Ухвала суду № 139147239, 21.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12244/26

Провадження №: 2/755/10152/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2026 р. суддя Дніпровського районного суд міста Києва Гаврилова О.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «РЕМІСНИЧА ПАЛАТА УКРАЇНИ» про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та визнання припиненими трудових правовідносин, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 , через представника - адвоката Навроцького Дмитра Миколайовича, з позовом до Всеукраїнської громадської організації «РЕМІСНИЧА ПАЛАТА УКРАЇНИ» про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та визнання припиненими трудових правовідносин.

Згідно заявлених вимог, позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Голови правління Всеукраїнської громадської організації «РЕМІСНИЧА ПАЛАТА УКРАЇНИ» Попович М.П. № 1-К «Про припинення трудового договору (звільнення)» від 26 червня 2026 року;

- визнати припиненими трудові правовідносини між ОСОБА_1 та Всеукраїнською громадською організацією «РЕМІСНИЧА ПАЛАТА УКРАЇНИ» з 30 червня 2025 року на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Вказану позовну заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Вивчивши матеріали позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною заявою до суду, суддя дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд, в якому право доступу, тобто право порушити провадження у цивільній справі в суді, є одним із аспектів поряд з організаційними та процесуальними гарантіями (рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте наведене право не є абсолютним та може підлягати обмеженням (рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії [ВП]» (Stanev v. Bulgaria [GC]), заява № 36760/06, § 230).

Судом установлено та вбачається з Автоматизованої системи документообігу суду «Д-3», що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №755/14170/25 за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «РЕМІСНИЧА ПАЛАТА УКРАЇНИ» про визнання трудових відносин припиненими, в якій ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року відкрито провадження.

З ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 18 серпня 2026 року у справі №755/14170/25 вбачається, що відповідно до позовних вимог позивач просить суд: визнати припиненими трудові правовідносини між ОСОБА_1 та Всеукраїнською громадською організацією «РЕМІСНИЧНА ПАЛАТА УКРАЇНИ» з 30 червня 2025 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та з урахування заяви про збільшення позовних вимог просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ ВГО «Реміснича палата України» від 26.06.2026 р. про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Так, згідно Автоматизованої системи документообігу суду «Д-3», у справі №755/14170/25, 14 липя 2026 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Навроцького Дмитра Миколайовича, подала заяву про зміну предмета позову, в якій, згідно остаточно заявлених вимог просить суд: «Визнати незаконним і скасувати Наказ ВГО «РЕМІСНИЧА ПАЛАТА УКРАЇНИ» (Код ЄДРПОУ 36520790) №1-К від 26.06.2026 року про звільнення ОСОБА_1 . Визнати припиненими трудові правовідносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 та Всеукраїнською громадською організацією «РЕМІСНИЧА ПАЛАТА УКРАЇНИ» (ЄДРПОУ 36520790, адреса: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Тютюнника Василя, будинок 5б офіс 18) з 30 червня 2025 року на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України.»

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Тобто необхідна наявність одночасно тотожних: сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Водночас ЄСПЛ констатує, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою за умови, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти.

Так, проаналізувавши заявлені позивачем вимоги, суб`єктний склад учасників, мотиви та підстави позову у справі №755/12244/26, а також у справі №755/14170/25, судом установлено, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що виключає правові підстави для відкриття провадження у справі №755/12244/26.

З огляду на викладене, враховуючи, що в провадженні іншого судді є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд убачає визначені законом підстави для відмови у відкритті провадження.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 13, 186, 260, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «РЕМІСНИЧА ПАЛАТА УКРАЇНИ» про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та визнання припиненими трудових правовідносин.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: