Ухвала суду № 139139118, 20.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

cправа №521/14422/25

провадження №1-кп/947/600/26

У Х В А Л А

20 серпня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засідання клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинуваченої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , їх захисника ОСОБА_11 , обвинуваченої ОСОБА_7 , її захисника ОСОБА_12 , потерпілих: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , представників потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Київського районного суду м.Одеси перебуває кримінальне провадження №12024163470000587 від 14.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України КК України (надалі кримінальне провадження).

Під час підготовчого судового засідання, ОСОБА_3 подав до суду клопотання про скасування арешту майна.

1. Зміст клопотання.

В обґрунтування поданого клопотання ОСОБА_3 зокрема зазначив, що ухвалою слідчого судці Хаджибейського районного суду м.Одеси від 16.06.2025 у справі №521/18506/24 на автомобіль FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 було накладено арешт.

Вказував, що він є законним та добросовісним власником вказаного транспортного засобу на підставі договору купівлі-продажу №7718/24/004386 від 22.05.2024 року, укладеного через ТОВ «ЮНІКАРС» (попередній номінальний власник ОСОБА_17 , яка не є обвинуваченою у цьому провадженні).

Звертав увагу, що первинний арешт від 16.06.2025 року накладався Хаджибейським судом з метою «забезпечення цивільних позовів потерпілих» та «спеціальної конфіскації». Вказані підстави щодо майна ОСОБА_3 суперечать кримінально-процесуальному закону, зокрема ч.10 ст.170 КПК України, оскільки ОСОБА_3 не є обвинуваченим, не є цивільним відповідачем і не несе жодної відповідальності за майнові зобов`язання лідера «фінансової піраміди» ОСОБА_4 . Потерпілі не мають жодного законного права претендувати на майно сторонньої особи.

Крім того вважав, що відповідно до ч.5 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація не застосовується до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача. Він, ОСОБА_3 , придбав автомобіль 22.05.2024 року, сплативши повну ринкову вартість задовго до накладення арешту та винесення будь- яких підозр у справі.

Наголошував, що він є учасником бойових дій (УБД) і безперервно проходить службу в ЗСУ, захищаючи державний суверенітет України в умовах воєнного стану. Те, що він через перебування на фронті не зміг здійснити суто адміністративну процедуру перереєстрації бланку техпаспорта в ТСЦ МВС, не позбавляє його права власності, оскільк право власності на рухоме майно за договором виникає з моменту його передачі, а реєстрація в МВС є лише елементом обліку.

Заявляв, що утримання автомобіля чинного військовослужбовця та УБД, який об`єктивно потребує транспортного засобу для виконання службових чи логістичних завдань, з метою забезпечити «майбутні позови» потерпілих до сторонніх осіб є кричущим проявом порушення балансу інтересів та ст.1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини.

Стверджував, що постанова слідчого від 10.07.2025 року про визнання автомобіля речовим доказом є процесуально вичерпаною. Органом розслідування проведено повну фіксацію та технічний огляд транспортного засобу, VIN-код внесено до матеріалів справи. Машина не є знаряддям злочину. Фізичне утримання автомобіля під відкритим небом на штрафмайданчику призводить до його знищення, що є неспівмірним із завданнями кримінального провадження (ст.2 КПК).

Вказував, що оскільки автомобіль перебуває на відкритому штрафмайданчику, тривале утримання призводить до його знищення та втрати матеріальної вартості.

В той же час, передача автомобіля ОСОБА_3 (який як військовослужбовець та УБД має гостру потребу в транспортному засобі) із збереженням заборони на його відчуження повністю нівелює ризики «втрати доказу» для суду, забезпечує баланс інтересів та припиняє триваюче порушення прав людини.

Посилаючись на викладене, керуючись ст.41 Конституції України, ст.334 ЦК України, ст.ст.2, 7, 22, 100, 170, 174, 314-316 КПК України, просив суд: 1) скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 16.06.2025 року у справі №521/18506/24 на автомобіль FORD FUSION білого кольору, 2014 року випуску, VIN: НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_2 , в частині заборони користування та розпорядження вказаним майном; 2) скасувати заборону на користування вищезазначеним транспортним засобом FORD FUSION законним власником ОСОБА_3 ; 3) передати автомобіль FORD FUSION (д.н.з. НОМЕР_2 ) законному власнику ОСОБА_3 на відповідальне зберігання з правом безперешкодного користування, залишивши в силі заборону на його відчуження (продаж, дарування, передачу в заставу) до моменту вирішення справи по суті; 4) зобов`язати службових осіб Відділення поліції № 3 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області негайно повернути ОСОБА_3 вказаний автомобіль FORD FUSION, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

2. Позиції учасників судового розгляду.

В судове засідання, заявник не з`явився, клопотання просив розглянути за його відсутності у зв`язку з поважністю причин неявки, - виконання військового обов`язку та бойових завдань у лавах ЗСУ.

Прокурор, потерпілі та представники потерпілих, під час судового засідання, проти клопотання заперечували.

Обвинувачені та їх захисники, окрім захисника ОСОБА_9 , під час судового засідання, проти задоволення клопотання не заперечували.

Захисник ОСОБА_9 уточнив, якщо до клопотання не додано ухвали слідчого судді про арешт вказаного майно, то воно є безпідставним.

3. Мотиви та висновку суду.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання, дійшов до наступних висновків.

Під час судового засідання встановлено, що слідчим суддею Хаджибейського районного суду міста Одеси від 16.06.2025 року в межах кримінального провадження №12024163470000587 від 14.08.2024 року, з метою спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, було накладено арешт, зокрема транспортний засіб марки «FORD» моделі «FUSION», vin ТЗ: НОМЕР_3 , 2014 року випуску з державним номерним знаком НОМЕР_2 , із забороною розпоряджатись та користуватись вказаним майном.

В подальшому, постановою слідчого від 10.07.2025 року у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року вищевказаний транспортний засіб було визнано речовим доказом .

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.177 КПК України, арешт майна також допускається з метою спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Абзац 2 ч.1 ст.174 КПК України передбачає, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частина 1 ст.22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

При цьому, ч.2 цієї статті встановлює, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

В той же час, суду не надано будь яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вищевказане майно, яке є речовими доказами у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року не має значення для нього та у подальшому його арешті відпала потреба.

Крім того, відповідно до п.п.1 4 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

А відповідно до ч.5 ст.96-2 КК України, гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 ч.1 цієї статті. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Таким чином, суд робить висновок, що клопотання про скасування арешту майна є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки на стадії підготовчого судового засідання, при наявності заперечень сторони обвинувачення та потерпілих, без оголошення обвинувального акта та без встановлення порядку з`ясування обставин по справі та перевірки їх доказами, суд позбавлений можливості встановити, що майно, яке визнано речовим доказом та на яке було накладено арешт у кримінальному провадженні №12023163470000269 від 14.04.2023 року вже не має значення для вказаного кримінального провадження та не підлягає спеціальній конфіскації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 170, 174, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року відмовити.

2. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1