Рішення № 139143092, 11.08.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2267/26

Провадження № 2/209/1989/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

у складі:головуючої судді - Корнєєвої І.В.,

за участі секретаря судового засідання - Пиндик Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір про надання коштів у кредит № 74561822, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 14 652,00 грн строком на 30 днів.

За умовами договору процентна ставка становила 1,99 % на день на залишок заборгованості за тілом кредиту.

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 14 652,00грн.

У подальшому на підставі договору факторингу № 029-021122 від 01.11.2022 право вимоги за договором кредиту 74561822 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс».

У подальшому на підставі договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 та Реєстру прав вимог від 05.12.2025 право вимоги за договором кредиту 74561822 перейшло від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Станом на дату відступлення права вимоги та звернення до суду заборгованість відповідача, за розрахунком позивача, становить 19 424,91 грн, з яких: 14 652,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 4 772,91,00 грн заборгованість за процентами.

Відповідач свої зобов`язання за договором кредиту належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з нього заборгованість у заявленому розмірі, а також судові витрати

Ухвалою суду від 11.05.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Ухвалою суду від 11.06.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився , надав заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач та представник відповідача - адвокат Дубова О.А. до судового засідання не з`явилися , надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, надали до суду відзив на позовну заяву, зазначивши наступне.

Як зазначено у позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідачки з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики №74561822 від 28 грудня 2021 року, укладеним між відповідачкою та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в розмірі 19424,91 грн., з яких: 14652,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 772,91 грн. сума заборгованості за відсотками, а також сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Відповідачка заперечує проти розміру заборгованості за договором позики, виходячи з наступного. 28 грудня 2021 року між відповідачкою та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики №74561822.

Згідно пунктів 1, 2.1. договору відповідачка отримала у позику 14652,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок і зобов`язалася повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики (п. 1 договору).

Умовами договору було встановлено, що строк позики (строк договору) 30 днів, процентна ставка (базова) / день 1,99 % (фіксована), проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (пункти 2.2, 2.3, 4 договору).

Пунктами 16, 17 договору позики було визначено, що якщо сума Позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

Якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування.

Ніяких інших умов щодо подовження строку дії договору на будь-яких умовах договір позики не містить.

Отже, умови договору позики передбачають надання у позику грошових коштів в розмірі 14652,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 1,99% за кожен день користування позикою, а у випадку виконання умов договору у встановлений в ньому строк (лояльний період) проценти нараховуються в розмірі 0,6965% за кожен день користування позикою.

Зазначені умови договору також підтверджуються Додатком № 1 до договору позики №74561822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 28.12.2021 року, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що містить обчислення загальної вартості кредиту саме в межах 30-денного строку дії договору.

Що стосується нарахування відсотків в розмірі 2,70% та будь-яких інших відсотків за кожен день користування позикою за понадстрокове користування позикою, то вказана умова договору є не чим іншим, як мірою відповідальності за невиконання умов договору щодо повернення кредиту та відсотків після спливу строку договору.

Однак, позивач у своїй позовній заяві не ставив вимоги про стягнення з відповідачки сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, отже всі нараховані за межами 30- денного строку дії договору відсотки не підлягають стягненню з відповідачки.

Позивач заявляючи вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за межами строку дії договору та правомірності продовження строку його дії, посилається не на пункти договору, а на п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, вказуючи на те, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Застосування Правил при нарахуванні процентів за межами строку дії договору, на думку позивача, обґрунтовується пунктом 5.2. договору позики №74561822, згідно якого позичальник до моменту підписання договору вивчив договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Проте, такі обгрунтування не підлягають застосуванню, оскільки сам договір позики не містить умов подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації та нарахування відсотків за межами визначеного у договорі строку користування позикою із встановленням кінцевого строку дії договору позики, відмінного від того, що вказаний у пункті 2.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме з тими Правилами надання грошових коштів у позику, відповідачка ознайомилася та погодилася, підписуючи договір позики, а також того, що вказані Правила на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації та нарахування відсотків за межами визначеного у договорі строку користування позикою.

