Рішення № 139144517, 05.08.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 серпня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/442/23(921/18/26)

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1

до відповідача 1: Арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко ЛТД"

до відповідача 3: ОСОБА_2

про стягнення солідарно з арбітражного керуючого Шимечка А.Я, кредитора ТОВ "Данко ЛТД" та представника Боржника адвоката Півторака В.М. на користь ОСОБА_1 для включення до складу ліквідаційної маси у справі №921/4442/23 збитки у розмірі 1 216 681,98 грн

в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ідент. код НОМЕР_1

за участі представників:

позивача: Гордієнко В.А. (в режимі відеоконференції);

відповідача 1: ОСОБА_3 , паспорт;

відповідача 3: Півторак В.М., паспорт.

Суть справи.

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява АТ КБ "Приватбанк" до арбітражного керуючого Шимечка А.Я., ТОВ "Данко ЛТД" та ОСОБА_2 про стягнення солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 для включення до складу ліквідаційної маси у справі №921/442/23 збитків у розмірі 1 216 681,98 грн.

В ході судового розгляду цього спору судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено гр. ОСОБА_1 .

Судом розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що арбітражним керуючим Шимечко А.Я., як суб`єктом незалежної професійної діяльності, не було вчинено жодних активних дій щодо пошуку та збереження майнового активу - жита урожаю 2021 року. Натомість, всупереч покладених на нього обов`язків, арбітражний керуючий сприяв виведенню зерна зі складу ліквідаційної маси. Позивач вказує, що замість того, щоб включити придатний актив до ліквідаційної маси та реалізувати його, арбітражний керуючий спільно з представником боржника та кредитором - ТОВ "Данко ЛТД" вчинили умисні протиправні дії щодо підписання Акту від 27.10.2023 та подальшої утилізації зерна.

У відзиві на позовну заяву та наданих поясненнях, відповідач 1 щодо задоволення позовних вимог повністю заперечує. Зокрема, серед іншого, зазначає, що жито, яке було придбане боржником 15.06.2023 за договором №15/06/23 - зерно врожаю 2021 року на момент огляду (жовтень 2023) зберігалося понад два роки. При цьому, як зазначає арбітражний керуючий Шимечко А.Я., 27.10.2023 комісія зафіксувала лише зовнішній стан зерна: "проросло, спліснявіло, протухло". Це не підтверджує його утилізацію. Разом з тим, відповідач 1 щодо солідарного стягнення з арбітражного керуючого, кредитора та адвоката (представника боржника) за ст. 1190 ЦК України вказує на те, що жодних доказів попередньої змови чи спільного умислу не надано. Арбітражний керуючий діяв в межах повноважень щодо виявлення майна боржника, а інші учасники лише засвідчили побачене.

Відповідач 3 у заяві по суті справи та наданих поясненнях щодо задоволення позовних вимог повністю заперечує. Так, Півторак В.М., вказує на те, що в матеріалах цієї справи відсутній будь-який процесуальний документ судів або компетентних органів , які б встановлювали його протиправність/бездіяльність/завдання шкоди в частині покладених на адвоката як представника боржника ОСОБА_1 обов`язків. Разом з тим, як зазначає відповідач 3, сам факт огляду 27.10.2023 не підтверджує передачу жита, яке оглядалося на утилізацію.

До початку розгляду справи по суті, зважаючи на надані відповідачами 1 та 3 докази, що містять інформацію про дату отримання ними листів третьої особи від арбітражного керуючого О.І. Микитіва, судом задоволено їхні клопотання та долучені до матеріалів справи листи третьої особи ОСОБА_1 від 27.10.2023 та 20.02.2026.

Відповідач 2 не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством. Зокрема, довідки про доставку електронних листів (ухвал суду) ТОВ "Данко ЛТД" 26.01.2026 о 18:59, 20.02.2026 о 13:22, 20.03.2026 о 13:20, 23.04.2026 о 14:22 та 09.06.2026 о 14:21 знаходяться у матеріалах справи.

Залучена до участі у справі третя особа не забезпечила явку свого представника у судові засідання, хоча про дату та час проведення судового засідання повідомлялась належним чином.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності учасників судового процесу, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені належні умови для подання відповідних доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення учасникам судового процесу можливості реалізувати власні процесуальні права належним чином.

