Рішення № 139144058, 21.08.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1250/26

2/0187/739/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши в селищі Петриківка в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 (документ сформовано 19.06.2026) через підсистему «Електронний суд» до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ОСОБА_3 (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 162 180,00 грн.

Також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 1 298,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 21.11.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Відповідач керуючи транспортним засобом перед зміною напрямку руху не переконався в безпеці маневру, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із причепом у зчепленні з автомобілем (під керуванням ОСОБА_4 ), після чого продовжив рух та здійснив зіткнення з пошкодженням автомобіля Ford Transit, який належить на праві власності позивачу та під час ДТП перебував під керуванням ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП автомобіль Ford Transit отримав значні механічні пошкодження. Вина відповідача у вчиненні ДТП встановлена постановою суду, якою його притягнуто до відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР №3271257 із лімітом відповідальності 160 000,00 грн за шкоду, заподіяну майну, та франшизою у розмірі 3 200,00 грн. Страховик виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 156 800,00 грн (за вирахуванням франшизи). Згідно зі звітом про оцінку, вартість матеріального збитку ТЗ Ford Transit становить 318 980,00 грн. Оскільки виплачене страхове відшкодування не покрило повного розміру збитків, невідшкодована різниця становить 162 180,00 грн (318 980,00 грн 156 800,00 грн), яку позивач просить стягнути безпосередньо з відповідача як винуватця ДТП на підставі ст. 1194 ЦК України, а також просить стягнути судові витрати (судовий збір у розмірі 1 298,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн).

Позовна заява подана адвокатом Іванченко Альоною Леонідівною (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю № 4981 від 30.09.2022), яка діє на підставі Ордера серія АЕ № 1351482 від 01.06.2024.

Ухвалою суду від 24.06.2026 позовну заяву було залишено без руху, яку відповідач виконав у встановлений судом строк.

01.07.2026 ухвалою суду було відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

На офіційну адресу відповідача, тобто на зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 08.07.2026, яка повернулась до суду з причин «адресат відсутній».

Суд зазначає, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема з метою створення умов для реалізації прав особи, ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (ч.1 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 272 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику з відповідною відміткою.

Водночас до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило, справа вирішується за наявними матеріалами відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач є законним власником пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля Ford Transit, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

21.11.2024 о 18-30 год. в с. Мала Петриківка Дніпровського району на автодорозі Т-0414 відповідач керував автомобілем Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, висновок СМЕ № 58-Е від 12.06.2025 2,85 ‰ в сечі, 2,03 ‰ в крові, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, 21.11.2024 о 18-30 год. в с. Мала Петриківка Дніпровського району на автодорозі Т-0414 відповідач керував автомобілем Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_2 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде небезпечно, здійснив ковзне зіткнення з причепом «КРАЗ» 8228, який знаходився в зчепленні з автомобілем ВАЗ 211540 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку, після чого продовжив рух по зустрічній смузі та здійснив зіткнення з автомобілем Ford Transit д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 . Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Факт настання дорожньо-транспортної пригоди 21.11.2024, механізм зіткнення транспортних засобів та вина відповідача у її вчиненні повністю встановлені постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 у справі № 187/1074/25, яка набрала законної сили 25.07.2025.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АР №3271257 у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із лімітом відповідальності 160 000,00 грн та франшизою 3 200,00 грн.

Згідно із наданим позивачем Звітом про оцінку № 21-12.24 від 18.12.2024, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , вартість матеріального збитку, завданого позивачу становить 318 980,00 грн.

Страховик здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому (позивачу) у розмірі 156 800,00 грн (160 000,00 грн ліміту за вирахуванням франшизи у розмірі 3 200,00 грн).

Різниця між збитками вказаними у звіті та виплаченим відшкодуванням становить 162 180,00 грн (318 980,00 грн 156 800,00 грн).

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт вини відповідача у заподіянні шкоди є преюдиційним та не потребує повторного доказування.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Оскільки договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів міг бути укладений як до, так і після набрання чинності Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX (що замінив Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, Закон № 1961-IV), суд зазначає, що застосування положень обох законів у їх сукупності призводить до аналогічних та взаємоузгоджених правових наслідків:

В частині обов`язку відшкодування шкоди страховиком.

Згідно зі статтею 9 та статтею 22 Закону № 1961-IV, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП майну третьої особи.

Аналогічний обов`язок страховика щодо відшкодування шкоди виключно в межах страхових сум (лімітів відповідальності) передбачений статтею 15 та статтею 26 нового Закону № 3720-IX.

В частині застосування франшизи.

Відповідно до статті 12 Закону № 1961-IV, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору страхування, а страхове відшкодування завжди зменшується на суму такої франшизи.

Згідно з пунктом 18.18 статті 18 та статтею 23 Закону № 3720-IX, у разі встановлення договором страхування франшизи, страховик здійснює виплату страхового відшкодування з вирахуванням її розміру.

