Ухвала суду № 139144818, 20.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"20" серпня 2026 р. Справа № 924/749/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В. В., за участю секретаря судового засідання Козуляк І. В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАКО LТD"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вовковинці Агро"

про стягнення 170000,00 грн

представники сторін не з`явилися

Ухвала постановляється 20.08.2026, оскільки підготовче засідання 29.07.2026, відкладалось.

В засіданні оголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу.

встановив: до Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ТОВ "НАФТАКО LТD" про стягнення з ТОВ "Вовковинці Агро" 550000,00 грн заборгованості за договором поставки №08/20-03-26 від 20.03.2026.

Ухвалою суду від 10.07.2026 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.07.2026, яке відкладалося на 20.08.2026.

29.07.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній в порядку ст. 46 ГПК України, з огляду на сплату відповідачем 380000,00 грн боргу відповідно до платіжної інструкції №681 від 29.07.2026, зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №08/20 03-26 від 20.03. 2026 в сумі 170000,00 грн.

Ухвалою від 29.07.2026, постановленою без оформлення окремим документом, відповідно до ст. ст. 14, 42, 46 ГПК України, суд прийняв вищезазначену заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Позивач надіслав до суду заяву (від 19.08.2026) про закриття провадження у справі, стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Від позивача на адресу суду надійшла заява (від 20.08.2026), у якій просить залишити без розгляду заяву (від 19.08.2026), а також просить закрити провадження у справі №924/749/26 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору, стягнути з відповідача на користь позивача 8250,00 грн витрат зі сплати судового збору, 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заяви, повідомивши, що після звернення позивача до суду, відповідачем було частково погашено заборгованість, у зв`язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог до 170000,00 грн, зазначає, що відповідно до платіжної інструкції № 684 від 18.08.2026 відповідач сплатив 170000,00 грн боргу. Тобто, після пред`явлення позову відповідачем повністю погашено заборгованість, яка була предметом спору, у зв`язку з чим на теперішній час предмет спору відсутній.

До заяви долучено платіжну інструкцію №684 від 18.08.2026 на суму 170000,00 грн.

Також від позивача на адресу суду надійшла заява (від 20.08.2026) про повернення судового збору з бюджету, у якій просить заяву (від 20.08.2026) у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору залишити без розгляду, а також, посилаючись на положення ст. 231 ГПК України та ст. 7 Закону України "Про судовий збір", просить повернути товариству з обмеженою відповідальністю "НАФТАКО LТD" з державного бюджету судовий збір у розмірі 8250,00 грн.

З приводу наведених заяв, судом враховуються положення диспозитивності господарського судочинства, визначені в ст. 14 ГПК України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З врахуванням наведеного судом розглядається заява позивача про закриття провадження у справі, повернення судового збору, стягнення витрат на правничу допомогу.

Від відповідача на адресу суду надійшла заява (від 20.08.2026), у якій, покликаючись на положення п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, просить закрити провадження у справі, у зв`язку із сплатою заборгованості та відсутністю предмета спору. Проти розміру витрат на правничу допомогу заперечує.

У заяві від 20.08.2026 позивач просить розглядати справу за відсутності його представника.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При розгляді заяв про закриття провадження у справі судом враховується, що відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (постанова Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.12.2020 у справі № Б-7732/2-25, від 26.06.2019 у справі №13/51-04, від 20.05.2025 у справі №5006/27/97б/2012).

Як убачається з наданих матеріалів справи позивачем, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено вимоги про стягнення з ТОВ "Вовковинці Агро" 170000,00 грн заборгованості за договором поставки №08/20-03-26 від 20.03.2026.

Згідно з наданою у матеріали справи платіжною інструкцією №684 від 18.08.2026 відповідач сплатив позивачу 170000,00 грн заборгованості за договором поставки №08/20-03-26 від 20.03.2026. Зазначені обставини визнаються позивачем.

