013 між ТОВ «Головеньківське Плюс» та ОСОБА_2 укладений договір оренди щодо вказаних земельних ділянок.

На підставі додаткової угоди до вказаного договору від 31.07.2017, орендар ТОВ «Головеньківське Плюс» змінене на ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ», продовжений строк дії договору до 01.08.2024. Орендна плата за земельну ділянку 7420881600:05:002:0959 складає 378,78 грн.

Відповідно до змісту Додаткової угоди № б/н до Договору оренди землі від 03.01.2013 від 12.04.2024 вона укладена між ТОВ «ГЕТЬМАНСЬКЕ» та ОСОБА_1 . За умовами вказаної додаткової угоди, договір оренди землі викладено у новій редакції. Згідно п. 3.1. Додаткової угоди Договір укладено строком на 19 років до 03.01.2032.

Пунктом п. 4.1 Додаткової угоди від 12.04.2024 розмір орендної плати за земельну ділянку 7420881600:05:001:0959 встановлено 9233,97 грн за повний рік оренди, 7420881600:05:002:0959 1864,48 грн за повний рік оренди. У розділі «Підписи сторін» мітяться підписи від імені орендаря та від орендодавця ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку експерта №2407 від 22.12.2025 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_1 у графі орендодавець у розділі «Підписи сторін за угодою» додаткової угоди б/н від 12.04.2024 до договору оренди землі від 03.01.2013 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до платіжної інструкції № 2045303655 від 26.02.2025 ТОВ «Гетьманське» перерахувало ОСОБА_1 орендну плату за 2024 рік у розмірі 9389,92 грн.

Правовідносини у цій справі урегульовані нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі».

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Таким чином, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

У статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті

6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 06 жовтня 1998 року «Про оренду землі»

За змістом статті 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону № 161-ХІV договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону № 161-ХІV передбачений перелік істотних умов договору оренди землі, серед яких строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру Ці умови є обов`язковими, та без досягнення згоди щодо них договір не вважається укладеним.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач довів належними допустимими та достовірними доказами ту обставину, що він не підписував додаткової угоди від 12.04.2024 до договору оренди землі від 03.01.2013, а тому не погоджував всіх істотних умов договору оренди землі, зокрема і щодо строку його дії.

Таким чином, вказана додаткова угода не була укладена.

Відповідно до сталої судової практики у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17).

При цьому, суд вважає, що отримання позивачем орендної плати у збільшеному розмірі 26.02.2025не свідчить про наявність стійких договірних відносин між позивачем та відповідачем, а також про обізнаність обох сторін про їх наявність та їхні умови, як стверджує, відповідач. Крім того, з матеріалів справи убачається, що 14.10.2025 між позивачем та адвокатом Лук`яненко Р.В. був укладений договір про надання правничої допомоги, а 17.08.2025 вона подала цей позов до суду, що підтверджує позицію позивача про необізнаність про існування додаткової угоди та її умови.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Ураховуючи обов`язкову письмову форму для договору оренди землі, ініціювання позивачем позову про визнання права оренди відсутнім, суд вважає, що саме по собі отримання разової орендної плати за 2024 рік, у період, протягом якого ще був чинний попередній договір оренди землі (до 01.08.2024), не можна трактувати як підтвердження наявності договірних відносин між сторонами та погодження умов додаткової угоди від 12.04.2024, зокрема і щодо строку дії договору.

Конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі (пункт 7.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У п. 110-112, 114, 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2026 № справа № 456/252/22, у справ за подібних правовідносин зазначено, що предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути.

Така особа може вимагати, щоб суд надав захист її праву на землю, заявляючи вимоги про усунення існуючих перешкод шляхом припинення дій, що порушують право або відновлюють становище, яке існувало до порушення права (вимоги про повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права тощо), залежно від того, у який спосіб чиняться перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 130-1 ЗК України переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення має у другу чергу - орендар земельної ділянки.

Орендар має переважне право на придбання у власність земельної ділянки у разі її продажу, за умови що він сплатить ціну, за якою продається така земельна ділянка. Якщо відповідно до закону орендар не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може в порядку, визначеному Земельним кодексом України, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах реалізація переважного права купівлі земельної ділянки на земельних торгах здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтями 135-139 Земельного кодексу України.(ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оренду землі).

Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом положень ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

У вказаній справі вимоги позивачки про визнання права оренди відсутнім безпосередньо пов`язані зі спором щодо неукладення правочину (додаткової угоди до договору оренди землі) і цей спір стосується речових прав на нерухоме майно третіх осіб (права оренди земельної ділянки ТОВ «Гетьманське»), яке як орендар має переважне право купівлі земельних ділянок.

Представник позивача вказує, що зареєстроване право оренди земельної ділянки за відповідам перешкоджає позивачу розпорядитися своїм майном на власний розсуд (відчужити земельні ділянки), тому суд вважає, що вимога про визнання права оренди відсутнім є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача ТОВ «Гетьманське» та усуне перешкоди позивачу у реалізації його права розпорядження майном.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 263-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про визнання відсутнім права оренди - задовольнити.

Визнати відсутнім право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» на підставі Додаткової угоди №б/н від 12 квітня 2024 року до Договору оренди землі від 3 січня 2013 року на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 3,2207 га з кадастровим номером 7420881600:05:001:0959 та площею 0,5638 га з кадастровим номером 7420881600:05:002:0959, що знаходяться на території Головеньківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області,та належать на праві власності ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 21 серпня 2026 року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське», вул. ім. В. Ющенка, буд. 61, м. Батурин Бахмацького району Чернігівської області, 16512; ЄДРПОУ 41105190.

Суддя О.В. Данько