Постанова № 139149712, 21.08.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/8939/26

н/п 3/766/2135/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 року м.Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинська В.Е., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про військові адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Богданівка, Броварського району, Київської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, командира навчальної роти старшого викладача, на момент вчинення правопорушення: командира 2 роти берегової оборони 1 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 , лейтенанта, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Командир 2 роти берегової оборони НОМЕР_3 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими повноваженнями, відповідальною за ротне господарство, зокрема правильне використання, збереження, економне витрачання коштів, у період часу з 04.10.2025 до 16.12.2025, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 (більш точна адреса не зазначається у зв?язку з дією правового режиму воєнного стану), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання шкідливих наслідків, однак легковажно розраховуючи на їх відвернення, діючи всупереч ст. ст. 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 12-14 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженою наказом МО України від 15.09.2022 № 280, належним чином не здійснював контроль за обліком особового складу та перевірку укомплектованості військ, не контролював правильне відображення чисельності особового складу в облікових документах і своєчасне надання донесень про склад і чисельність військ (сил), не забезпечував командування достовірними відомостями щодо складу військ (сил), кількісними і якісними показниками їх укомплектованості, у зв?язку із чим не знав, що механік-водій 2 відділення берегової оборони 3 взводу берегової оборони 2 роти берегової оборони 1 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 матрос ОСОБА_2 після виписки з КНП «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради 04.10.2025 без поважних причин в умовах воєнного стану не повернувся у підрозділ після лікування, у зв?язку із чим ОСОБА_2 було надмірно виплачене грошове забезпечення у розмірі 66 707,33 грн, чим заподіяно збитки державі на вказану суму.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - командиром 2 роти берегової оборони військової частини НОМЕР_2 , наділеною адміністративно-господарськими повноваженнями, діючи всупереч інтересам служби, на порушення ст.ст. 9, 11, 16, 58, 59, 111, 112 Статуту, пунктів 12-14 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», затвердженої наказом МО України від 15.09.2022 № 280, належним чином не здійснював контроль за обліком особового складу та перевірку укомплектованості військ, не контролював правильне відображення чисельності особового складу в облікових документах і своєчасне надання донесень про склад і чисельність військ (сил), не забезпечував командування достовірними відомостями щодо складу військ (сил), кількісними і якісними показниками їх укомплектованості, у зв?язку із чим не знав, що командир 2 відділення берегової оборони 3 взводу берегової оборони 2 роти берегової оборони НОМЕР_3 батальйону берегової оборони в/ч НОМЕР_2 молодший сержант ОСОБА_3 після зняття 20.07.2025 з проходження BЛK у ВМКЦ ПР м. Одеса без поважних причин в умовах воєнного стану не повернувся до підрозділу у зв?язку із чим ОСОБА_3 було безпідставно виплачене грошове забезпечення у розмірі 30 262 грн, чим заподіяно збитки державі на вказану суму.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду

25.05.2026 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026332270000024 від 06.04.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, в частині недбалого ставлення до військової служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, вчинені в умовах воєнного стану, відносно командира 2 роти берегової оборони 1 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1 в частині переплати грошового забезпечення матросу ОСОБА_2 та молодшому сержанту ОСОБА_3 , закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв?язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

В судові засідання, призначені на 16.06.2026, 07.07.2026, 13.08.2026, 21.08.2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення електронних судових повісток на контактний номер телефону, зазначений у протоколах про адміністративні правопорушення.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 в якій він просить розглянути справу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-15 КУпАП розглянути без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП немає перешкод для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколах про адміністративні правопорушення за відсутності останнього.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень підтверджена наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколами про адміністративні правопорушення від 25.05.2026, в яких викладено обставини вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, відповідно до змісту яких ОСОБА_1 свою вину визнав, у скоєному щиро розкаявся;

- копією витягу з ЄРДР за № 62026080200000363 від 24.02.2026;

- копією витягу з ЄРДР за № 42026332270000024 від 06.04.2026

- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення ( в порядку ст. 214 КПК України);

- копією постанови від 25.05.2026 про закриття кримінального провадження № 42026332270000024 від 06.04.2026 року;

- копією витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 01.02.2025 № 34 про призначення на посаду;

- копією листа військово-медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства оборони України від 16.12.2025 № 548/19816 про періоди перерубування, зокрема військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні;

- копією листа клінічного центру Південного регіону ЗС України від 07.03.2026 за № 548/4042;

- копією довідки-доповіді про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 військовослужбовцем ОСОБА_3 від 18.12.2025 № 4022нт;

- копією довідки про вартісну оцінку завданої шкоди (переплата грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_3 ) станом на 19.12.2025 відповідно якої загальна сума збитків 35 976,25 грн;

