Рішення № 139147252, 06.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

06.08.2026 Справа № 756/12787/25

Унікальний номер 756/12787/25

Провадження номер 2/756/994/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.

за участі секретаря судового засідання - Погорелової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні дітей.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі з 10 листопада 2006 року, який було розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року у справі № 756/2812/22. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти проживають з матір`ю та перебувають на її утриманні. Місце проживання відповідача позивачу не відомо.

Позивач зазначила, що після розлучення з березня 2025 року склався неофіційний графік про спільну участь у житті дітей за принципом рівного розподілу часу (50/50): діти один тиждень проживають з батьком, а другий тиждень - з матір`ю. Однак наприкінці липня 2025 року відповідач в односторонньому порядку відмовився цієї усної домовленості та повідомив, що опікуватися дітьми має матір. Не погоджуючись з цим та наполягаючи на рівноправній участі обох батьків у вихованні неповнолітніх дітей, позивач просила суд визначити наступний спосіб участі батьків у вихованні та спілкуванні з дітьми:

-визначити рівноправний спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 наступним чином: непарні тижні року (1-ий, З-ій, 5-ий і т. д.) - з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; парні тижні року (2-ий, 4-ий, 6-ий і т.д.) - з матір?ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-передача дітей від одного з батьків іншому здійснюється у визначений день тижня (понеділок) за адресою, погодженою сторонами;

-зміна графіку проживання (у тому числі обмін тижнями чи днями) допускається лише за взаємною згодою обох батьків, у тому числі шляхом підтвердження у письмовій формі, через електронну пошту або месенджери;

-кожен з батьків має право на щоденний телефонний або відеозв?язок з дітьми у проміжку з 09:00 год до 21:00 год, у зручний для дітей час, незалежно від того, з ким вони перебувають. Інший з батьків не може перешкоджати такому спілкуванню;

-питання зміни місця проживання дітей, їхнього навчання, тимчасового виїзду за межі України, а також інші важливі питання життя та здоров?я дітей вирішуються батьками спільно, шляхом попереднього погодження, або на підставі рішення суду. У разі, якщо діти тимчасово проживатимуть за адресою, відмінною від основної/звичної, батько чи мати зобов?язані завчасно повідомити про це іншого з батьків;

-батьки зобов?язані обмінюватися актуальною інформацією про стан здоров?я, успішність у навчанні, емоційний стан та інші суттєві обставини, що стосуються дітей, у формі взаємоповажного діалогу, використовуючи погоджені канали зв`язку (електронна пошта, месенджери тощо).

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду.

17 листопада 2025 року за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Ганчева М.А. надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування поданого відзиву зазначає, що потижнева зміна обставин проживання, оточення, розпорядку дня та навчального середовища не відповідає найкращим інтересам дітей, створює для них психологічно нестабільність та перешкоджає гармонійному розвитку та психологічному здоров`ю. Відповідач наголосив, що він не ухиляється від виконання батьківських обов?язків, бажає брати участь у вихованні та спілкуванні з синами, проте вважає, що діти повинні мати єдине, постійне та незмінне місце проживання та стабільний графік спілкування із тим із батьків, з ким діти не проживають. Позивач звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, стверджуючи, що діти перебувають на її повному утриманні, що суперечить її вимогам про потижневе проживання дітей із батьком та стягнення аліментів за тижні перебування дітей у батька.

27 листопада 2025 року представник позивача - адвокат Киричук Г.М. за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» надіслала до суду відповідь на відзив.

03 грудня 2025 року представник Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» надіслала до суду заяву, в якій зазначила, що 17 листопада 2025 року, під час телефонної бесіди з позивачем, було з`ясовано, що діти проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Також, спеціалісту служби, під час телефонної розмови, відповідач повідомив, що у дітей має бути один дім, де вони проживають. Від обстеження своїх умов проживання відмовився.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року залучено до справи в якості третьої особи Службу у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені судом належним чином. В матеріалах містяться заяви представника позивача про розгляд справи без їх участі.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені судом належним чином. Представник відповідача надала до клопотання, в якому просить провести судове засідання без їх участі та в задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дівоче прізвище « ОСОБА_5 ») укладено шлюб.

Від спільного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 квітня 2023 року у справі № 756/2812/22 шлюб між сторонами розірвано.

Як зазначає позивач між сторонами була усна домовленість щодо потижевого графіку проживання дітей з кожним із них. У липні 2025 року відповідач відмовився дотримуватися усної домовленості та повідомив, що дітьми має опікуватися лише матір, з чим позивач категорично не згодна, тому наполягає на рівноправній участі обох батьків в житті дітей та активній участі батька дітей в їх житті.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За приписами ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

В силу ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

20 листопада 1989 року Організацією Об`єднаних Націй була прийнята Конвенція про права дитини, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року.

Згідно ст. 3 цієї Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 передбачено, що Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (ст.12).

Розкриваючи зміст принципу найкращих інтересів дитини і підходи по його реалізації Комітет ООН з прав дитини в своїх Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3) сформулював такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;

по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46).

Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини. Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі елементи, що фігурують у переліку, повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50).

У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпеку дитини; вразливе положення; право дитини на здоров`я; право дитини на освіту.

Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки (пункт 80).

За змістом частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В силу вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають з матір`ю, яка є позивачем у справі. Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що він не чинить жодних перешкод позивачу у реалізаціх батьківських прав, виконує обов`язки щодо утримання та виховання дітей, а зміна стабільного середовища та постійна зміна місця проживання порушить усталений ритм життя неповнолітніх дітей.

Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач будь-яким чином чинить її перешкоди у спілкуванні з дітьми, участі у їх вихованні чи реалізації батьківських прав.

За таких обставин, звернення позивача до суду з вимогою про примусове встановлення графіка спілкування/виховання дітей, які і так фактично проживають з нею, за відсутності доказів обмеження її прав з боку іншого з батьків, є юридично необгрунтованим.

Заявлена позивачем вимога про запровадження формату перебування дітей за графіком «тиждень через тиждень» фактично передбачає зміну місця проживання та середовища дітей кожні 7 днів.

Суд звертає увагу, що діти відвідують навчальні заклади, мають сформоване соціальне коло, режим дня та усталені побутові звички. Безперервна зміна житлового середовища та умов проживання щотижня створить надмірне психоемоційне навантаження на дітей, порушить їх звичаний ритм життя та стабільність, що є неприпустимим з точки зору забезпечення їхніх найкращих інтересів.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження наявності у відповідача належного, впорядкованого та безпечного житла для проживання двох неповнолітніх дітей матеріали справи не містять.

Визначення порядку проживання чи спілкування з дітьми у «невизначеному житловому середовищі» прямо суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, оскільки створює реальні ризики для їх життя, здоров`я та психоемоційного стану.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Інші доводи учасників справи не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні дітей - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Белоконна