При цьому, додані позивачем до позову роздруковані із сайту товариства Правила надання грошових коштів у позику не можуть бути визнані судом належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (товариства), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Крім того, сам договір позики не містить умов відносно того, що Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, є невід`ємною частиною договору позики №74561822.

Отже, правовий аналіз умов договору сторін та зміст зазначених правових норм не дає підстав для висновку про застосування до спірних правовідносин частини першої статті 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки при укладенні договору з відповідачкою фінансова установа не повідомила споживача про умови кредитування, зокрема, щодо подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації та нарахування відсотків за межами визначеного у договорі строку користування позикою, бо такі положення у самому договорі позики відсутні.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та строки надання грошових коштів у позику, відсутність у підписаному відповідачкою договорі домовленості сторін про продовження строку дії договору і нарахування процентів після спливу 30-денного строку дії договору, надані позивачем Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою договору позики, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які надані позивачем, не містять відпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 грудня 2021 року шляхом підписання договору позики.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позики сторони обумовили у письмовому вигляді продовження строку дії кредитного договору у випадку неповернення суми позики у визначений договором 30-денний строк та нарахування відсотків за користування кредитними коштами за межами строку дії кредитного договору, тобто ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19).

Також до позову не доданий паспорт споживчого кредиту у письмовій формі (у тому числі електронній) підписаний відповідачкою, за формою, що встановлена у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування» (частини 2 і 3 ст. 9 Закону), в якому кредитодавець до укладення договору повинний надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності.

Лише у такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Відсутність підписаного відповідачкою паспорту споживчого кредиту, а отже й доказів на підтвердження ознайомлення відповідачки з умовами договору позики в частині продовження строку дії кредитного договору та нарахування відсотків за межами строку дії кредитного договору, свідчить про відсутність фіксації волі сторін договору за вказаними вище умовами.

Таким чином, посилання позивача на Правила надання грошових коштів у позику, не можуть бути прийняті судом на підтвердження наявності в договорі позики умов щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою та сплати процентів за користування нею поза межами строку користування.

Те, що кредитодавець повідомив відповідачку про існування Правил надання грошових коштів у позику та звернув увагу на необхідність ознайомлення з ними, є не чим іншим, як виконання кредитодавцем переддоговірного зобов`язання, що визначене у статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, слід враховувати, що поняття «форма правочину» та «спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації» не є тотожними поняттями.

До таких висновків також дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Отже, відповідачка вважає, що договір позики був укладений на строк 30 днів і строк його дії закінчився 27 січня 2022 року.

Після припинення строку дії кредитного договору кредитодавець втратив право нараховувати проценти за користування кредитними коштами, що узгоджується із правовою позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, в пункті 91 якої зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За період з 28 грудня 2021 року по 27 січня 2022 року кредитодавець мав право нарахувати проценти в розмірі 1,99% за кожен день строку дії кредитного договору, як це передбачено п. 2.3 договору позики, що становить 8747, 24 грн., виходячи із розрахунку: 14652,00 грн. (сума позики) х 1,99% (процентна ставка) х 30 (кількість днів користування коштами в межах строку дії договору позики).

Таким чином, загальна вартість кредиту за договором позики №74561822 від 28.12.2021 року становить 23399,24 грн.

Згідно розрахунку заборгованості відповідачка перерахувала кредитодавцю в рахунок погашення позики та відсотків грошові кошти в сумі 9762,09 грн.

Тому заборгованість за договором позики, яка може бути стягнута з відповідачки на користь позивача, до якого перейшло право вимоги за договором позики, становить 13 637,15 грн., яка є заборгованістю за основною сумою боргу.

Також позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позовних вимог, судовий збір з відповідачки на користь позивача повинний бути присуджений пропорційно до задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідачка визнає позовні вимоги в розмірі 13 637,15 грн., що становить 70,20% від ціни позову (19424,91 грн.), то судовий збір підлягає стягненню з відповідачки пропорційно сумі задоволених вимог, а саме в розмірі 1869,00 грн. (2662,40 грн. х 70,20%).

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн., то відповідачка також заперечує проти стягнення з неї заявленої суми через неспівмірність цих витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом витраченим на виконання відповідних робіт, їхній обсяг; ціну позову. Згідно частин 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 137 ЦК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має врахувати наступне: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із доданих до позову документів вбачається, що між адвокатом Ткаченко Ю.О. та позивачем 22 серпня 2025 року укладено договір №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги.

Згідно Додатку 2 до договору (Витяг з а Акту №7-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги) від 14 січня 2026 року послуги з правничої допомоги по боржнику ОСОБА_2 надані адвокатом якісно і в повному обсязі.

При цьому у Додатку 2 встановлений певний перелік послуг, що входить у склад правової допомоги на суму 4500,00 грн., а за надані послуги з правничої допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 202500,00 грн. Згідно Додатку 1 до Договору №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги (Акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги), адвокат прийняв на себе зобов`язання надати правничу допомогу всього щодо 11690 справ.

Відповідачка вважає, що стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн. є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом витраченим на виконання відповідних робіт, їхній обсяг; ціну позову, оскільки справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а з доказів понесених витрат на правничу допомогу вбачається, що в роботі адвоката перебуває 11690 схожих кредитних договорів, що вказує на типовість справи, тому розумний та необхідний розмір витрат слід оцінити у 2000,00 грн.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, просить позов задовольнити частково,стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики №74561822 від 28 грудня 2021 року, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в розмірі 13637,15 грн., яка є заборгованістю за тілом кредиту, а також судовий збір з в розмірі 1869,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

12 червня 2026 року позивач надав до суду відповідь на відзив , зазначивши наступне.

Щодо нарахування процентів за договором позики №74561822 від 28.12.2021 року:

Відповідно до п. 5.2. договору позики № 74561822, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. (Правила про надання грошових коштів у позику від 12.08.2021 (повернення позики в кінці строку) містяться в матеріалах справи). Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою.

Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.

Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61- 18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статі 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Водночас, зобов`язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб.

Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №911/94/23 від 14.02.2024 року. (див. п.61).

Окрім того, Верховним Судом у справі №910/9072/17 від 26.06.2018 року зроблено висновок про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно з вимогами ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Отже, доводи представника Відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2.7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими Відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить Відповідача.

Щодо судової практики АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» в частині ознайомлення сторони з правилами кредитування:

Вважаємо посилання представника Відповідача, на правові висновки викладені у постановах Великої палати Верховного суду та Верховного суду України помилковими, оскільки зміст цих правовідносин(права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою.

Представник Відповідача посилається на судову практику, що випливає з кредитних правовідносин за договорами, які укладені ПАТ «Приват Банк» з фізичними особами, зокрема в частині ознайомлення позичальниками з правилами в тій редакції, яка надається суду для огляду.

Проте зазначені обставини є відмінними від обставин даної справи, оскільки у даній справі: - Договір позики укладений в порядку З.У. «Про електронну комерцію», який передбачає ознайомлення позичальника з правилами «надання грошових коштів у позики» в електронному вигляді шляхом розміщення відповідних правил на сайті Позикодавця та як у даному випадку на сайті та в ІТС (інформаційнателекомунікаційна система) під час погодження з Офертою (укладання договору).[Метода укладання договору]. - Договір з ПАТ «Приват Банк» був укладений у традиційній письмовій формі на відміно від даного виду правочину в якому воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. - Пролонгація/автопролонгація передбачена договором позики п. 5.2. Договору [договір не може бути технічно укладеним без ознайомлення Відповідача з правилами), а тому Відповідач був ознайомлений з правилами надання позики (чинними на день укладання договору].

- На інтернет ресурсі позикодавця в розділі «Архівна інформація» (https://mycredit.ua/ua/archived_info/) містяться всі правила надання позики за весь час діяльності компанії, пункт з яким не погоджується представник Відповідача (передбачена умовами договору пролонгація на 90 діб) міститься в правилах за період з 2018 рік по сьогоднішній день.[у ПАТ «Приват банк» частина правил містила інформацію про строки збільшені строки позовної давності, частина ні]

Таким чином, метод укладання договору у даній справі є відміним від справи у ПАТ «Приват Банк» (укладання в паперовій формі) так як, останній надавав Клієнту/Позичальнику правила на ознайомлення в паперовій формі тому суд у зазначеній судовій практиці не зміг встановити з якою конкретно редакцією правил в паперовій формі був ознайомлений Відповідач, тоді як у даному випадку Відповідач мав можливість ознайомитись з правилами на сайті за посиланням в договорі, в ІТС Позикодавця та до акцепту оферти в якій також містились правила одноразовим ідентифікатором.

Щодо витрат Позивача на правничу допомогу: Вважають, що Позивачем у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, адже до позовної заяви було додано належні та допустимі докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг та характер наданих послуг, а також платіжні документи, які свідчать про фактичну сплату відповідної грошової суми.

Зазначені докази відповідають вимогам ЦПК України, підтверджують реальність, обґрунтованість та співмірність витрат на правничу допомогу.

Крім того, розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для Позивача.

Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв`язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні.

За таких обставин витрати Позивача на правничу допомогу підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо доказів наданих представником Відповідача:

Зазначають, що Відповідач/представник Відповідача доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (контр розрахунок, тощо..), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами Позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. (ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи вище викладене, позивач просить позовні вимоги ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» - задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

28.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір про надання коштів у кредит № 74561822, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 14 652,00 грн строком на 30 днів.

Згідно пунктів 1, 2.1. договору відповідачка отримала у позику 14652,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок і зобов`язалася повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики (п. 1 договору).

Умовами договору було встановлено, що строк позики (строк договору) 30 днів, процентна ставка (базова) / день 1,99 % (фіксована), проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (пункти 2.2, 2.3, 4 договору).

Пунктами 16, 17 договору позики було визначено, що якщо сума Позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

Якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого користування.

Ніяких інших умов щодо подовження строку дії договору на будь-яких умовах договір позики не містить.

Отже, умови договору позики передбачають надання у позику грошових коштів в розмірі 14652,00 грн. на строк 30 днів зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 1,99% за кожен день користування позикою, а у випадку виконання умов договору у встановлений в ньому строк (лояльний період) проценти нараховуються в розмірі 0,6965% за кожен день користування позикою.

Зазначені умови договору також підтверджуються Додатком № 1 до договору позики №74561822 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 28.12.2021 року, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що містить обчислення загальної вартості кредиту саме в межах 30-денного строку дії договору (а.с.17 зворотня сторона ).

На підтвердження укладення договору позивачем надано договір позики № 74561822 від 28.12.2021 року та довідку про ідентифікацію відповідача, згідно з якою договір підписано з використанням одноразового ідентифікатора (а.с.16,17).

Згідно з довідкою АТ «КБ «ПриватБанк» про здійснення платіжної операції на картковий рахунок відповідача, реквізити якого зазначені у матеріалах справи, було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 14 652,00 грн.(а.с.103).

Суд зазначає, що відповідач не заперечує проти того, що договір позики був укладений.

Щодо нарахування процентів після спливу строку договору суд зазначає .

Згідно розрахунку первісного позивача станом на дату відступлення права вимоги та звернення до суду заборгованість відповідача, за розрахунком позивача, становить 19 424,91 грн, з яких: 14 652,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 4 772,91,00 грн заборгованість за процентами (а.с.13-15).

Позивач заявляючи вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за межами строку дії договору та правомірності продовження строку його дії, посилається не на пункти договору, а на п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, вказуючи на те, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Застосування Правил при нарахуванні процентів за межами строку дії договору, обґрунтовується позивачем пунктом 5.2. договору позики №74561822, згідно якого позичальник до моменту підписання договору вивчив договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Суд приходить до висновку, що таке обгрунтування не підлягає застосуванню, оскільки сам договір позики не містить умов подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації та нарахування відсотків за межами визначеного у договорі строку користування позикою із встановленням кінцевого строку дії договору позики, відмінного від того, що вказаний у пункті 2.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме з тими Правилами надання грошових коштів у позику, відповідачка ознайомилася та погодилася, підписуючи договір позики, а також того, що вказані Правила на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації та нарахування відсотків за межами визначеного у договорі строку користування позикою.

