Рішення № 139145606, 21.08.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2745/26

Провадження № 2/621/2286/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Вельможної І.В.,

за участю секретаря судових засідань Лацько А.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача Гетьман О. М.,

відповідач Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області,

представник відповідача Заможська К. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

21.07.2026 адвокат Гетьман О. М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, з наступними вимогами: встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як між сином та матір`ю; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, що складається із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ), та складається із: житлового будинку літ А-1, загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 36,6 кв. м., сараю літ Б, літньої кухні літ В, гаражу літ Г.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 за останнім місцем її проживання відкрилася спадщина до складу якої увійшов, розташований на земельній ділянці площею 0,25 га житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із технічним паспортом, виготовленим 14.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнське підприємство БТІ, архітектури та землевпорядкування", житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , має загальну площу 63,30 кв.м., житлову площу 36,60 кв.м., та складається із: житлової кімнати площею 13,20 кв.м., кухні - 8,0 кв.м., житлової кімнати - 7,70 кв.м., житлової кімнати - 15,70 кв.м., веранди - 13,40 кв.м., кладової - 2,50 кв.м. і тамбуру - 2,80 кв.м., а також сараю літ Б, літньої кухні літ В, гаражу літ Г.

Проте, будь-які правовстановлюючі документи на спадкове майно відсутні.

За інформацією Комунального підприємства "Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 07.05.2026 № 1477 право власності на ім`я ОСОБА_2 на житловий будинок в АДРЕСА_3 станом на 31.12.2012, не зареєстровано.

Водночас, КП "Зміївське БТІЗМА" повідомлено, що в архівах підприємства зберігається рішення виконкому Готвальдівської Райради народних депутатів від 16.05.1990 № 177, яким право власності на житловий будинок в с. Гостроверхівка (колишнє с. Островерхівка) було оформлено за ОСОБА_2 , але за життя із заявою про його видачу вона не зверталась.

При цьому, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , значилася власником вищевказаного житлового будинку, що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, також й за даними погосподарського обліку, що підтверджується інформацією Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 11.12.2025 за № 01-14/4376, наданою у виді виписки з погосподарської книги № 20 на 2024-2031 роки Соколівсько-Тимченківського старостинського округу Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області село Гостроверхівка.

Крім цього, рішенням виконавчого комітету Тимченківської сільської ради від 29.07.1997 № 55 "Про передачу земельних ділянок в приватну власність" ОСОБА_2 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га в с. Островерхівка з цільовим призначенням: для обслуговування житлових, дачних будинків та господарчих споруд (присадибні ділянки), що підтверджується архівним витягом від 30.04.2026 № 06-29/76, виданим Сектором забезпечення збереженості та використання архівних документів (м. Зміїв) архівного відділу Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області.

Станом на 20.03.2001, тобто на момент смерті, ОСОБА_2 була зареєстрована у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Місце проживання позивача ОСОБА_1 було зареєстроване у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 .

Однак, з огляду на те, що останні роки свого життя ОСОБА_2 сильно хворіла і потребувала постійної допомоги та догляду, позивач вважав своїм обов`язком здійснювати постійний догляд за матір`ю, тож переїхав до спірного житлового будинку і фактично став проживати разом з нею до її смерті та продовжив жити після поховання матері.

Позивачу відомо, що за життя на випадок своєї смерті ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений 29.09.1988 секретарем виконавчого комітету Тимченківської Ради народних депутатів Готвальдовського району Харківської області Пащенко В. А., реєстровий № 77, яким усе своє майно ОСОБА_2 заповідала синам: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах.

На момент смерті ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 проживав разом з нею у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вів спільне господарство, разом доглядали за будинком, обробляли землю.

Після того, як ОСОБА_2 померла, саме позивач поховав свою матір, про що виконавчим комітетом Тимченківської сільської ради видана відповідна довідка.

У подальшому позивач залишився проживати у належному ОСОБА_2 будинку: робив поточний ремонт, сплачували за спожиті комунальні послуги, садив город біля хати, тобто повною мірою управляв та користувався спадковим майном.

Так у сільській раді ОСОБА_1 пояснили, що таким чином він вступив в управління та користування спадковим майном, а значить спадщину фактично прийняв, тож до органів нотаріату звертатися не обов`язково, а свідоцтво про право на спадщину за заповітом можна буде отримати в будь-який момент. Отже, ні ОСОБА_1 ні його брат ОСОБА_3 свої спадкові права належним чином не оформили.

