Ухвала суду № 139147237, 20.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13218/26

Провадження №: 1-кс/755/3758/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя Донецької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні № 12026100040001961 від 18.08.2026 року,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040001961 від 18.08.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Клопотання погоджено з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 .

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026100040001961 від 18.08.2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2002-ІХ, Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 21 19-1Х на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, який станом на теперішній час є діючим.

При цьому, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних для себе висновків не зробив, та знову вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин.

Так 18.08.2026 року близько 14:45 ОСОБА_4 перебував на вулиці поблизу будинку за адресою: м. Київ, вул. Кастуся Калиновського, неподалік від магазину «ДОП ФУД», де побачив раніше невідомого йому чоловіка ОСОБА_7 .

У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, обравши об`єктом свого злочинного посягання мобільні телефони, що перебували у задній кишені штанів, в які був вдягнений ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 підійшов ззаду до ОСОБА_7 та рукою дістав з задньої кишені штанів, в які був вдягнений ОСОБА_7 мобільний телефон «Xiaomi Redmi 15C» синього кольору з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 вартістю 6000 грн та мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi» чорного кольору у чохлі чорного кольору IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 вартістю 5000 грн.

Проте, в цей час ОСОБА_7 відчувши рух поблизу задньої кишені штанів, розвернувся до ОСОБА_4 , тим самим викрив таємні дії останнього.

При цьому ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що його дії стали явними для потерпілого, і його дії з таємного викрадення майна викриті, ігноруючи вимоги ОСОБА_7 щодо повернення майна, переслідуючи прямий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, утримуючи при собі викрадене майно, при цьому уникнувши спробу затримання з боку ОСОБА_7 , побіг з місця вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши ОСОБА_7 матеріального збитку у розмірі 11 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

19.08.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою до застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, на переконання органу досудового розслідування існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які перешкоджатимуть досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При встановлені ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний беззаперечно вчинюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зумовлено тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Усвідомлюючи загрозу реального відбуття покарання ОСОБА_4 може вдатися до переховування від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення такого покарання.

Окрім загрози тяжкості покарання, орган досудового розслідування враховує, що наразі на території Україні запроваджено правовий режим воєнного стану, що не виключає перетин державного поза межами пропускних пунктів, а також наявність територій України, які тимчасово окуповані російською федерацією, й території, на яких ведуться бойові дії, для виїзду на які не потрібен закордонний паспорт, що потенційно посилює ступінь ризику переховування.

Також, підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні (п. 3 чт. 1 ст. 177 КПК України), зокрема шляхом підмовляння, підкупу, погроз останній може схиляти їх до дачі неправдивих показань, з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорущення. Вагомою частиною доказової бази у вказаному кримінальному провадженні являються показання свідків, потерпілого, місце мешкання та роботи яких останньому відомі, що суттєво збільшує вищевказаний ризик.

КПК України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також, підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Указане підтверджується тим, що ОСОБА_4 раніше судимий, за вчинення майнових злочинів, веде антисоціальний злочинний спосіб життя, відчуваючи безкарність за скоєний злочин, будучи офіційно не працевлаштованим, стабільного доходу немає, існують реальні ризики вчинення нового кримінального правопорушення з метою задоволення власних потреб

У зв`язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв`язку, запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, у подальшому може вплинути на хід досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, оскільки останній на шлях виправлення не став, вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності у період дії воєнного стану.

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 не пов`язаного з ізоляції від суспільства не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного. Дані обставини пояснюються тим, що ОСОБА_4 , не будучи позбавленим можливості вільного пересування та вибору місця проживання, може продовжити вчиняти злочини або спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що перебуваючи на свободі може впливати на потерпілого та свідків, які ще не допитані у суді.

Таким чином, у органу досудового розслідування на даний час відсутні об`єктивні переконання у тому, що підозрюваний буде належним чином виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням суду при застосуванні запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Вищеописані обставини є достатніми для переконання того, що виключно запобіжний захід - тримання під вартою зможе запобігти наведеним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду. В тому числі даний запобіжний захід забезпечить та сприятиме належному виконанню завдань кримінального провадження, а також всебічному, повному і неупередженому дослідженню обставин кримінального правопорушення.

У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання слідчого та просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існує обгрунтована підозра у вчиненні ним кримінального правопорушення та існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що підозрюваний визнає свою вину у вчиненому, є внутрішньо перемішеною особою, батьки померли, працює не офіційно вантажником, у зв`язку з чим просив застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід - домашній арешт або особисте зобов`язання, а в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою при визначенні розміру застави врахувати майновий стан підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку захисника. Крім того, зазначив, що проживає в м. Києві у житлі друга, який помер.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця проживання, роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного. За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні. Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Слідчим суддею встановлено, що 18.08.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040001961 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. 19.08.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконано вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України. Слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, які додані до клопотання. Відповідно до позиції ЄСПЛ, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим - позбавлення волі на строк від семи до десяти років; вік підозрюваного та відстуність захворювань, які б перешкоджали знаходженню у ДУ "Київський слідчий ізолятор"; відсутність міцних соціальних зв`язків; відсутність офіційного працевлаштування; місцепроживання особи підозрюваного; його судимість. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, то слід зазначити таке. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним можливо вчинений тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років. Тому даний ризик є цілком реальним.

Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 та обставини його вчинення, ризик впливу останнього на потерпілого та свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами, є досить реальним.

Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий, тому даний ризик є цілком реальним.

На підставі вказаних вище обставин у їх сукупності та взаємозв`язку слідчий суддя дійшов висновку про наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді підозрюваному не може бути обрано більш м`який запобіжний захід, тому що це не нівелює спроби підозрюваного ухилятися від слідства, вливати на свідків та вчинити новий злочин.

Крім того, на думку слідчого судді, у разі застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, про який просила сторона захисту, орган розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством. Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 183, 186, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 16 жовтня 2026 року включно, з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13).

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 133 120 грн, яка може бути внесена як самою підозрюваною особою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої особа підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194КПК України покласти на підозрюваного у разі внесення застави наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватися з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 21 серпня 2026 року о 08 годині 55 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1