Рішення № 139145972, 12.08.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/50/22

провадження № 2/632/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"12" серпня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого у справі судді Библіва С.В., за участі секретаря судового засідання Кузьменко М.В., представника позивача ФГ «Матриця» в порядку самопредставництва Салія Володимира Івановича, представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Войтенко Тамари Євгенівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Матриця» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання договору емфітевзису недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

11 січня 2022 року Фермерське Господарство «Матриця», в особі голови Салія Володимира Івановича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_1 , в якому просив визнати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним. Після уточнення позовних вимог третя особа ОСОБА_1 став співвідповідачем.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 10.05.2007 року між ФГ «Матриця» та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,68964 га, що знаходиться в територіальних межах Берецької сільської ради Лозівського (колишнього Первомайського) району Харківської області, кадастровий номер 6324581000:12:000:0007, яка на тепер належить на праві власності її правонаступникам (спадкоємцям): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - співвідповідачам у справі.

Вказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 29.12.2007 року та його строк дії 15 років, тобто до 29.12.2022 року.

Після того, як земельна ділянка, що є предметом Договору оренди, восени 2021 року була оброблена та позивачу на початку жовтня стало відомо про укладення 06.08.2021 року договору емфітевзису відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із ОСОБА_1 строком на 10 років. Даний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Об`єктом оренди за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2007 року укладеним між ФГ «Матриця» і ОСОБА_5 та договір емфітевзису від 06.08.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є одна і та сама земельна ділянка.

Позивач вважає, що такими діями співвідповідачів порушено норму цивільного законодавства, а саме ст. 203 ЦК України, щодо дійсності договору емфітевзису при існуванні договору оренді, що та той час ще діяв. У зв`язку із існування договору емфітевзису та обробкою земельної ділянки ОСОБА_1 він був позбавлений можливості цілих два сезони, як користувач орендованої ділянки, самостійно обробляти землю та отримувати врожай і доходи.

Ухвалою судді від 03.10. 2022 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, яке неодноразово відкладалося, в тому числі і через ведення активних бойових дій на території Харківської області.

18.11.2022 року від співвідповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому він повністю заперечував проти задоволення позову. Зокрема, він посилається, що саме по собі існування договору емфітевзису не свідчить про наявність чинення перешкод позивачеві у користуванні землею і не доводить факту зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 . Крім того, під час державної реєстрації договору емфітевзису про наявність договору оренди не було нічого відомо, а про нього він дізнався тільки після подачі цього позову до суду, що і спонукало сторін договору емфітевзису добровільно достроково 23.11.2023 року його розірвати.

13.03.2023 року позовна заява залишена без розгляду за заявою представника позивача.

13.06.2023 року ухвала суду першої інстанції від 13.03.2023 року постановою апеляційної інстанції скасована та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 06.12.2023 року підготовче засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті, яке кілька разів було відкладено з різних причин.

12.02.2024 ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання одного з співвідповідачів про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору.

05.11.2024 року позивач уточнив позовну заяву та надав клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_1 , який до того був третьою особою.

17.12.2024 року суд за своєю ухвалою повернувся до стадії підготовчого провадження, залучив ОСОБА_1 співвідповідачем у справі та знову кілька разів були відкладені засідання з різних причин, в тому числі і для витребування доказів.

Від інших співвідповідачів до суду не надходило жодних відзивів на позов чи письмових заперечень чи пояснень щодо суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.04.2026 року підготовче засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті, яке було відкладено через неналежне повідомлення декількох співвідповідачів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, наполягаючи на тому, що визнання договору емфітевзису недійсним йому необхідно аби захиститися в майбутньому при вирішенні питання про відшкодування спричинених йому збитків через неможливість користуватися землею та отримувати від неї прибутки за останні два сезони дії договору оренди.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивачем не підтверджено та не встановлено порушень вимог чинного законодавства при укладенні договору встановлення емфітевзису, не доведено того, що права позивача порушені цим договором, тому вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню та сам факт наявності реєстрації Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 06.08.2021 року не порушує право оренди позивача. Вважає, що оспорюваний позивачем договір емфітевзису не породжує, не змінює та не припиняє права та обов`язки позивача, суб`єктивне цивільне право та інтерес особи позивача за цим позовом, не порушується, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Доказів на порушення прав позивача щодо оренди землі зі сторони відповідача позивачем не надано. Крім того, спірний договір емфітевзису наразі розірвано.

Інші співвідповідачі до засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про день, час та дату розгляду, відзивів на позов не надали.

Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливим розглянути справи без вказаних співвідповідачів за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, вивчивши позовну заяву, відзив співвідповідача ОСОБА_2 , заслухавши пояснення представника співвідповідача ОСОБА_1 , дослідивши та проаналізувавши письмові докази, встановив обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 76-82, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають бути наділені такими характеристиками, як належність (містять інформацію щодо предмета доказування); допустимість (одержані без порушенням порядку, встановленого законом, і деякі обставини можуть бути підтверджені тільки певними засобами доказування); достовірність (дають можливість встановити дійсні обставини справи); достатність (у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом же встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що співвідповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,68964 га, що знаходиться в територіальних межах Берецької сільської ради Лозівського (колишнього Первомайського) району Харківської області, кадастровий номер 6324581000:12:000:0007, яку вони успадкували після смерті спадкодавиці - ОСОБА_5 . 10.05.2007 року між ФГ «Матриця» та ОСОБА_5 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Вказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 29.12.2007 року та його строк дії 15 років, тобто до 29.12.2022 року.

До закінчення строку дії вказаного договору співвідповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали з співвідповідачем ОСОБА_1 06.08.2021 року договір емфітевзису строком дії на 10 років. Даний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Об`єктом оренди за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2007 року, укладеним між ФГ «Матриця» та ОСОБА_5 та договору емфітевзису від 06.08.2021 року, укладеному між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є одна і та сама земельна ділянка.

Також сторонами не оспорюються той факт, що договір оренди припинив свою дію 29.12.2022 року і питання про переважне право на продовження орендних правовідносин з відповідачами позивач не підіймає.

Натомість, і договір емфітевзису теж припинив свою дію згідно Додаткової угоди № 1 від 23.11.2023 року внаслідок його розірвання за взаємною згодою сторін.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки при діючому договорі оренди неможна укладати договір емфітевзису без визначення дати, з якого він діє, а вона не зазначена, то були би всі підстави задовольняти позовні вимоги відповідно до ч.ч.1,3 ст.215ЦК України та визнавати оспорюваний договір емфітевзису недійсним та скасувавши його державну реєстрацію.

Проте, на день розгляду справи договір емфітевзису вже не існує, бо він розірваний. Під час дії вказаного договору він очевидно був недійсним з дня його укладення та міг тягнути за собою певні наслідки, оскільки певний визначений час він існував.

Таким чином, суд має зазначити, що визнати вже розірваний договір емфітевзису недійсним через суд неможливо. Так, оскільки такий договір уже припинив свою дію за волею сторін (розірваний), відсутній сам предмет спору для визнання його недійсним, адже позов про недійсність спрямований на те, щоб скасувати юридичні наслідки правочину, який і так більше не діє. Однак орендар має право звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків (упущеної вигоди та завданої шкоди), якщо через укладення цього договору інша особа фактично перешкоджала йому користуватися землею за чинним договором оренди. Недійсність договору означає скасування його юридичних наслідків з моменту укладення. Оскільки договір емфітевзису вже розірвано, він і так не створює нових обов`язків. Визнання недійсним розірваного договору не відновлює порушеного права орендаря і не повертає йому колишній стан.

Позивач наполягає на тому, що відповідачі перешкоджали йому останні два сезони до закінчення строку дії договору оренди, користуватися земельною ділянкою та отримувати дохід.

В такому випадку є необхідність у доведенні наявності порушення права володіння та користування земельною ділянкою з боку орендодавця та/або третьої особи через існування договору емфітевзису. Орендар повинен довести в суді факт неможливості користування ділянкою, наявність збитків (реальних втрат або не отриманих доходів/упущеної вигоди) та причинно-наслідковий зв`язок між діями орендодавця (що передав землю іншій особі) і своїми фінансовими втратами. Тобто, належно та ефективно захистити свої порушені права чи інтереси орендар може пред`явивши до суду позов до відповідачів про відшкодування такої шкоди.

Отже, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у справі № 910/10011/19 від 06.04.2021 року).

За правилами ст. 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 237, 244, 248-249 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Фермерського господарства «Матриця» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання договору емфітевзису від 06.08.2021 року, укладеного між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 6324581000:12:000:0007 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фермерське господарство «Матриця», адреса: 64111, Харківська область, Лозівський район, с. Трійчате, вул. Польова, 36, і.н. 2362000574.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.н. НОМЕР_2 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і.н. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлено 21.08.2026 року.

Суддя: С. В. Библів