Рішення № 139142823, 11.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 серпня 2026 року Справа № 903/437/26

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут»

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир

про стягнення 19291,56 грн,

за участі представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: Ковальчук В.І., довіреність №1 від 05.01.2026 (поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів).

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС,

Суть спору: 06.05.2026 до Господарського суду Волинської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир про стягнення 19291,56 грн 3% річних за період з 01.04.2026 по 08.04.2026 (з урахуванням закриття провадження у справі в частині основного боргу).

В обґрунтування позовних вимог(підстава позову) позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору про закупівлю електричної енергії №20030631 від 26.01.2026 в частині своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії за період з 01.02.2026 по 31.03.2026.

Ухвалою суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.04.2026. Запропоновано відповідачам подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзиви на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзивів надіслати прокурору, позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано прокурору, позивачу подати суду: відповідь на відзиви та наявні докази - в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзиви з додатками надіслати відповідачам, докази надіслання надати суду; відповідачам - заперечення на відповідь позивача, протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзиви з доказами надіслання прокурору, позивачу.

12.05.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про проведення судового засідання 09.06.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

Ухвалою суду від 14.05.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ задоволено.

28.05.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява від представника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

Ухвалою суду від 29.05.2026 заяву представника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ задоволено. Постановлено подальші судові засідання за участю представника Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир - Ковальчук Вікторією Ігорівною по справі № 903/437/26 проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку ВКЗ.

01.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначають, що акт від 16.03.2026 №20030631 приймання-передачі електричної енергії згідно договору за лютий 2026 на загальну суму 14 153 496,41 коп. було отримано КЕВ м. Володимир 17.03.2026 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з тим, КЕВ м. Володимир не отримувало вказаний акт приймання-передачі електричної енергії рекомендованим листом в порушення пункту 5.17 Договору та пункту 5 Додатку №2 до Договору. Акт від 16.03.2026 №20030631 приймання передачі електричної енергії згідно Договору в порушення вимог п.6.2 Договору не містить, в тому числі інформацію щодо порядків та строків оплати, що погоджені Сторонами Договору. Також, Акт від 16.03.2026 №20030631 приймання-передачі електричної енергії було надано Споживачу після 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом. КЕВ м. Володимир надає платіжні інструкції, що засвідчують виконання КЕВ м. Володимир зобов`язань за Договором від 26.01.2026 №20030631: №375 від 18.03.2026 на загальну суму 1 646 684,12 грн.; №444 від 08.04.2026 на загальну суму 5 025 730,56 грн.; №552 від 07.05.2026 на загальну суму 7 138 488,00 грн.; №571 від 18.05.2026 на загальну суму 342 593,73 грн. Разом з тим, КЕВ м. Володимир звертає увагу суду на те, що платіжні інструкції №375 від 18.03.2026, №444 від 08.04.2026 здійснені відповідно до умов Договору. Крім того, просять врахувати, що КЕВ м. Володимир не отримував жодної претензії щодо оплати залишкової суми за актом від 16.03.2026 №20030631 приймання-передачі електричної енергії згідно Договору після 01.05.2026. Разом з тим, згідно платіжних інструкцій від 07.05.2026 №552 та від 18.05.2026 №571 сплатив повну суму коштів за Актом від 16.03.2026 №20030631. З урахуванням викладеного та доказів наданих КЕВ м. Володимир - платіжних інструкцій від 18.03.2026 №375, від 08.04.2026 №444, від 07.05.2026 №552, від 18.05.2026 №571, від 18.05.2026 №596, КЕВ м. Володимир виконав повністю оплату актів приймання-передачі електричної енергії від 16.03.2026 №20030631 та від 14.04.2026 №24/03, що стали предметом спору у даній справі. Сторони у Договорі передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений ЦК України, а отже вказана позовна вимога не підлягає задоволенню. Даний відзив долучений до матеріалів справи.

01.06.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив у якій просить суд позов задовольнити. Зокрема зазначають, що строк оплати заборгованості по Акту від 14.04.2026 №24/03 є таким, що настав. При цьому, зазначають, що КЕВ м. Володимир додано до відзиву на позовну заяву платіжні інструкції від 07.05.2026 №552, від 18.05.2026 №571, від 18.05.2026 №596, які здійснені після подачі позовної заяви та з об`єктивних причин не могли бути враховані позивачем. Дана відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.

05.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну предмету позову у якій просять суд викласти позовні вимоги в наступній редакції (замість первісних): стягнути заборгованість на загальну суму 7 727 313,59 грн, з них: 7 708 022,03 грн - борг за активну електричну енергію за період з 01.04.2026р. по 30.04.2026; 19 291,56 грн 3% річних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за період з 01.04.2026р. по 26.04.2026. У заяві зазначають, що після пред`явлення позову, заборгованість за спожиту електричну енергію за період лютий-березень 2026 у розмірі 18914087,97 грн сплачена відповідачем, а відтак зберігаючи первісні підстави позову, позивач змінює його предмет.

05.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив у якому в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7138488,00 грн. КЕВ м. Володимир просять відмовити (оскільки зазначена сума сплачена 07.05.2026 згідно платіжної інструкції від 07.05.2026 №552, тобто до відкриття провадження у цій справі - до 11.05.2026). Провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 11 775 599,97 грн. в силу пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України підлягає закриттю, з огляду на те, що вказані грошові кошти були сплачені відповідачем. Разом з тим, КЕВ м. Володимир звертає увагу на те, що позивачем не спростовано доводів відповідача стосовно порушення позивачем порядку розрахунків, що встановлені Договором про закупівлю електричної енергії від 26.01.2026 №20030631. З огляду на умови Договору про закупівлю електричної енергії від 26.01.2026 №20030631 та положення статті 625 Цивільного кодексу України, а також відсутності у відповіді на відзив заперечень щодо висновку викладеному у відзиві відповідача про те, що позовна вимога про стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за період з 01.04.2026 по 26.04.2026 не підлягає задоволенню в силу положень Договору, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир повторно наголошує на відсутність підстав для нарахування та стягнення 3 % річних. Дане заперечення долучено до матеріалів справи.

09.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на заяву про зміну предмету спору. Зокрема зазначають, що остання фактично є іншим (новим) позовом, оскільки позивач заявив нову позовну вимогу про стягнення боргу за активну електричну енергію за період з 01.04.2026 року по 30.04.2026 року на суму 7708022,03 грн, що є іншою, самостійною матеріально-правовою вимогою, та одночасно в її обґрунтування навів інші обставини (фактичні підстави) та надав докази, які не були долучені позивачем з поданням первісного позову. Дане заперечення долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.06.2026 судом не прийнято заяву позивача про зміну предмету позову(розцінено судом її як заяву про зменшення розміру позовних вимог).

Ухвалою суду від 09.06.2026 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 08.07.2026.

06.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання у якому просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з перебуванням його представника у відпустці.

Ухвалою суду від 08.07.2026 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 05.08.2026.

05.08.2026 представники позивача та відповідача надали пояснення по справі.

Ухвалою суду від 05.08.2026 закрито провадження у справі №903/437/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир в частині стягнення 7708022,03 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Повідомлено сторони про те, що судове засідання відбудеться 11.08.2026.

10.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання у якому просить суд повернути судовий збір, оскільки ухвалою суду від 05.08.2026 року закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 18914087,98 грн. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

11.08.2026 представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належно був повідомлений про час та місце розгляду справи.

11.08.2026 представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у позові.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

26.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі - Постачальник, позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Володимир (далі - Споживач, відповідач) укладено Договір про закупівлю електричної енергії № 20030631 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався постачати Споживачу електричну енергію, а Споживач - приймати та оплачувати її вартість на умовах, визначених Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору предметом закупівлі є електрична енергія без розподілу за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 «Електрична енергія». Пунктом 2.2 Договору визначено, що обсяги закупівлі електричної енергії визначаються Додатком № 1 до Договору, при цьому такі обсяги є плановими та можуть змінюватися залежно від фактичного фінансування видатків і потреб Споживача.

Згідно з пунктом 3.1 Договору постачання електричної енергії здійснюється у період з 01.02.2026 року до 30.04.2026. Місце постачання відповідно до пункту 3.2 Договору є об`єкти Споживача, перелік яких визначено у Додатку № 3 до Договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено загальну вартість Договору у розмірі 23546066,57 грн без ПДВ, а з урахуванням ПДВ 28255279,88 грн. Відповідно до пункту 5.2 Договору ціна за 1 кВт·год електричної енергії становить 7,634290 грн без ПДВ та 9,161148 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 5.10 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 5.11 Договору передбачено обов`язок Споживача отримувати електричну енергію та здійснювати її оплату в терміни і строки, передбачені Договором та календарним планом, що міститься у Додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 5.12 Договору оплата за постачання електричної енергії здійснюється Споживачем виключно у грошовій формі.

Відповідно до пунктів 5.13, 5.14 Договору загальна вартість Договору складається із місячних сум вартості договірних обсягів постачання електричної енергії Споживачу, а оплата вартості електричної енергії здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника.

Пунктом 5.17 Договору визначено, що оплата електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється на підставі підписаного сторонами Акта приймання-передачі електричної енергії. Такий Акт складається Постачальником та надається шляхом направлення рекомендованим листом Споживачу для підписання щомісяця до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Споживач розглядає та підписує Акт протягом п`яти робочих днів або в цей же строк надсилає Постачальнику вмотивовану відмову від його підписання.

Додатком № 2 до Договору сторонами погоджено Порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 5 Додатка № 2 рахунки на оплату платежів, передбачених Договором, виписуються Постачальником та надсилаються Споживачу рекомендованим листом з одночасним надсиланням електронного варіанту рахунка на офіційну електронну адресу Споживача. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не повинна перевищувати 20 календарних днів з дня отримання рахунка, але не пізніше останнього календарного дня, наступного за розрахунковим місяцем. Датою оплати рахунка визначено дату зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Згідно з пунктом 6.2.1 Договору на Споживача покладено обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.

Відповідно до пункту 7.2.1 Договору Постачальник зобов`язаний здійснювати постачання електричної енергії Споживачу в обсягах, визначених Додатком № 1 до Договору, та забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії. Пунктом 7.2.2 Договору передбачено обов`язок Постачальника нараховувати та виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог законодавства та умов Договору.

Розділом 9 Договору визначено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань. Відповідно до пункту 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством.

Пунктом 9.3 Договору сторони погодили розмір збитків та неустойки, що підлягають відшкодуванню Споживачем у разі несвоєчасності грошових розрахунків. Цим же пунктом Договору зазначено, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України сторони встановили для Споживача інший розмір процентів: 0 (нуль) процентів.

Відповідно до пункту 15.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 30 квітня 2026 року, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за Договором.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору у лютому 2026 року постачальником здійснено постачання електричної енергії споживачу.

Так, відповідно до акта приймання-передачі електричної енергії № 20030631 від 16.03.2026 за лютий 2026 року, складеного на виконання Договору № 20030631 від 26.01.2026, Постачальником передано, а Споживачем прийнято електричну енергію в обсязі 1544956 кВт/год.

Вартість поставленої у лютому 2026 року електричної енергії відповідно до зазначеного Акта становить 14153496,41 грн з ПДВ, у тому числі 11794580,34 грн без ПДВ та 2358916,07 грн ПДВ.

Зазначений акт підписаний представниками сторін і скріплений печатками. В Акті зазначено, що послуги надані у повному обсязі та у зазначений період, а сторони претензій щодо якості та обсягу наданих послуг електричної енергії не мають.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату вартості поставленої електричної енергії частинами.

Внаслідок здійснених відповідачем оплат станом на 01.04.2026 сума основної заборгованості, визначена позивачем у розрахунку, становила 12506812,29 грн.

У подальшому відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості, у зв`язку з чим, відповідно до наданого позивачем розрахунку, з 09.04.2026 сума основної заборгованості становила 7481081,73 грн.

У поданому до суду розрахунку позивач визначив періоди прострочення грошового зобов`язання по сплаті за поставлену електиричну енергію за лютий 2026 з урахуванням зазначеної часткової оплати, а саме період з 01.04.2026 по 08.04.2026 та період з 09.04.2026 по 26.04.2026.

Так за період з 01.04.2026 по 08.04.2026 позивачем нараховано 8223,66 грн 3 % річних, а за період з 09 квітня 2026 року по 26 квітня 2026 року - 11067,90 грн 3 % річних.

Загальний розмір заявлених до стягнення 3 % річних за поставлену електричну енергію у лютому 2026 року становить 19291,56 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, укладений між сторонами договір є підставою виникнення у відповідача обов`язку здійснювати оплату поставленої електричної енергії у порядку та строки, погоджені сторонами.

Відповідно до пункту 5.10 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 5.17 договору передбачено, що оплата електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі електричної енергії.

Порядок та строк проведення розрахунків сторони погодили у додатку № 2 до Договору.

Згідно з пунктом 5 додатка № 2 до договору рахунки на оплату платежів, передбачених договором, виписуються постачальником та надсилаються споживачу рекомендованим листом з одночасним направленням електронного варіанта рахунка на офіційну електронну адресу споживача.

Цим же пунктом 5 додатка № 2 до договору визначено, що тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не повинна перевищувати 20 календарних днів з дня отримання рахунка, але в будь-якому разі оплата має бути здійснена не пізніше останнього календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Датою оплати рахунка визначено дату зарахування коштів на рахунок постачальника.

Отже, пунктом 5 додатка № 2 до договору сторони погодили спосіб та граничний строк виконання грошового зобов`язання, який у будь-якому разі не може бути пізнішим за останній календарний день місяця, наступного за розрахунковим.

З огляду на те, що відповідно до пункту 5.10 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць, а спірне грошове зобов`язання виникло у зв`язку з поставкою електричної енергії за лютий 2026 року, останнім днем строку виконання відповідачем зобов`язання з її оплати відповідно до пункту 5 додатка № 2 до договору є 31.03.2026.

Відтак, починаючи з 01.04.2026, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

Суд зазначає, що визначення 01.04.2026 першим днем прострочення ґрунтується на погоджених сторонами умовах договору. Зазначена дата є наступним днем після закінчення встановленого пунктом 5 додатка № 2 до договору граничного строку виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, невиконання відповідачем у повному обсязі грошового зобов`язання до 31.03.2026 свідчить про його прострочення з 01.04.2026.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем порядку направлення рахунка та акта, суд зазначає таке.

Суд погоджується з доводами відповідача, що пунктом 5 додатка № 2 до договору передбачено направлення рахунка рекомендованим листом з одночасним направленням його електронного варіанта на офіційну електронну адресу споживача.

Матеріалами справи підтверджується направлення позивачем 14.04.2026 на офіційну електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 електронного повідомлення, до якого були долучені, зокрема, рахунок та акт за березень 2026 року. Зазначений документ підтверджує факт направлення відповідних документів на електронну адресу відповідача із запізненням, проте граничний строк виконання грошового зобов`язання становить 31.03.2026.

Разом з тим, відповідач не заперечує факту отримання таких документів електронною поштою та до відзиву на позовну заяву останнім долучено скріншот електронної пошти, що підтверджує їх отримання на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, суд звертає увагу, що акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2026 року підписаний відповідачем 16.03.2026 без будь-яких зауважень.

Таким чином, факт отримання та прийняття поставленої електричної енергії за лютий 2026 підтверджується підписаним 16.03.2026 сторонами актом приймання-передачі електричної енергії.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що після підписання акта, останній заперечував щодо обсягу поставленої електричної енергії, її вартості, якості або факту її прийняття.

При цьому, суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги (за поставлений товар), тобто, носить інформаційний характер.

За таких обставин саме по собі посилання відповідача на недотримання позивачем передбаченого пунктом 5 додатка № 2 до договору способу направлення документів та направлення на електронну пошту із запізненням на переконання суду є формальним, не спростовує факту виникнення у відповідача грошового зобов`язання та не свідчить про відсутність у нього обов`язку здійснити оплату поставленої електричної енергії у встановлений договором строк, а саме до 31.03.2026.

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Таким чином, необхідною передумовою застосування передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України наслідків є прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цій справі грошове зобов`язання відповідача виникло на підставі договору та фактичного постачання електричної енергії, а строк його виконання визначено пунктом 5 Додатка № 2 до Договору.

Як вже встановив суд, останнім днем виконання відповідачем грошового зобов`язання за поставлену у лютому 2026 року електричну енергію є 31.03.2026, у зв`язку з чим з 01.04.2026 виникло прострочення виконання такого зобов`язання.

Отже, саме з 01.04.2026 виникли правові підстави для нарахування 3% річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення, а їх розмір залежить від суми грошового зобов`язання, яка залишалася невиконаною, та тривалості прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 01.04.2026 по 26.04.2026.

Суд встановив, що при визначенні розміру 3% річних позивачем враховано здійснені відповідачем часткові оплати.

Так, за період з 01.04.2026 по 08.04.2026 нарахування здійснено виходячи із суми простроченої заборгованості 12506812,29 грн, а з 09.04.2026, після здійснення відповідачем часткової оплати, виходячи із суми 7481081,73 грн.

Таким чином, при визначенні розміру 3% річних позивачем враховано зміну суми невиконаного грошового зобов`язання, а подальше нарахування здійснювалося на фактично наявну у відповідний період суму простроченої заборгованості.

Загальний розмір 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2026 по 26.04.2026, становить 19291,56 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних, періоди його нарахування, розмір простроченої заборгованості та встановлено, що останній є арифметично правильним.

Отже, з огляду на те, що позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.04.2026 по 26.04.2026 здійснено виходячи з фактичного розміру простроченої заборгованості у відповідні періоди, суд вважає заявлену вимогу про стягнення 19291,56 грн відповідних нарахувань обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на п. 9.3 договору та доводів щодо відсутності підстав нарахування 3% річних суд зазначає таке.

У п. 9.3. договору, сторони погодили, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України сторони встановили для Споживача інший розмір процентів: 0 (нуль) процентів.

Суд звертає увагу, що три проценти річних - плата за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Отже, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, кредитор (постраждала сторона) також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав, на відміну від доведення розміру збитків. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Слід наголосити, що вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено.

Тобто, на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09.09.2020 у справі № 904/3260/19 та від 25.05.2021 у справі № 904/2112/20).

Таким чином, умови договору, передбачені п. 9.3 договору, порушують права постачальника (позивача) та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін договору. Обов`язок з виконання грошових зобов`язань за цим договором лежить лише на відповідачеві, який зобов`язувався оплатити поставлену електричну енергію. Завдяки наведеним умовам договору, відповідач, всупереч вимогам закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тоді як ч. 3 ст. 614 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

До подібних за своїм змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові у справі № 914/479/19 від 16.04.2020.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відтак, суд дійшов висновку, що положення п. 9.3 договору в частині встановлення іншого розміру процентів: 0 (нуль) процентів) за порушення грошового зобов`язання є нікчемним.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 19291,56 грн 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст. 129 ГПК України та враховуючи закриття судом провадження в частині основного боргу, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Суд встановив, що судовий збір, який підлягає поверненню позивачу через закриття провадження у справі становить 224538,60 грн, тобто різницю між сплаченим позивачем судовим збором та судовим збором, який слід стягнути з відповідача (227201-2662,40)

Враховуючи наведене, підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету 224538,60 грн сплаченого судового збору згідно платіжної інструкції №1228538 від 30.04.2026.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 74, 86, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир (44701, Волинська обл., Володимирський р-н, місто Володимир, вул. Глушкова академіка, будинок 1, код ЄДРПОУ 07516184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код 36022, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Панянка, будинок 65Б, код ЄДРПОУ 42223804) 19291,56 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто одну гривню 56 коп.) 3% річних та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (код 36022, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Панянка, будинок 65Б, код ЄДРПОУ 42223804) 224538,60 грн (двісті двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім гривень 60 коп.) судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №1228538 від 30.04.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 20.08.2026

Суддя А. С. Вороняк