Ухвала суду № 139144155, 21.08.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

21 серпня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1153/26

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 11155/26 від 30.07.2026 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Центр (16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Роменська, 1; код ЄДРПОУ 35823120) до Товариства з обмеженою відповідальністю Улянівка-Еліос (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, провулок Транспортний, будинок 9; код ЄДРПОУ 41100784) про стягнення заборгованості у розмірі 7411275,88 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Строй Центр звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Улянівка-Еліос про стягнення заборгованості у розмірі 7411275,88 грн..

В обґрунтування позову заявник вказує, що в межах справи № 910/22119/14 про банкрутство ДП Земельний фонд, що перебувала в провадженні Господарського суду міста Києва, були визнані грошові вимоги ТОВ Строй Центр до боржника. В подальшому на підставі результатів аукціону № SPE001-UA-20241226-78312, проведеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву у межах провадження у справі № 910/22119/14, відповідач набув право власності на єдиний майновий комплекс ДП Земельний фонд, тому до відповідача в силу ч. 6 ст. 27 Закону Про приватизацію перейшли всі майнові зобов`язання ДП Земельний фонд, зокрема грошові зобов`язання перед позивачем на заявлену суму, що підтверджені судовими рішеннями у справі №910/22119/14.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.08.2026 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Центр (вх. № 11155/26 від 30.07.2026 р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення приписів ч. 3 ст. 162, ч. 4 ст. 164 ГПК України не надано доказів на підтвердження виникнення заборгованості у сумі 7411275,88 грн., зокрема, відповідних договорів, розрахунків визнаних сум тощо, на підставі яких у позивача виникли відповідні вимоги до боржника/відповідача; наведена у тексті позову таблиця Зведена таблиця вимог, підтверджених рішеннями суду не містить повного відображення розміру вимог про які зазначено в назві таблиці; не зазначено реквізити рахунку позивача в банку або небанківському надавачі платіжних послуг та не надано відповідний документ, що підтверджує наявність такого рахунку. При цьому вказаною ухвалою суду позивачу встановлено 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 названої статті Кодексу, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Вказана ухвала суду була доставлена 05.08.2026 о 19:08 год. позивачу та його представнику до наявних зареєстрованих в підсистемі Електронний суд ЄСІТС електронних кабінетів в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України згідно з довідкою Господарського суду Миколаївської області про доставку документа в кабінет електронного суду від 06.08.2026 р., з якої вбачається, що повідомлення про доставлення ухвали суду до електронних кабінетів позивача та його представника отримано судом 06.08.2026 о 07:36 год.

Таким чином, перебіг встановленого позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви розпочався з 06.08.2026 р., а кінцевий строк - до 17.08.2026 р. (з урахуванням припадання останнього дня строку на 16.08.2026, що є вихідним днем).

10.08.2026 від представника позивача - Неженець-Чеканової Н.Є. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №11742/26 від 10.08.2026 р.), в якій позивач вказує реквізити банківського рахунку позивача в АТ «Райффайзен Банк», та надає відповідну довідку банку на підтвердження його наявності. Також в заяві позивач зазначає, що правовою підставою виникнення заборгованості є рішення Господарського суду міста Києва у межах справи № 910/4136/14. Крім того, в заяві позивач наводить обґрунтування переходу зобов`язань до відповідача приписами ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а також наводить в таблиці детальний розрахунок заявленої суми. При цьому, позивач повідомляє, що усі докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, подано одночасно з позовною заявою та цією заявою про усунення недоліків; доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою з об`єктивних причин у позивача немає.

Дослідивши вказану заяву, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження виникнення заборгованості в заявленій до стягнення сумі 7411275,88 грн., зокрема, відповідних договорів, розрахунків визнаних сум тощо, на підставі яких у позивача виникли відповідні вимоги до попереднього боржника, про неможливість надання таких доказів в заяві не вказано. Посилання позивача на судове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.20214 у межах справи № 910/4136/14 як на підставу позовних вимог не є достатньою підставою для підтвердження заявленої до стягнення суми, оскільки вказане рішення стосується суми стягнення лише в розмірі 4017495,89 грн.

Щодо посилань заявника на ухвали Господарського суду міста Києва у справі про банкрутство № 910/22119/14 суд зауважує, що в ухвалі від 30.01.2017 визнано кредиторські вимоги позивача на суму 1721499,68 грн., а в ухвалі від 15.11.2017 з позивача стягнуті кошти в розмірі 134263,57 грн. з подальшим відшкодуванням їх кредитору з Фонду авансування грошової винагороди згідно затвердженого порядку використання коштів фонду у вказаній справі за рахунок наявних у боржника коштів.

Отже, виходячи з наведеного, позивачем не надано доказів існування у боржника заборгованості в заявленій до стягнення сумі 7411275,88 грн.

Щодо зазначення заявником в заяві про усунення недоліків стосовно того, що доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою з об`єктивних причин у позивача немає, слід зауважити, що в силу приписів ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо (ч. 3 ст. 164 Кодексу).

Між тим позивачем не заявлялось відповідне клопотання про витребування відповідних доказів зокрема, відповідних договорів, розрахунків визнаних сум тощо, на підставі яких у позивача виникли відповідні вимоги до попереднього боржника. Також позивач не навів поважних причин неможливості отримання таких доказів в межах справи про банкрутство шляхом ознайомлення з вказаною справою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником у встановлений строк не надано доказів усунення всіх виявлених судом недоліків вказаної позовної заяви, про які вказано в ухвалі суду від 04.08.2026 р., також не доведено неможливість надання таких доказів.

Наразі суд зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а процесуальна бездіяльність позивача як ініціатора позову не може ставити під сумнів здійснення судочинства господарським судом відповідно до вимог процесуального закону. Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Відповідно до ч.ч. 4, 6, 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Враховуючи те, що у встановлений строк Товариством з обмеженою відповідальністю Строй Центр не усунуто всі недоліки позову, суд вважає, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Центр до Товариства з обмеженою відповідальністю Улянівка-Еліос про стягнення заборгованості у розмірі 7411275,88 грн. підлягає поверненню.

При цьому суд зазначає, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Оскільки позовна заява надійшла до суду у вигляді електронного документа через підсистему "Електронний суд", заявнику надсилається лише копія ухвали про повернення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Строй Центр до Товариства з обмеженою відповідальністю Улянівка-Еліос про стягнення заборгованості у розмірі 7411275,88 грн. повернути заявникові.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Ухвалу підписано 21.08.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва