Ухвала суду № 139147068, 18.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/460/26

Справа № 754/12424/25

У Х В А Л А

Іменем України

18 серпня 2026 року місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025100030001822, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2025 відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Рокитне, Рокитнянського району Київської області, українця, громадянина України, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На стадії судового розгляду в провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025100030001822 від 10.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Прокурор Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв`язку з розглядом цього провадження судом та наявністю ризиків, передбачених пунктами 1 і 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення. В обґрунтування послався на особливу тяжкість обвинувачення, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років, на відсутність у обвинуваченого роботи та джерел доходу, а також на те, що на розгляді Голосіївського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою та частиною третьою статті 307 КК України. У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що клопотання має шаблонний характер і за змістом повторює попередні клопотання про продовження строку тримання під вартою його підзахисного, а нових переконливих обставин не наведено. Вважає, що ризики не обґрунтовані та не доведені належними і допустимими доказами, вина ОСОБА_6 не доведена, вироку в інших інкримінованих провадженнях немає, а посилання на провадження, що перебуває на розгляді Голосіївського районного суду міста Києва, порушує презумпцію невинуватості. Зазначив також, що прокурор не обґрунтував, чому не можна застосувати більш м`який запобіжний захід. Просив застосувати щодо ОСОБА_6 домашній арешт чи запобіжний захід - заставу в розмірі до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника, зазначив, що ризики, вказані в клопотанні прокурора, є лише припущеннями і не обґрунтовані, та просив застосувати щодо нього домашній арешт за місцем реєстрації.

Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування і надані сторонами матеріали, суд робить такий висновок.

ОСОБА_6 затримано 10.06.2025, після чого щодо нього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, а строк дії цього заходу неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 07.07.2026 строк тримання ОСОБА_6 під вартою продовжено до 04.09.2026 (включно), а розмір застави зменшено до шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (199 680 грн). Заставу в цьому розмірі на день розгляду цього клопотання не внесено, судовий розгляд не завершено.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності відповідного клопотання суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу і своєю вмотивованою ухвалою продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За змістом статті 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тримання під вартою є найсуворішим з них. Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 183 КПК України такий запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Злочин, передбачений частиною третьою статті 307 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, відповідно до статті 12 КК України належить до особливо тяжких.

Оцінюючи ризики, суд ураховує таке. Ризик переховування обвинуваченого від суду (пункт 1 частини першої статті 177 КПК України) зумовлений насамперед особливою тяжкістю обвинувачення та суворістю можливого покарання, що створює для обвинуваченого можливість ухилитися від суду задля уникнення відповідальності. Суворість можливого покарання є істотним чинником в оцінюванні ризику переховування, хоча й не становить самостійної та достатньої підстави для тримання під вартою. Цей ризик посилюється тим, що ОСОБА_6 є працездатною особою, яка не працевлаштована й не має постійного джерела доходу.

Ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення (пункт 5 частини першої статті 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , не маючи роботи та засобів для існування, може продовжити протиправну діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. Крім того, суд ураховує обставину, передбачену пунктом 10 частини першої статті 178 КПК України: на розгляді Голосіївського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою та частиною третьою статті 307 КК України.

Доводи сторони захисту про те, що посилання на це провадження порушує презумпцію невинуватості, суд відхиляє. Питання винуватості ОСОБА_6 у провадженні, яке розглядає Голосіївський районний суд міста Києва, предметом цього судового розгляду не є і судом не вирішується. Суд бере до уваги виключно сам факт того, що відносно обвинуваченого здійснюється інше судове провадження за обвинуваченням у злочинах в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що прямо передбачено пунктом 10 частини першої статті 178 КПК України, як обставина, яка підлягає врахуванню під час оцінки ризиків, і жодного висновку про доведеність зазаченого обвинувачення не містить.

Ризики, наведені прокурором у клопотанні, оцінені судом заново за конкретними обставинами, що існують на день розгляду цього клопотання.

Суд ураховує, що зі спливом часу ризики, які були підставою для обрання та продовження тримання під вартою, певною мірою зменшуються, а вимоги до обґрунтування подальшої ізоляції зростають. Водночас сукупність наведених обставин: особлива тяжкість і підвищена суспільна небезпечність інкримінованого злочину, суворість можливого покарання, відсутність у обвинуваченого роботи та джерел доходу, а також наявність іншого кримінального провадження щодо нього, свідчить, що ризики, передбачені пунктами 1 і 5 частини першої статті 177 КПК України, зберігаються і на цей час. Даних про їх усунення чи істотне зменшення стороною захисту не наведено.

Суд не вбачає підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, здатні на цьому етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відвернути зазначені ризики. Домашній арешт, про застосування якого просила сторона захисту, полягає в забороні залишати житло цілодобово або в певний період доби, а контроль за його дотриманням здійснює орган Національної поліції. За наведеної вище сукупності ризиків такий захід належної процесуальної поведінки обвинуваченого не забезпечить. З огляду на викладене строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 підлягає продовженню.

Щодо розміру застави як альтернативного запобіжного заходу суд зазначає таке. Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і не може бути завідомо непомірним для нього. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини розмір застави має визначатися передусім з огляду на особу обвинуваченого, його майновий стан і наявні зв`язки, а тривале тримання особи під вартою після визначення застави, яку вона об`єктивно неспроможна внести, може свідчити про надмірність установленого розміру.

Ухвалою суду від 07.07.2026 розмір застави щодо ОСОБА_6 вже зменшено з вісімдесяти до шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підставою для цього стало те, що обвинувачений перебував під вартою понад рік, проте заставу в раніше визначеному розмірі не внесено, а тому такий розмір виявився для нього непомірним і фактично перетворив тримання під вартою на безальтернативний запобіжний захід, що не узгоджується зі статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Визначення розміру застави має переслідувати реальну легітимну мету, а не мати формальний характер через неможливість реалізувати обвинуваченим право на її внесення.

Обставини, які стали підставою для зменшення розміру застави, на цей час не змінилися, нових відомостей про майновий стан обвинуваченого суду не надано, а тому визначений раніше розмір застави у шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб суд залишає без зміни. Такий розмір, з одного боку, надає обвинуваченому або іншому заставодавцю реальну можливість внести заставу, а з іншого - з урахуванням тяжкості обвинувачення та наявних ризиків є достатнім, щоб гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Клопотання захисника про визначення застави в розмірі до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб задоволенню не підлягає, оскільки документів на підтвердження майнового стану обвинуваченого, які свідчили б про непомірність уже зменшеного розміру, суду не надано, а обставин, які виникли після 07.07.2026 і давали б підстави для повторного зменшення, стороною захисту не наведено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 331, 350, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 16.10.2026 (включно).

Визначити ОСОБА_6 розмір застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA128201720355259002001012089.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати на виклики до суду, прокурора, не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 16.10.2026 включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.

Час оголошення повного тексту ухвали: 21.08.2026 о 10 год. 20 хв.

Суддя ОСОБА_1