Ухвала суду № 139145375, 19.08.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/3353/26 № 1-кп/610/242/2026м. Балаклія19 серпня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою для запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначає про те, що обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, у тому числі тяжких злочинів, а суворість і невідворотність покарання можуть спонукати його переховуватися від суду, може незаконно вплинути на не допитаних відомих йому потерпілу і свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, може продовжити свою злочинну діяльність.

Обвинувачений заперечував, вважав, що військовослужбовців необхідно утримувати у дисциплінарному батальйоні. Захисник вважала відсутніми ризики, просила запобіжний захід змінити на особисте зобов`язання або зменшити розмір застави до мінімального.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов 'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 30.06.2026 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.08.2026 включно, з визначенням розміру застави у 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 гривень.

До Балаклійського районного суду Харківської області обвинувальний акт надійшов 22.07.2026.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану (два епізоди),

ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно,

ч. 1 ст. 357 КК України - привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів,

ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України - переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань у кримінальному провадженні - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик незаконного впливу на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої, свідків та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань тощо.

За матеріалами судової справи та загальнодоступними відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ОСОБА_4 він раніше притягувався до кримінальної відповідальності:

1)11.03.2020 Калинівським районним судом Вінницької області за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі (звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки),

2)14.04.2022 Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі,

3)02.06.2022 Тульчинським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 70 КК України (14.04.2022 Тульчинським районним судом Вінницької області) до 3 років 3 місяців позбавлення волі.

Оскільки маючи значний кримінальний досвід обґрунтовано підозрюється у вчиненні серії кримінальних правопорушень, що може свідчити про його виняткову зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте небажання безповоротно відмовитись від злочинного способу життя і стати на шлях виправлення та перевиховання, тому є обґрунтований підвищений ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Висновок суду також ґрунтується на: тяжкості кримінальних правопорушень і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а це три тяжких злочини, нетяжкий злочин та кримінальний проступок. Обвинувачений не має запобіжників, які б могли утримувати у правовому полі, про що свідчить наявність у нього значного кримінального досвіду та його кримінальна біографія, не має позитивної репутації. Приймається до уваги і воєнний стан, тяжкий для держави та людей час, його статус військовослужбовця, який повинен бути прикладом поведінки для інших.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Інші позитивні дані про особу обвинуваченого цього висновку не спростовують. Не надано доказів того, що за своїми віком та станом здоров`я обвинувачений не може утримуватись під вартою або у тих умовах, за потреби, йому не може бути надана достатня кваліфікована медична допомога.

Продовження строку тримання під вартою необхідно для забезпечення здійснення судового провадження, яке з об`єктивних причин не закінчено на даний час. А, фактично, судовий розгляд розпочався тільки 19.08.2026.

Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, на сьогоднішній час не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 182-183 КПК України, із урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, виключних обставин, майнового і сімейного стану, віку обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає можливим визначити достатню для забезпечення виконання обвинуваченим його обов`язків заставу у середньому розмірі, в сумі 166 400 гривень, із розрахунку (3328 грн х 50). Суд вважає, що саме такий розмір застави буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірним для нього. Цей розмір не є завищеним, а мінімально необхідним.

На цьому етапі кримінального провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які може вирішувати тільки при ухвалені судового рішення під час вирішення обвинувачення по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, обґрунтованості обвинувачення, остаточної правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-199, 331 КПК України,

п о с т а н о в и в:

1)Клопотання прокурора задовольнити повністю.

2)Обвинуваченому ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, до 17 жовтня 2026 року включно.

3)Визначити розмір застави у п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 гривень.

При внесенні вказаної застави ОСОБА_4 звільнити з-під варти.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді застави.

Заставу можливо внести в межах строку дії цієї ухвали.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки:

1)прибувати до суду за першою вимогою;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4)утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками у цьому кримінальному провадженні;

5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що у випадку внесення застави оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення.

Заставодавець зобов`язаний: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого. Попередити заставодавця, що у разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1

(отримувач коштів: ТУ ДСА України у Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; код банку отримувача (МФО): 820172; банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; рахунок отримувача: UA208201720355299002000006674; призначення платежу: (застава, справа № __, підозрюваний ___ (прізв., ініціали), платник ___ (прізв., ініціали) (Балаклійський районний суд Харківської області).