При цьому, відповідно до статті 36.6 статті 36 Закону № 1961-IV (та аналогічно статті 23 Закону № 3720-IX), сума франшизи потерпілому повинна бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.

Таким чином, утримання страховиком суми франшизи в розмірі 3 200,00 грн та обмеження виплати лімітом відповідальності у розмірі 160 000,00 грн (що призвело до виплати 156 800,00 грн) є повністю законним та обґрунтованим відповідно до положень обох законів.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України).

Суд виходить з того, що страхове відшкодування не завжди покриває у повному обсязі фактичний розмір збитків, завданих потерпілому, зокрема у зв`язку з урахуванням фізичного зносу складових частин транспортного засобу, франшизи, податку на додану вартість та встановленого законом ліміту відповідальності страховика.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 19.07.2021 у справі № 203/3219/15-ц, від 02.09.2019 року у справі № 545/425/17, від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц та від 02.02.2022 у справі № 757/54513/16.

Зокрема, у постанові від 02.02.2022 у справі № 757/54513/16 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз статей 22, 1192, 1194 ЦК України дає підстави для висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню потерпілому для повного відновлення його порушеного права, є вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц суд визначив, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Водночас, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника (винуватця ДТП) обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування, проте винуватець ДТП несе повну деліктну відповідальність за суму збитків, що виходить за межі страхового покриття (включаючи суму франшизи та суму перевищення ліміту).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначено, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що обсяг відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, обмежується саме різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування (п.86, 154-155).

Отже, саме на відповідача, як на особу, винну у спричиненні ДТП, покладається обов`язок відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування, виплаченого страховою компанією. Таким чином, оскільки страховиком було відшкодовано шкоду лише в межах ліміту відповідальності за договором обов`язкового страхування, обов`язок щодо відшкодування невідшкодованої частини збитків у розмірі 162 180,00 грн покладається безпосередньо на відповідача.

Отже, розмір спричиненої матеріальної шкоди, який в порядку ст. 22, 1192, 1194, 1166 ЦК України не відшкодовується страховиком та покладається безпосередньо на винну в ДТП (відповідача) особу становить: 162 180,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 298,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору по справі, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, повністю покладаються на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій частині, суд виходить з таких норм права та встановлених обставин справи:

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Обов`язок доведення обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, згідно з вимогами процесуального закону, покладається виключно на зацікавлену сторону.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення та надати суду відповідні докази, що виключає ініціативу суду щодо їх присудження за відсутності належних процесуальних дій з боку заявника.

Судом встановлено, що у тексті позовної заяви (розділ «Додатки») під пунктами 11 та 12 представником позивача зазначено про долучення до матеріалів справи договору про надання правничої допомоги та акта виконаних робіт.

Водночас, ця позовна заява була подана до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд». При формуванні позовної заяви вказаною системою автоматично генерується вичерпний та незмінний перелік файлів, які фактично завантажуються користувачем та додаються до електронного документа. Відповідно до автоматично сформованого списку додатків до позовної заяви, який міститься в матеріалах справи, файли під назвою «договір про надання правничої допомоги» та «акт виконаних робіт» відсутні. Фактично представником позивача було завантажено лише 12 додатків (а не 14), серед яких наявний ордер на надання правничої допомоги (ордер.jpg), але безпосередньо договору та акта виконаних робіт до системи завантажено не було.

У зв`язку з неотриманням (фізичною відсутністю) документів, перелічених у тексті позову, але фактично не надісланих через систему електронного документообігу, працівниками канцелярії Петриківського районного суду Дніпропетровської області було складено відповідний Акт про відсутність додатків.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є безумовною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд виходить з того, що серед документів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу, мають бути: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат.

Неподання цих документів позбавляє протилежну сторону можливості спростовувати співмірність витрат та порушує засади принципу змагальності сторін.

З огляду на відсутність у матеріалах справи первинних документів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, вимога позивача про стягнення таких витрат у розмірі 20 000,00 грн є недоведеною, а тому у її задоволенні слід відмовити повністю.

Інших витрат учасниками судового провадження не заявлялися.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 162 180,00 грн (сто шістдесят дві тисячі сто вісімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 1 298,00 грн (одна тисяча двісті дев`яносто вісім гривень 00 копійок).

Добровільне виконання рішення в частині стягнення грошових коштів здійснювати за такими реквізитами позивача: рахунок в АТ КБ «Приватбанк», номер рахунку (IBAN): НОМЕР_4 , одержувач ОСОБА_1 .

У разі добровільного виконання рішення боржнику невідкладно надати до суду та стягувачу копію платіжного документа, що підтверджує сплату присудженої суми, із обов`язковим зазначенням у ньому номера цієї справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 )

Повне судове рішення складено та підписано 21.08.2026.

Суддя І.М. Соловйов