- копією довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_2 за листопад-грудень 2025 року;

- копією довідки про вартісну оцінку завданої шкоди (переплата грошового забезпечення матросу ОСОБА_2 ) станом на 22.12.2025 відповідно якої загальна сума збитків 66 707,33 грн;

- копією протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 21.05.2026 року, відповідно до пояснень якого ОСОБА_2 у період часу з 19.09.2025 по 03.10.2025 перебував на лікуванні КНП «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради, 04.10.2025 без поважних причин в умовах воєнного стану не повернувся до військової частини. Лікарня мала надіслати повідомлення про виписку такого військовослужбовця, але не надіслала. ОСОБА_1 , де перебуває його підлеглий не цікавився. Згідно щотижневої звірки проводилася дистанційна звірка. Раніше він повідомляв, що перебуває на лікуванні до 11.12.2025, а з 11.12.2025 не вийшов на зв`язок. Довідок та виписок не надсилав. За своїм рішенням ОСОБА_4 сформував 12.12.2025 запит щодо перебування військовослужбовця на лікуванні в системі медичної служби, який був сформований 14.12.2025 та підписаний командиром частини. 16.12.2025 надійшла відповідь про те, що ОСОБА_2 до медичного закладу не прибував. 18.12.2025 ще раз зателефонував, він не вийшов на зв?язок, після чого рапортом на командира доповів, що місцезнаходження матроса ОСОБА_2 невідомо. Крім того, вказав, що ОСОБА_3 з 22.05.2025 по 11.06.2025 перебував на лікуванні у ВМКЦ ПР м.Одеса, по завершенні лікування 12.06.2025 вибув у відпустку по лікуванню до 11.07.2025 включно, мав повернутися до військової служби 12.07.2025, однак не прибув. Разом із тим, 07.07.2025 засобами СЕДО до військової частини надійшли документи що ОСОБА_3 направлений на проходження ВЛК, що має проходити 14 діб. Згідно щотижневої звірки проводилася дистанційна звірка. Раніше він повідомляв, що перебуває на лікуванні, документів не надавав. За своїм рішенням ОСОБА_4 сформував 05.08.2025 або 06.08.2025 запит до в/ч НОМЕР_4 щодо перебування військовослужбовця на лікуванні в системі медичної служби, який був сформований 07.08.2025 та підписаний командиром частини. Згідно відповіді, що надійшла, він на лікуванні не перебував. Після цього сформував новий запит до ВМКЦ ПР м. Одеса. Згідно відповіді ВМКЦ ПР м. Одеса, яка надійшла 21.08.2025, що він перебуває з 27.07.2025 перебуває по теперішній час на стаціонарному лікуванні у КНП «ООМЦІЗ» ООР. 07.03.2026 надійшло лист про те, що ОСОБА_3 у період з 01.07.2025 до 06.11.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «ООМЦПЗ» ООР. 11.07.2025 ОСОБА_3 амбулаторно зареєструвався в секретаря гарнізонної ВЛК № 1 ВМКЦ ПР м. Одеси для амбулаторного проходження медичного огляду, проте 20.07.2025 був знятий з проходження медичного огляду ВЛК за порушення правил її проходження (неявку). ОСОБА_1 , де перебуває його підлеглий у мене не цікавився;

- копією протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 21.05.2026 року, що є аналогічними поясненням, наданим ОСОБА_4 ;

- копією витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 21.01.2026 № 83 про результати проведення службового розслідування за фактом неналежного обліку особового складу;

- копією посвідчення офіцера, що посвідчує особу.

Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст.1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Так, згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час. За таких обставин на даний час діє особливий період.

Так, лейтенант ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.02.2025 призначений на посаду командира 2 роти берегової оборони 1 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до ст.ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» ( надалі Статут), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі; військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно ст. 111 Статуту Командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля).

За змістом ст. 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир роти (корабля 4 рангу) зобов?язаний: знати чисельність (наявність і відсутність) особового складу за списком, один раз на місяць звіряти дані ротного (корабельного) обліку особового складу, організовувати розміщення особового складу в місцях постійної дислокації та в польових умовах, підтримувати внутрішній порядок і дисципліну в роті (на кораблі); щотижня підбивати підсумки бойової підготовки, військової дисципліни та внутрішнього порядку.

Згідно додатку 12 до Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов?язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту до Переліку порушень військової дисципліни, які обліковуються для оцінки стану військової дисципліни, відноситься невихід військовослужбовця на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин протягом робочого дня.

За змістом п. 5.18.1.3. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300 (далі - Положення № 300) головним завданням ротного господарства є, зокрема, правильне використання, збереження, економне витрачання призначених коштів.

Пунктом 5.18.1.4. Положення № 300 передбачено, що ротне господарство організовує командир роти. Він керує ротним господарством і відповідальність за його стан та за забезпечення особового складу належними матеріальними засобами.

