Рішення № 139142819, 20.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 серпня 2026 року Справа № 903/622/22 (165/989/26)

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу №903/622/22(165/989/26)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кошельок, Київ

до ОСОБА_1 , м. Нововолинськ

про стягнення 11 925 грн 60 коп.

в межах справи № 903/622/22

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

в с т а н о в и в:

23.08.2022 фізична особа ОСОБА_1 подала до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 29.08.2022 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було прийнято до розгляду; справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 19.09.2022.

Ухвалою суду від 19.09.2022 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Дейнеку Миколу Івановича.

21.09.2022 оприлюднено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 16.02.2023 задоволено заяву керуючого реструктуризацією боржника - арбітражного керуючого Дейнеки Миколи Івановича про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 у справі №903/622/22; постановлено затвердити план реструктуризації боргів у справі №903/622/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 станом на 03.02.2023, схвалений кредиторами на зборах кредиторів (протокол №2 від 03.02.2022), у поданій суду редакції; припинено повноваження арбітражного керуючого Дейнеки Миколи Івановича як керуючого реструктуризацією боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ..

Планом реструктуризації передбачено погашення боржником вимог кредитора протягом наступних п`яти років - щомісяця у період з лютого 2023 року по січень 2028 року.

18.06.2026 до Господарського суду Волинської області з Нововолинського міського суду Волинської області надійшли матеріали справи №165/989/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кошельок до ОСОБА_1 про стягнення 11 925,60 грн заборгованості за кредитним договором.

Справа №165/989/26 передана до Господарського суду Волинської області на підставі ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 28.05.2026, який, керуючись ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, надіслав матеріали справи №165/989/26 у зв`язку з тим, що у провадженні господарського суду перебуває справа № 903/622/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19.06.2026 постановлено прийняти справу №165/989/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кошельок до ОСОБА_1 про стягнення 11 925 грн 60 коп. до розгляду в межах справи №903/622/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам у справі строк для подачі відзиву на позов та відповіді на відзив.

Ухвала суду від 19.06.2026 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Кошельок та відповідача - ОСОБА_1 , м. Нововолинськ та відповідно до довідок Господарського суду Волинської області була доставлена до електронних кабінетів 20.06.2026.

Відповідач відзиву на позов у встановлений судом строк не подав.

Ухвалою суду від 31.07.2026 було також задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Кошельок про витребування доказів та зобов`язано АТ "Універсал банк" до 17.08.2026 надати суду відомості про наявність відкритого карткового рахунку та інформації про випуск банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 в АТ "Універсал банк"; у разі наявності такого карткового рахунку надати виписку про руху коштів на ньому за період 22.09.2021 по 24.09.2021.

Проте, АТ "Універсал банк" не виконав вимог ухвали суду від 31.07.2026.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників, то датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 23.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кошельок та ОСОБА_1 було укладено договір №3518513593-471760 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору ТзОВ "Кошельок" взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: кредитодавець зобов?язується надати позичальнику кредит у сумі 4 000 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту - споживчий кредит (п.п. 1.1-1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається строком на 14 (чотирнадцять діб ) днів, (далі - «Лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Кредитодавець зобов?язується надати позичальнику кредит в строк не пізніше 2 (дві доби ) банківських днів від дати підписання цього договору (п. 2.2 договору).

Пунктами 3.4 3.5 договору сторони погодили, що відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України " Про захист прав споживачів" сукупна вартість кредиту для позичальника ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов?язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 4000 грн., або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 0 грн., або 0% від суми кредиту.

Сторони погоджуються що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений п.2.1 договору або додатковими угодами між сторонами зобов?язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а сторонами саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов?язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов?язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 договору.

Відповідно до п.п. 3.6-3.7 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною. в розумінні 212 ст. ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах :

Зобов?язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Товариством з обмеженою відповідальністю Кошельок було направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2522 на номер телефону, що був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

До матеріалів справи додано візуальну форму послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №3518513593-471760 від 23.09.2021 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю Кошельок на сайті https://koshelok.ua/ (а.с. 44).

Відповідно до ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема, вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України Про електронну комерцію та Законом України Про електронний цифровий підпис.

Статтею 1 Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.12, 13 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 12 Закону України Про електронну комерцію встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким чином, 23.09.2021 між ТзОВ Кошельок та ОСОБА_1 було укладено договір №3518513593-471760 від 23.09.2021 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, на наступних умовах:

- сума кредиту - 4 000,00 грн;

- початковий строк кредитування становить 14 днів;

- відсоткова ставка - 0,01% на добу за початковий строк кредитування;

- сума кредиту та нараховані відсотки за початковий строк користування позикою на 22 днів становить 13 059,20 грн (8 800,00 грн - тіло кредиту + 4 259,20 грн - відсотки за користування позикою за перші 22 днів, р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2 графіку розрахунків).