З огляду на наведене в сукупності, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем 2 відзиву на позов та неявка його представника у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розгляд даного спору здійснювався в режимі відеоконференції з технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/442/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , якого постановою від 28.03.2023 визнано банкрутом, введено процедуру погашення боргів боржника та керуючим реалізацією майна банкрута призначено арбітражного керуючого Шимечка А.Я.

На даний час провадження у справі №921/442/23 перебуває на стадії процедури погашення боргів боржника.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.

Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

З наведених вище фактичних обставин та процесуальних норм, зазначений спір розглядається господарським судом в межах справи №921/442/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Попередньо у зазначеній справі про неплатоспроможність, господарським судом розглядалися: заява б/н від 20.09.2024 (вх. №7326 від 23.09.2024) про затвердження звіту керуючого реалізацією майна про завершення процедури погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; скарга б/н (вх. №7363) на дії та бездіяльність арбітражного керуючого (керуючим реалізацією майна) Шимечка А.Я.; клопотання б/н (вх.№7363) про закриття провадження у справі.

Ухвалами суду від 18.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви б/н від 20.09.2024 (вх. №7326 від 23.09.2024) про затвердження звіту керуючого реалізацією майна ОСОБА_3 , у завершенні процедури погашення боргів боржника та у закритті провадження у справі; скаргу б/н від 23.09.2024 АТ КБ "Приватбанк" на дії та бездіяльність арбітражного керуючого Шимечка А.Я. у справі № 921/442/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність арбітражного керуючого Шимечка А.Я., під час виконання повноважень керуючого реалізацією майна банкрута в частково .

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 ухвалу господарського суду від 18.12.2024 у справі №921/442/23 в частині пунктів 1, 2, 3, 4 скасовано та в цій частині прийняти нове рішення. Скаргу б/н від 23.09.2024 АТ КБ "Приватбанк" на дії та бездіяльність арбітражного керуючого Шимечка А.Я. у справі №921/442/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано дії та бездіяльність арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 738 від 08.04.2013 під час здійснення повноважень керуючого реалізацією у справі №921/442/23 про неплатоспроможність боржника - неналежним виконанням своїх обов`язків та такими, що порушують норми Кодексу України з процедур банкрутства та права кредиторів; відсторонено арбітражного керуючого Шимечка А.Я. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від виконання повноважень керуючого реалізацією у справі №921/442/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; обов`язки керуючого реалізацією у справі №921/442/23 про неплатоспроможність боржника до призначення судом першої інстанції керуючого реалізацією у встановленому законом порядку - покладено на арбітражного керуючого Шимечка А.Я.; в решті ухвалу залишено без змін.

В подальшому, ухвалою суду від 03.12.2025 призначено керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Микитіва О.І.

Серед іншого, судом апеляційної інстанції у прийнятій постанові зазначено, що матеріали справи не містять доказів, що саме арбітражним керуючим Шимечко А.Я. в межах повноважень керуючого реалізацією вчинено активних дії щодо розшуку, повернення транспортних засобів та їх продажу, а відповідно до декларацій боржника, боржнику на праві власності належать корпоративні права, а саме: 1) частка у розмірі 100% ТОВ "Сонце Край" (ЄДРПОУ 43718857); 2) частка у розмірі 100% ТОВ "ОЛ МАК" (ЄДРПОУ 40972763), однак в порушення вимог ст.ст. 61,62,113,114 КУзПБ, арбітражним керуючим Шимечко А.Я. не інвентаризовано вказане майно, не визначено його вартість та не реалізовано на аукціоні задля погашення вимог кредиторів.

Також, апеляційний суд вказав, що 16.06.2023 року (менше ніж за місяць до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) боржник - ОСОБА_1 отримав 186,037 т жита на загальну суму 1 216 681,98 грн.

15.11.2024 року арбітражним керуючим було подано до Господарського суду Тернопільської області доповнення до заперечення арбітражного керуючого на скаргу АТ КБ "Приватбанк", до якої додано акт від 27.10.2023, згідно із яким, зерно "проросло, спліснявіло, протухло" із приміткою "не придатне до використання, підлягає утилізації". Зазначений акт підписано арбітражним керуючим, представником боржника та представником кредитора ТОВ "Данко ЛТД".