На момент смерті ОСОБА_2 вона у шлюбі не перебувала.

ОСОБА_3 (брат позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та за життя не подавав заяви про вступ у спадщину після смерті матері.

З метою належного оформлення своїх спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. з відповідною заявою.

Проте, нотаріусом позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не звернувся своєчасно за оформленням спадщини, про що 15.07.2026 винесено відповідну постанову.

Таким чином, хоча ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, інші спадкоємці відсутні, у позасудовому порядку він позбавлений можливості довести факт прийняття спадщини та набути право власності на спадкове майно, внаслідок чого змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Крім зазначеного, в написанні прізвища позивача та прізвища його матері є розбіжності, пов`язані з перекладом документів українською мовою, що також унеможливлює у позасудовому порядку оформити право власності на успадковане майно.

Так, прізвище позивача у паспорті громадянина України вказано як " ОСОБА_4 ", тоді як прізвище матері у її документах зазначено через літеру "і" - як " ОСОБА_4 ".

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому 14.12.1961, російською мовою вказано, що " ОСОБА_5 " народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у батьків " ОСОБА_6 " та " ОСОБА_2 ".

Проте, згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу 22.09.1957 зареєстровано актовий запис про розірвання шлюбу між " ОСОБА_2 " та " ОСОБА_7 ".

Довести факт родинних відносин позивача з матір`ю у позасудовому порядку неможливо.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до суду.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 23.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.08.2026, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

На виконання ухвали від 23.07.2026 до суду надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гетьман О. М. до канцелярії суду надала заяву відповідно до якої просила проводити розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позову наполягала

Представник Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Заможська К.В. до канцелярії суду надала заяву, відповідно до якої просила проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 14.12.1961, актовий запис про народження № 28 (а. с. 11).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 00055224224 від 09.12.2025, вбачається, що 22 вересня 1957 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , актовий запис № 21 (а. с. 26).

29 вересня 1988 року на випадок своє смерті ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, яке на день її смерті буде їй належати, з чого б таке не складалося, та де б воно не знаходилося, заповіла своїм синам ОСОБА_1 (мовою оригіналу ОСОБА_5 ) та ОСОБА_3 (мовою оригіналу ОСОБА_8 ) в рівних частинах. Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Тимченківської ради народних депутатів Готвальдівського району Харківської області та зареєстровано в реєстрі за № 77 (а. с. 24).

ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 80 років в с. Островерхівка Зміївського району Харківської області померла ОСОБА_2 (а. с. 10).

Відповідно до довідки виданої Тимченківською сільською радою Зміївського району Харківської області ОСОБА_1 дійсно поховав свою матір ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 27).

Згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис про смерть № 3602 (а. с. 25).

Відповідно до архівного витягу з рішення Тимченківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 29.07.1997 № 55 "Про передачу земельних ділянок в приватну власність" ОСОБА_2 безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку, для обслуговування житлових, дачних будинків та господарських споруд (присадибні ділянки), яка розташована в с. Островерхівка, площею 0,25 га (а. с. 22, 23).

З листа директора КП "Зміївське БТІЗМА" №1477 від 07.05.2025 вбачається, що згідно архівних матеріалів КП "Зміївське БТІЗМА", право власності на ім`я ОСОБА_2 на житловий будинок в с. Гостроверхівка (колишнє с. Островерхівка) Чугуївського (колишній Зміївський) району Харківської області станом на 31.12.2012 не зареєстровано. В архівах підприємства зберігається рішення виконкому Готвальдівської Райради народних депутатів від 16.05.1990 № 177, яким право власності на житловий будинок в с. Гостроверхівка (колишнє с. Островерхівка) було оформлено за ОСОБА_2 , але за життя із заявою про його видачу вона не зверталась (а. с. 20).

Згідно Виписки з погосподарської книги № 20 на 2024-2031 роки Соколівсько-Тимченківського старостинського округу Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області с. Гостроверхівка, власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер об`єкта по господарського обліку: № НОМЕР_3 . В розділі додаткових відомостей облікової картки по господарського обліку містяться відомості, щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га в с. Островерхівка для обслуговування житлових, дачних будинків та господарчих споруд (присадибні ділянки), у приватну власність на підставі рішення виконавчого комітету Тимченківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 29.07.1997 №55 (а. с. 21).

З копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 виданого 29.02.2000 на ім`я ОСОБА_1 (російською мовою викладено як ОСОБА_5 ), вбачається що місце проживання позивача ОСОБА_1 з 10.11.20211 зареєстроване в АДРЕСА_5 (а. с. 9).

Відповідно до акту обстеження складеного 29 червня 2026 року депутатом Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Доброскоком Є. В., в присутності свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , в ході обстеження встановлено, що в житловому будинку АДРЕСА_6 , разом із власницею будинку ОСОБА_2 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав її син ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 вступив в управління будинком, а саме доглядав за домогосподарством та проживав (а. с. 28).

Постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В. від 15.07.2026 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , у зв`язку із пропуском строку встановленого статтею 1272 ЦК України, для подання заяви про прийняття спадщини (а. с. 29).

З листа Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області № 822/01-16 від 29.07.2026 вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , 1920 року народження, з заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини у встановлений законом шестимісячний термін ніхто із спадкоємців не звертався. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Надано Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру № 8614204, №86142061 (а.с. 42-44).

Щодо позовних вимог в частині встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме встановлення факту родинних відносин, як матері та сина суд зазначає наступне:

Відповідно до абзацу 1 пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути, зокрема, спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки.

Таким чином, під юридичними фактами слід розуміти обставини, з наявністю чи відсутністю яких діюче законодавство пов`язує певні правові наслідки, виникнення, зміну та припинення особистих немайнових, а також майнових прав фізичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявник не має іншої можливості підтвердити юридичні факти - родинних відносин його двоюрідного дядька та матері двоюрідного дядька, а встановлення таких фактів породжує юридичні наслідки, оскільки з такими фактами законодавство пов`язує можливість реалізації спадкових прав позивача.

На підставі зазначених вище доводів заявника ОСОБА_1 та його представника викладених у заяві, письмових доказів, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_2 , 1920 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За таких обставин, позовні вимоги в частині встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту родинних відносин, як матері та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , 1920 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є обґрунтованою та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_2 та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_2 , суд зазначає наступне:

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 80 років в с. Островерхівка Зміївського району Харківської області померла ОСОБА_2 .

Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 відкрилася спадщина на належне їй майно, до складу якого зокрема увійшовжитловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З огляду на вищезазначені нормативні положення, норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Враховуючи що спадщина після померлої ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 то до даних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до статті 548 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 561 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

У постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 747/467/18 та від 30.01.2023 у справі № 463/9696/20 зазначено, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

У постановах Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 305/235/17 та від 03.11.2021 у справі № 452/938/18 вказано, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

З урахуванням змісту статті 76 Цивільного процесуального кодексу України прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Так, пунктом 113 Глави 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5 (чинній на момент відкриття спадщини) визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу (1540-06) Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

ОСОБА_1 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 та належить до числа спадкоємців за заповітом, інший спадкоємець за заповітом помер та за життя спадщину після смерті матері не прийняв, на день смерті матері ОСОБА_2 , ОСОБА_1 проживав разом з нею, вів спільне господарство. Вказаний факт ніким не оспорюється, а відповідно ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , у виді житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ), шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

З огляду на викладене ОСОБА_1 після смерті своєї матері прийняв спадщину, проте не оформив належних йому спадкових прав на спірний будинок.

Крім того, слід зазначити, що у спадкоємців, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, що передбачено частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року. Незважаючи на те, що документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з часу відкриття спадщини.

На підставі зазначених вище доводів заявника ОСОБА_1 та його представника викладених у заяві, письмових доказів судом достовірно встановлено, що померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ), що зокрема підтверджується випискою із погосподарської книги, який успадкував її син ОСОБА_1 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом встановлений факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері ОСОБА_2 ,відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 549 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року,шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями (житлового будинку літ А-1, загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 36,6 кв. м., сараю літ Б, літньої кухні літ В, гаражу літ Г.), розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ).

Отже, суд вбачає підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки позивач не вимагав відшкодування судових витрат, понесених ним по сплаті судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 19, 76-81, 223, 247, 258-259, 263-265, 273, 315, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як сина та матері.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 на спадкове майно, що складається із житлового будинку з надвірними будівлями (житловий будинок літ А-1, загальною площею 63,3 кв.м., житловою площею 36,6 кв. м., сарай літ Б, літня кухня літ В, гараж літ Г), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 21.08.2026.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ,

Відповідач - Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Адміністративна, буд. 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04058674.

Головуючий: