Рішення № 139139697, 21.08.2026, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/278/26

Провадження № 2/670/299/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мусієнко М.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ліневської В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Ваківа В.В.,

представників відповідача ОСОБА_2 , адвоката Клюки В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

14.04.2026 позивач звернулася до Віньковецького районного суду Хмельницької області із позовною заявою, у якій просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ від 03.03.2026 № 16 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати наказ директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ від 04.03.2026 № 17 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати наказ директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ від 16.03.2026 № 20 про звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ;

- стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18761 грн 61 коп.;

- стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 грн 00 коп.

Свої позовні вимоги мотивує таким.

18.02.2013 наказом директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ № 4 позивач прийнята з 18 лютого 2013 року на посаду головного бухгалтера даного підприємства на умовах безстрокового трудового договору.

Наказом директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера ОСОБА_3 » від 03.03.2026 № 16 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді оголошення догани за порушення трудової дисципліни (п. 4 розділу ІІ посадової інструкції головного бухгалтера), що виразилось у несвоєчасному поданні звіту про розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 9 місяців 2025 року.

Зазначений вище наказ позивач вважає є незаконним, а звинувачення позивача в порушенні трудової дисципліни безпідставним, оскільки наказ відповідачем винесений з грубим порушенням вимог трудового законодавства України, а саме недотримання вимог статті 148 КЗпП України, оскільки у наказі відповідачем не зазначено день вчинення проступку, також не враховано те, що позивач з 04.11.2025 по 10.11.2025 перебувала у відпустці і на момент її виходу у відпустку (04.11.2026) термін подання звітності ще не настав, отже порушення в той час не було, а склад дисциплінарного проступку відсутній.

Наказом директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера ОСОБА_3 » від 04.03.2026 № 17 на позивача вдруге накладено дисциплінарне стягнення у виді оголошення догани за порушення трудової дисципліни (п. 2 розділу ІІ посадової інструкції головного бухгалтера та п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), що є невиконанням посадових обов`язків та вплинуло на достовірність бухгалтерського обліку підприємства та його фінансові результати.

Наказ позивач вважає безпідставним та незаконним, оскільки він винесений з порушенням ст. 148 КЗпП України. У ньому не зазначено дня вчинення проступку, а позивач як головний бухгалтер згідно з посадовою інструкцією «організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій». Тому позивач вважає, що саме вона виконує функції менеджменту, що відображається у контролі за процесом, а не особисто технічно вводить дані з первинних документів в комп`ютерну програму, оскільки крім позивача на підприємстві за штатним розписом передбачено, ще три посади бухгалтерів. Відсутність чіткого закріплення в посадовій інструкції конкретного бухгалтера підприємства функціонального обов`язку з «рознесення» первинних документів по виконанню робіт з замовниками, по оприбуткуванню матеріалів, запасних частин та пально-мастильних матеріалів шляхом внесення накладних та актів наданих та отриманих послуг в програму «Універсал SBE» є системною управлінською помилкою директора підприємства, який затверджує посадові інструкції працівників підприємства, а не дисциплінарним проступком головного бухгалтера, посадова інструкція, якої такого функціоналу не передбачає.

Наказом директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ «Про звільнення з роботи ОСОБА_4 » від 16.03.2026 № 20 позивачку звільнено з посади головного бухгалтера відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладеним трудовим договором.

Даний наказ позивач вважає безпідставним та незаконним, оскільки відповідач під час його винесення звинувачував позивачку в незабезпеченні дотримання на підприємстві єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання достовірної фінансової звітності, що суперечить п. 6 ст. 8, ч. 1 ст. 9, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Зазначає, що в її діях відсутня вина та відсутній склад дисциплінарного проступку, який ставиться у вину позивачці в даному наказі.

Внаслідок незаконного накладення на позивача дисциплінарних стягнень, в тому числі звільнення з роботи, та пов`язаних з цим хвилювань і нервових переживань, позивач тривалий час перебуває у стані нервової і психологічної напруги, втратила сон, внаслідок чого порушенні її звичний спосіб життя і нормальні життєві зв`язки, що змушує її прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Даний триваючий нервовий стрес від неправомірних дій відповідача призвів до погіршення загального її стану, через що позивач перебувала на стаціонарному лікуванні. Зазначає, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 20000 грн 00 коп. та яка відповідає ступеню її моральних страждань і є цілком об`єктивною та обґрунтованою.

Позивач вважає, що на неї було неправомірно накладено дисциплінарні стягнення у вигляді догани та звільнено з посади.

Ухвалою від 15.04.2026 у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін 06.05.2026.

30.04.2026 представник відповідача Мельник А.О. надав на адресу суду відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає позовні вимоги позивачки безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи свій відзив, представник відповідача зазначає, щоКОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВ О «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, керуючись нормами чинного законодавства, правомірно винесло наказ № 20 від 16.03.2026 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням нею без поважних причин обов`язків головного бухгалтера, покладених на неї трудовим договором. Позивачка є відповідальною особою за подання фінансової звітності (згідно із Посадовою інструкцією головного бухгалтера КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, де у п. 4 Розділу ІІ зазначено, що головний бухгалтер забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установленні строки користувачам).

Звертає увагу суду на роз`яснення Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження №61-2744св23), де зазначено, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця. Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності.

Однак, грубо порушуючи свої трудові обов`язки, ОСОБА_1 вчинила бездіяльність та своєчасно (до 10.11.2025) не подала звітність у встановленні законодавством строки, що призвело до нарахування відповідачу штрафних санкцій, що підтверджується документами із ДПІ. Окрім цього позивач, усвідомлюючи факт прострочення, не вжила жодних заходів для мінімізації наслідків, а саме не надала пояснень до ДПІ, не аргументувала причини неподання звітності, що свідчить про свідоме ігнорування інтересів підприємства, що суперечить ч. 1 ст. 139 КЗпП України.

Також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.07.2020 у справі № 554/9493/17, де дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Відтак ОСОБА_1 був вчинений дисциплінарний проступок, зокрема допущена бездіяльність - несвоєчасне подання фінансової звітності у встановлені законодавством строки; порушення п. 4 Розділу ІІ Інструкції головного бухгалтера; вина, оскільки ОСОБА_1 знала про необхідність подання звітності у строки, встановлені законодавством (до 10 листопада 2025 року); наявність причинного зв`язку бездіяльність ОСОБА_4 , в силу покладених на неї обов`язків, призвела до накладення на підприємство штрафних санкцій.

Отже, притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом № 16 від 03.03.2026 представник відповідача вважає законним, обґрунтованим та накладеним в межах шестимісячного строку. Натомість посилання позивача на «перебування ОСОБА_1 у відпустці», як висновок «кінцевий термін подання звітності припав на період законного відпочинку, яка в цей день на робочому місці не була і свої посадові обов`язки головного бухгалтера підприємства не виконувала, тому вона не може бути відповідальною за неподання в цей день звітності», не є підставою для скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зважаючи на штатний розпис та посадову інструкцію позивача, обов`язки головного бухгалтера під час її відпустки переходять до іншого працівника лише за умови, що керівник установи видає наказ, за яким посадові обов`язки головного бухгалтера покладаються на працівника підрозділу бухгалтерського обліку, та отримання згоди від працівника на покладення на нього виконання обов`язків головного бухгалтера.

Звертає увагу суду на те, що виключно ОСОБА_1 належав кваліфікований електронний підпис, яким підписується подання звітності до ДПІ, що підтверджується заявкою, та формування кваліфікованого сертифіката підписувача ЕП. Відтак виключно ОСОБА_1 мала подати фінансову звітність до відпустки (до 04.11.2025), підписавши звітність своїм КЕП, або ініціювати призначення у встановленому порядку особи, яка виконує обов`язки бухгалтера під час перебування її у відпустці.

05.05.2026 позивачка ОСОБА_1 надіслала на адресу суду відповідь на відзив, де зазначила, що з наведеними у відзиві на позов аргументів відповідача погодитись не може. Зазначає, що поданий відзив не містить і правового обґрунтування, яке б заперечувало викладені позивачем факти порушення трудового законодавства. В свою чергу, обґрунтовані доводи позивача, зокрема про його перебування у відпустці в період, на який припав кінцевий термін подання податкової звітності, відповідач безпідставно проігнорував, мотивуючи це тим, що позивач мала б «подати фінансову звітність до своєї відпустки». Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, заперечення відповідача, вкладені у відзиві на позов, є безпідставними і доводів викладених у позовній заяві, не спростовують.

06.05.2026 розгляд справи відкладено на 20.05.2026 у зв`язку із клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вавків В.В. про відкладення розгляду справи.

20.05.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.05.2026.

Ухвалою суду від 27.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті 11.06.2026.

У судових засіданнях 11.06.2026, 24.06.2026, 29.06.2026 оголошено перерву у зв`язку із клопотанням сторін у справі.

12.08.2026 представником відповідача Мельником А.О. подано письмові пояснення, у яких останній заперечує відсутність систематичного порушення головним бухгалтером трудової дисципліни та наголошує на правомірності його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 12.08.2026 не з`явилася, була належним чином повідомлена про день, час та місце судового засідання.

Представник позивача адвокат Ваків В.В. 12.08.2026 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у заявах по суті та письмових поясненнях. Також наголосив на відсутності систематичності порушень у розумінні пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Представники відповідача - ОСОБА_2 та адвокат Клюка В.Ф. 12.08.2026 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, з підстав, наведених у заявах по суті та письмових поясненнях.

12.08.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів відповідно до статті 244 ЦПК України. Повідомлено, що проголошення судового рішення у цивільній справі буде здійснено 21 серпня 2026 року о 10 год. 30 хв. у приміщенні Віньковецького районного суду Хмельницької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, допитавши свідків, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, дійшов таких висновків.

Правовідносини, що виникли, регулюються, зокрема, нормами Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995, Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.02.2022, постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» у відповідних редакціях.

Судом встановлено, що наказом КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» № 4 від 18.02.2013 прийнято ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера з 18 лютого 2013 року з оплатою праці згідно з штатним розписом за сумісництвом. Підстава: заява ОСОБА_1 (а.п. 13 Т. 1).

Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 від 12.09.2019 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.п. 9 Т. 1).

Відповідно до копії картки фізичної платника податків від 19.12.1996 ОСОБА_1 отримала ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.п. 10 Т. 1).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2026/0036511992 від 07.03.2026 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 з 16.06.2020 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.п. 11 Т. 1).

У трудовій книжці (дублікат) серії АН № 212801 від 02.02.2015 містяться записи КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС», а саме: 18.02.2013 прийнята на посада головного бухгалтера за сумісництвом - наказ № 4 від 18.02.2013; 10.06.2013 вважати посаду головного бухгалтера основним місцем роботи - наказ № 10 від 10.06.2013; 16.03.2026 звільнена з посади головного бухгалтера відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - наказ № 20 від 16.03.2026 (а.п. 12 Т. 1).

Посадовою інструкцією головного бухгалтера, затвердженої директором КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Бузівським А.П., передбачено таке:

I. Загальні положення

1. Головний бухгалтер належить до професійної групи «Керівники».

2. Призначення на посаду головного бухгалтера та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю.

3. Головний бухгалтер безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.

4. Головний бухгалтер здійснює керівництво працівниками бухгалтерії підприємства.

II. Завдання та обов`язки

Головний бухгалтер:

1. Забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з урахуванням особливостей діяльності підприємства.

2. Організує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

3. Вимагає від працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

4. Забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, її підписання та подання у встановлені строки користувачам.

5. За погодженням з керівником підприємства забезпечує перерахування податків та зборів, передбачених законодавством, проводить розрахунки з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов`язань.

6. Здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

10. Керує працівниками бухгалтерського обліку підприємства та розподіляє між ними посадові завдання та обов`язки.

11. Знайомить цих працівників із нормативно-методичними документами та інформаційними матеріалами, які стосуються їх діяльності, а також із змінами в чинному законодавстві.

III. Права

Головний бухгалтер має право:

1. Діяти від імені бухгалтерії підприємства, представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах зі структурними підрозділами та іншими організаціями з господарсько-фінансових та інших питань.

2. В межах своєї компетенції підписувати та візувати документи.

3. Самостійно вести листування зі структурними підрозділами підприємства, а також з іншими організаціями з питань, які належать до компетенції бухгалтерії та не вимагають рішення керівника підприємства.

4. Вносити на розгляд керівника підприємства пропозиції по вдосконаленню роботи, пов`язаної з обов`язками, що передбачені цією інструкцією.

5. Вносити пропозиції керівнику підприємства: про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб за результатами перевірок; про заохочення працівників, що відзначилися.

6. В межах своєї компетенції повідомляти керівнику підприємства про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення.

7. Вимагати та отримувати від фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання посадових обов`язків.

8. Залучати фахівців до виконання покладених на нього завдань.

IV. Відповідальність

Головний бухгалтер несе відповідальність:

1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.

V. Головний бухгалтер повинен знати:

1. Закони України, Укази Президента України, постанови, розпорядження, рішення Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації України з питань правових засад регулювання господарської діяльності підприємства.

2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти Міністерства фінансів України щодо порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також методичні документи Міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо галузевих особливостей застосування положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

5. Економіку, організацію виробництва, праці і управління.

6. Трудове, фінансове та господарське законодавство.

7. Правила та норми охорони праці.

VI. Кваліфікаційні вимоги

1. Головний бухгалтер: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст або бакалавр). Стаж бухгалтерської роботи за професіями керівників відповідного рівня: для магістра - не менше 2 років, спеціаліста - не менше 3 років, для бакалавра - не менше 3 років.

VII. Взаємовідносини (зв`язки) за посадою

1. За відсутності головного бухгалтера його обов`язки виконує заступник (за відсутності останнього - особа, призначена у відповідному порядку), який набуває відповідних прав та несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов`язків.

2. Для виконання обов`язків та реалізації прав головний бухгалтер взаємодіє:

2.1. З працівником підприємства з питань фінансово-господарської діяльності підприємства.

2.2. З працівником відділу кадрів - з питань підбору, прийняття на роботу, звільнення, переміщення матеріально відповідальних осіб та працівників бухгалтерії підприємства.

2.3. З економістом з питань:

2.3.1. Надання: даних, необхідних для економічного планування, прогнозування та аналізу; балансу та оперативних звітів про доходи та витрати, про використання бюджетних коштів; розрахунків заробітної плати (а.п. 14 Т. 1).

З посадовою інструкцією позивач ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис, а також не заперечується самим позивачем.

Наказом директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ № 16 від 03.03.2026 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера Інну ГАВЛОВСЬКУ» встановлено, що ОСОБА_5 , яка обіймає посаду головного бухгалтера, не забезпечила своєчасну здачу фінансової звітності «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку» за 9 місяців 2025 року, чим було порушено вимоги пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України щодо термінів подання звітності. Згідно з податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 06.02.2026 термін подачі звіту до 10.11.2025, однак фактично поданий 15.12.2025.

Письмове пояснення працівника від 02.03.2026 № 26, № 27 розглянуто та визнано таким, що не містить об`єктивних причин. Зокрема, наведені у поясненні Інни ГАВЛОВСЬКОЇ аргументи щодо її перебування у відпустці з 04.11.2025 по 10.11.2025, яка була перервана у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю з 07.11.2025 по 16.11.2025, що припали на кінцевий строк подання до органів ДПС зазначеної фінансової звітності - 10.11.2025, не спростовує допущення нею порушення. Так, за даними програмного забезпечення «M.E.DOC», вказана фінансова звітність до органів ДПС за 9 місяців була нею складена 22.10.2025. Таким чином, не відбуваючи у відпустці з 04.11.2025 по 10.11.2025 Інна ГАВЛОВСЬКА не забезпечила дотримання строків подання фінансової звітності до органів ГУ ДПС у Хмельницькій області до початку відпустки та не вжила заходів для забезпечення можливості своєчасного подання звітності.

Наведені факти свідчать про неналежне виконання посадових обов`язків головним бухгалтером Інною ГАВЛОВСЬКОЮ, зокрема, порушено пункт 4 розділу ІІ посадової інструкції головного бухгалтера, що є порушенням трудової дисципліни, що спричинило застосування ГУ ДПС у Хмельницькій області штрафних санкцій до підприємства у розмірі 1020 грн 00 коп.

Ураховуючи викладене, оголошено догану ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (пункт 4 розділу ІІ посадової інструкції головного бухгалтера), що виразилось у несвоєчасному поданні звіту Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідентів на державну частку за 9 місяців 2025 року.

Підставами винесення наказу зазначені: доповідна записка від 06.02.205 № 18 з додатками; пояснювальні записки від 02.03.2026 № 26, № 27; роздруківка з програмного забезпечення «М.Е.DOC».

Наказ містить відмітку позивача: «З наказом не згідна, так як доповідної не надали, акта перевірки не надали, перешкоджаєте мені у моїй трудовій діяльності» (а.п. 15 Т. 1).

Відповідно до довідної записки директору КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Мельнику А. від 06.02.2026 щодо виявлення порушення у роботі головного бухгалтера ОСОБА_1 та нанесення фінансових збитків підприємству, виконуюча обов`язки головного бухгалтера Кошова М. доводить до відома, що згідно з актом перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області від 12.01.2026 № 699/22-01-04-03-12/37614355 було встановлено факт порушення податкового законодавства, що призвело до накладення штрафних санкцій на підприємство. Обставини порушення: головним бухгалтером ОСОБА_1 було порушено вимоги пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України щодо термінів подання звітності Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (для платника, на якого поширюється стаття 11 прим. Закону України «Про управління об`єктами державної власності»). Розрахунок частини чистого прибутку за 9 місяців 2025 року мав бути поданий не пізніше 10.11.2025, проте фактично документ було подано лише 15.12.2025. Внаслідок вказаної бездіяльності ГУ ДПС у Хмельницькій області винесло Податкове повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 00/3486/0403 про застосування штрафних санкцій на підприємство у розмірі 1020 грн 00 коп. Супутні факти: варто зауважити, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи факт прострочення, не вжила жодних заходів для мінімізації наслідків (не надано пояснень до ДПС, не аргументовано причини затримки), що свідчить про свідоме ігнорування інтересів підприємства. Даний факт свідчить про неналежне виконання посадових обов`язків передбачених п. 4 Р. II Посадової інструкції головного бухгалтера та про порушення трудової дисципліни. Вважає за доцільне вжити заходів дисциплінарного впливу відносно ОСОБА_1 . Додатки: Копія податкового повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 00/3486/0403; підтвердження фактичної дати подання звіту (квитанція № 2); розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення форми «ПС» № 00/003486/0403 від 06.02.2026; роздруківка з програмного забезпечення «M.E.DOC» (а.п. 16 Т. 1).

Відповідно до копії записки від 02.03.2026, ОСОБА_1 звертається до ОСОБА_6 , де доводить до його відома, що надаючи відповідь до кінця робочого дня 02.03.2026 на його запитання «Чому не вчасно наданий звіт з податку «Частини чистого прибутку» за 9-ть місяців 2025 року», може повідомити, що згідно податкового повідомлення-рішення № 00/3486/0403 від 06.02.2026 дати пояснення ніяк позивачка не може тому, що перш за все їй потрібно ознайомитися з актом перевірки, якого він не надав. При наданні акта зобов`язується надати вичерпну відповідь (а.п. 17 Т. 1).

У додатку до листа від 02.03.2016 зазначено: чому вами порушено строки здачі звітності я не знаю:

- з 04.11.2025 по 10.11.2025 я була у відпустці;

- з 07.11.2025 по 16.11.2025 був лікарняний;

- з 18.11.2025 по 21.11.2025 лікарняний;

- з 22.11. 2025 по 24.11.2025 лікарняний;

- з 25.11.2025 по 27.11.2025 лікарняний (а.п. 18 Т. 1).

Відповідно до наказу директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Мельника А. № 106 від 31.10.2025 «Про надання додаткової відпустки Інні ГАВЛОВСЬКІЙ» надано ОСОБА_1 , головному бухгалтеру щорічну додаткову відпустку на 7 календарних днів з 04 листопада 2025 року по 10 листопада 2025 року за робочий рік 18 лютого 2021 року - 17 лютого 2022 року. Бухгалтерії підприємства здійснити відповідні нарахування та виплату за 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки. Підстава: заява Інни ГАВЛОВСЬКОЇ від 31.10.2025. З наказом ознайомлена (підпис) ОСОБА_7 (а.п. 19 Т. 1).

Згідно із наказом директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Мельника А. № 17 від 04.03.2026 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера Інну ГАВЛОВСЬКУ» оголошено догану ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (п. 2 розділу ІІ посадової інструкції головного бухгалтера та п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що є невиконання посадових обов`язків та що вплинуло на достовірність бухгалтерського обліку підприємства та його фінансові результати.

Підставами винесення наказу вказано доповідну записку від 10.02.2026 № 19 з додатками; пояснення ОСОБА_1 від 04.032026 № 28; пояснення ОСОБА_8 від 04.03.2026 № 29; пояснення ОСОБА_9 від 04.03.2026 № 30; пояснення ОСОБА_10 від 04.03.2026 № 31; пояснення ОСОБА_11 від 04.03.2026 № 32. З наказом ОСОБА_1 не ознайомлена (а.п. 20, 21 Т. 1).

Відповідно до довідної записки директору КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Мельнику А. від 10.02.2026 щодо виявлення порушення у роботі головного бухгалтера ОСОБА_1 , виконуюча обов`язки головного бухгалтера Кошова М. згідно з наказом № 13/1 від 03.02.2026 доводить до відома про те, що під час перевірки стану бухгалтерського обліку та фінансової звітності виявила факти грубого порушення професійних обов`язків та посадової інструкції головним бухгалтером ОСОБА_1 . Під час виконання обов`язків було проведено термінову роботу з відновлення облікових записів. Наразі більшість помилок виправлено, що дозволило уникнути безпідставних податкових фінансових витрат. Зазначені дії ОСОБА_1 свідчать про систематичне невиконання посадових обов`язків передбачених пунктами 1 та 2 Розділу ІІ Посадової інструкції головного бухгалтера та п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що є порушенням трудової дисципліни та ознаками професійної непридатності або умисного нанесення шкоди підприємству. Враховуючи вище викладене, просить створити комісію для повного проведення повного внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності за період роботи ОСОБА_1 та вжити заходів дисциплінарного впливу згідно з чинним законодавством про працю (а.п. 22, 23 Т. 1).

У записці від 04.03.2026 ОСОБА_1 зазначає, що протягом 2025 року вона неодноразово зверталась до керівника про надання їй первинних документів, а саме накладних на отримання товару та актів виконаних робіт, на що він не реагував. На його усне запитання хто має надати первинні документи до виконання повідомляє, що керівник та інженер. Стосовно актів виконаних робіт керівник. На запитання «Чому не відображені первинні документи в бухгалтерському обліку?» повідомляє, що так як директором не були надані первинні документи вчасно, вона не мала змоги і можливості їх відобразити у бухгалтерському обліку. Дебіторська заборгованість виникла - через відсутність первинних документів, які не находили в бухгалтерію (а.п. 24, 25 Т. 1).

Відповідно до пояснення, наданого 04.03.2026 директору КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Мельнику А.О. бухгалтером ОСОБА_8 , документи, які приніс директор ОСОБА_2 головному бухгалтеру ОСОБА_1 для опрацювання, ОСОБА_1 склала у паперовий ящик і поставила під стілець, який знаходився біля її сейфу (а.п. 26 Т. 1).

Відповідно до пояснення, наданого 04.03.2026 директору КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Мельнику А.О. бухгалтером ОСОБА_9 , акти та накладні, які приніс директор Мельник А.О. у кабінет бухгалтерії головному бухгалтеру ОСОБА_1 на опрацювання, ОСОБА_1 склала в паперовий ящик і поставила під стілець, де вони пролежали до лютого 2026 року (до її відпустки). Перед виходом у відпустку з лютого ОСОБА_7 взяла ящик з документами і принесла їх у кабінет директора, де на той час була присутня ОСОБА_9 . Кинула їх біля стола директора і сказала їй, що не входить в її обов`язки їх опрацьовувати (а.п. 27 Т. 1).

Відповідно до пояснення, наданого 04.03.2026 директору КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Мельнику А.О. бухгалтером ОСОБА_10 , акти наданих послуг замовникам та накладених від постачальників за грудень 2025 року, які директор ОСОБА_2 приніс головному бухгалтеру ОСОБА_1 і передав до виконання, ОСОБА_1 склала у паперовий ящик і поставила під стілець, так і не опрацювавши їх (а.п. 28 Т. 1).

У поясненні, наданому 04.03.2026 директору КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Мельнику А.О. інженером ОСОБА_11 , зазначено, що, перебуваючи на своєму робочому місці і виконуючи свою безпосередню роботу, в кабінет увійшов директор ОСОБА_2 з документами в руках та поставив на стіл головному бухгалтеру ОСОБА_1 до виконання. Вона, передивившись всі документи, склала в паперовий ящик і жбурнула їх під стілець. Документи, а саме шляхові листи, звіти по матеріалах та запасних частинах за грудень 2025 року, а також накладні та інші бухгалтерські документи перебували там декілька тижнів. Потім перенесла ящик із документами до кабінету директора і там їх залишила, зазначивши, що опрацьовувати їх не буде (а.п. 29 Т. 1).

Відповідно до наказу директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Мельника А. № 20 від 16.03.2026 «Про звільнення з роботи ОСОБА_12 » звільнено з посади головного бухгалтера ОСОБА_13 16 березня 2026 року відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором. З наказом ОСОБА_1 ознайомилась та зазначила: «не порушувала» (а.п. 30 Т. 1).

У службовій записці головного бухгалтера ОСОБА_1 директору КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Мельнику А.О. зазначено, що на усне звернення чому за 2025 рік сформулювався фінансовий результат у вигляді прибутку, може повідомити слідуюче. Зазначений фінансовий результат виник у зв`язку з тим, що фактичні витрати підприємства у звітному періоді були меншими від запланованих, у зв`язку із чим доходи підприємства перевищили фактичні витрати, що призвело до утворення прибутку. Слід зазначити, що формулювання фінансового результату є наслідком господарської діяльності підприємства в цілому та залежить від обсягів виконаних робіт, отриманих доходів та фактичних витрат підприємства. Бухгалтерський облік здійснюється на підставі належним чином оформлених первинних документів та управлінських рішень підприємства, які надходять до бухгалтерської служби поданими відповідальними посадовими особами підприємства (а.п. 31 Т. 1).

Відповідно до копії штатного розпису на 2026 рік КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС», затвердженого наказом директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Мельника А. № 1 від 01.01.2026 та погодженого селищним головою Лужняком В., посада головного бухгалтера наявна: код за класифікатором професій ДК 003-2010 1231, код ЗКППТР 20656, посадовий оклад 17690 грн 00 коп., кількість штатних одиниць 1, місячний фонд оплати праці 17690 грн 00 коп. (а.п. 36 Т. 1).

Відповідно копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого № ІХ-26035/5236 КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради, хвора ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 05.03.2026 по 13.03.2026 (а.п. 38, 39 Т. 1).

Згідно з довідкою форми ОК-7, сформованою засобами автоматизованих систем Пенсійного фонду України Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Індивідуальні відомості про застраховану особу), від 13.04.2026 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Хмельницькій області; за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 ОСОБА_1 отримала дохід у КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» код ЄДРПОУ 37614355 в сумі 186309 грн 26 коп., а за період з 01.01.2026 по 28.02.2026 ОСОБА_1 отримала дохід у сумі 30377 грн 68 коп. (а.п. 40 Т. 1).

Відповідно до розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наданого позивачем, станом на 14.04.2026 за січень 2026 року нарахована заробітна плата 16101 грн 10 коп. за 18 фактично відпрацьованих робочих днів, за лютий 2026 року нарахована заробітна плата 1767 грн 00 коп. за 2 фактично відпрацьованих робочих днів, де разом 17868 грн 10 коп. за 20 фактично відпрацьованих робочих днів. Середньоденна заробітна плата (за період січень-лютий 2026 року) складає 893 грн 41 коп. Кількість днів вимушеного прогулу ( з 17.03.2026 по 14.04.2026) складає 21 день. Середня заробітня плата за час вимушеного прогулу складає 18761 грн 61 коп. (893,41*21=18761 грн 61 коп.) (а.п. 41 Т. 1).

У заявці на формулювання кваліфікованого сертифіката підписувача ЕП № 2703202069BU-240208134439 Центру сертифікації ключів «Україна» від 08.02.2024 зазначено: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), посада бухгалтер, назва організації - КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС», код ЄДРПОУ 37614355, область/місто Хмельницька, Віньківці. Ключ використовується як ключ бухгалтера, дата початку терміну дії сертифіката 14.02.2024, дата закінчення терміну дії сертифіката 14.02.2026 (а.п. 71 Т. 1).

У заявці на формулювання кваліфікованого сертифіката підписувача ЕП № 37614355U-240208134439 Центру сертифікації ключів «Україна» від 08.02.2024 зазначено: КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС», код ЄДРПОУ 37614355, назва організації підписувача - КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС», код ЄДРПОУ 37614355, область/місто Хмельницька, Віньківці, адреса вул. Заводська, буд 25, індекс - 32500. Ключ використовується як ключ печатки, дата початку терміну дії сертифіката 14.02.2024, дата закінчення терміну дії сертифіката 14.02.2026. П.І.Б. контактної особи ОСОБА_1 (а.п. 72 Т. 1).

У заявці на формулювання кваліфікованого сертифіката підписувача ЕП № 3102716278DU-240208134439 Центру сертифікації ключів «Україна» від 08.02.2024 зазначено: підписувач ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), назва організації підписувача - директор ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС, код ЄДРПОУ 37614355, область/місто Хмельницька, Віньківці.Ключ використовується як ключ керівника, дата початку терміну дії сертифіката 14.02.2024, дата закінчення терміну дії сертифіката 14.02.2026. П.І.Б. контактної особи ОСОБА_1 (а.п. 73 Т. 1).

Заявою від 31.10.2025 на ім`я директора КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Мельника А. головний бухгалтер ОСОБА_14 просить надати їй щорічну додаткову оплачувану відпустку за ненормований робочий день тривалістю сім календарних днів з 4 листопада 2025 року по 10 листопада 2025 року включно (а.п. 74 Т. 1).

В матеріалах справи наявні посадові інструкції:

- бухгалтера Бакун Н.А., затвердженої наказом директора КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Мельника А.О. № 71 від 22.09.2023;

- бухгалтера Кошової М.В., затвердженої наказом директора КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Мельника А.О., та ознайомлено їх з даними інструкціями (а.п. 75-77 Т. 1).

Актом про результати камеральної перевірки щодо дотримання порядку подання розрахунку частини чистого прибутку КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС», податковий номер 37614355 № 699/22-01-04-03-12/37614355 від 12.01.2026 встановлено порушення КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ порушення вимоги п.п. 49.18.2 п. 49.18 п. 49.1, п. 46.2 п. 46 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно подано розрахунок частини чистого прибутку за 9 місяців 2025 року. Відповідальні особи: директор КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Мельник А. та головний бухгалтер КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Гавловська І. (а.п. 78-80 Т. 1).

Податковим повідомленням-рішенням від 06.02.2026 № 003/3486/0403 Головного управління ДПС у Хмельницькій області повідомлено КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, код ЄДРПОУ 37614355, що на підставі акту перевірки № 699/22-01-04-03-12/37614355 від 12.01.2026 встановлено порушення п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України за 2025 рік. На підставі п.п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафу) у сумі 1020 грн 00 коп. за платежем частина чистого прибутку, код платежу 21010302. Ці дані також підтверджуються розрахунком штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 06.02.2026 № 003/3486/0403 (а.п. 81, 83Т. 1).

Відповідно до квитанції № 2 від 15.12.2025 (одержувач 37614355, підприємство 37614355, КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ) документ «Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за період 9 місяців 2025 року» доставлено 15.12.2025. Підписи документа: перша печатка КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, другий директор Мельник А.І., третій бухгалтер ОСОБА_1 (а.п. 82 Т. 1).

Відповідно до квитанції № 1 від 15.12.2025 розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частину прийнятий, результат контролю не містить помилок, група - прибуток, період - 9 місяців 2025 року (а.п. 84 Т. 1).

Заявою від 03.02.2026 на ім`я директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» Мельника А. головний бухгалтер ОСОБА_14 просить надати їй щорічну основну відпустку тривалістю 26 календарних днів з 03 лютого 2026 року по 28 лютого 2026 року включно. Просить виплатити відпускні при виплаті заробітної плати (а.п. 86 Т. 1).

Відповідно до наказу директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Мельника А. № 13/1 від 03.02.2026 «Про виконання обов`язків тимчасово відсутнього головного бухгалтера» на бухгалтера ОСОБА_9 з її згоди покладено виконання обов`язків головного бухгалтера ОСОБА_1 на період перебування її у щорічній відпустці з 03 лютого 2026 року по 28 лютого 2026 року, без звільнення від своїх основних обов`язків з доплатою 50% від посадового окладу головного бухгалтера. З наказом ОСОБА_15 ознайомлена (а.п. 87Т. 1).

Також в матеріалах справи наявна оборотно-сальдова відомість КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ за період з 01.01.2025 по 31.12.2025, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та акти приймання виконаних будівельних робіт, видаткова накладна, накладні, реєстри наявних документів, не проведених в обліку станом на 01.01.2026 та виявлених під час звіряння з контрагентами 04.02.2026, акти звірки взаєморозрахунків, реєстр розбіжностей, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за звітний період за 2025 рік та відомості про їх доставку, витяг з ЄДРДР № 42024242240000031 від 16.092024, обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42024242240000031, відомості про яке внесено до ЄДРДР 19.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, податкова декларацію з податку на прибуток підприємства за 2025 рік (а.п. 88-153 Т. 1).

Відповідно до довідки про доходи № 52 від 25.04.2026, наданої КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, заробітна плата ОСОБА_1 в розрахунковому періоді становила: січень 2026 року нарахована заробітна плата 14021 грн 34 коп., 22 кількість робочих днів згідно графіка роботи, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 18, за лютий 2026 нарахована заробітна плата 884 грн 50 коп., 20 кількість робочих днів згідно графіка роботи, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 11, всього 14905 грн 84 коп. Середньоденна заробітна плата складає 784 грн 52 коп. Середньомісячна заробітна плата складає 16474 грн 92 коп. (а.п. 174 Т. 1).

Відповідно до розрахунків позивача середньоденна заробітна плата складає 744 грн 76 коп. Середньомісячна заробітна плата складає 16384 грн 72 коп. (а.п. 180, 187 Т.1).

Акт № 6 свідчить про відмову позивачки ознайомитися з наказом від 04.03.2026 № 17 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера Інну Гавловську» (а.п. 223 Т.1).

Квитанцією від 04.03.2026 підтверджується подання до контролюючих органів податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2025 рік, якою внесені зміни до звітності за 2025 рік (а.п. 5 Т. 2).

Матеріали справі містять конверт, вмістом якого є акт про результати камеральної перевірки від 16.12.2025 (а.п. 6-8 Т. 2).

Допитаний свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні повідомив про те, що працює на посаді головного інженера КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ. Позивачка під час виконання ним своїх трудових обов`язків вимагала від нього лише оригінали документів щодо витрат паливно-мастильних матеріалів. Інформацію щодо залишків таких позивачка надавала йому самостійно. Звіти, що стосуються витрат паливно-мастильних матеріалів, він неодноразово переробляв за вказівкою головного бухгалтера, оскільки вони не були нею прийняті. Зазначає, що у випадку відсутності іншої інформації, звіти готувалися по залишках за вказівкою головного бухгалтера.

Допитаний свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомила про те, що з 28.03.2023 працює на посаді бухгалтера КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, а з 03.02.2026 на неї наказом директора було додатково покладено обов`язки головного бухгалтера на час перебування позивачки у відпустці. Під час цього періоду нею було виявлено, що підприємство, яке було збиткове, стало над прибутковим. Пізніше надійшло податкове-повідомлення рішення, а за ним - штраф. Виявилось, що за 2025 рік не внесені дані позивачкою щодо розрахунку частини чистого прибутку підприємства до ДПС. Зазначає, що позивачка завжди робила розноски сама, інші бухгалтери цього ніколи не робили. Серед первинних документів іноді були їх копії. Стверджує, що директор та головний інженер передавав позивачці оригінали первинних документів, які стали підставою притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності. Про це їй відомо, оскільки її робоче місце та робоче місце позивачки перебуває в одному кабінеті. Зазначила, що коли вона вивчила ситуацію на підприємстві, все виправила, внесла відомості для того, щоб підприємство уникнуло збитків. Протягом року сам директор приносив первинні документи позивачці.

Допитаний свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомила про те, що з 2014 року працює на посаді бухгалтера КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ. Накази на покладення обов`язків іншого працівника ніколи не видавалися на підприємстві. Електронний ключ та печатку мав лише головний бухгалтер. Документи на витрати завжди передавалися директором для головного бухгалтера, яка здійснювала розноску цих документів (відображала господарські операції) та звіти. Таких повноважень її посадовою інструкцією бухгалтера не передбачено.

Допитаний свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила про те, що з 2013 року працює на посаді економіста КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ. Під час роботи із документами нею було виявлено про невнесення накладних, звітів, витрат. Зазначені документи директор підприємства приніс в кінці 2025 року, але позивач їх не брала в роботу, зазначивши «що тут багато роботи» і поставила документи з ящиком під сейф чи стілець. В той день, коли директор приніс документи, позивачки в кабінеті не було. Також зазначила, що їй не відомо про те, хто займався складанням актів виконаних робіт.

Допитаний свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомила про те, що з 2011 року працює на посаді бухгалтера КП «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ. Підтвердила той факт, що директор приносив позивачці первинні документи (перелічені у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності) для опрацювання, але її не було на робочому місці. Коли вона прийшла і побачила на робочому столі дані документи, позивачка поклала їх в ящик під стілець та сказала, що вона не буде поки розносити ці документи, бо тут багато роботи, але вже у лютому цей ящик з документами позивачка перенесла до кабінету директора. Ця інформація та факти їй відомі особисто, оскільки вона працювала і знаходилась в одному кабінеті із головним бухгалтером.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні під час допиту свідків, а також даючи пояснення, зазначила, що, одного дня коли вона повернулася з обіду, дійсно на її робочому місці у кабінеті перебувала велика кількість документів. Що це були за документи і як вони потрапили на її стіл вона не знає, тому склала їх у ящик.

У статті 10 ЦПК України зазначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з частиною першою статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладе не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України регламентовано порядок застосування дисциплінарних стягнень: до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення . За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до статті 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чиним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Згідно зі статтею 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Відповідно до статті 141 КЗпП України роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватися вимог законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок та чи не закінчився встановлений для цього строк. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Вказані вище висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, та підтримані Верховним Судом у постанові від 04.03.2026 у справі № 691/1136/24.

Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Стаття 235 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ від 03.03.2026 № 16 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера Інну Гавловську».

Зазначеним наказом, як згадувалось вище, позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни (п. 4 розділу ІІ посадової інструкції головного бухгалтера), що виразилось у несвоєчасному поданні звіту про Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 9 місяців 2025 року.

Не оспорюючи факту несвоєчасного подання звіту про Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 9 місяців 2025 року (кінцевим терміном подання була дата 10.11.2025) та належності його подання до прямих обов`язків позивача, останній зазначає, що внаслідок його перебування у відпустці з 04.11.2025 вказаний звіт повинен був бути поданий особою, що мала виконувала обов`язки головного бухгалтера у період з 04.11.2025 по 10.11.2025. Звертає увагу на те, що до 04.11.2025 у її діях як головного бухгалтера відсутні будь-які порушення, оскільки обов`язок щодо подання зазначеної звітності повинен бути виконаний до 10.11.2025. А з 04.11.2025 по 16.11.2026 вчинити дисциплінарний проступок вона не могла, оскільки не здійснювала трудову діяльність.

Суд не може погодитись з таким твердженням з огляду на таке.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону може обрати форму його організації , зокрема, введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером (ч. 4 ст. 8 Закону).

Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства , зокрема, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності (ч. 7 ст. 8 Закону).

Цій нормі кореспондує п. 4 розділу ІІ посадової інструкції головного бухгалтера КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ: «головний бухгалтер забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені строки користувачам».

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 1 розділу VІІ посадової інструкції головного бухгалтера, за відсутності останнього його обов`язки виконує заступник (за відсутності останнього особа, призначена у відповідному порядку), який набуває відповідних прав та несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов`язків.

Під час розгляду справи сторонами підтверджено той факт, що штатним розписом КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ не передбачена посада заступника головного бухгалтера, а також на підприємстві відсутній будь-який локальний документ, що регламентує порядок призначення особи, що виконує обов`язки головного бухгалтера на час його відсутності.

Водночас посадова інструкція головного бухгалтера передбачає, що головний бухгалтер належить до професійної групи «Керівники». Головний бухгалтер здійснює керівництво працівниками бухгалтерії підприємства (п. 1, 4 розділу І посадової інструкції). Керує працівниками бухгалтерського обліку підприємства та розподіляє між ними посадові завдання та обов`язки (п. 10 розділу ІІ посадової інструкції).

Наведене свідчить, що до кола обов`язків позивача входить не лише безпосереднє своєчасне складання і подання звітності, але й забезпечення такого складання та подання у встановлені строки, зокрема, іншими особами у випадку відсутності головного бухгалтера.

Більше того, звіт про Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 9 місяців 2025 року, який повинен був бути поданий у період часу з 01.10.2025 по 10.11.2025, був складений позивачем ще 22.10.2025, однак, за твердженням позивача не поданий до органів ДПС з тих причин, що граничний строк його подання не настав.

Суд звертає увагу на те, що у позивача виник обов`язок подання звіту 01.10.2025, а дата 10.11.2025 є кінцевою датою, коли такий звіт може бути подано підприємством. Однак, підготувавши 22.10.2025 звіт, будучи обізнаною про те, що строк його подання завершується 10.11.2025, а першим днем відпустки є 04.11.2025, позивач його не направила до контролюючих органів, не вжила належних заходів щодо запобігання порушення підприємством вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України стосовно термінів подання звітності.

Також, на переконання суду, у даному випадку не слід ототожнювати порушення підприємством вимог Податкового кодексу України стосовно термінів подання звітності (адміністративне правопорушення), яке відбулося 11.11.2025 (день, наступний після граничного строку подання звітності), та порушення трудової дисципліни позивачем, що призвело до порушення в майбутньому цим підприємством вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України стосовно термінів подання такої звітності.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не мають значення реальні наслідки дисциплінарного проступку. Як вказав Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі № 754/4355/17, для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків - для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 359/4316/17 (провадження № 61-25878св18) та від 30 березня 2020 року у справі № 489/7807/18 (провадження № 61-15378св19).

Отже, в силу зазначених норм, ОСОБА_1 як головний бухгалтер підприємства мала обов`язок забезпечити (що могло включати безпосереднє складання і подання) до виходу у відпустку 04.11.2025 складання і подання у встановлені законом строки звіту до контролюючих органів про Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 9 місяців 2025 року, а тому порушення безпосередньо стосується обов`язків, які є складовими трудової функції позивача, а днем вчинення проступку є 03.11.2026.

Роботодавцем дотримані передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Відтак суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування наказу директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ від 03.03.2026 № 16 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера Інну Гавловську».

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ від 04.03.2026 № 17 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера Інну Гавловську».

Зазначеним наказом, як згадувалось вище, позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни (п. 2 розділу ІІ посадової інструкції головного бухгалтера та п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), що є невиконанням посадових обов`язків та вплинуло на достовірність бухгалтерського обліку підприємства та його фінансові результати.

Позивач не заперечує факту невідображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій, перелічених в оспорюваному наказі, однак, зазначає, що такі не були відображені внаслідок відсутності у розпорядженні бухгалтера первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарських операцій. Також вважає, що відповідно до посадової інструкції до його безпосередніх обов`язків не входить рознесення у відповідній програмі актів та накладних.

Суд не може погодитись з таким твердженням з огляду на таке.

Головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій (ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно п. 2 розділу ІІ посадової інструкції головного бухгалтера, головний бухгалтер організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Також головний бухгалтер: вимагає від працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів; керує працівниками бухгалтерського обліку підприємства та розподіляє між ними посадові завдання та обов`язки (п. 3, 10 розділу ІІ посадової інструкції).

Суд звертає увагу на те, що згідно з розділом ІІІ посадової інструкції головний бухгалтер має право: діяти від імені бухгалтерії підприємства, представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах зі структурними підрозділами та іншими організаціями з господарсько-фінансових та інших питань; самостійно вести листування зі структурними підрозділами підприємства, а також з іншими організаціями з питань, які належать до компетенції бухгалтерії та не вимагають рішення керівника підприємства; вносити на розгляд керівника підприємства пропозиції по вдосконаленню роботи, пов`язаної з обов`язками, що передбачені цією інструкцією; вносити пропозиції керівнику підприємства: про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб за результатами перевірок; про заохочення працівників, що відзначилися; в межах своєї компетенції повідомляти керівнику підприємства про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення; вимагати та отримувати від фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання посадових обов`язків; залучати фахівців до виконання покладених на нього завдань.

Наведене свідчить про те, що у разі відсутності у бухгалтерії з певних підстав первинних документів, на підставі яких необхідно відобразити на рахунках бухгалтерського обліку господарські операції, головний бухгалтер наділений рядом інструментів щодо їх отримання, зокрема, правом вимагати та отримувати від фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання посадових обов`язків, ініціювати притягнення до відповідальності посадових осіб за результатами перевірок та повідомлення керівника про виявлені недоліки в діяльності підприємства.

Водночас з досліджених судом доказів та показань свідків вбачається, що позивач як головний бухгалтер не вжила всіх заходів для належного виконання свого обов`язку щодо контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, які зазначені в оспорюваному наказі. Також матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до керівника з повідомленням про відсутність будь-яких документів. Відсутність таких у бухгалтерії спростовується, зокрема, показаннями свідків.

Натомість, позивач подала звітність без урахування господарських операцій, що відбулися, що не заперечується і самим позивачем.

Стверджуючи про відсутність безпосереднього обов`язку внесення в програму «Універсал SBE» первинних документів (актів наданих послуг та накладних), позивач не заперечує свого обов`язку щодо забезпечення контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Такий обов`язок, на думку суду, включає відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій і самим головним бухгалтером.

Оскільки в оспорюваному наказі № 17 від 04.03.2026 зазначено, що ОСОБА_1 на кінець звітного місяця грудень 2025 року проігнорувала обов`язок щодо рознесення первинних документів (актів наданих послуг) по виконанню робіт з замовниками та первинних документів (накладних) по оприбуткуванню матеріалів, запасних частин та пально-мастильних матеріалів шляхом внесення накладних та актів наданих та отриманих послуг в програму «Універсал SBE», що наведені в таблицях, то днем вчинення дисциплінарного проступку є 31.12.2025.

Роботодавцем дотримані передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Відтак суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування наказу директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ від 04.03.2026 № 17 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера Інну Гавловську».

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування наказу директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ від 16.03.2026 № 20 «Про звільнення з роботи ОСОБА_12 » та поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ.

Зазначеним наказом звільнено з посади головного бухгалтера ОСОБА_1 16 березня 2026 року відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором.

У наказі зазначено, що головним бухгалтером ОСОБА_1 22.01.2026 було подано до органів ГУ ДПС у Хмельницькій області звітність «Податкова декларація з податку на прибуток підприємств», що містить недостовірні дані. Внаслідок неврахування витрат, сума податку на прибуток у поданій нею звітності була штучно завищена на 251861 грн, що є суттєвим викривленням реального стану підприємства. Вказані дії свідчать про невиконання посадових обов`язків, передбачених пунктами 1, 4 розділу ІІ посадової інструкції головного бухгалтера, чим не забезпечила дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що є невиконанням обов`язків, покладених на неї підпунктами 3.1.1, 3.2.1 розділу 3 трудового договору від 01.04.2015.

Позивачем не оспорюється факт подання 22.01.2026 до органів ГУ ДПС у Хмельницькій області звітності «Податкова декларація з податку на прибуток підприємств», що містить недостовірні дані. Однак пояснює це тим, що на дату подання такої звітності у розпорядженні головного бухгалтера були відсутні первинні документи, які зазначені у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 04.03.2026 № 17 та стали підставою винесення останнього.

Вирішуючи спір про поновлення на роботі працівника, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, передували звільненню, незалежно від того, чи оспорює позивач відповідні накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги (постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 212/5018/20).

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення. При цьому роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов`язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

Якщо працівника вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за систематичне невиконання ним своїх посадових обов`язків (оголошено догану), а після цього працівник не вчиняв нового проступку, то відсутні підстави для його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Адже за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана чи звільнення (постанова Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 705/539/21).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чиним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вказаної вище постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпПУкраїни правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок(постанови Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 742/4121/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 761/45743/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20, від 20 липня 2022 року у справі № 724/1592/21, від 07 червня 2023 року у справі № 336/9119/21, від 08 квітня 2024 року у справі № 632/822/20, від 24 липня 2024 року у справі № 752/10024/21,від 08 січня 2025 року у справі № 296/2149/19).

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарногочи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання нимбез поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі№ 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19) також зазначено, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він учинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, і щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Під час вирішення питання щодо правомірності наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (постанова Касаційного адміністративного суду від 12.08.2020 у справі № 752/8033/14).

Зокрема у постанові від 08 січня 2025 року у справі № 296/2149/19 (справа щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України) Верховний Суд наголосив на тому, що «у спірних правовідносинах для правильного застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавець повинен виявити й зафіксувати саме нове порушення трудових обов`язків працівника після 17 жовтня 2018 року, а не просто винести новий наказ про проведення перевірки і провести її за наслідками вчинення порушень, які мали місце в минулому».

У цій же постанові зазначено, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання обов`язків після застосування до нього дисциплінарного стягнення. При цьому роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків після останнього дисциплінарного стягнення. Не можна вважати новим порушенням проступки, вчинені до накладення попереднього стягнення, а також у період перебування працівника у відпустці чи на лікарняному.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що хоча оскаржувані накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача від 03.03.2026 № 16 та від 04.03.2026 № 17 є правомірними і винесеними з урахуванням вимог чинного законодавства, однак, вони не створюють систематичності у розумінні пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а тому звільнення на цій підставі у даному випадку є неприпустимим.

Перевіряючи правомірність накладення дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни, суд враховує постанову Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 761/41818/21, відповідно до якої при доведеності роботодавцем факту порушення працівником трудової дисципліни невідібрання у працівника письмових пояснень перед звільненням на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, хоча і є порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 149 КЗпП України, саме по собі не може бути підставою для визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі.

Суд також звертає увагу на те, що в оспорюваному наказі про звільнення міститься посилання на трудовий договір, що укладений з позивачкою 01.04.2015, однак, такий не був наданий суду жодною зі сторін, що позбавило суд можливості перевірити стверджуване порушення підпунктів 3.1.1, 3.2.1 розділу 3 такого трудового договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відтак, зважаючи на викладене вище обґрунтування, вимога про визнання протиправним та скасування наказу директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ від 16.03.2026 № 20 «Про звільнення з роботи ОСОБА_12 » підлягає задоволенню.

У разі незаконного звільнення працівника його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Суд не наділений повноваженнями обирати інший спосіб захисту трудових прав, окрім поновлення на роботі. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2024 року у справі № 620/1477/23.

У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2018 року у справі № 910/5464/17 ухвалено судове рішення про скасування наказу про звільнення, поновлення працівника на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому судом було наголошено, що поновлення на роботі є обов`язковим заходом у разі незаконного звільнення.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника суд зобов`язаний поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Скасування лише наказу про звільнення без поновлення на роботі та без стягнення відповідних виплат не відповідає вимогам законодавства та судовій практиці.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ.

Щодо вимоги про стягнення з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У статті 12 Закону України «Про оплату праці» закріплено перелік норм і гарантій в оплаті праці, який не є вичерпним. Указано, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обовязок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Конституційний Суд України зробив висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

Такий період невиконання трудової функції можна порівняти з простоєм.

При цьому під простоєм розуміється зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (частина перша статті 34 КЗпП України).

Тобто простій можливий як з вини роботодавця, так і за відсутності його вини. Законодавство у будь-якому випадку простою гарантує працівникам отримання частини заробітної плати.

У свою чергу, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 , і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

На думку Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, постановаВерховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 185/14111/23).

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема, пункту 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п. 5 Порядку).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу під час воєнного стану стягується за весь період вимушеного прогулу - з дня незаконного звільнення або усунення від роботи до дня фактичного поновлення на роботі (включно). Це узгоджується з положеннями статті 235 Кодексу законів про працю України, а також практикою Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 127/150/18/23, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19).

Згідно з довідкою № 52 від 29 квітня 2025 року, наданою КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, середньоденний заробіток позивача ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували її звільненню (січень-лютий 2026 року), становить 784 грн 52 коп.

Суд не бере до уваги розрахунки та визначення середньоденного заробітку позивача, надані самим позивачем, оскільки такі містять помилки при їх здійсненні. Так, у лютому 2026 року позивач працювала один день, натомість, у довідці вказано два, що впливає на визначення розміру середньоденного заробітку.

Відтак із відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 17 березня 2026 року по 21 серпня 2026 року у розмірі 89435 грн 28 коп. (114 робочих днів вимушеного прогулу х 784 грн 52 коп. середньоденного заробітку = 89435 грн 28 коп.). Зазначений розмір визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Щодо вимоги про стягнення з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20000 грн 00 коп.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачних договором або законом. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У позовній заяві про

відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в

чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю

її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи

розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Право на відшкодування це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Водночас для настання відповідальності за таку шкоду вимагається встановлення складу правопорушення, обов`язковими елементами якого є три складові: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно із статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода, спричинена порушенням прав у сфері трудових відносин, підлягає відшкодуванню у розмірі, який є необхідним та достатнім з огляду на принципи розумності і справедливості (постанова Верховного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 569/7860/16-ц).

Стверджуючи про наявність та обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди, позивач вказує, що внаслідок незаконного накладення на позивача дисциплінарних стягнень, в тому числі звільнення з роботи, та пов`язаних з цим хвилювань і нервових переживань, позивач тривалий час перебуває у стані нервової і психологічної напруги, втратила сон, внаслідок чого порушені її звичний спосіб життя і нормальні життєві зв`язки, що змушує її прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Даний триваючий нервовий стрес від неправомірних дій відповідача призвів до погіршення загального її стану, через що позивач перебувала на стаціонарному лікуванні.

Також посилається на виписку із медичної карти стаціонарного хворого № ІХ-26035/5236 КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради, з якої вбачається, що позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 05.03.2026 по 13.03.2026 (а.п. 38, 39).

Зазначає, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 20000 грн 00 коп. та яка відповідає ступеню її моральних страждань і є цілком об`єктивною та обґрунтованою.

Встановлюючи факт завдання моральної шкоди та визначаючи розмір грошового відшкодування в її рахунок, суд враховує глибину душевних страждань позивача, час, що минув з дати звільнення (5 місяців), відсутність обґрунтувань у чому саме полягає порушення нормальних життєвих зв`язків та зусилля для організації свого життя, недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та перебуванням на стаціонарному лікуванні з 05.03.2026 по 13.03.2026, вимоги розумності та справедливості та вважає, що сума моральної шкоди у розмірі 20000 грн 00 коп. є завищеною, не в повній мірі відповідає понесеним стражданням і обставинам справи, тому слід стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн 00 коп. Доказів заподіяння моральної шкоди позивачу у більшому розмірі, на думку, суду немає.

За правилами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини другої ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, що передбачено частиною сьомою статті 81 ЦПК України.

Згідно закріплених положень у частині третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, з урахуванням зазначеного та того, що рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України) та у резолютивній частині рішення зазначається розподіл таких судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, що складаються з сплаченого судового збору у розмірі 3993 грн 60 коп. (а.п. 8).

Позивач заявила дві вимоги немайнового характеру (визнати протиправними та скасувати накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідача від 03.03.2026 № 16 та від 04.03.2026 № 17) та сплатила судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. Оскільки у задоволенні таких позовних вимог судом відмовлено, то підстав для стягнення судового збору з відповідача немає.

За заявлення вимоги (про визнання протиправним та скасування наказу від 16.03.2026 № 20 та поновлення на посаді) позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки така вимога судом задоволена, а згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються такі судові витрати, то з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Позовна вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн 00 коп. задоволена на суму 5000 грн 00 коп. (на 25%). Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 332 грн 80 коп. (1331 грн 20 коп. х 25%).

Доказів, достатніх для доведення понесення інших судових витрат, сторонами суду станом на день ухвалення рішення суду не надано.

На підставі норм Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», керуючись ст. 12, 13, 77, 78, 81, 133, 137, 141, 223, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання протиправними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ директора КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ від 16.03.2026 № 20 «Про звільнення з роботи ОСОБА_12 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 89435 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять п`ять) гривень 28 копійок з утриманням із цієї суми встановлених законодавством податків та зборів.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 332 (триста тридцять дві) гривні 80 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскільки під час проголошення повного рішення суду суд оголосив лише його вступну та резолютивну частини, то копії такого рішення негайно вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ КОМУНСЕРВІС» ВІНЬКОВЕЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37614355, місцезнаходження: вул. Заводська, буд. 25, с-ще Віньківці Хмельницького району Хмельницької області.

Суддя Мар`яна МУСІЄНКО