Пунктом 12 розділу І Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженою наказом МО України від 15.09.2022 № 280 (далі - Інструкція) визначено, що Командири (начальники) зобов?язані забезпечити належну організацію обліку особового складу підпорядкованих органах управління, військових частинах, установах та їх підрозділах, а також створювати для посадових осіб, які здійснюють облік особового складу, належні умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.

Згідно п.п. 6 п. 13 Інструкції організація обліку особового складу покладається: у підрозділах військових частин - на командирів цих підрозділів.

За змістом п. 14 Інструкції з метою організації обліку особового складу командири (начальники) зобов?язані: здійснювати контроль за обліком особового складу та періодично перевіряти укомплектованість військ (сил); контролювати правильне відображення чисельності особового складу в облікових документах і своєчасне надання донесень про склад і чисельність військ (сил); координувати взаємодію штабів і служб персоналу з питань обліку особового складу; вживати заходів щодо удосконалення обліку особового складу із застосуванням комп?ютерних програм, інформаційно-комунікаційних та автоматизованих систем; забезпечувати командування відомостями щодо складу військ (сил), кількісними і якісними показниками їх укомплектованості; проводити перевірки стану обліку особового складу під час перевірок військ (сил), надаючи практичну допомогу та досягаючи якісного стану обліку особового складу; здійснювати контроль за належним веденням електронних журналів обліку особового складу, зразок яких наведено в додатку 1, органу управління, військової частини, установи та їх підрозділів відповідно до вимог цієї Інструкції.

Відповідно до вимог пункту 5 розділу XVI та пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Поряд із цим, механік-водій 2 відділення берегової оборони 3 взводу берегової оборони 2 роти берегової оборони 1 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 матрос ОСОБА_2 у період часу з 19.09.2025 по 03.10.2025 перебував на лікуванні КНП «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради, проте після виписки з медичної частини 04.10.2025 без поважних причин в умовах воєнного стану не повернувся у підрозділ після лікування та молодший сержант ОСОБА_3 , який проходив службу у підпорядкуванні ОСОБА_1 11.07.2025 амбулаторно зареєструвався в секретаря гарнізонної ВЛК № 1 ВМКЦ ПР м. Одеси для амбулаторного проходження медичного огляду військово - лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби, проте 20.07.2025 був знятий з проходження медичного огляду ВЛК № НОМЕР_3 ВМКЦ ПР за порушення правил її проходження (неявку). До військової частини ОСОБА_3 не повернувся, проводячи час на власний розсуд не пов`язуючи його з обов`язками служби.

Отже, ОСОБА_1 належним чином не здійснював контроль за обліком особового складу та перевірку укомплектованості військ, не контролював правильне відображення чисельності особового складу в облікових документах і своєчасне надання донесень про склад і чисельність військ (сил), не забезпечував командування достовірними відомостями щодо складу військ (сил), кількісними і якісними показниками їх укомплектованості, внаслідок чого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було надмірно виплачене грошове забезпечення .

Згідно вимог ст. 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Приписами ст. 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б КУпАП, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.11 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Кримінальне провадження за № 42026332270000024 від 06.04.2026 закрито 25.05.2026 .

Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).

Оцінюючи викладені докази, суд приходить до висновку, що останні узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, ставити їх під сумнів підстав немає, оскільки останні вказують на наявність в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, які було вчинено в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану.

При вирішенні питання щодо міри адміністративної відповідальності виходжу з наступного.

Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

ОСОБА_1 вчинив декілька адміністративних правопорушень, які розглядаються одночасно одним і тим же органом, у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме: ч. 2 ст.172-15 КУпАП.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та виду адміністративного стягнення, враховуючи характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність та обставин, які виключають адміністративну відповідальність, визначених ст. ст. 38, 247 КУпАП, враховуючи правила, визначені ч. 2 ст. 33 КУпАП, приходжу до висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальних межах визначених санкцією статті ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою на яку було накладено таке стягнення сплачується судовий збір, розмір якого встановлено законом.

Однак, в силу п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Таким чином, судовий збір з ОСОБА_1 стягненню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 33, 36 40-1, 172-15, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»,-

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Богданівка, Броварського району, Київської області, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, командира навчальної роти старшого викладача, на момент вчинення правопорушення: командира 2 роти берегової оборони 1 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 , лейтенанта, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15 КУпАП та у відповідності до ч.2 ст. 36 КУпАП накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

(Номер рахунку (IBAN):UA408999980313060106000021456, ОдержувачГУК у Херсон обл/Херсон МТГ/21081100, Код отримувача(код за ЄДРПОУ) 37959517, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

СуддяВ. Е. Дорошинська