Ухвала суду № 139139218, 03.08.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/13621/26

Провадження №2-с/523/159/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р. м. Одеса

Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Боков О.М., розглянувши заяву боржника ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 про скасування судового наказу виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

До Пересипського районного суду м.Одеси із заявою про скасування судового наказу звернувся боржник ОСОБА_1 в інтересах якого діє Онищенко К.В.

В обґрунтування заяви заявник зазначив що твердження викладені стягувачем не відповідають дійсності та викривляють дійсні обставини справи.

Згідно положення ч. 1 ст. 171 ЦПК України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому ст. 33 цього Кодексу.

Дослідивши матеріалами справи, судом встановлено, що Пересипським районним судом м. Одеси 30.06.2026 року винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», заборгованість по оплаті послуг з водопостачання в розмірі 24126,26 грн. та судовий збір у розмірі 266,24 грн.

Згідно ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Суддею встановлено, що судовий наказ боржником подана у строки передбачені ст. 170 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження (спрощеного).

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги закону, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу підлягає задоволенню, оскільки, наказ видано без урахування всіх обставин, що мають значення, між сторонами існує спір про право.

Клопотання про поворот виконання судового наказу не заявлено.

Оскільки заявник заперечує проти вимог стягувача та вважає його необґрунтованим у повному обсязі, у відповідності до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, виданий судом наказ підлягає скасуванню.

При цьому, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», яке звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу не позбавлено права звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Щодо посилання представника заявника про понесені витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу за подачу заяви про скасування судового наказу, суд керується таким.

Частиною першою статті 133 ЦПК України, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд відмічає, що відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як справа, в якій постановлено оскаржувану ухвалу, розглянута в порядку наказного провадження.

У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких витрат.

Своєю чергою, в наказному провадженні розглядаються безспірні вимоги, що виключає можливість стягнення судовим наказом витрат на професійну правничу допомогу.

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України, який не містить положень, які б передбачали можливість розподілу витрат на правничу допомогу.

На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», склад та розмір витрат на правничу допомогу входять до предмета доказування у справі, в якій сторони, користуючись принципами змагальності та диспозитивності судового процесу, обґрунтовують свої вимоги та заперечення не лише стосовно вимог по суті спору, й з приводу витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, такі судові витрати не відшкодовуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 170, 171, 260, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву боржника ОСОБА_1 в інтересах якого діє Онищенко Катерина Віталіївна про скасування судового наказу виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг - задовольнити.

Судовий наказ, виданий 30.06.2026 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», суми заборгованості по оплаті послуг з водопостачання в розмірі 24126,26 грн. та судовий збір у розмірі 266,24 грн. - скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» (місцезнаходження: адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 166 (сто шістдесят шість) грн. 40 коп.

Відмовити в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

Роз`яснити Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України», що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті у спрощеному позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову.

Копію ухвали направити стягувачу та боржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: О.М.Боков