Тобто, з урахуванням вищенаведеного предмет спору у справі припинив існувати.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, подані сторонами докази, суд вважає, що заяви позивача та відповідача про закриття провадження у справі підлягають задоволенню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Положеннями ч. 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Позивач у заяві від 20.08.2026, вказуючи на сплату при поданні позову у цій справі 8250,00 грн судового збору відповідно до платіжної інструкції №180 від 07.07.2026, просить повернути із державного бюджету України судовий збір у розмірі 8250,00 грн, посилаючись на положення ст. 7 Закону України "Про судовий збір", закриття провадження у справі.

За приписами п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

У ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За змістом ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні позивача до суду з позовом про стягнення 550000,00 грн (до зменшення розміру позовних вимог) у цій справі позивачем відповідно до платіжної інструкції №180 від 07.07.2026 було сплачено 8250,00 грн судового збору, без застосування ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (підлягало оплаті 6600,00 грн судового збору).

Беручи до уваги вищенаведені законодавчі норми, враховуючи звернення позивача з позовом через систему "Електронний суду", зменшення розміру позовних вимог, закриття провадження у справі, суд доходить висновку, що заява про поверненню позивачу з Державного бюджету України 8250,00 грн підлягає задоволенню, а судовий збір поверненню відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо стягнення з ТОВ "Вовковинці Агро" 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що до судових витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, долученому до позовної заяви, повідомлено, що витрати на правничу допомогу складають 30000,00 грн, докази щодо понесення судових витрат будуть подані у строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У заяві від 20.08.2026 ТОВ "НАФТАКО LTD" просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. У підтвердження понесених витрат долучає договір про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, рахунок на оплату, платіжну інструкцію.

Судом враховується, що відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Водночас, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТАКО LТD" надано копію укладеного між позивачем як клієнтом та адвокатом Пилявець Інною Олександрівною договору №17/07 про надання правової допомоги від 07.07.2026 (далі договір), відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 2.1 договору адвокат зобов`язується надавати клієнту за його окремими усними та письмовими запитами правову допомогу протягом строку дії договору.

Положеннями п. 2.2 договору встановлено, що адвокат може надавати, зокрема, наступні види правничої допомоги: надання правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності (п. п. 2.2.1); підготовка та подача заяв, скарг, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів та будь-яких інших процесуальних чи непроцесуальних документів правового характеру (п. п. 2.2.2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами без обмеження повноважень (п. п. 2.2.6).

Адвокат має право на оплату належним чином наданих послуг (п. 2.3 договору).

За умовами п. 3.1 договору клієнт приймає на себе наступні зобов`язання: оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень (п. п. 3.1.3); оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору (п. п. 3.1.4).

У п. 4.1 договору зазначено, що вартість послуг є фіксованою, у цьому разі вона визначається у додатку №1 даного договору, який є конфіденційним та може бути розголошений виключно за письмовою згодою сторін, крім випадків його розголошення при поданні до суду заяви про відшкодування судових витрат. Остаточна вартість послуг, наданих адвокату визначається в рахунку на оплату правничих послуг.

Відповідно до п. 4.2 договору факт надання професійної правничої допомоги та обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджуються актом виконаних робіт, рахунком на оплату. Підписаний сторонами акт виконаних робіт є належним підтвердженням факту надання послуг та їх вартості.

Сторони у п. 4.3 договору погоджуються, що цей договір, додаток №1 до нього, рахунок на оплату правничих послуг, акт виконаних робіт є належними та допустимими доказами понесення клієнтом витрат на професійну правничу допомогу та можуть використовуватися для відшкодування і стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.

У додатку №1 до договору №17/07 від 07 липня 2026 року про надання правової допомоги сторони погодили вартість послуг за надання правової допомоги у фіксованому розмірі 30000,00 грн у межах дії договору.

Сторонами договору складено та підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19.08.2026 до договору про надання правової допомоги №17/07 від 07.07.2026, згідно з яким клієнтом отримано усі документи чи інші результати надання правової допомоги, як зазначено в договорі, а саме: первинна консультація, аналіз правовідносин, вивчення наданих документів та визначення правової позиції 3000,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз доказів, судової практики та нормативно-правової бази 4000,00 грн, підготовка та подача позовної заяви до суду 10000,00 грн, підготовка та подача заяв та клопотань в процесуальному порядку 5000,00 грн, участь в судовому засіданні 8000,00 грн, всього 30000,00 грн.

Адвокатом виставлено рахунок на оплату №17/07 від 07.07.2026 за договором про надання правової допомоги №17/07 від 07.07.2026 на суму 30000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №237 від 30.07.2026 ТОВ "НАФТАКО LTD" перерахувало на рахунок Пилявець Інни Олександрівни 30000,00 грн як оплату за адвокатські послуги.

Також у матеріалах справи наявні копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000992 від 06.01.2023, виданого адвокату Пилявець І. О., та ордера серії АВ №1301451 від 08.07.2026 на надання правничої допомоги ТОВ "НАФТАКО LTD" адвокатом Пилявець І. О. у Господарському суді Хмельницької області на підставі договору від №17/07 від 07.07.2026.

Суд бере до уваги, зокрема, що позовна заява ТОВ "НАФТАКО LTD", заяви з процесуальних питань, поданні під час розгляду справи, підписані адвокатом Пилявець І. О., адвокат Пилявець І. О. приймала участь у засіданні суду.

Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/749/26 у Господарському суді Хмельницької області.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

Отже, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Разом з тим, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, зокрема ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Так, здійснюючи оцінку витрат позивача на професійну правничу допомогу, судом зважається, що згідно з договором №17/07 про надання правової допомоги від 07.07.2026, актом виконаних робіт (наданих послуг) від 19.08.2026, рахунком на оплату №17/07 від 07.07.2026 за договором про надання правової допомоги №17/07 від 07.07.2026, платіжною інструкцією №237 від 30.07.2026 адвокатом Пилявець І. О. була надана правова допомога ТОВ "НАФТАКО LТD" у цій справі на суму 30000,00 грн.

Суд звертає увагу, що зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (такий висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Водночас, суд враховує те, що спір у справі №924/749/26 є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом; спірні правовідносини регулюються, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, не передбачають великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню та судової практики для підготовки правової позиції у справі, матеріали справи не містять великої кількості документів (договір, накладна, платіжна інструкція, товарно-транспортна накладна), на дослідження яких би адвокат витратив значний час; предметом спору є стягнення грошових коштів.

Також суд зазначає, що наведений в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 19.08.2026 перелік наданої правничої допомоги, а саме: первинна консультація, аналіз правовідносин, вивчення наданих документів та визначення правової позиції, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз доказів, судової практики та нормативно-правової бази, підготовка та подача позовної заяви до суду є складовими єдиного процесу щодо підготовки, складання та подання позовної заяви. Адвокат брала участь лише в засіданні суду 29.07.2026.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, зважаючи на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду представником позивача документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, враховуючи предмет та підстави позову, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в сумі 30000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, необхідністю витраченого часу на надання таких послуг, а також не відповідає критерію розумності їх розміру.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру, з огляду на розумну необхідність судових витрат у цій справі до 7000,00 грн.

У решті вимог позивача слід відмовити як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.

Керуючись ст. ст. 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №924/749/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАКО LТD" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вовковинці Агро" про стягнення 170000,00 грн.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "НАФТАКО LТD" (02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6-А, прим. 58, офіс 3, код 45983916) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8250,00 грн (вісім тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 коп.), сплачений відповідно до платіжної інструкції №180 від 07.07.2026, на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вовковинці Агро" (32223, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, селище Вовковинці, пров. Червоний, буд. 9, код 39865232) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАКО LТD" (02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6-А, прим. 58, офіс 3, код 45983916) 7000,00 грн (сім тисяч гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили 20.08.2026 та може бути оскаржена в строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 21.08.2026.

Суддя В.В. Виноградова