Рішення № 139143339, 13.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/52/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 Справа № 908/1084/26

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна»

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення суми 3 450 760,96 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

За участю представників:

від позивача: Хілько А.І.;

від відповідача: Димова О.І. (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Елтранс Україна» про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» суми 3450760,96 грн, яка складається з: 1981200,00 грн заборгованості за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10844 від 08.11.2021, 1221232,47 грн інфляційних збитків та 248328,49 грн 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 04.05.2026 присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1084/26, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 11.05.2026 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1084/26, присвоєно номер провадження справи 9/52/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.06.2026. У підготовчому засіданні 09.06.2026 оголошено перерву до 30.06.2026. Ухвалою суду від 30.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №908/1084/26 на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2026. В судовому засіданні 14.07.2026 оголошувалась перерва до 13.08.2026.

У судовому засіданні 13.08.2026 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові, зазначивши, зокрема, про невиконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10844 від 08.11.2021 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару за видатковими накладними № 135 від 13.12.2021 на суму 1291968,00 грн та № 158 від 22.12.2021 на суму 689232,56 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1981200,00 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 1221232,47 грн інфляційних збитків та суму 248328,40 грн 3% річних. Просив заявлені позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Договір поставки товару №53-121-01-21-10844 від 08.11.2021, укладений між позивачем та філією ВП «Запорізька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом», яка знаходиться на тимчасово окупованій території, отже доступ до первинної документації, у тому числі до договору, доказів його виконання, листування та інше на теперішній час тимчасово обмежений, оскільки всі вони знаходяться на промисловому майданчику окупованої Запорізької АЕС в м. Енергодарі Запорізької області. В позовній заяві позивач зазначив, що оплата за поставлений товар повинна була відбутися до 21.02.2022, але належним чином оформлених сторонами договору видаткових накладних на товар позивачем суду не надано, додані до позову документи, на підтвердження поставки товару не підписані відповідачем та не містять жодних ознак оформленого документу, як доказу постачання товару. За вказаних обставин, відсутні докази самої поставки товару, відсутні підстави для ствердження щодо прострочення оплати за поставлений товар, відсутня можливість встановлення дати поставки товару. Позивач в розрахунках заборгованості за договором зазначає дату початку розрахунку 22.02.2022, що не доведено, тому розрахунок позивача є невірним та таким, що суперечить умовам договору та чинному законодавству України. Крім того, як вбачається з п. 3.3 договору, строк виконання грошового зобов`язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ умовами договору не встановлений. Тобто строк для оплати вартості поставленого товару (у розмірі ПДВ від суми поставки 1981200,00 грн 330200,00 грн) не настав взагалі. Відповідачем 23.12.2025 отримана претензія позивача №1/10844 від 15.12.2025 (вхідний номер: 21-3846-юр від 23.12.2025) про сплату заборгованості за договором в розмірі 3 316 217,13 грн (в тому числі, частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 330 200,00 грн) протягом 10 днів з дня отримання претензії. Отже, виходячи з зазначеного, враховуючи також положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, за умовами договору частина вартості товару у розмірі суми ПДВ 330200,00 грн сплачується за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та в 10-ти денний строк з моменту отримання претензії про її сплату, тобто до 02.01.2026 (включно). Також, на думку відповідача, враховуючи умови договору щодо строку оплати, нарахування 3% річних та інфляційних збитків за період з 22.02.2022 по 27.04.2026 є безпідставним, оскільки вказані дні не є днями прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема в частині оплати вартості товару при відсутності визначеної дати його поставки. Крім того, відповідач вважає, що строк позовної давності щодо стягнення вартості товару за договором в розмірі 1981200,00 грн, 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на цю суму, сплив 21.02.2025. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог; у разі задоволення позовної заяви зменшити заявлений розмір 3% річних та інфляційних втрат до мінімально можливого розміру.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача про те, що видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не можуть вважатися належними доказами поставки товару з підстав їх підписання лише позивачем. Вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Зокрема, позивачем до матеріалів справи надано: акт звіряння взаєморозрахунків, підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень; довідку Східного Офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, якою підтверджується наявність заборгованості відповідача за спірним договором; належним чином зареєстровані податкові накладні за відповідними господарськими операціями, документи з перевізником, з яких вбачається, що товар постачався в місто Енергодар. Доводи відповідача щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації та отримання покупцем від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН, позивач заперечив та відзначив, що вказане не змінює строку щодо оплати повної вартості продукції, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно з ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України зареєстрував податкові накладні, що підтверджується квитанціями про їх реєстрацію. Доводи відповідача про неправомірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат вважає безпідставними. Також зазначив про зупинення перебігу строків позовної давності під час карантину та воєнного стану.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив підтримав раніше висловлені доводи та відзначив, що надана позивачем копія акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2021 20.11.2025 між позивачем та АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Також відповідач вказав на неналежність доданої до позовної заяви довідки Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області в якості доказу поставки товару за договором. Відносно наданих позивачем податкових накладних №16 від 13.12.2021 та №50 від 22.12.2021 зазначив, що суми 215 328,00 грн та 114 872,00 грн за цими податковими накладними до складу податкового кредиту АТ «НАЕК «Енергоатом» не включено. Крім того, відповідач вказав на наявність обставин, які ускладнюють виконання зобов`язання. Вважає, що військова агресія РФ проти України, що стала підставою введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили) з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення. Правовідносини між позивачем та відповідачем, які розглядаються у рамках справи № 908/1084/26, нерозривно пов`язані з об`єктами Запорізької АЕС. Отже, неможливість сплати відповідачем коштів за спірним договором викликана об`єктивними негативними чинниками, що, по-перше, не залежать від його волі, по-друге, доводить відсутність вини в діях відповідача. АТ «НАЕК «Енергоатом» сьогодні відіграє ключову роль у стабільності енергосистеми України та формуванні її експортного потенціалу. НАЕК «Енергоатом» має стратегічне значення як державний лідер галузі, від діяльності якого безпосередньо залежить енергетична безпека та економічна стійкість країни.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (Постачальник, позивач у справі) та Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупець) уклали Договір поставки товару № 53-121-01-21-10844 від 08.11.2021 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (санітарно-побутовий модуль (душова) у кількості 2 шт, санітарно-побутовий модуль (туалет) у кількості 2 шт) на загальну суму 1 981 200,00 грн з ПДВ. Строк поставки товару: грудень 2021 року (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з п. 3.3 Договору оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Умовами п. 4.1 Договору, зокрема, визначено, що Поставка товару відбувається на умовах відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар, вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

