Ухвала суду № 139148952, 21.08.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1113/26 пров. №2-о/478/53/2026

У х в а л а

про залишення заяви без руху

21 серпня 2026 року Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області Сябренко І.П. ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В с т а н о в и в:

18 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в якій посилаючись на необхідність підтвердження юридичного факту, що має значення для створення умов щодо здійснення ним права на отримання одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_4 , просив встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рівні рідних батька та сина.

Вивчивши матеріали заяви, приходжу такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Положеннями ч.3 ст.294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

За правилами цивільного процесуального законодавства, заяви у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення мають відповідати загальним правилам щодо змісту і форми, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями викладеними в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Частиною 9 ст.10 ЦПК України передбачено якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Заяву ОСОБА_1 подано без додержання вимог встановлених п.4 ст.177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Вимогами ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до підпункту 4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абз. 2 ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених ст.4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Проте заявник ОСОБА_1 при зверненні до суду не додав до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення квитанції по сплату судового збору в розмірі 665 грн 60 коп.

Крім того, в заяві ОСОБА_1 заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору по даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.3 ст.136 ЦПК України, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Підставою для вчинення судом дій, зазначених у ст.8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи, закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням.

Як вбачається з постанови Верховного Суду у справі №686/114/16-ц від 04.07.2018 року, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Заявником ОСОБА_1 не наведено жодних передбачених законом правових підстав для відстрочення сплати судового збору, та не надано доказів та інформації щодо фактично всіх отриманих ним доходів, наявності рухомого чи нерухомого майна, виплати дивідендів, процентів та іншого прибутку тощо, у зв`язку з чим суд не має можливості встановити реальний майновий стан останнього.

Тому з урахуванням наведених обставин, вважаю, що клопотання заявника ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, у зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Отже, заявнику ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., на р/р UA568999980313131206000014412, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 37992030, Код класифікації доходів 22030101, Отримувач коштів: Миколаїв.ГУК/тг смт. Казанка/22030101, та надати суду підтверджуючі документи про сплату.

За таких обставин згідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя

П о с т а н о в и в:

У задоволені клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без руху.

Надати заявнику ОСОБА_1 строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків, а саме сплатити судовий збір, у розмірі 665 грн 60 коп. - на р/р UA568999980313131206000014412, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 37992030, Код класифікації доходів 22030101, Отримувач коштів: Миколаїв.ГУК/тг смт. Казанка/22030101.

Оригінал квитанції про сплату судового збору надати до Казанківського районного суду Миколаївської області.

У випадку невиконання вимог ухвали у зазначений строк заява вважатиметься неподаною і буде повернена заявникам.

На ухвалу в частині, що стосується зобов`язання зі сплати судового збору може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Дата складення ухвали - 21.08.2026 року.

Суддя І.П. Сябренко