Рішення № 139149598, 21.08.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4298/26

2-о/583/138/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

присяжних Гутіна І.Б., Сушко С.М.,

за участю:

секретаря судового

засідання Гайдейчук К.В.,

учасників справи:

представника заявника

лікаря-психіатра ОСОБА_1 , прокурора Овчаренко Ю.М.,

особи, стосовно якої вирішується питання, ОСОБА_2 ,

законного представника ОСОБА_3 ,

захисника особи, стосовно

якої вирішується питання, адвоката Яценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 в м. Охтирка цивільну справу окремого провадження за заявою Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» про надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , психіатричної допомоги в примусовому порядку,

УСТАНОВИВ:

Представник заявника О. Середа 19 серпня 2026 року звернувся до суду з цією заявою про надання ОСОБА_2 психіатричної допомоги в примусовому порядку.

В обґрунтування заяви вказано, що 18 серпня 2026 року в зв`язку з погіршенням психічного стану ОСОБА_2 за направленням фельдшера БШМД в супроводі поліції було доставлено та поміщено до Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» /далі Лікарня/, оскільки він поводив себе неадекватно /з заяви матері/, а саме агресивно до оточуючих, лаявся нецензурною лексикою, валявся на вулиці, зловживав алкоголем, відмовлявся від прийому ліків, на зауваження не реагував, не виконував інструкцій, де за відсутності усвідомленої добровільної згоди на лікування та за наявністю підстав був госпіталізований до лікарні за рішенням чергового лікаря-психіатра в примусовому порядку.

З метою вирішення питання доцільності госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку 19 серпня 2026 року ОСОБА_2 оглянула комісія лікарів-психіатрів лікарні та встановила, що він виявляє ознаки тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього, неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби, потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження на 20 серпня 2026 року о 14 год 00 хв, доручено Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити ОСОБА_2 адвоката для здійснення представництва інтересів в суді за призначенням / а.с. 8/.

У судовому засіданні лікар - психіатр ОСОБА_1 підтримала заяву та надала пояснення, що симптоми, які вказані у висновку комісії, вказані із заяви його матері ОСОБА_3 , за час перебування пацієнта в лікарні він не виявляв агресії, яка є небезпечної для нього та оточуючих, вів себе адекватно, ніяких розладів психіки наразі не проявляє, в нього було відібрано аналізи. Вважає, що розлади психіки є наслідком вживання наркотичних засобів, так як перебував на обліку у нарколога, з квітня 2026 року не перебуває на підтримуючий терапії, нарколог повідомив, що він утримується від вживання наркотиків. В останнє лікувався в закладі у травні 2026 року добровільно протягом трьох днів, але не повністю пройшов курс лікування. Комісією лікарів ОСОБА_2 рекомендовано пройти лікування.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свідомо висловив свою думку щодо незгоди з поміщенням його до психіатричної лікарні та вказав, що близько двох тижнів тому він приїхав з Києва, де був на заробітках, додому, проживає з матір`ю, раніше вживав наркотики, але вилікувався, зараз наркотичні засоби не вживає, вживає алкоголь, проте вважає, що може самостійно позбавитись цього, просив не поміщати його до психіатричної лікарні, так як ніякої небезпеки від нього не має, мати в своїй заяві все перебільшила. Він має намір працевлаштуватися та жити самостійно. Також вказав, що якщо його помістять до психіатричної лікарні, він відмовиться від здійснення медичних процедур.

Законний представник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала заяву медичного закладу та пояснила, що з дитинства з сином мала проблеми, завжди сплачувала його борги, на обліку у психіатра перебуває з 2005 року, вживав наркотичні засоби, весною лікувався у КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», але не долікувався, приїхав з Києва та став постійно вживати алкоголь, ходить босий, не миється, лазить по смітникам, приніс додому цуценя, через якого виникла сварка, був агресивний, але ніколи її не бив. Вважає, що його треба пролікувати примусово, оскільки приймати ліки вдома він відмовляється.

У судовому засіданні захисник особи, стосовно якої вирішується питання, адвокат Яценко А.О., та прокурор підтримали заяву лікаря, вважають, що вона підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думки та пояснення учасників справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

В силу ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

У судовому засіданні було встановлено, що 18 серпня 2026 року за заявою матері ОСОБА_3 та направленням фельдшера БШМД було госпіталізовано до другого психіатричного відділення Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» її сина ОСОБА_2 / а.с. 4-5/.

Згідно із частинами 2-5 ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.

При обстеженні психічного стану ОСОБА_2 в КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» комісія лікарів встановила діагноз: шизофреноподібний психотичний розлад внаслідок вживання опіоїдів, F11.50, та прийняла рішення: в зв`язку з тим, що особа виявляє ознаки тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе, неспроможна самостійно задовольняти свої основні потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу». Вийти з відповідним клопотанням до суду / а.с. 2/.

Проте цей висновок було зроблено, виходячи насамперед із заяви матері, що підтвердила в судовому засіданні лікар-психіатр ОСОБА_1 , лікарі такої симптоматики на час перебування у стаціонарі не спостерігали.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 судовий контроль за госпіталізацією недієздатної особи до психіатричного закладу в порядку, передбаченому статтею 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», є необхідною гарантією захисту прав і свобод, закріплених, зокрема, статтями 29, 55 Основного Закону України. Суд після незалежного і неупередженого розгляду питання щодо госпіталізації недієздатної особи до психіатричного закладу має ухвалити рішення стосовно правомірності обмеження конституційного права такої особи на свободу та особисту недоторканість.

Враховуючи, що судом не встановлено на даний час, що ОСОБА_2 , маючи ознаки тяжкого психічного розладу, може бути небезпечним для себе та оточуючих, не може самостійно задовольнити свої основні життєві потреби, завдасть значної шкоди своєму здоров`ю через погіршення стану, якщо йому не надати допомогу, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви.

Заява матері про поміщення ОСОБА_2 до психіатричного закладу ґрунтується виключно на тому, що вона не схвалює спосіб його життя, але не підтверджена іншими доказами.

Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини-право на свободу, п."е" цієї статті дозволяє законне затримання психічнохворих як з метою їх ізоляції від суспільства, так і з метою покращення їх стану.

У зв`язку з цим суд вважає, що вимоги заявника про госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного стаціонару без його усвідомленої згоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 339-342 ЦПК України, ст. ст.14, 27 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» про надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського Апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне судове рішення буде складено 21 серпня 2026 року.

Головуюча суддя: Семенова О.С.

Присяжні: Гутін І.Б.

Сушко С.М.