За змістом п. 12.1 Договору, останній вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє один рік.

Відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від 06.02.2023 № 2896-ІХ, який набрав чинності 23.03.2023, цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади утворення та функціонування акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі і не підлягають приватизації (далі - товариство), управління, використання та розпорядження його майном і спрямований на сталий розвиток товариства, забезпечення економічної та енергетичної безпеки і захисту інтересів держави.

За змістом статті 1 вказаного Закону, утворення товариства здійснюється шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Набуті державою в результаті утворення товариства акції не підлягають приватизації. Засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Згідно з п.п. 1, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», постановлено: «Утворити акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661)»; установлено, що: «товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Як вбачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.01.2024 внесено запис про створення юридичної особи - акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ЄДРПОУ 24584661), в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ЄДРПОУ 24584661). Акціонерне товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». У розділі «Дані про відокремлені підрозділи юридичної особи» витягу, в т.ч. значиться: Філія «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ ВП 19355964).

Також 11.01.2024 до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», код ЄДРПОУ 24584661 (підстава: рішення щодо реорганізації).

Таким чином Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964), відповідач у справі, є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (код ЄДРПОУ 19355964), тобто Покупця за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження поставки відповідачу товару за Договором позивачем надано в матеріали справи копії видаткової накладної №135 від 13.12.2021 на суму 1291968,00 грн з ПДВ та №158 від 22.12.2021 на суму 689232,00 грн з ПДВ. Всього на загальну суму 1981200,00 грн.

Видаткові накладні відповідачем не підписані.

На оплату відповідачу виставлені відповідні рахунки. Також позивачем зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за вказаними поставками, що підтверджується копіями відповідних квитанцій про реєстрацію податкових накладних (арк.с. 31-36).

В матеріалах справи міститься копія Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025, який підписаний сторонами, з якого слідує, що за Договором поставки №53-121-01-21-10844 від 08.11.2021 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1981200,00 грн з ПДВ, оплати за товар відсутні, у відповідача наявна заборгованість на вказану суму (а.с. 42-45).

Як зазначив позивач, зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано.

У зв`язку з наявністю заборгованості позивач звернувся до відповідача з претензію №1/10844 від 15.12.2025 про сплату заборгованості з урахуванням річних та інфляційних втрат, на загальну суму 3 316 217,13 грн (арк.с. 37-38).

У відповіді на претензію № 21-528/28-вих від 21.01.2026 (арк.с. 41) відповідач вказав на наявність форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а також на відсутність доступу до будь-яких документів за Договором у зв`язку із перебуванням виробничих потужностей на тимчасово окупованій території. Зазначено, що претензійні вимоги про сплату заборгованості в сумі 3 316 217,13 грн не можуть бути задоволені та будуть розглянуті філією «ВП «ЗАЕС» після деокупації міста Енергодар та закінчення або скасування воєнного стану в Україні.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1084/26.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи спір у даній справі суд також враховує наступне.

З положень п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) слідує, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Таким чином, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм права свідчить, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий правовий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, податкова накладна (залежно від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

В якості доказу податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі та не може буди єдиним доказом, на підставі якого встановлюється факт постачання товару на адресу покупця та його прийняття ним.