При цьому, додані позивачем до позову роздруковані із сайту товариства Правила надання грошових коштів у позику не можуть бути визнані судом належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (товариства), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Крім того, сам договір позики не містить умов відносно того, що Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, є невід`ємною частиною договору позики №74561822.

Отже, правовий аналіз умов договору сторін та зміст зазначених правових норм не дає підстав для висновку про застосування до спірних правовідносин частини першої статті 634 ЦК України (договір приєднання), оскільки при укладенні договору з відповідачкою фінансова установа не повідомила споживача про умови кредитування, зокрема, щодо подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації та нарахування відсотків за межами визначеного у договорі строку користування позикою, бо такі положення у самому договорі позики відсутні.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та строки надання грошових коштів у позику, відсутність у підписаному відповідачкою договорі домовленості сторін про продовження строку дії договору і нарахування процентів після спливу 30-денного строку дії договору, надані позивачем Правила не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які надані позивачем, не містять відпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 грудня 2021 року шляхом підписання договору позики.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позики сторони обумовили у письмовому вигляді продовження строку дії кредитного договору у випадку неповернення суми позики у визначений договором 30-денний строк та нарахування відсотків за користування кредитними коштами за межами строку дії кредитного договору, тобто ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, посилання позивача на Правила надання грошових коштів у позику, не можуть бути прийняті судом на підтвердження наявності в договорі позики умов щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою та сплати процентів за користування нею поза межами строку користування.

В судовому засіданні встановлено , що договір позики був укладений на строк 30 днів і строк його дії закінчився 27 січня 2022 року.

Після припинення строку дії кредитного договору кредитодавець втратив право нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Суд погоджується з розрахунком заборгованості , який надано відповідачем, а саме, що

за період з 28 грудня 2021 року по 27 січня 2022 року кредитодавець мав право нарахувати проценти в розмірі 1,99% за кожен день строку дії кредитного договору, як це передбачено п. 2.3 договору позики, що становить 8747, 24 грн., виходячи із розрахунку: 14652,00 грн. (сума позики) х 1,99% (процентна ставка) х 30 (кількість днів користування коштами в межах строку дії договору позики).

Таким чином, загальна вартість кредиту за договором позики №74561822 від 28.12.2021 року становить 23399,24 грн.

Згідно розрахунку заборгованості відповідач перерахувала кредитодавцю в рахунок погашення позики та відсотків грошові кошти в сумі 9762,09 грн.(а.с.13-15).

Тому заборгованість за договором позики, яка може бути стягнута з відповідачки на користь позивача, до якого перейшло право вимоги за договором позики, становить 13 637,15 грн., яка є заборгованістю за основною сумою боргу.

У подальшому на підставі договору факторингу № 029-021122 від 01.11.2022 право вимоги за договором кредиту 74561822 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс».

У подальшому на підставі договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 та Реєстру прав вимог від 05.12.2025 право вимоги за договором кредиту 74561822 перейшло від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Положенням частини 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Згідно зі статтями 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується укладення між відповідачем та первісним кредитором договору позики № 774561822 від 28.12.2021, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 14 652,00 грн., факт сплати відповідачем за договором позики в сумі 9 762,09 грн. та наявність заборгованості з договором позики у сумі 13 637,15 грн.

Також судом встановлено, що право вимоги за вказаним договором кредиту перейшло до позивача на підставі договору факторингу та відповідного реєстру прав вимоги.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 869,00 грн (2 662,40 грн х70,20 %).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пункту 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17 жовтня 2014 року витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, чинним законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з Акта № 7-ДІЛ від 14 січня 2026 року приймання-передачі наданої правничої допомоги, витяг з Акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, а також платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданих послуг( а.с.61-64,65.66).

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 3 159,00 грн. з розрахунку 4500,00 грн.х70,20%.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 211, 247, 259, 263-268, 354-355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" (ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3) суму заборгованості за Договором позики №74561822 в розмірі 13637 (тринадцять тисяч шістсот тридцять сім) гривень 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" (ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3) сплачений судовий збір у розмірі 1869 (одна тисяча вісімсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" (ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3159 (три тисячі сто п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення виготовлений 18 серпня 2026 року.

Суддя І.В. Корнєєва