Рішення № 139149633, 13.08.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 526/467/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16400 грн та судові витрати по справі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.03.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНИ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2185680, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитні кошти надано шляхом перерахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач умов договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 16400 грн, з яких 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 11 400 грн - заборгованість за процентами.

08.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги (факторингу) № ККАУ-08022021, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Оскільки первісний кредитор свої зобов`язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами Договору, натомість відповідач не виконав належним чином умов договору, то позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Ухвалою суду від 20.03.2026 відкрите провадження у справі за вказаною позовною заявою та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у поданій до суду заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд слухати справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, 23.03.2020 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» між первісним кредитором та ОСОБА_1 було укладено договір в електронному вигляді №2185680 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн зі строком кредитування на 30 днів, зі зниженою процентною ставкою 0,95% в день від суми кредиту, стандартною процентною ставкою 1,90% в день від суми кредиту (пп. 1.3, 1.4, 1.5 договору).

Як свідчить графік платежів за договором про споживчий кредит №2185680 від 23.03.2020, який є додатком №1 до Договору, датою платежу з повернення кредиту є 22.04.2020, сума платежу 6425,00 грн, яка складається із: 5000 грн суми кредиту, 1425,00 грн процентів за користування кредитом.

Долучено до матеріалів справи також і Паспорт споживчого кредиту, де визначені всі істотні умови договору.

Зі змісту наведених вище документів вбачається, що вони підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М581448 23.03.2020 о 19:38. (а.с.13-15). При цьому, відповідач був ідентифікований товариством, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. (а.с.15 на звороті)

Згідно з п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку реквізити якої надані споживачем в особистому кабінеті.

Позивач пов`язує виникнення у відповідача заборгованості з наданням кредитних коштів у розмірі 5 000 грн шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .

08.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги (факторингу) № ККАУ-08022021, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між кредитором і боржниками. (а.с.19 на звороті-21)

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № ККАУ-08022021 від 08.02.2021, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» отримало право грошової вимоги до боржника за договором №2185680 від 23.03.2020, загальна сума заборгованості за вказаним договором становить 16400 грн.

Долучено також, акт приймання-передачі реєстру боржників від 08.02.2021 та копію платіжної інструкції 21758 від 09.02.2021 про оплату компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги згідно п.7.1 Договору відступлення права вимоги № ККАУ-08022021 від 08.02.2021.

З матеріалів справи також вбачається, що 13.02.2026 представником позивача на адресу відповідача надсилалася досудова вимога про погашення кредитної заборгованості, де, зокрема, боржника було повідомлено про відступлення ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а також повідомлено про необхідність негайно погасити виниклу заборгованість у розмірі 16400 грн.

Однак, як зазначено у позовній заяві, відповідач взяті на себе зобов`язання за укладеним договором не виконав.

Обґрунтовуючи розмір наявної у відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором, позивач у своїй позовній заяві посилався на картку обліку Договору (розрахунок заборгованості), де зазначені відомості про щоденні нарахування та погашення за договором №2185680. За вказаними відомостями загальний розмір заборгованості відповідача станом на 07.02.2023 року складає 16400 грн, з яких: 5000 основний борг, 11400 грн - проценти. (а.с.16-19)

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію банку відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами банку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом пунктів 10, 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VIII.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п.6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до положень ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми та обов`язковим до виконання сторонами.

Факт правомірності укладення зазначеного Договору відповідачем не оспорювався. Доказів, які б свідчили про визнання Договору недійсним, матеріали справи не містять.

Разом з тим, не зважаючи на наявність доказів що підтверджують факт укладення зазначеного вище договору, суд не може констатувати факт зарахування на виконання умов договору кредитних коштів на рахунок позичальника, та як наслідок правильність нарахування відсотків, встановити факт наявності чи відсутності оплати на погашення заборгованості від відповідача, та відповідно, встановити факт наявності чи відсутності заборгованості за даним договором.

Так, відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона в силу ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 ст. 13 ЦПК України встановлено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В такому разі, якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України чітко визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що обов`язок позичальника з повернення кредиту та сплати процентів виникає за умови фактичного отримання ним кредитних коштів. Обов`язок довести факт надання (перерахування) кредитних коштів позичальнику покладається на кредитора (ст. 12, 81 ЦПК України). Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів долучило до матеріалів справи в якості доказу картку обліку договору (розрахунок заборгованості), копію листа ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про переказ коштів, а також звернулось із клопотанням про витребування доказів з Банка - емітента АТ КБ «Приватбанк» відомості про зарахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 . Вказані клопотання про витребування доказів судом задоволені.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.03.2026 року АТ КБ «Приватбанк» листом від 08.04.2026 №20.1.0.0.0/7-260402/68605-БТ повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , проте зарахування коштів на суму 5 000 грн за період з 23.03.2020 по 23.03.2020 на зазначену картку відсутнє.(а.с.52)

За інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 13.05.2026 №20.1.0.0.0/7-260407/41112-БТ, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), зарахування коштів на суму 5 000 грн за період з 23.03.2020 по 26.03.2020 на зазначену картку відсутнє; виписка по рахунку за цей період також відсутня.

Суд зауважує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, як це закріплено вимогами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №755/2284/16-ц.

Тому суд не може взяти до уваги долучений позивачем лист ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про переказ коштів, оскільки він не є первинним документом, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відповідно не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів, зокрема їх зарахування на рахунок відповідача, на виконання умов кредитного договору №2185680 від 23.03.2020 року.

Інших доказів, які б підтверджували факт перерахування відповідачу коштів за договором, позивачем не надано. При цьому, надана суду картка обліку договору (розрахунок заборгованості) про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, складена директором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», також не є первинним документом, який підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів, а є одностороннім арифметичним обчисленням стягуваних сум (постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц).

Позивач, звертаючись до суду, сам зазначив про відсутність у нього доказів перерахування кредитних коштів відповідачу та просив витребувати відповідні відомості в банку. Проте витребувані судом відомості факт надання відповідачу кредитних коштів не підтвердили, а навпаки спростували, оскільки за інформацією АТ КБ «Приватбанк» зарахування коштів у сумі 5 000 грн на платіжну картку відповідача за період з 23.03.2020 по 26.03.2020 відсутнє.

Суд зауважує, що відсутність у матеріалах справи належних первинних банківських документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, але як наслідок і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

За таких обставин факт надання (перерахування) відповідачу кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту №2185680 від 23.03.2020 позивачем не доведено, а також відповідно і користування ними відповідачем, не підтверджено наявності заборгованості за кредитом.

Неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, і саме по собі не свідчить про визнання позову.

Щодо відступлення права вимоги суд зазначає, що згідно зі ст. 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Проте набуття позивачем права вимоги за договором факторингу не звільняє його від доведення факту існування самого зобов`язання, тобто надання первісним кредитором кредитних коштів відповідачу. Оскільки такий факт не доведено, підстави для стягнення заборгованості відсутні незалежно від переходу до позивача права вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Оскільки, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати, на підставі статті 141 ЦПК України покладаються на позивача та відповідно розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14.08.2026 року.

Суддя О.А. Степаненко