При оцінці податкової накладної в сукупності з іншими письмовими доказами на предмет їх належності та допустимості в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України в обов`язковому порядку повинні враховуватися положення Податкового кодексу України та фактичні дії як Постачальника, так і Покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання товару.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надані в копіях: Договір поставки товару № 53-121-01-21-10844 від 08.11.2021 з додатками, який підписаний обома сторонами, видаткові накладні № 135 від 13.12.2021 та № 158 від 22.12.2021, кореспондуючі з видатковими накладними податкові накладні з квитанціями про їх реєстрацію, і зазначені документи у своїй сукупності, незважаючи на непідписання з боку відповідача видаткових накладних, належно підтверджують постачання позивачем та прийняття відповідачем товару відповідно до Договору на загальну суму 1 981 200,00 грн, який, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оплатив.

Також суд приймає до уваги надані позивачем (в копіях) Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025, підписаний обома сторонами без зауважень (арк.с. 42-45), та довідку Східного Офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, якою підтверджується наявність заборгованості у відповідача за Договором (арк. с. 46-52).

При цьому, сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. У той же час, відповідно до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить, зокрема, підписання уповноваженою на це особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі щодо якої виник спір.

Так, у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025 містить інформацію щодо господарських операцій за видатковими накладними № 135 від 13.12.2021 на суму 1 291 968,00 грн та № 158 від 22.12.2021 на суму 689 232,00 грн і підписаний уповноваженими представниками сторін (з боку відповідача акт підписаний головним бухгалтером, без зауважень).

В пункті 3.2 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Повний обсяг товару було поставлено відповідачу 22.12.2021 (видаткова накладна №158 від 22.12.2021).

Отже, враховуючи встановлений в п. 3.2 Договору строк оплати, відповідач повинен був здійснити оплату товару в строк до 21.02.2022 включно (з урахуванням положень ч.5 ст. 254 ЦК України).

Проте відповідач, ані у встановлений договором строк, ані після звернення позивача з позовом до суду, зобов`язання щодо оплати отриманого товару не здійснив, чим порушив умови Договору. Сума боргу складає 1 981 200,00 грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо розмежування строку оплати вартості товару без ПДВ та сплати суми ПДВ, є неспроможними, з огляду на наступне.

В п.1.1 Договору сторони визначили загальну вартість товару у розмірі 1651000,00 грн без ПДВ; ПДВ: 330200,00 грн; всього з ПДВ: 1981200,00 грн.

Отже до вартості (ціни) товару включений ПДВ.

Сума ПДВ є складовою бази оподаткування. Податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг), не підлягає відокремленню та сплачується покупцем.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 Договору, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює строку оплати в частині суми ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача в цій частині не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити повну оплату за весь поставлений позивачем товар, в тому числі суми ПДВ, у встановлений Договором строк.

Також, як зазначено судом вище, позивач дотримався обов`язку щодо складання податкових накладних, що підтверджується податковими накладними: №16 від 13.12.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 15.01.2022) та №50 від 22.12.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 15.01.2022) (арк.с. 32-33, 35-36).

При цьому, судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил, надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.

На підставі усього вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 1981200,00 грн основного боргу законними, обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 248328,49 грн 3% річних за період прострочення з 22.02.2022 по 27.04.2026 та суми 1221232,47 грн інфляційних втрат за період прострочення з березня 2022 по березень 2026.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст.625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (постанова Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 910/15410/21).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Факт порушення грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунки здійснені правильно, а тому, враховуючи положення ст. 625 ЦК України, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.

Доводи відповідача про обставини, що вплинули на його здатність вчасно виконувати зобов`язання Договором, судом відхиляються, оскільки в силу ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який, в тому числі, відповідач посилався у відзиві.

Однак форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

При цьому, як відповідач, так і позивач під час дії воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов`язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.

Стосовно позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусноі? хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусноі? хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Украі?ні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України і триває донині.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в України воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Украі?ні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Украі?ні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинявся. Обчислення строків позовної давності було відновлено лише 04.09.2025 із набуттям чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Украі?ни щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

За таких обставин, звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 22.02.2022 по 27.04.2026, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Розглядаючи викладене у запереченнях на відповідь на відзив клопотання відповідача щодо зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних до мінімально можливого розміру суд враховує наступне.

По-перше, щодо зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат, у законодавстві відсутні підстави для їх зменшення. Ця позиція є усталеною (постанови КГС ВС від 05.11.2024 у справі №902/43/24, від 05.11.2024 у справі №902/43/24).

Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення процентів річних суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24. Так, у п.п 116-118 постанови ВП ВС від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 зазначено, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином позовні вимоги задовольняються судом в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (юридична адреса: 69084, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7; поштова адреса: 69014, м. Запоріжжя, а/с 4802; код ЄДРПОУ 39380838) суму 1 981 200 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят одну тисячу двісті) грн 00 коп. основного боргу, суму 248 328 (двісті сорок вісім тисяч триста двадцять вісім) грн 49 коп. 3% річних, суму 1 221 232 (один мільйон двісті двадцять одну тисячу двісті тридцять дві) грн 47 коп. інфляційних втрат та суму 41 409 (сорок одну тисячу чотириста дев`ять) грн 13 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.08.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва