Рішення № 139140164, 20.08.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1792/26 Єдиний унікальний № 748/2132/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 серпня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «КОШЕЛЬОК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3533209874-360009 від 03 червня 2021 року у розмірі 7 710 грн. 83 коп., судовий збір в сумі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Вимоги мотивує тим, що 03 червня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладений Договір №3533209874-360009 про надання коштів у позику, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Відповідно до умов даного договору позичальнику наданий кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 3 300 грн. 00 коп.; початковий строк кредитування 15 днів, дисконтна відсоткова ставка 2% на добу за початковий строк; базова процентна ставка 2,2% за продовжений строк користування кредитом. ТОВ «КОШЕЛЬОК» зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором від №3533209874-360009 від 03 червня 2021 року про надання коштів у позику не виконав, не повернув кредит та не сплатив відсотки, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача, утворилась заборгованість у розмірі 7 710 грн. 83 коп., яка складається із: заборгованості за сумою кредиту 2 666 грн. 00 коп.; заборгованості за відсотками за користування позикою 5 044 грн. 83 коп. Оскільки відповідачем кредитні зобов`язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою судді від 09 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлявся своєчасно та належним чином, від нього клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 03 червня 2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладений Договір №3533209874-360009 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (зворот а.с. 32-35).

Невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК». Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на Сайті Кредитодавця: https://koshelok.net (п. 9.4. Договору).

Відповідно до умов договору Кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 3 300 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених цим Договором (п. 1.1 Договору). Кредит надається строком на 15 днів (далі Лояльний період) (п. 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів за користування кредитом.

Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний Позичальником у заявці. (п. 2.4. Договору)

Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом. Нарахування процентів за цим Договором здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році (вихідних, святкових та неробочих днів включно). (п. 3.1., 3.2. Договору)

Відповідно до п. 3.3. Договору, сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є Додатком до цього Договору.

Відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання Позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 4 356 грн., або 132% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 1056 грн., або 32 % від суми кредиту. (п. 3.4. Договору).

Згідно з п. 3.5. Договору сторони погоджуються що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п. 2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п. 3.4 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2% за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 Договору.

Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах. (п. 3.6. Договору).

Зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду. З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 730 % річних, що становить 2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним. (п. 3.7., 3.8. Договору).

Пунктом 3.9. Договору, передбачено, що у разі порушення Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за користування ним, Кредитодавець має право нараховувати Позичальнику пеню у розмірі до 2 % від залишку суми Кредиту за кожний день прострочення повернення Заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення Заборгованості за Кредитом.

У відповідності до п. 9.1 Договору цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором: 6385, що підтверджується візуальною формою послідовності дій Клієнта (а.с.27).

Аналогічні умови Договору містить Паспорт споживчого кредиту до Договору № 3533209874-360009 від 03 червня 2021 року. (а.с. 31-32).

Додатком № 1 до Договору № 3533209874-360009 від 03 червня 2021 року є Графік Розрахунків, відповідно до якого датою сплати кредиту є 17 червня 2021 року, загальна сума до сплати 4 290 грн. 00 коп., з яких 3 300 грн. 00 коп. тіло кредиту та 990 грн. 00 коп. нарахований процент. Проценти за користування кредитом становлять 2 % від суми кредиту, або в грошовому виразі 66 грн. 00 коп. (а.с. 36).

На запит суду АТ «ПУМБ» повідомляє що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 . Згідно виписки за карткою № НОМЕР_1 , 03 червня 2021 року на рахунок відповідача зараховано суму в розмірі 3 300 грн. 00 коп.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за Договором №3533209874-360009 про надання коштів у позику від 03 червня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 складає 7 711 грн. 23 коп., з яких: 2 666 грн. 40 коп. - тіло кредиту; 5 044 грн. 83 коп. заборгованість по відсоткам. (а.с. 37-38).

Також, з розрахунку вбачається, що на виконання умов Договору, відповідачем здійснено оплату на загальну суму 1 914 грн. 00 коп.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Також в Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 уклавши договір №3533209874-360009 від 03 червня 2021 року в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Однак, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, не повернув у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами, тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов`язок повернення кредиту та сплати процентів.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором № 3533209874-360009 від 03 червня 2021 року суд зазначає таке.

Із детального розрахунку заборгованості за Договором № 3533209874-360009 від 03 червня 2021 року заборгованість відповідача складає складає 7 711 грн. 23 коп., з яких: 2 666 грн. 40 коп. - тіло кредиту; 5 044 грн. 83 коп. заборгованість по відсоткам. (а.с. 18-19).

Відповідно до п. 2.1 договору строк кредитування склав 15 днів, тобто з 03 червня 2021 року по 17 червня 2021 року. Договором також передбачено умови продовження строку кредитування, для чого позичальнику необхідно оплатити протягом лояльного періоду суму всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Як вбачається із детального розрахунку заборгованості, відповідач, обумовлені п. 2.2. договору дії, для продовження строку кредитування не вчинив, часткова оплата нарахованих відсотків та тіла кредиту була здійснена 21 червня 2021 року на суму 1 914 грн. 00 коп., тобто, після закінчення лояльного періоду.

При цьому пункт 3.5 договору щодо продовження дії договору та нарахування відсотків на весь період користування кредитними коштами, суперечить розділу 2 договору, яким чітко обумовлено строки в договорі та порядок його пролонгації, та розміщений в розділі щодо оплати за користування кредитом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», згідно із приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно із ч.2 статті 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» наведено у статті 530 ЦК України. Згідно із приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зробила правові висновки, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, а саме у боржника припиняється обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом, натомість виникає обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 у справі№ 910/719/19).

Пункти 3.6 - 3.10 кредитного договору, які передбачають відповідальність у разі неповернення відповідачем кредиту протягом погодженого сторонами 15-ти денного строку кредиту, одночасно містять положення щодо продовження строку договору та нарахування відсотків за підвищеною процентною ставкою та застосуванням відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до вищевказаної Постанови Великої Палати Верховного Суду сплата процентів, передбачених договором, за користування кредитними коштами може випливати лише з правомірного їх користування, а відповідальність за неправомірне користування кредитними коштами знаходиться у царині охоронних відносин, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Таким чином, нарахування відповідачу з 18 червня 2021 року до 15 вересня 2021 року процентів у період прострочення є реалізацією положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка захищає інтереси кредитодавця в разі прострочення позичальником грошового зобов`язання.

Позивач у позовній заяві не заявляв до стягнення з відповідача відсотків нарахованих у порядку, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому ст. 1048 ЦК України.

Враховуючи, що підставою для нарахування відсотків упродовж 90 днів за підвищеною процентною ставкою після закінчення погодженого сторонами строку кредиту є неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, що має наслідком відповідальність, визначену ст. 625 ЦК України, а не право нараховувати відсотки на підставі ст. 1048 ЦК України, нарахування відсотків після 18 червня 2021 року, є безпідставним.

Таким чином, позивач здійснив нарахування процентів за користування кредитом в сумі 5 335 грн. 23 коп. за період з 18 червня 2021 року по 15 вересня 2021 року після спливу строку кредитування.

У розрахунку позивача також зазначено, що датою надання кредиту є 03 червня 2021 року, датою закінчення лояльного періоду є 17 червня 2022 року, базова процентна ставка в день 2,2%, базова процентна ставка в день в межах лояльного періоду 2,00%. Розрахунок підписаний директором ТОВ «КОШЕЛЬОК» Трубніковою А.В.

При укладенні та підписанні сторонами 03 червня 2021 року договору № 3533209874-360009 також підписаний додаток № 1 до нього, який є графіком розрахунків, згідно якого встановлена періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а саме дата повернення кредиту 17 червня 2021 року, залишок 3 300 грн. 00 коп., нарахований процент 990 грн. 00 коп., до сплати 4 290 грн. 00 коп.(а.с. 36).

За таких обставин відсутні підстави для стягнення відсотків поза межами строку кредитування, оскільки строк кредитування з 03 червня 2021 року по 17 червня 2021 року та розмір відсотків в розмірі 990 грн. 00 коп. погоджено сторонами у договорі № 3533209874-360009, про що свідчить графік розрахунків, який є додатком № 1 до цього договору, що також підписаний сторонами.

Наведеним спростовуються доводи позивача щодо погодження сторонами договору строку надання кредиту з 18 червня 2021 року по 15 вересня 2021 року, про що позивач зазначив у детальному розрахунку заборгованості і з урахуванням того, що такий період сторонами не погоджувався при укладенні та підписанні кредитного договору 03 червня 2021 року.

Крім того, суд враховує часткову оплату за кредитним договором № 3533209874-360009 здійснену 21 червня 2021 на суму 1 914 грн. 00 коп.

Пунктом 3.10. Договору встановлено порядок погашення кредиту та процентів, а саме: першочергово пеня, прострочені проценти, проценти, а в наступну чергу сума кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з урахуванням сплачених коштів відповідачем, а саме у розмірі 2 376 грн. 00 коп., з яких заборгованість по відсотках в розмірі 00 грн. 00 коп. (990 грн. 00 коп.-990 грн. 00 коп.), заборгованість за тілом кредиту становить 2 376 грн. 00 коп. (3 300 грн. 00 коп.-924 грн. 00 коп.), яка виникла перед позивачем.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження понесених витрат про надання правничої допомоги адвокат Гурський Г.Ю. надав: договір про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року, укладений із ТОВ «КОШЕЛЬОК» (а.с.25), Акт № 1 приймання-передачі правової допомоги, згідно якого Замовник доручив Виконавцю стягнути з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суму боргу за кредитним договором №3533209874-360009 від 03 червня 2021 року, для чого Виконавець надав Замовнику наступну правову допомогу: оформлення документів щодо надання правничої допомоги 1 000 грн.; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору 2 000 грн.; складання позовної заяви 4 000 грн.; формування додатків до позовної заяви 2 000 грн.; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі 1 000 грн. Загальна сума складає 10 000 грн. (а.с. 26).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Відповідно до положень ч.4,5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе з урахуванням складності справи, обсягу виконаних представником позивача робіт, часом, витраченим на виконання цих робіт, ціни позову, розгляду судом справи без участі сторін, зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 2 000 грн. 00 коп.

Тому, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК», у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 820 грн. 29 коп. (2662 грн. 40 коп. х 30,81 %).

2376 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (08135, с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, вул. Антонова, буд. 8А, код ЄДРПОУ: 40842831), заборгованість за кредитним договором №3533209874-360009 від 03 червня 2021 року у розмірі 2 376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (08135, с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, вул. Антонова, буд. 8А,), 820 грн. 29 коп. судового збору та 2 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», код ЄДРПОУ: 40842831, місцезнаходження: 08135, с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, вул. Антонова, буд. 8А, банківські реквізити: Отримувач: ТОВ «КОШЕЛЬОК», Код ЄДРПОУ ТОВ «КОШЕЛЬОК» 40842831,Код банку 339500, Назва банку - АТ «ТАСКОМБАНК», Номер рахунку - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.