Ухвала суду № 139147852, 18.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24703/26

Провадження № 2/761/13062/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Шевченківськийрайонний суд м. Києва у складі: головуючого судді Савчук Ю.Н., при секретарі Фортуні М.А., за участі представника позивача ОСОБА_4. представника відповідача ТОВ «РЕСА» Абдуллаєва Вагіфа Гамза Огли, представника третьої особи ТОВ «Люкс А», Остащенко О.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника третьої особи ТОВ «Люкс А» адвоката Остащенко О.М. про відвід головуючому судді Савчук Ю.Н. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСА», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс А», ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбенко Ю.Е. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання іпотеки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСА», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс А», ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбенко Ю.Е. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання іпотеки припиненою.

Представником третьої особи ТОВ «Люкс А» адвокатом Остащенко О.М. у судовому засіданні 18.08.2026 року подано усуну заяву про відвід головуючому судді Савчук Ю.Н.

Заява про відвід мотивована тим, що суддею було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та в порушення вимог процесуального закону не залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Абдуллаєва Вагіфа Гамза Огли .

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1-3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

За змістом ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Заяву про відвід було подано в день проведення судового засідання, а відтак питання про відвід за приписами ст.40 ЦПК України повинно вирішуватися суддею, який розглядає справу.Заяву подано після початку закінчення підготовчого судового засідання.

Однак, оскільки про підстави відводу, а саме, відмову задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду та відмову у залученні до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Абдуллаєва Вагіфа Гамза Огли представнику третьої особи стало відомо в день судового засідання, заявляти відвід після спливу встановленого ч.3 ст.36 ЦПК України строку дозволяється.

Стаття 36 ЦПК України передбачає підстави для відводу (самовідводу) судді.

Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З положення ст.36 ЦПК України випливає, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв.

Водночас, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, нормами процесуального закону врегульовано, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно повинні бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №990/310/23 та в ухвалі Верховного Суду від 06.03.2023 у справі №990/122/23.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що існує дуже тісний взаємозв`язок між гарантіями «незалежного та неупередженого» суду та правом на «суд, встановлений законом». Хоча кожен із них слугує конкретним цілям у ролі окремих гарантій справедливого судового розгляду, Суд вбачає взаємну рису в інституційних вимогах пункту 1 статті 6, оскільки вони керуються метою дотримання основоположних принципів верховенства права та розподілу влади. Суд зазначає, що в основі кожної з цих вимог лежить необхідність підтримувати довіру суспільства до судової системи й гарантувати її незалежність від інших гілок влади (рішення у справі «ГудмундурАндріАстрадссон проти Ісландії» (GudmundurAndriAsdradsson v. Iceland) від 1 грудня 2020 року, заява № 26374/18; рішення у справі «Джоджай проти Албанії» (Xhoxhaj v. Albania) від 9 лютого 2021 року, заява № 15227/19).

Також Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у справі «Гаушільдт проти Данії» («Hauschildt v. Denmark», заява №10486/83) зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Аналогічні висновки викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №908/137/18.

Суд звертає увагу, що не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи, а також обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або необ`єктивності, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Представник третьої особи обґрунтовує заяву про відвід судді тим, що суддя безпідставно відмовила у задоволенні клопотань, проте не вказує, в чому полягає на її думку створення нерівності сторін у процесі чи використання повноважень на шкоду відповідача та третій особі, обгрунтованих доводів з посиланням на конкретні факти представником третьої особи не наведено.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається зі змісту заяви про відвід, її доводи ґрунтуються виключно на незгоді позивача з процесуальними рішеннями судді.

Суд звертає увагу, що процесуальні рішення судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по адміністративному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Також, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» вказано, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, за вказаними доводами позивача підстави для задоволення заяви про відвід судді відсутні.

Рішення судді про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду та відмову у задоволенні заяви про залучення у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, є процесуальними та не свідчать про наявність особистої зацікавленості судді у результаті розгляду справи і не може бути підставою для її відводу.

Суд дійшов висновку, що наведені позивачем обстави ни не свідчать про існування об`єктивних підстав для сумніву у неупередженості судді, а зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які можуть бути предметом оцінки у порядку апеляційного оскарження, але не є підставами для відводу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 36, 39,40 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви представника третьої особи ТОВ «Люкс А» адвоката Остащенко О.М. про відвід головуючому судді Савчук Ю.Н. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежено ювідповідальністю «РЕСА», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс А», ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбенко Ю.Е. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання іпотеки припиненою- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 21.08.2026 року.

Суддя: