Рішення № 139144658, 13.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1909/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Харків Восток" (61080, Харківська обл., м. Харків, проспект Аерокосмічний, 314-Б; ідент. код 38001660)

до фізичної особи підприємця Сетюкова Віталія Борисовича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 )

про стягнення 374 587,20 грн

за участю представників:

позивача Сколота Н.О.

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Харків Восток" 29.05.2026 р. звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця Сетюкова Віталія Борисовича про стягнення 374587,20 грн, з яких: сума основної заборгованості 300 000,00 грн, інфляційні втрати - 74 587,20 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору безвідсоткової позики № 56/21 від 07.12.2021 в частині виконання обов`язку щодо повернення суми позики повністю або частинами в термін по 01 березня 2022 р. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 5618,81 грн.

Ухвалою суду від 02.06.2026 прийнято позовну заяву ТОВ "Альфа Харків Восток" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1909/26, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 25 червня 2026 року о 12:30.

У строк визначений судом для подання відзиву на позов, заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, жодних документів від відповідача не надходило.

Відповідач у підготовче засідання 25.06.2026 не з`явився, відзив на позов не надав, про день, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином в порядку приписів ст.ст. 120, 242 ГПК України за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У підготовчому засіданні 25.062026 у справі постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 23 липня 2026 року о 10:00.

У підготовче засідання 23.07.2021 р. відповідач знов не з`явився.

В судовому зсіданні 23.07.2026 оголошено ухвали постановлену в судовому засіданні без оформлення окремого документа про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України до 31.08.2026, про закриття підготовчого провадження в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку, передбаченому ч. 2 п. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України на 13.08.2026 о 10:30.

В судове засіданні 13.08.2026 відповідач не з`явився.

Зокрема, ч. 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.06.2026, як і ухвали-повідомлення по цій справі, були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте були повернуті до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про дату, час та місце проведення судового засідання, проте не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 202 ГПК України. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлені про факт відкриття провадження у даній справі, як того вимагають приписи ст.ст. 120, 242 ГПК України, однак не скористались своїм правом на надання відзиву на позов. А відтак, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГП України за наявними в ній матеріалами. При цьому суд, керуючись ч. 1 ст. 202 ГПК України, визнає, що неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Харків Восток" (позиклдавець) та ФОП Сетюковим Віталієм Борисовичем (позичальник) укладено договір безвідсоткової позики № 56/21 (договір), відповідно умов якого Позикодавец передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, встановлену цим Договором, а Позичальник зобов`язується повернути їх Позикодавцю.

Відповідно до п.2.1 Договору, сума позики за даним Договором складає 800 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2 Договору, за даним Договором відсотки не нараховуються і не сплачуються.

Відповідно до пунктів 3.1-3-3 Договору, Позикодавець передає Позичальнику суму позики в безготівковій формі. Надання позики Позикодавцем здійснюється шляхом обумовлена в п.2.1 даного Договору повинна бути передана Позичальнику частинами по 10 січня 2022.

Відповідно до п.4.1 Договору, Позичальник повертає суму позики повністю або частинами в термін по 01.03.2022.

Відповідно до п.4.2 Договору, Позичальник зобов`язаний остаточно повернути суму позики або неповернуту її частину) в останній день терміну, встановленому в п.6.1 цього договору.

Відповідно до п.4.4 Договору, днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця повної суми (його частини).

Відповідно до ч.6.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики Позичальнику та діє до 01.03.2022 але в будь-якому випадку до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором в тому числі, щодо сплати Позичальником штрафів, неустойки та збитків.

08.12.2026 позивач перерахував відповідачу 100 000, 00 грн згідно платіжної інструкції № 16950,

10.12.2026 позивач перерахував відповідачу 200 000, 00 грн згідно платіжної інструкції № 16974.

Відповідач у встановлений строк суму позики не повернув.

09.04.2026 позивач направив відповідачу вимоги про повернення позики у сумі 300 000,00 грн, яка залишилася без відповіді.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що позикодавцем було надано позичальнику позику у сумі 300000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 08.12.2026 № 16950 на сму100 000,00 грн т а від 10.12.2026 № 16974 на суму 200 000, 00 грн.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із пункту 4.2 Договору строк повернення позики до 01.03.2022

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був повернути позику у строк до 01.03.2022.

Доказів на підтвердження повернення позики у розмірі та у строки встановлені договором у повному обсязі станом на час розгляду справи, відповідачем до суду не надано.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу позики та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного та повного повернення позики, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми наданої позики в розмірі 300 000,00 грн.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відтак, оскільки відповідач допустив несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з повернення позики, на підставі наведених вище норм чинного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні за період з 02.03.2022 по 02.03.2023.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної як статтею 625 цього Кодексу, так і від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З огляду на зазначене та враховуючи, що до правовідносин сторін у цій справі підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних за нарахований позивачем період з 02.03.2022 по 02.03.2023.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Харків Восток" до фізичної особи підприємця Сетюкова Віталія Борисовича про стягнення коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сетюкова Віталія Борисовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Харків Восток" (юридична адреса: 61080, м.Харків, проспект Аерокосмічний, б.314-Б: поштова адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, .135, код ЄДРПОУ 38001660) 300 000,00 грн та 4 500,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "20" серпня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков