Рішення № 139141311, 19.08.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 359/3253/26

Провадження № 2/373/1396/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 серпня 2026 року м.Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояк Д.В.,

за участі секретарки Хоменко Н.І.

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представниця позивача звернулася до суду з вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №06.01.2024-100003134 від 06.01.2024 у розмірі 9900,00; стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.01.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою укладено кредитний договір №06.01.2024-100003134, відповідно до умов якого їй надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 42 дні зі сплатою процентних ставок «Економ» та «Стандарт» у розмірі 2% та 2,5%.

Проте, відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, через що станом на 18.03.2026 утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 9900,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 5000,00 грн, заборгованість за відсотками 4900,00 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

23.04.2026 справа надійшла до суду за підсудністю на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2026.

Ухвалою суду від 07.05.2026 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.08.2026 призначено судове засідання у справі та постановлено здійснити виклик відповідача шляхом розміщення оголошення на веб-порталі судової влади України.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату розгляду справи повідомлені, представниця позивача в позовній заяві просила справу розглядати у її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.

У зв`язку з цим, відповідно до вимог ст.280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.

Судом встановлено наступні обставини:

06.01.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було акцептовано угоду про укладення кредитного договору №06.01.2024-100003134, відповідно до умов якої їй надано кредит у розмірі 5000,00 грн на строк 42 дні зі сплатою процентних ставок «Економ» та «Стандарт» у розмірі 2% та 2,5%.

Копії оферти, заявки, підтвердження укладення кредитного договору, паспорту споживчого кредиту та інформаційного повідомлення додані до позову.

До позову додана копія квитанції платіжної системи «LiqPay», з якої вбачається, що 06.01.2024 о 06:23:16 на карту № НОМЕР_1 були перераховані кошти у розмірі 5000,00 грн за кредитним договором №06.01.2024-100003134.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 18.03.2026 складає 9900,00 грн, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 4900,00 грн.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до п.53 ст.1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Згідно з п.54 ст.1 цього Закону, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Як зазначено в п.6 ч.1 ст.5 цього Закону, до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.

Згідно з ч.8 ст.46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

Як зазначено в ч.1 ст.49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.

Відповідно до чч.3, 4 ст.49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.

Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.

Згідно з ч.5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.

Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.

22.11.2023 було прийнято Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023. Вказаним Законом внесено зміни та доповнення до Закону України № 1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка аргументів сторін, доказів.

При оцінці доказів та аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.

Судом встановлено, що підписавши кредитний договір №06.01.2024-100003134 від 06.01.2024, відповідачка прийняла умови надання послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.

Проте 24.12.2023 набрав чинності Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Перехідні положення цього закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового Закону. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються виключно до кредитних договорів, укладених до 24.12.2023, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати.

Натомість до кредитних договорів, укладених після 24.12.2023, підлягає застосуванню ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Оскільки кредитний договір №06.01.2024-100003134 був укладений 06.01.2024, тобто після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідачки не могла перевищувати 1 %.

Розмір нарахованих за вказаним кредитним договором відсотків не відповідає вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, у постанові Верховного Суду у справі №679/1103/23 від 12.02.2025, із посиланням на п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зроблено висновок, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Як вбачається з п.п.7,8 акцепту, який є невід`ємною частиною вказаного кредитного договору, та паспорту споживчого кредиту, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 851,67 відсотків річних.

Отже, прийняті відповідачкою умови договору щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами є явно несправедливими, враховуючи суму отриманого кредиту, строку кредитування та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак ці умови кредитного договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності.

Зважаючи на те, що зобов`язання має виконуватись належним чином, беручи до уваги неспівмірність та несправедливість заявленої до стягнення суми відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що розмір відсотків за користування кредитними коштами в цьому випадку не може перевищувати 1% за кожен день користування кредитом.

Судом у відповідності до вимог зазначених вище положень закону та в межах строку кредитування (42 дні) визначено суму заборгованості за процентами із застосуванням денної процентної ставки 1% 2100,00 грн (5000,00 грн : 100% х 1% х 42 дні).

З огляду на те, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання за договором, з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 7100,00 грн, з яких 5000,00 грн заборгованість за кредитом, 2100,00 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Ціна позову позивачем визначена сумою 9900,00 грн. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 7100,00 грн, що становить 71.72% від ціни позову, то з урахуванням принципу пропорційності з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1909,47 грн судового збору (2662,40 грн : 100% х 71,72%).

Керуючись ст. 263 265 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №06.01.2024-100003134 від 06.01.2024 у розмірі 7100 (сім тисяч сто) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованості за процентами у розмірі 2100 (дві тисячі сто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1909 (одна тисяча дев`ятсот дев`ять) гривень 47 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул.Саксаганського, буд.133-А, м.Київ, 01032;

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. В. Свояк