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахувавши грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою-повідомленням про перерахування коштів через платіжну систему ТзОВ "Тас лінк" (а.с.29), згідно з якою 23.09.2021 на картку № НОМЕР_2 було проведено успішне зарахування коштів у сумі 4 000 грн.

Відповідно до пункту 3.6. кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Згідно з п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 07.10.2021 до 04.01.2022, за ставкою 2,2% на добу.

Відповідач зобов`язання за договором №3518513593-471760 від 23.09.2021 не виконала, кредитних коштів не повернула.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань станом на 04.01.2026 за відповідачем утворилась заборгованість за договором №3518513593-471760 у розмірі 11 925,60 грн, що складається із:

- заборгованості за кредитом 4 000 грн;

- заборгованості за процентами в межах лояльного періоду 5,60 грн за період з 23.09.2021 по 06.10.2021;

- заборгованості за процентами за продовжений строк користування позикою 7 920 грн за період з 07.10.2021 по 04.01.2022.

Розрахунки заборгованості знаходяться в матеріалах справи - а.с. 24 - 25.

У відповідності до ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору №3518513593-471760 від 23.09.2021 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язань за кредитним договором №3518513593-471760 від 23.09.2021, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 11 925,60 грн, з них:

- заборгованості за кредитом 4 000 грн;

- заборгованості за процентами в межах лояльного періоду 5,60 грн за період з 23.09.2021 по 06.10.2021;

- заборгованості за процентами за продовжений строк користування позикою 7 920 грн за період з 07.10.2021 по 04.01.2022.

У позовній заяві позивач просить також стягнути 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Кошельок" професійної правничої допомоги Адвокатським бюром "Герман Гурський та партнери" позивач подав:

- договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025;

- акт приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року.

З наданих доказів вбачається, що 12.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кошельок" як клієнтом та Адвокатським бюром "Герман Гурський та партнери" було укладено договір про надання правничої допомоги від 12.02.2025.

Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати необхідну клієнту правничу (правову) допомогу.

Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з актом приймання-передачі правової допомоги до договору про надання про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року становить 10 000 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Співмірність витрат - суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте, дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №905/1795/18, постанова від 08.04.2020, у справі №922/2685/19, постанова від 08.04.20220.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати позивача на оплату послуг адвоката у справі №903/622/22(165/989/26) є дійсними та необхідними, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з цим, для включення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу, яка узгоджена адвокатом та клієнтом у договорі, та сплачених позивачем адвокату для відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі №903/622/22(165/989/26) не є розумним, виправданим та обгрунтованим як обов`язкової умови для відшкодування цих витрат іншою стороною.

Справа №903/622/22(165/989/26) не є справою значної складності, обсяг матеріалів у справі є незначним, у цій справі адвокатом підготовлено позовну заяву, розгляд справи з урахуванням її малозначності вирішено проводити в спрощному позовному проваджені без виклику сторін.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини та враховуючи наведені приписи законодавства, які регулюють питання розподілу судових витрат, витрати позивача у розмірі 10 000 грн. не є співмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом послугами, затраченим ним часом на надання послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.

За таких обставин, на думку суду, витрати позивача на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З урахуванням правових позиції, викладених у постановах Верховного Суду, заявлений позивачем у справі №903/622/22(165/989/26) розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, враховуючи складність виконаної роботи, її обсяг та час, витрачений адвокатом на виконання робіт.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, витрачений адвокатом час, визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги, наданої йому у справі №903/622/22(165/989/26), не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Виходячи із засад розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої представником позивача правової допомоги, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а у задоволенні решті витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати позивача у розмірі 2662 грн 40 коп., пов`язані з оплатою судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кошельок (вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки, Бучанський район, Київська обл., 08135, код ЄДРПОУ 40842831)

- 4 000 грн заборгованості за кредитом;

- 5 грн 60 коп. заборгованості за процентами в межах лояльного періоду за період з 23.09.2021 по 06.10.2021;

- 7 920 грн заборгованості за процентами за продовжений строк користування позикою за період з 07.10.2021 по 04.01.2022;

- 2 662 грн 40 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору;

- 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 20.08.2026

Суддя І. О. Якушева