Ухвала суду № 139144491, 21.08.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/602/26

Номер провадження 1-кп/194/153/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2026 року за №12026041400000063 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пустоша Шатурський район Московської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернівського міського суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2026 року за №12026041400000063 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави. Прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, на даному етапі судового розгляду справи продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти таким ризикам.

Обвинувачений щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечував.

Захисник ОСОБА_5 щодо продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначив, що пов`язаний з позицією свого підзахисного.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляду справи за її відсутності.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Необхідно зазначити, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства») доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд, з огляду на принцип презумпції невинуватості, вивчає всі факти, що свідчать на користь або проти існування необхідності захисту суспільних інтересів, яка б виправдовувала відступ від принципу поваги до особистої свободи за статтею 5 Конвенції.

Необхідно встановити, чи продовжували інші підстави, наведені раніше судом, виправдовувати позбавлення волі, чи були ці підстави «доречними» та «достатніми».

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Також, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Статтею 196 КПК передбачено, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує його вік та стан здоров`я, який є особою похилого віку, сімейний та матеріальний стан (обвинувачений не має неповнолітніх, малолітніх дітей, розлучений, отже не має міцних соціальних зв`язків; не працює, отже не має стабільного доходу), місце проживання останнього (не має постійного місця проживання, а за місцем тимчасового проживання згідно пред`явленого обвинувачення вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення) та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Так, судом враховується тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а саме у вчиненні особливо тяжкого злочину, яке спричинило смерть насильственну потерпілого, яке згідно пред`явленого обвинувачення останній вчинив в стані алкогольного сп`яніння та відносно особи похилого віку, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, під острахом понести таке покарання може переховуватись від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України. Вказане підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 знайомий зі свідками, які не були допитані (у тому числі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є сусідами за тимчасовим місцем проживання обвинуваченого) у кримінальному провадженні, які на даний час ще не усі допитані, а тому існують ризики, що обвинувачений перебуваючи на волі, маючи в результаті цього реальну можливість пересуватися, а також користуватися засобами зв`язку, може незаконно впливати на свідків, які на даний час ще не допитані в судовому засіданні, з метою зміни їх показань, які були надані на досудовому розслідуванні, та побудови власної версії захисту, з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, а тому суд вважає, що наявний ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Окрім того, судом враховується що при допиті свідка ОСОБА_9 суд робив зауваження обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки останній намагався психологічно тиснути на свідка.

На даний час судом була допитана потерпіла ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_9 , не допитані свідки у тому числі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також не дослідженні усі матеріали кримінального провадження.

Отже, суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що заявлені раніше ризики не зменшились та продовжують існувати, а також виправдовують продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та свідчать, що жоден інший менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.

Даних щодо неможливості за станом здоров`я обвинуваченого перебувати в СІЗО суду не надано.

При цьому, суд вважає що продовження обвинуваченим строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують ризики справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Також, згідно пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_4 вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині в стані алкогольного сп`яніння, тобто ним, згідно пред`явленого обвинувачення, вчинено злочин із застосуванням насильства, яке спричинило загибель людини, тому з урахуванням п. 1,2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суддя, вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Таким чином, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є умисним особливо тяжким злочином; приймає до уваги те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, та з метою забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а також за відсутності вагомих підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, відсутності обставин, що свідчать про неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 196, 369, 371, 372 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23-59 години 30 вересня 2026 року без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали встановити до 30 вересня 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1