Рішення № 139143520, 21.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026Справа № 910/7064/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедарент»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЄВРО ГРАНД»

про стягнення 95 208,75 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедарент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЄВРО ГРАНД» про стягнення 95 208,75 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором оренди обладнання №тк1717 від 19.03.2026, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 95 208,75 грн, з яких: 87 807, 60 грн сума боргу, 2 030,64 грн інфляційне збільшення, 4 882,28 грн пені та 488,23 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7064/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, а також заяв/клопотань, пояснень.

З огляду на відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету у системі Електронний Суд ЄСІКС, суд на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, направив копію ухвали від 16.06.2026 про відкриття провадження у справі № 910/7064/26 на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЄВРО ГРАНД», зазначену в позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак конверт із копією ухвали суду повернувся на адресу суду не врученим з відміткою пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом вжито всіх можливих заходів про повідомлення відповідача про розгляд справи, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.06.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

19.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕДАРЕНТ» (надалі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЄВРО ГРАНД» (надалі відповідач, орендар) було укладено Договір оренди обладнання № тк1717 (надалі - Договір), умовами якого передбачено, що позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування обладнання, перелік якого визначається у додатках до цього Договору (п. 1.1. Договору).

Перелік обладнання, строк оренди обладнання, об`єкт виконання робіт, вартість оренди обладнання, строк та порядок розрахунків, інші істотні умови цього Договору погоджуються сторонами у цьому Договорі та/або у Заявці на надання послуг з оренди обладнання (надалі - Заявка) та/або інших додатках до цього Договору, які є невід`ємною його частиною (п. 1.2. Договору).

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що позивач передає відповідачу обладнання, яке зазначене в Заявці. У Заявці сторони погоджують інші істотні умови оренди конкретного обладнання.

Доставлення Обладнання здійснюється до об`єкту виконання робіт, адреса якого визначається в Заявці, а його подальше повернення - до місця визначеного орендодавцем. Усі витрати пов`язані із доставленням та поверненням Обладнання несе орендар (п. 4.4. Договору).

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що при передачі/поверненні кожної одиниці Обладнання сторони підписують Акт приймання-передачі Обладнання. Перебіг строку оренди Обладнання та відповідне нарахування орендної плати починається з дати, вказаної сторонами у відповідному Акті приймання-передачі Обладнання, а закінчується - датою, вказаною сторонами у зворотному Акті приймання-передачі Обладнання (Акт повернення Обладнання з оренди).

Підтвердженням факту повернення обладнання орендодавцю є складений та підписаний сторонами зворотний Акт приймання-передачі обладнання (Акт повернення Обладнання з оренди). До підписання сторонами зворотного Акту приймання-передачі, Обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря, та за нього нараховується орендна плата (п. 4.20. Договору).

На виконання умов Договору та погодженої сторонами Заявки позивач передав відповідачу об`єкти оренди відповідно до пункту 1.1 договору, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання в оренду №апе 4931 від 19.03.2026, а саме:

(Z45_25JDC) Самохідний акумуляторний колінчастий підйомник Genie Z45/25JDC (15,94м) Z452516М-6349 у кількості 1 шт., згідно якого тариф грн./ день 3 167,00 грн. ПДВ (20,00%) 633,40 грн. та всього вартість оренди за 1 день з ПДВ - 3 800,40 грн., доставлення Обладнання - 6 500,00 грн. ПДВ (20,00%) 1 300,00 грн., та всього вартість доставлення з ПДВ - 7 800,00 грн.

10.04.2026 відповідач повернув позивачу орендоване обладнання, що підтверджується актом приймання-передачі №апо 4794 від 10.04.2026, а саме: (Z45_25JDC) Самохідний акумуляторний колінчастий підйомник Genie Z45/25JDC (15,94м) Z452516М-6349 у кількості 1 шт., згідно якого тариф грн./ день 3 167,00 грн. ПДВ (20,00%) 633,40 грн. та всього вартість оренди за 1 день з ПДВ - 3 800,40 грн., доставлення Обладнання 6 500,00 грн. ПДВ (20,00%) 1 300,00 грн., та всього вартість доставлення з ПДВ - 7 800,00 грн.

За умовами п. 4.19. Договору орендар повинен оплатити витрати орендодавця по приведенню Обладнання в належний стан, його ремонту, відшкодувати інші збитки Орендодавця, які є наслідками обставин, зазначених в п. 4.18.1., 4.18.2. цього Договору, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання вимоги та/або відповідного рахунку Орендодавця.

Відповідно до п. 5.1 Договору орендна плата нараховується в розмірі, встановленому позивачем за день, тиждень або календарний місяць оренди одиниці обладнання.

Розмір орендної плати, період, за який вона нараховується, порядок її виплати, визначається в Заявці (п. 5.2. Договору).

Ціною Договору є сума (вартість) оренди всіх одиниць Обладнання, переданого орендарю орендодавцем на підставі Договору, витрат на транспортування Обладнання та інших додаткових послуг, що надані орендодавцем (сума всіх підписаних Актів надання послуг та/або оплачених орендарем рахунків) (п. 5.3. Договору).

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що відповідач проводить оплату орендної плати та всіх інших платежів, передбачених даним Договором, в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок, попередньо визначений позивачем.

За умовами п. 5.7. Договору послуги з надання в оренду Обладнання оформлюються:

- якщо Обладнання передано в оренду строком не менше 1 (одного) календарного місяця - Актом надання послуг, який сторони зобов`язані підписати за результатами відповідного періоду, в якому була оренда Обладнання. Орендодавець до 5-го числа кожного місяця, наступного за яким були надані послуги оренди, направляє орендарю шляхом поштового відправлення оригінал Акту надання послуг в двох примірниках на адресу фактичного знаходження, вказану орендарем в реквізитах даного Договору;

- якщо оренда Обладнання становить більше 1 (одного) календарного місяця та закінчується протягом наступного календарного місяця, але до спливу такого місяця - Акт надання послуг оформляється за результатами кожного календарного місяця, в якому таке обладнання перебувало в оренді відповідно до абз. 1 цього пункту та протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди;

- якщо Обладнання передано в оренду строком менше 1 (одного) календарного місяця - Актом надання послуг, який сторони зобов`язані підписати за результатами календарного місяця, в якому була оренда Обладнання. Орендодавець протягом 5 календарних днів з моменту спливу відповідного строку, направляє орендарю шляхом поштового відправлення оригінал Акту надання послуг в двох примірниках на поштову адресу, вказану орендарем в реквізитах даного Договору.

Відповідний Акт надання послуг може направлятися у порядку, передбаченому Розділом 12 цього Договору (п. 5.7.3. Договору).

Згідно п. 5.8 Договору орендар зобов`язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) Акту надання послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання, шляхом поштового відправлення. У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного Акту надання послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання, такий Акт надання послуг вважається визнаним орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі, але це не звільняє орендаря від обов`язку повернути орендодавцю один підписаний примірник Акту надання послуг.

Відповідні Акти надання послуг, отримані позивачем електронною поштою, факсимільним повідомленням (скановані копії, ксерокопії відповідних актів надання послуг із зазначенням печаток сторін та підписів уповноважених осіб) або будь якими іншими шляхами, будуть мати юридичну силу (заміняти оригінал) до отримання позивачем їх оригіналів.

Оформлення та підписання Акту надання послуг сторонами можливе також у порядку, передбаченому Розділом 12 цього Договору. При цьому, якщо відповідач, не надавши позивачу письмової мотивованої відмови, не підписує Акт надання послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів, такий Акт вважається схваленим відповідачем та має аналогічну юридичну силу як і Акт, підписаний обома сторонами.

Позивач зазначає, що ним надані відповідачу послуги на загальну суму 87 807,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг, підписаними зі сторони позивача, а саме:

- акт приймання-передачі послуг оренди № др7345 від 31.03.2026 на суму 49 604,40 грн;

-акт приймання-передачі послуг оренди № др7412 від 10.04.2026 на суму 38 203,20 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, Акт приймання-передачі послуг оренди № др7345 від 31.03.2026 відповідно до протоколу руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій 09.04.2026 о 16:33:21 був відправлений відповідачу. 16.04.2026 о 15:45:32 даний акт було отримано відповідачем.

Акт приймання-передачі послуг оренди№ др7412 від 10.04.2026 відповідно до протоколу руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій 17.04.2026 о 14:46:39 був відправлений відповідачу. 20.04.2026 о 17:20:49 даний акт було отримано відповідачем.

Оскільки вищевказані акти приймання-передачі послуг за Договором залишились не підписаними з боку відповідача та мотивованої відмови від підписання даних актів відповідачем не було надано, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому заявив до стягнення з відповідача 87 807,60 грн основної заборгованості за Договором, а також нарахованих за порушення виконання грошових зобов`язань інфляційних втрат в сумі 2030,64 грн, 3% річних в сумі 488,23 грн та пені в сумі 4882,28 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати орендної плати по спірному договору в розмірі 87 807,60 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

При цьому, відповідно до умов п. 5.8 Договору, не підписані відповідачем Акти надання послуг на вказану суму слід вважати схваленими останнім, оскільки будь-якої мотивованої відмови відповідача від їх підписання в матеріали справи не надано та факту виконання позивачем своїх договірних зобов`язань не спростовано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором сплату орендної плати в розмірі 87 807,60 грн не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість по орендній платі в розмірі 87 807,60 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, невиконане відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів, в зв`язку з чим, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 87 807,60 грн.

Позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача 4 882, 28 грн пені, 488,23 грн -3% річних та 2 030,64 грн інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК Україна якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Судом встановлено, що відповідно до погоджених умов Заявки відповідач мав здійснити сплату орендних платежів протягом 15 календарних днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку в порядку, визначеному Розділом 12 (Електронний документообіг) Договору або іншим чином, визначеним Договором.

У виставленому відповідачу рахунку № др7345 від 31.03.2026 на оплату послуг оренди у період з 19.03.2026 по 31.03.2026 на суму 49 604,40 грн визначено строк оплати до 15.04.2026. У рахунку № др7412 від 10.04.2026 на оплату послуг оренди на суму 38 203,20 грн у період з 01.04.2026 по 10.04.2026 визначено строк оплати до 25.04.2026.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, Законом №4196-IX від 09.01.2025 частину третю статті 549 ЦК України доповнено абзацом другим, згідно якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Отже, враховуючи, що договiр оренди обладнання №тк1717 укладено вже після втрати чинності Господарського кодексу України, нарахування пені на підставі ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштам Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд встановив, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем виконання грошових зобов`язань за Договором здійснено за загальний період прострочення з 31.03.2026 по 10.06.2026, що не може бути визнано обґрунтованим, враховуючи визначений у Заявці та рахунках строк оплати.

Так, суд вважає правильним здійснювати нарахування вищевказаних штрафних санкцій та компенсаційних сум на суму 49 604,40 грн починаючи з 16.04.2026, а на суму 38 203,20 грн - починаючи з 26.04.2026.

Відтак, за перерахунком суду, з відповідача за прострочення сплати суми 49 604,40 грн за оренду (період прострочення 16.04.2026-10.06.2026) підлягають стягненню пеня у розмірі 2283,16 грн, 3% річних у розмірі 228,32 грн та інфляційні втрати у розмірі 446,44 грн.

Водночас, за прострочення сплати суми 38 203,20 грн за оренду (період прострочення 26.04.2026-10.06.2026) підлягають стягненню пеня у розмірі 1444,39 грн, 3% річних у розмірі 144,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 343,83 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам в порядку ст. 129 ГПК України.

Водночас, позивач під час розгляду справи подав до суду клопотання про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу, просив стягнути з відповідача суму таких витрат у розмірі 6232,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу позивачем надано до суду копії наступних документів: договору від 21.05.2026, укладеного між адвокатом Петченко Інною Володимирівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕДАРЕНТ» про надання правової (правничої) допомоги №2105/26, додатку № 1 до вказаного Договору, рахунку на оплату від 10.07.2026 № 1, акта № 1 здачі приймання виконаних робіт/наданих послуг від 10.07.2026.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва здійснювалось адвокатом Петченко І.В. (надалі - Адвокат) на підставі довіреності, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Тедарент» 02.02.2026 зі строком дії до 31.12.2027.

Так, в п. 1.1. договору про надання правової (правничої) допомоги №2105/26 визначено, що Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу позивачу з представництва його інтересів, зокрема, у судових органах під час звернення до суду та ведення судової справи про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЄВРО ГРАНД» заборгованості у розмірі 87 807,60 грн.

Загальною сумою гонорару Адвоката є сума по всім Актам здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг (п. 4.1. договору про надання правової (правничої) допомоги №2105/26). При цьому, розмір винагороди Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього Договору (п. 4.2.).

Так, суд встановив, що в додатку № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №2105/26 позивач та Адвокат погодили перелік замовлених послуг та їх вартість із розрахунку роботи адвоката за одну годину. Крім того, визначили, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується сторонами або їх представниками, у якому вказується найменування адвокатської послуги, обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги/витрачений час та вартість послуги.

Згідно з підписаним 10.07.2026 Актом № 1 здачі приймання виконаних робіт/наданих послуг визначено, що Адвокатом надано позивачу послуги із підготовки та написання позовної заяви та її подання до суду на загальну суму 6232,00 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач, в свою чергу, жодних клопотань про зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу після подання позивачем доказів таких витрат не подав.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в той час як відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, з огляду на допущення недоліків при здійсненні розрахунку пені, 3% річних та інфляційних, що зумовило часткове задоволення позову в цій частині, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЄВРО ГРАНД» (04210, м. Київ, пр. Володимира Івасюка, буд.24, блок Г, приміщення 61 код ЄДРПОУ 46046397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедарент» (81131, Львівська обл., с. Солонка, вулиця Кільцева 44, код ЄДРПОУ 42351613) 87 807,60 грн основного боргу, 3 727,55 грн пені, 372,76 грн 3% річних, 790,27 грн інфляційних втрат, 2 592,11 грн витрат по сплаті судового збору та 6 067,47 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано: 21.08.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко