Рішення № 139143022, 21.08.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/8211/24

Провадження № 2/209/202/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"21" серпня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Кам`янського у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.

за участі секретаря Полухіної Г.О.

позивача по справі ОСОБА_1

представника позивачів адвоката Котович М.О.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми,-

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська / на теперішній час м. Кам`янського/ з вищевказаною позовною заявою. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначають, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 липня 2017 року, який розірвано рішенням Бабушкінського районного суду міста Києва від 19.01.2022 року у справі № 932/7712/21. Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: доньку - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу в подружжя та позивача ОСОБА_2 , яка є бабусею малолітніх дітей не виникало проблем у питанні спілкування дітей з позивачами. На початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, відповідачка разом з дітьми переїхала до Німеччини, де вони мешкають і по теперішній час. Позивач ОСОБА_1 надавав та надає відповідачу та дітям матеріальну допомогу, постійно підтримував зв`язок через телефон чи Інтернет. Позивач ОСОБА_2 відвідувала онуків відпочивала з ними, ніяких перешкод у спілкуванні з дітьми в позивачів не було. У серпні 2024 року позивач ОСОБА_2 вирішила провести з онуками спільний відпочинок на круізному лайнері, придбала квитки та домовилась з відповідачем забрати онуків для спільного відпочинку. Позивач ОСОБА_1 також перебуваючи в цей час у службовому відрядженні приїхав відвідати дітей. Але відповідач дітей бабусі не дала, перестала виходити на зв`язок, на спроби зв`язатися не реагувала. Потім повідомила, що вважає, що позивачі мають намір забрати дітей до України тому обмежила спілкування позивачів із дітьми, батько взагалі не мав можливості спілкуватися із дітьми навіть по телефону. Оскільки відповідач ОСОБА_3 створює перешкоди позивачам у спілкуванні з дітьми, обмежує їх в зустрічах та спілкуванні, з нею не вдається погодити умови їх участі у вихованні дітей добровільно, позивач просить суд: зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_6 брати участь у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми, наступним чином: на період дії в Україні воєнного стану та перебування дітей в цей час за кордоном зобов`язати ОСОБА_3 : - організовувати необмежене спілкування батька та бабусі з дітьми у режимі відео зв`язку через мобільні телефони або інші пристрої з урахуванням режиму дня дітей; не перешкоджати батьку та бабусі у побаченнях і спілкуванні з дітьми, онуками на протязі одного тижня (сумарно або окремо) у місяць за місцем (країною) проживання дітей; не перешкоджати бабусі у спільному відпочинку з онуками в літньо-осінній період 2 тижня у липні та 2 тижня у жовтні; не перешкоджати бабусі у спільному відпочинку з онуками в зимовий період 2 тижня у січні. За домовленістю сторін період відпочинку може бути змінений. Після завершення в Україні воєнного стану зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати: святкуванню Днів народжень батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 - у робочі дні після закінчення шкільних занять та інших додаткових гуртків, які відвідують діти, та до 20 год. 00 хв., у вихідні дні із 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. без присутності матері ОСОБА_3 ; спільному відпочинку з дітьми (онуками) ОСОБА_4 , ОСОБА_7 у їх День народження та на Новий рік: парні роки діти святкують разом з батьком ОСОБА_1 , непарні - разом з матір`ю ОСОБА_3 , при цьому сторони обговорюють завчасно години святкувань; проведення спільного відпочинку батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 в літній період кожного року: з 01 по 15 липня та з 01 по 15 серпня на нейтральній території без присутності матері; проведення спільного відпочинку батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 в зимовий період кожен парний рік на шкільних канікулах дітей; у разі хвороби дітей (підтвердженої згідно запису педіатра), якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу, погоджену між батьками дату, враховуючи інтереси дітей, стан її здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини. За домовленістю сторін період відпочинку та побачень може бути змінений. Стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, надано судове доручення до компетентного суду держави ФРН щодо проведення процесуальних дій та зупинено провадження до результатів виконання судового доручення.

Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року було відновлено провадження у справі в звязку з поверненням судового доручення для усунення неточностей.

Ухвалою суду від 26 вересня 2025 року повторно надано судове доручення до компетентного суду держави ФРН щодо проведення процесуальних дій та зупинено провадження до результатів виконання судового доручення.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року відновлено провадження у справі та закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити. Пояснив суду, що обставини в позовній заяві викладені правильно, останній раз бачив дітей влітку 2025 року на спільному відпочинку в Туреччині, відповідач постійно маніпулює дозволом на спілкування з дітьми вимагаючи за це різні або документи або якісь дозволи. Майже рік не спілкувався з дітьми майже рік ані по телефону, ані особисто. Відповідач з вересня 2025 року не надає спілкуватися з дітьми навіть по телефону. Фактично з літа 2025 року позивачі спілкувалися з дітьми особисто лише два рази в лютому 2025 року та влітку 2025 року.

Представник позивачів - адвокат Котович М.О. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просила суд їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Леман К.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином та завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Судом встановлено, що судові повістки неодноразово направлялися відповідачці за зареєстрованим місцем проживання, а також із використанням інших відомих суду засобів зв`язку, зокрема на номер мобільного телефону, через її повнолітнього члена сім`ї - її матір ОСОБА_8 яка була допитана як свідок на вказувала, що дочці відомо про даний судовий спір та час та місце розгляду справи. Отже судом вжито всіх можливих заходів з метою належного повідомлення відповідачки про день, час та місце розгляду справи. Відповідачка в судові засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за її відсутності не подавала, відзив на позовну заяву та будь-які інші процесуальні документи до суду не надала, участь свого представника у судових засіданнях не забезпечила.

З урахуванням викладеного, а також з метою недопущення затягування розгляду справи та забезпечення ефективного судового захисту прав позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року в зв`язку з неявкою належним чином повідомленого відповідача судом вирішено розглянути справу заочно.

Представники третіх осіб - Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради та Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явилися, в заяві на адресу суду просили розгляд справи проводити без їх участі. Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради надала суду висновок по суті спору /а.с. 193/.

Судом допитана свідок ОСОБА_8 , яка пояснила суду, що є матір`ю відповідачки ОСОБА_3 .. Підтвердила, що підтримує зв`язок із дочкою та онуками, як в телефонному режимі так і відвідує їх в Німеччині. Останній раз спілкувалася з нею за день до засідання 11.08.2026 року, дочці відомо ро судовий розгляд. Після розірвання шлюбу дочка з онуками проживала разом з нею. Після початку повноміштабного вторгнення росіі в Україну, відповідач з дітьми виїхала в Німеччину, де перебуває на теперішній час. До 2024 року дочка не чинила перешкод у відвідуванні та спілкуванні позивачів з дітьми. Хоча періодично виникали різного роду конфлікти між колишнім подружжям, позивач ОСОБА_1 як в період шлюбу так і в період після розірвання шлюбу погрожував ОСОБА_3 фізичною розправою, навіть періодично її застосовував. Дочка з цього приводу нікуди не зверталася. В серпні 2024 року коли позивач ОСОБА_2 приїхала до дочки в Німеччину щоб забрати онуків для спільного відпочинку, несподівано приїхав до дітей і позивач ОСОБА_1 .. ОСОБА_3 злякалася, що він може вивезти дітей до України тому не віддала дітей для відпочинку та стала обмежувати їх спілкування з позивачами. На даний час ОСОБА_3 відомо про розгляд даної справи судом, вона заперечує проти вимог позивача, оскільки вважає, що позивачі будуть намагатися вивезти дітей до України без її відома та дозволу. Вказує, що перешкоди позивачам у спілкуванні із дітьми дочкою не чиняться.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представників, представника позивача ОСОБА_2 , допитавши свідка ОСОБА_8 , дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 довтня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб /а.с. 22/, який розірвано рішенням Бабушкінського районного суду міста Києва від 19.01.2022 року у справі № 932/7712/21, що підтверджується копією рішення суду /а.с. 24/. Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей: доньку - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с. 25-26/ та сина - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с. 25-26/. Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 /а.с.21/ його матір`ї є ОСОБА_2 , тобто вона є бабусею малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .. Батько дітей- ОСОБА_1 не має судимостей /а.с.32/, що підтверджується Витягом з інформаційно- аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» /а.с.32/, він працевлаштований на посаді Голови кооперативу сільськогосподарського виробничого кооперативу «СПІЛКА ЗЕМЛЕВЛАСНИКІВ». Після розірвання шлюбу в подружжя та позивача ОСОБА_2 , яка є бабусею малолітніх дітей не виникало проблем у питанні спілкування дітей з позивачами. На початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, відповідачка разом з дітьми переїхала до Німеччини, де вони мешкають і по теперішній час. Позивач ОСОБА_1 надавав та надає відповідачу та дітям матеріальну допомогу, що підтверджується довідкою з КБ Приватбанк про платежі /а.с. 34-35, та розпискою відповідача /а.с. 36/, Позивач ОСОБА_9 постійно підтримував зв`язок через телефон чи Інтернет. Позивач ОСОБА_2 відвідувала онуків відпочивала з ними, ніяких перешкод у спілкуванні з дітьми в позивачів не було. Бабуся ОСОБА_2 та батько ОСОБА_1 проводили час з дітьми та мали з ними тісні взаємовідносини, що підтверджується фотознімками /а.с.46-60/. Але у серпні 2024 року коли позивач ОСОБА_2 вирішила провести з онуками спільний відпочинок на круізному лайнері, придбавши квитки, що підтверджується копіями квитків /а.с. 29-30/, домовилась з відповідачем забрати онуків. Позивач ОСОБА_1 також перебуваючи в у службовому відрядженні в той же час приїхав відвідати дітей. Але відповідач дітей бабусі не дала, перестала виходити на зв`язок, на спроби зв`язатися не реагувала. Потім повідомила, що вважає, що позивачі мають намір забрати дітей до України тому обмежила спілкування позивачів із дітьми, батько взагалі не мав можливості спілкуватися із дітьми навіть по телефону. Станом на день розгляду справи дітиа продовжують проживати за кордоном, а позивач не має безпосереднього доступу до спілкування з дітьми, як фізично, так і онлайн, що підтверджується поясненнями позивача та свідка ОСОБА_8 ..

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами існує тривалий та системний конфлікт щодо реалізації батьківських прав позивачів, а дії відповідачки фактично створюють перешкоди у спілкуванні батька та бабусі з дітьми та участі у їх вихованні.

Суд, вирішуючи спір, виходить із засад, визначених міжнародними та національними нормативно-правовими актами щодо пріоритетності найкращих інтересів дітей.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

Згідно приписів ст. 157, ч. 1, ч. 2, ч. 3 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 257 СК України Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Таким чином під час розгляду справи установлено, що після розлучення сторін їх малолітні діти проживають з відповідачкою, яка, як це вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, створює перешкоди у їх спілкуванні з батьком та бабусею.

Так, ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Суд звертає увагу на те, що позивачі виявляють бажання спілкуватись та зустрічатись із дітьми, та в ході розгляду справи сторонами не було заявлено клопотання про проведення судової психологічної експертизи стану дітей та встановлення негативного впливу батька або бабусі на них, а відтак у суду відсутні підстави для усунення їх від спілкування з ними.

Суд вважає, що сторонам по справі слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дітей та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування батька та бабусі із дітьми.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що судом встановлено, що з боку відповідача, дійсно періодично чиняться перешкоди щодо надання можливості позивачам бачитись та спілкуватись з дітьми, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині усунення перешкод відповідачкою у спілкуванні позивачів з дітьми є законними та обґрунтованими, в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про те, що спілкування позивача з дітьми будуть перешкоджати нормальному їх нормальному розвитку, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що спілкування позивачів із дітьми буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, задоволенню життєво важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні дітей, а також участь у вихованні їх бабусі, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивачів, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дітей.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 17.08.2017 р. №9-1580/0/4-17 «Щодо окремих питань судової практики у справах про визначення місця проживання дитини» враховуючи необхідність забезпечення однакового правозастосування у справах про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог національного сімейного законодавства, а також врахування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08.07.2003, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03.12.2009).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden від 27 листопада 1992 року), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року).

Суд наголошує, що для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання, останнього, що батьками, як встановлено судом, не здійснюється.

Батьками, сторонами у справі, - не досягнуто компромісу щодо способів участі батька у вихованні дітей, при цьому увага батька у житті дитини безкомпромісно є важливими елементом його розвитку в психологічному аспекті.

Сторони по справі, як батьки малолітніх дітей, бажають забезпечити їх належне виховання, однак, в той же час, належного компромісу щодо часу проведення батьком з дітьми та бабусею із дітьми досягнуто не було, конфліктні ситуації спричинені виключно на ґрунті неприязних стосунків батьків між собою.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність по відношенню до малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом.

При цьому, на обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дитини.

Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини, досягти співробітництва в інтересах дитини.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у праві докази в їх сукупності, а також приймаючи до уваги те, що сторони фактично не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька та бабусі з дітьми, з огляду на ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, вік дітей, беручи до уваги, що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дітьми та участі у їх вихованні незалежно від того, з ким проживають діти, суд дійшов висновку про необхідність встановлення в судовому порядку способу та графіку участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, оскільки право батька та бабусі на спілкування з дітьми є їх незаперечним правом, а спілкування дітей з батьком та бабусею відповідатиме їх інтересам.

Однак, суд вважає, що графік (регламент) такого спілкування має бути визначений із врахуванням інтересів дітей, їх фізичного стану здоров`я та має бути таким, що не буде порушувати режиму дня та навчання дітей, не відриватиме їх від нормального, звичайного для них середовища та не заважатиме нормальному їх існуванню і, при цьому, не порушуватиме принципу рівності прав батьків при участі у вихованні дітей.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що вони, як батьки дитини, незважаючи на взаємні непорозуміння між собою, - мають вжити заходів щодо уникнення конфліктних, напружених стосунків між собою з метою досягнення співробітництва в інтересах дитини, в тому числі, знайти можливі шляхи вирішення проблем спілкування позивачів із дітьми засобами телефонного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ними.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд виходить з того, що поведінка відповідачки свідчить про наявність системних перешкод у реалізації позивачем права на участь у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми та визначення порядку такого спілкування є обґрунтованими, відповідають інтересам дітей та підлягають задоволенню.

Визначаючи способи участі позивачів з малолітніми дітьми, суд виходить із того, що ключовим критерієм у справах цієї категорії є забезпечення найкращих інтересів дітей, які відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини мають пріоритетний характер над інтересами батьків.

Суд враховує, що між сторонами склалися тривалі конфліктні відносини, відсутня здатність до добровільного погодження порядку спілкування з дітьми, а також встановлено факти обмеження або ускладнення доступу позивачів до регулярного контакту з дітьми. За таких умов визначення чітких та деталізованих способів участі батька у вихованні є необхідним механізмом відновлення балансу прав сторін та гарантування дітям стабільного емоційного зв`язку з обома батьками та бабусею.

Встановлення обов`язкового регулярного відеозв`язку між батьком та дитиною обумовлене тим, що фізична віддаленість дітей у зв`язку з їх перебуванням за межами України об`єктивно ускладнює реалізацію батьківських прав. У таких умовах саме дистанційні форми спілкування набувають визначального значення для збереження емоційного зв`язку між батьком і дитиною.

Визначення конкретного часового проміжку та мінімальної тривалості спілкування забезпечує регулярність контактів, виключає їх випадковий або епізодичний характер, а також запобігає ситуаціям, коли реалізація права на спілкування залежить виключно від волі одного з батьків. Покладення на матір обов`язку організувати таке спілкування є необхідним з огляду на фактичне проживання дітей разом із нею та її реальну можливість забезпечити технічну та організаційну сторону контакту.

З огляду на перебування дітей за межами України, суд вважає необхідним забезпечити їх стабільний дистанційний контакт із батьком та бабусею як основний інструмент підтримання емоційного зв`язку.

З цією метою визначається, що відеозв`язок між батьком та дітьми має здійснюватися у чітко визначений період часу з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. із покладенням на матір обов`язку організувати та забезпечити технічну можливість такого спілкування.

Таке визначення часових меж спрямоване на забезпечення регулярності контактів та унеможливлення їх довільного обмеження будь-якою зі сторін. Суд також вважає, що участь бабусі у спілкуванні або окремо від батька у вищевизначений судом час також забезпечить моральний та психічний зв`язкок між бабусею та дітьми.

Суд погоджується із висновком органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми на протязі одного тижня /суммарно або окремо / у місяць за місцем країною проживання дітей, оскільки з урахуванням принципу рівності прав та обов`язків батьків, закріпленого у статті 141 Сімейного кодексу України, а також виходячи з необхідності забезпечення найкращих інтересів дітей, суд вважає, що спілкування з батьком та бабусею є важливим для їх повноцінного розвитку, формування емоційної стабільності та збереження сімейних зв`язків.

Право дитини на підтримання особистих контактів із батьком, закріплене у статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», передбачає не лише дистанційне, а й безпосереднє спілкування. Тому встановлення можливості зустрічей під час перебування батька у країні проживання дитини є необхідним для збереження повноцінного сімейного зв`язку.

Визначення таких зустрічей без жорсткого обмеження тривалості, але з урахуванням режиму дня дитини, забезпечує гнучкість реалізації права та одночасно гарантує дотримання її стабільного побутового та освітнього режиму.

Суд вважає за необхідне передбачити можливість особистих зустрічей батька та бабусі з дитиною під час їх перебування у країні проживання дітей. Такі зустрічі можуть здійснюватися у період перебування батька та бабусі в країні проживання дітей з певним обмеженням їх кількості та тривалості згідно висновку органу опіки та піклування та позовних вимог позивачів, з урахуванням режиму дня дітей.

Суд не приймає висновки органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, а саме побачення позивача ОСОБА_1 в присутності матері викладені у висновку від 10.08.2026 року /а.с. 193/, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.07.2025 у справі № 753/2281/23 (провадження № 61-4052св25), «Визначаючи порядок побачень дитини з батьком у присутності матері, суди не врахували наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди щодо виховання доньки, тому за відсутності встановлених обставин, які свідчили б про небезпеку для дитини з боку батька, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про доцільність проведення побачень дитини з батьком без присутності матері. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню емоційного зв`язку з батьком та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками».

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року справа № 520/21178/18-ц: «У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, як регулярні особисті спілкування, та необхідності визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи. У цій справі Верховний Суд вважає правильним висновки судів про визначення спілкування батька ОСОБА_2 із малолітньою дочкою за відсутності матері, оскільки як встановили суди, сторони між собою мають вкрай конфліктні стосунки. Суд вважає, що найкращим інтересам дитини відповідає убезпечення її від спостереження за конфліктами між батьками».

Окремо суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 696/299/23 (провадження № 61-2961св24), відповідно до якої тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Однак, в силі об`єктивних причин реальні можливості між батьком і дитиною у таких умовах очевидно звужуються (пункт 88).

Очевидно, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з дитиною, а мати не має права перешкоджати такому спілкуванню, за виключенням якщо таке спілкування має негативний вплив на нормальний розвиток дитини (що повинно бути доведено у передбаченому законом порядку). Однак враховуючи пояснення свідка ОСОБА_8 , щодо побоювань відповідачки, що позивачі мають намір вивезти дітей в Україну, суд вважає за необхідне визначити, що позивачі повинні інформувати відповідачку про місця перебування дітей та заплановані дії під час побачень позивачів та їх спільного відпочинку. На думку суду, це буде сприяти зменшенню напруги між сторонами під час виконання рішення суду.

Відновлення та сталість відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати бажання чи наміри інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком (пункт 84).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 381/1881/21, у якій зазначено, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Органи і служби у справах дітей і суди повинні вжити дієвих заходів з метою вирішенню проблеми у стосунках між заявником і його донькою, реалізації на практиці гарантій взаємного спілкування батька і дитини. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, а також застосувати спосіб захисту порушеного права, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Також Суд вважає, що надання можливості відпочинку з бабусею протягом визначеного періоду спрямоване на формування та поглиблення особистого емоційного зв`язку між ними, а також забезпечення повноцінного впливу бабусі у поза побутовому середовищі. Тривалий безперервний контакт із бабусею дозволяє дітям адаптуватися до спілкування, сформувати довірливі відносини та компенсувати обмеженість щоденного контакту у зв`язку з проживанням дітей у віддаленості від бабусі.

Таке поєднання форм спілкування забезпечує безперервність відносин дітей з бабусею, сприяє формуванню стабільного емоційного зв`язку та відповідає принципу рівності батьків у вихованні дітей, закріпленому у статті 141 Сімейного кодексу України.

Визначення канікулярних періодів як часу для спілкування з бабусею є обґрунтованим тим, що саме у цей час діти не обтяжені навчальним процесом, відвідуванням дошкільних закладів, мають вільний режим дня та може приділити більше часу сімейному спілкуванню.

Це забезпечує реалізацію принципу балансу між навчальним навантаженням ті іншим соціальним розвитком дітей та її правом на сімейні відносини, а також сприяє формуванню сталого емоційного контакту.

Суд визначає можливість спілкування у канікулярні періоди: літній період 2 тижні у липні (за попередньою домовленістю сторін період відпочинку може бути змінений); у зимові канікули суд враховуючи їх тривалість вважає за необхідне обмежити спілкування позивачів з дітьми 1 тижднем (за попередньою домовленістю сторін період відпочинку може бути змінений). Враховуючи наявність в дітей певного розпорядку дня, суд вважає цих періодів достатніми, але вважає, що вимоги щодо відпочинку в осінній період задоволенню не підлягає. Також суд враховуючи наявність війських дій на території України вважає за необхідне визначити місцем проведення літнього та зимового відпочинку за межами України.

Спілкування позивачів із дітьми буде сприяти повноцінному вихованню дітей, їх розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їх виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості. Безпосередня участь батька та бабусі у вихованні дітей, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дітей.

Стосовно вимог позивачів щодо спілкування з дітьми після завершення в Україні воєнного стану, суд приходить до наступних висновків.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2023 року у справі № 569/14585/21 (провадження № 61-11045св23) за подібних фактичних обставин зробив висновок, що суди правильно врахували те, що діти наразі перебувають за кордоном, відстрочивши порядок виконання визначеного судом способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей на час воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном, натомість зобов`язавши відповідача на цей період організувати спілкування дітей із батьком у режимі відеозв`язку через мобільні телефони, що сприятиме підтриманню зв`язку дітей із батьком до того часу, як вони повернуться до України. У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. З урахуванням вікових змін дітей, їхнього розвитку та потреб батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дітей, що відповідатиме інтересам дітей.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що тимчасове перебування дитини за кордоном не може розцінюватися як підстава для обмеження права батька на спілкування з нею та участь у її вихованні.

Надання батькові та бабусі можливості спілкування з дітьми у святкові дні (дні народження, Новий рік, Різдво, Великдень) обумовлене особливим емоційним значенням цих періодів для формування сімейної ідентичності дитини та її психологічного розвитку.

Участь обох батьків у таких подіях сприяє формуванню у дитини відчуття родинної безперервності та емоційної підтримки, що відповідає її найкращим інтересам.

Таке визначення забезпечує емоційну включеність батька у значущі для дитини події та сприяє формуванню сталого сімейного зв`язку.

Встановлення можливості перенесення зустрічей у разі хвороби дітей є проявом пріоритету її інтересів і стану здоров`я над формальним дотриманням графіка спілкування.

Такий підхід забезпечує гнучкість реалізації визначеного порядку та гарантує, що спілкування з батьком не буде здійснюватися всупереч фізичному або психологічному стану дитини.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 686/2543/19, від 15 липня 2021 року у справі № 565/1501/19, від 31 березня 2021 року у справі № 562/1686/18, зазначено, що батьки не позбавлені права у майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини. Також, у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком у випадку доведеності вказаного мати не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні дитини.

До того ж, суд вважає за необхідне роз`яснити батькам вимогу нести відповідальність за життя та здоров`я дітей, не налаштовувати дітей один проти одного, попереджати один одного про свої дії щодо дітей та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дітей.

При цьому, суд звертає увагу, що з урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дітей, що буде відповідати інтересам дітей.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, її права на сімейне виховання та підтримання сталого емоційного зв`язку з обома батьками, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд виходить із того, що встановлений порядок участі батька та бабусі у вихованні та спілкуванні з дітьми має бути не формальним, а таким, що реально забезпечує безперервність сімейних зв`язків, психологічну стабільність дітей та рівність прав обох батьків, водночас не порушуючи режиму дня, навчання та звичного способу життя дітей.

Визначений судом спосіб участі позивачів у вихованні дітей є необхідним, пропорційним та таким, що відповідає балансу між правами батьків і найкращими інтересами дитини, забезпечуючи як можливість регулярного спілкування, так і належний рівень передбачуваності та стабільності для дитини.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити порядок участі позивачів у вихованні дітей у визначеному судом обсязі, оскільки саме такий спосіб є ефективним засобом захисту порушених прав позивачів та одночасно відповідає інтересам малолітніх дітей.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 77-83, 89, 95, 200, 206, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце знаходження: АДРЕСА_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради( місце знаходження -49069, м. Дніпро, вул. Грушевського, буд.70) про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 не перешкоджати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 брати участь у спілкуванні та вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити спосіб участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми донькою й сином, та онуками ОСОБА_4 , ОСОБА_7 наступним чином:

На період дії в Україні воєнного стану та перебування дітей в цей час за кордоном зобов`язати ОСОБА_3 :

- організовувати спілкування батька та бабусі з дітьми у режимі відео зв`язку через мобільні телефони або інші пристрої з урахуванням режиму дня дітей щоденно в період часу з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. протягом не менше 1 години;

- не перешкоджати батьку та бабусі у побаченнях і спілкуванні з дітьми, онуками на протязі одного тижня (сумарно або окремо) у місяць за місцем (країною) проживання дітей з дотриманням режиму дня дітей, з інформуванням мами про місця перебування дітей та заплановані дії;

- не перешкоджати бабусі у спільному відпочинку за межами України з онуками в літній період 2 тижня у липні, з інформуванням мами про місця перебування дітей та заплановані дії;

- не перешкоджати бабусі у спільному відпочинку за межами України з онуками в зимовий період 1 тиждень у січні, з інформуванням мами про місця перебування дітей та заплановані дії.

За домовленістю сторін період відпочинку та побачень може бути змінений.

Після завершення в Україні воєнного стану зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати: святкуванню Днів народжень батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 - у робочі дні після закінчення шкільних занять та інших додаткових гуртків, які відвідують діти, та до 20 год. 00 хв., у вихідні дні із 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. без присутності матері ОСОБА_3 ; спільному відпочинку з дітьми (онуками) ОСОБА_4 , ОСОБА_7 у їх День народження та на Новий рік: парні роки діти святкують разом з батьком ОСОБА_1 , непарні - разом з матір`ю ОСОБА_3 , при цьому сторони обговорюють завчасно години святкувань; проведення спільного відпочинку батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 в літній період кожного року: з 01 по 15 липня та з 01 по 15 серпня на нейтральній території без присутності матері; проведення спільного відпочинку батька ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 в зимовий період кожен парний рік на шкільних канікулах дітей; у разі хвороби дітей (підтвердженої згідно запису педіатра), якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу, погоджену між батьками дату, враховуючи інтереси дітей, стан її здоров`я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини з інформуванням мами про місця перебування дитини та заплановані дії.

За домовленістю сторін період відпочинку та побачень може бути змінений.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Кам`янського Є.Д. Багбая