В той же час, за висновком суду апеляційної інстанції, представник боржника, представник кредитора та арбітражний керуючий, не є особами, що наділені спеціальними знаннями для визнання непридатним до реалізації зерна боржника на загальну суму 1 216 681,98 грн та подальшої його утилізації, однак суд першої інстанції неправомірно та із порушенням ст.ст. 76-78 ГПК України прийнято акт від 27.10.2023 як належний, допустимий та достовірний доказ неякісного жита.

Наведені обставини слугували підставою для звернення АТ КБ "Приватбанк" до суду для захисту та відновлення його прав кредитора на задоволення визнаних у цій справі грошових вимог до боржника шляхом стягнення з арбітражного керуючого Шимечка А.Я., ТОВ "Данко ЛТД" та ОСОБА_2 збитків в сумі 1 216 681,98 грн, які за твердженням позивача була завдана протиправними діями останніх, а саме: з утилізації зерна, як активу за рахунок, якого могли бути задоволені вимоги інших кредиторів у процедурі погашення боргів боржника.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, суд прийшов до наступних висновків.

У силу приписів ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Згідно з вимогами ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника фізичної особи, фізичної особи підприємця здійснюється в порядку визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Ухвалою господарського суду від 21.07.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Шимечко А.Я.

За результатами попереднього засідання 13.10.2023 суд постановив ухвалу, відповідно до якої визнав грошові вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 : ТОВ "Данко ЛТД" в розмірі 1 216 681,98 грн, Головного управління ДПС у Тернопільській області в розмірі 39 249,00 грн; АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне відділення АТ "Ощадбанк" в розмірі 1 939 745,19 грн; АТ КБ "Приватбанк" в розмірі 344 355,80 грн; зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів; надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника щодо розгляду звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Також, зобов`язано керуючого реструктуризацією надати до суду матеріали інвентаризації майна боржника.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 28.03.2024 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , визнано останнього банкрутом, введено процедуру погашення боргів боржника, призначено керуючим реалізацією майна банкрута арбітражного керуючого Шимечко А.Я.

Отже, арбітражний керуючий Шимечко А.Я. виконував у справі №921/442/23 повноваження керуючого реалізацією майна до 03.12.2025 - дати призначення керуючого реалізацією майна банкрута арбітражного керуючого Микитіва О.І.

Кодекс України з процедури банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Тобто, основною метою застосування процедур банкрутства є задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.1 ст.60 КУПБ у постанові про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.

Так, ліквідатор наділяється певними повноваженнями, перелік яких міститься в ст.61 КУПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право: отримувати інформацію з державних реєстрі, у тому числі з бюро кредитних історій, у порядку, передбаченому законодавством, здійснювати огляд майна боржника.

Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зокрема зобов`язаний: скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення, організувати виявлення та складання опису майна боржника ( проведення інвентаризації), визначити його вартість, сформувати ліквідаційну масу, відкрити спеціальний рахунок для розрахунків із кредиторами, погашати вимоги кредиторів згідно з черговістю у процедурі погашення боргів боржника, а якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника відповідно до плану реструктуризації за рахунок коштів, отриманих від продажу такого майна, виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника, здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства.

При цьому, суд вважає, що керуючий реалізацією майна боржника - фізичної особи у справі про неплатоспроможність має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана виконувати свої повноваження в ході процедури погашення боргів боржника, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів.

При реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Дії арбітражного керуючого мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів інших учасників провадження у справі про банкрутство, виходячи з основоположних засад цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.

До складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 130 КУзПБ, не пізніше 30 днів з дня введення процедури погашення боргів керуючий реалізацією спільно з боржником проводить інвентаризацію майна боржника та визначає його вартість.

Водночас п. 7 розд. I Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014, передбачає, що проведення інвентаризації є обов`язковим зокрема: за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації.

Так, згідно з п. 5 р. 1 даного Положення, під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому серед іншого забезпечуються: виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2023 комісією у складі: арбітражного керуючого Шимечка А.Я. (голова комісії), Півторака В.М. та кредитора ТОВ "Данко ЛТД" Данко О. І. (члени комісії) складено Акт встановлення придатності зернових культур боржника ОСОБА_1 (код. НОМЕР_1 ), в якому зазначено, що під час огляду основних засобів зерна жита урожаю 2021 року у кількості 186 037 тон 037 кілограм та встановлено, що останнє проросло, спліснявіло, протухло та відповідно до графи "примітки" не придатне для використання, підлягає утилізації.

В подальшому, 26.04.2024 у складі голови комісії - арбітражного керуючого Шимечка А.Я. та членів комісії Півторака В.М. та Козіцького Т.А. складено Акт інвентаризації основних фондів (засобів) ОСОБА_1 про те, що майна не виявлено.

За змістом ч.2 ст.12 КУПБ арбітражний керуючий зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися вимог законодавства.

У справі № 910/21840/14 Верховний Суд дійшов висновків, що за змістом положень КУзПБ (зокрема, ст.ст. 60, 61, 65), заперечень та незгоди з діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, під час здійснення процедури банкрутства (неплатоспроможності), а також враховуючи мету, яку намагається досягнути заявник, не погоджуючись та оскаржуючи дії (бездіяльність) арбітражного керуючого, звернення заявника умовно можна поділити на три типи, згідно з якими заявник домагається: усунення та виправлення арбітражним керуючим відповідних помилок, недоліків при виконанні своїх обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність) задля приведення до належного виконання цих обов`язків і відповідно до належного здійснення процедури банкрутства (неплатоспроможності); відсторонення арбітражного керуючого від виконання ним обов`язків у відповідній справі з призначенням іншого арбітражного керуючого для виконання відповідних функцій (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); відшкодування арбітражним керуючим шкоди, заподіяної ним при виконанні відповідних повноважень та обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

При цьому якщо перших два типи звернення (за заявою, клопотанням та скаргою) не містять у вимогах грошової складової, то третій тип звернення має відповідну складову.

У зв`язку з наведеним розмежуванням у зверненнях до суду у справі про банкрутство щодо дій арбітражного керуючого законодавець встановив різне правове регулювання для їх розгляду і для вирішення відповідних спорів між заявником та арбітражним керуючим.

Зокрема, КУзПБ у статті 25 окремо та безпосередньо регулює правовідносини з відшкодування шкоди, заподіяної арбітражним керуючим.

Так, КУзПБ визначає підстави і порядок відшкодування особі шкоди, заподіяної внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, на що спрямовані, зокрема, приписи статті 24 Кодексу України з процедур банкрутства щодо страхування діяльності арбітражного керуючого.

Відповідно до ст. 25 КУзПБ шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону (ч. 1). Шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок арбітражного керуючого або страхових виплат у разі укладення ним договору страхування (ч. 2).

Відповідно до ч. 3 ст. 5 КУзПБ шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.

Поряд із цим вказівка в ч.1 ст. 25 КУзПБ Кодексу України з процедур банкрутства щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відповідно до закону свідчить про можливість застосування загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачених, зокрема, статтею 1166 Цивільного Кодексу України.

У цьому висновку суд звертається до близьких за змістом висновків Верховного Суду, сформульованих в постанові від 11.11.2021 у справі №5023/1123/12.

За приписами ч. 1 ст. 21 КУзПБ арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків/шкоди є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною згідно з правилами статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке мало наслідком завдання особі майнових збитків, саме є основною підставою для їх відшкодування.

Під збитками розуміються 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Верховним Судом неодноразово вказувалося на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду (зокрема у постанові 25.01.2024 по справі №910/899/23, у постанові від 22.01.2024 по справі №906/267/23, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Верховний Суд виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (ч. 1 ст. 1190 ЦК України).

Так, відповідачем 1 - попереднім керуючим реалізацією майна Шимечко А.Я. вживалися заходи, спрямовані на пошук та виявлення майна, грошових коштів та інших цінностей боржника, про що зазначено і у постанові Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у справі №921/442/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

При цьому, апеляційний суд встановив, що арбітражним керуючим Шимечко А.Я. в межах повноважень керуючого реалізацією не виявив та не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі тобто неналежно виконав обов`язки, покладені на нього, що стало підставою для визнання його дій та бездіяльність неналежним виконанням своїх обов`язків та такими, що порушують норми КУзПБ та права кредиторів та відсторонення від виконання повноважень керуючого реалізацією у справі №921/442/23 про неплатоспроможність боржника.

Суд погоджується з доводами позивача, що відповідачі, а саме: і представник боржника, і представник кредитора та арбітражний керуючий, не є тими особами, що наділені спеціальними знаннями для визнання непридатним до реалізації зерна боржника на загальну суму 1 216 681,98 грн, а на момент розгляду клопотання №44 (вх. №9022) від 08.11.2023 арбітражного керуючого Шимечка А.Я про введення процедури погашення боргів був долучений лише протокол зборів кредиторів від 03.11.2023.

Водночас, суд критично оцінює доводи позивача, що саме Акт від 27.10.2023, який складений відповідачами підтверджує утилізацію зерна жита врожаю 2021 року,

Матеріали справи не містять доказів на вчинення будь-яких дій відповідачами чи іншими особами на виконання цього Акту, зокрема з утилізації майна.

Натомість, у листі від 27.10.2023 ОСОБА_1 повідомляє арбітражного керуючого, що зерно жита (186 037 кг) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 при цьому останнє є неналежної якості, наявні ознаки цілості, пророслості, а тара мішки типу Біг-Бег є потріскані і в незадовільному стані для транспортування.

Листом від 20.02.2026 третя особа (боржник) ОСОБА_1 повідомив арбітражного керуючого О.І. Микитіва, що зерно жита в кількості приблизно 186 037 кг знаходилося за тією ж адресою до 13.06.2025 дати мобілізації боржника в лави Збройних Сил України, а подальше після вказаної дати його місцезнаходження останньому невідоме.

В той же час суд відзначає, що оцінку діям арбітражного керуючого Шимечка А.Я. в процедурі погашення боргів боржника надано апеляційним судом, зокрема, визнано його дії та бездіяльність під час здійснення повноважень керуючого реалізацією у справі №921/442/23 про неплатоспроможність боржника - неналежним виконанням своїх обов`язків та такими, що порушують норми Кодексу України з процедур банкрутства та права кредиторів. Як наслідок, арбітражного керуючого арбітражного керуючого Шимечка А.Я. було відсторонено від виконання повноважень керуючого реалізацією у справі №921/442/23.

В свою чергу, ухвалою суду від 03.12.2025 призначено керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Микитіва О.І., який в силу законодавчих приписів, в ході цієї процедури та зважаючи на неналежне виконання своїх обов`язків в цій частині попереднім керуючим має, серед іншого, сформувати ліквідаційну масу та вжити активних заходів, що спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеного в постанові від 24.03.2021 по справі №04/5026/803/2012 слідує , що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Частиною 3-4 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За наведеними у позовній заяві твердженнями, арбітражний керуючий Шимечко А.Я., адвокат Півторак В.М. та кредитор ТОВ "Данко ЛТД" вивели актив (зерно жита урожаю 2021 року) шляхом фіксації обставин в Акті від 27.10.2023 та в подальшому його утилізували.

При цьому суд відзначає, що у матеріалах справи немає жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що складений відповідачами акт слугував підставою для утилізації спірного активу. Більше того, у суду відсутні дані, щодо особи, яка це вчинила, як і відомості про фактичне знищення спірного зерна. На переконання суду, не включення активу до ліквідаційної маси і його утилізація не є тотожними поняттями.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України факту завдання збитків арбітражним керуючим Шимечко А.Я., ТОВ "Данко ЛТД" та ОСОБА_2 у заявленому розмірі та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та заявленими збитками, що свідчить про відсутність у діях відповідачів всіх елементів складу цивільного правопорушення, з якими стаття 22 ЦК України пов`язує застосування до них такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та пояснення були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій, оскільки решту аргументів, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування збитків задоволенню не підлягають.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на позивача.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 21.08.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко