Рішення № 139148493, 19.08.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1575/26

Провадження № 2/147/811/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2026 року надійшла до суду для розгляду за підсудністю та передана в провадження судді Борейко О. Г. позовна заява ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача.

25.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 568214-КС-001 про надання кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання його одноразовим ідентифікатором UA-0788. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 11000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором і Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 11000,00 грн на банківську картку, зазначену ним під час оформлення кредиту, що підтверджується довідкою про перерахування коштів або платіжним дорученням.

Водночас відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 05.06.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 37290,00 грн, яка, за розрахунком позивача, складається із 11000,00 грн суми прострочених платежів за тілом кредиту, 18590,00 грн суми прострочених платежів за процентами, 5500,00 грн заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України та 2200,00 грн прострочених платежів за комісією. Заборгованість за штрафами відсутня.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 37290,00 грн, а також понесені судові витрати.

Процесуальні дії у справі. Заперечення відповідача та заяви (клопотання) учасників справи.

Суд, з огляду на подання позивачем документів в електронній формі та їх значний обсяг, враховуючи зміст Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (зі змінами), з метою процесуальної економії, вважає за можливе розглядати (формувати та зберігати) справу у змішаній формі.

Так, відповідно до п.122 Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (зі змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Ухвалою судді від 25 червня 2026 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» письмові докази, які становлять банківську таємницю.

15 липня 2026 року витребувані докази надійшли до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляну справу за відсутності представника позивача, висловився, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується письмовими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

25 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №568214-КС-001 про надання кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання його одноразовим ідентифікатором UA-0788. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 11000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором і Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Укладенню кредитного договору передувало направлення позивачем відповідачу пропозиції (оферти) щодо укладення договору, яку 25 листопада 2025 року відповідач прийняв (акцептував) на визначених в оферті умовах. Для підписання договору позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0788 на номер телефону, зазначений ним під час заповнення анкети в особистому кабінеті, який відповідач ввів та відправив, унаслідок чого договір було підписано одноразовим ідентифікатором.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 11000,00 грн шляхом їх перерахування на банківську картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами перерахування кредитних коштів.

Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 05 червня 2026 року за договором № 568214-КС-001 загальний розмір заборгованості відповідача становить 37290,00 грн та складається із: 11000,00 грн суми прострочених платежів за тілом кредиту; 18590,00 грн суми прострочених платежів за процентами; 5500,00 грн суми заборгованості за процентами відповідно до статті 625 ЦК України; 2200,00 грн суми прострочених платежів за комісією. Заборгованість за штрафами відсутня.

Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання кредиту № 568214-КС-001 від 25 листопада 2025 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Важливо щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно із п.6, п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_2 під час його укладення зазначила свої персональні дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу електронної пошти, адресу місця проживання, номер телефону, а також реквізити банківської картки, на яку підлягали зарахуванню кредитні кошти.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті позивача подав заявку на отримання кредиту, після чого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило відповідачу одноразовий ідентифікатор UA-0788, який останній використав для підписання кредитного договору.

Сторони узгодили істотні умови договору, зокрема суму кредиту, строк та умови його надання і повернення, що свідчить про наявність волевиявлення відповідача на укладення договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже підписанням договору відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних вище дій, зокрема надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та/або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Таким чином із змісту вищенаведених положень закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Суд дійшов висновку про те, що кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд по справі №524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 (провадження №61-16243 св20). Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі №753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується наданими позивачем доказами, які відповідачем не спростовані та не оспорені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено, що відповідач належним чином та у встановлені договором строки не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої відображений у наданому позивачем розрахунку заборгованості.

Таким чином, відповідач допустив порушення умов договору про надання кредиту № 568214-КС-001 від 25 листопада 2025 року, а також вимог статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Жодних доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, належного виконання зобов`язань за кредитним договором чи правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок заборгованості в сукупності з іншими доказами у справі, суд вважає доведеним факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та наявність у нього заборгованості перед позивачем.

Разом із тим, згідно з наданим позивачем розрахунком до складу заборгованості включено 5500,00 грн заборгованості за процентами відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас позивачем не надано суду належного та достатнього обґрунтування правових підстав для нарахування саме 5500,00 грн за статтею 625 ЦК України, не наведено розрахунку зазначеної суми із визначенням періоду прострочення, розміру простроченої заборгованості та розміру процентів, нарахованих відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування 5500,00 грн та дійти висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення 5500,00 грн заборгованості за процентами відповідно до статті 625 ЦК України слід відмовити.

Таким чином, із заявленої до стягнення суми 37290,00 грн підлягає стягненню заборгованість у розмірі 31790,00 грн, яка складається із 11000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 18590,00 грн заборгованості за процентами та 2200,00 грн заборгованості за комісією.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема заявлених вимог на суму 37290,00 грн задоволено вимоги на суму 31790,00 грн, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2269,72 грн.

Керуючись ст. 247, 258, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту №568214-КС-001 від 25 листопада 2025 року у загальному розмірі 31790 (тридцять одна тисяча сімсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) гривень 72 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ - 41084239, юридична адреса: вул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 102, м. Київ, 01133;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21 серпня 2026 року.

Суддя О. Г. Борейко