Ухвала суду № 139139115, 20.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

cправа №521/14422/25

провадження №1-кп/947/600/26

У Х В А Л А

20 серпня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засідання скаргу захисника ОСОБА_3 на процесуальні рішення сторони обвинувачення у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , їх захисника ОСОБА_10 , обвинуваченої ОСОБА_7 , її захисника ОСОБА_11 , потерпілих: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , представників потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.

Під час підготовчого судового провадження, захисником ОСОБА_3 подана скарга на процесуальні рішення сторони обвинувачення.

1. Зміст скарги.

В обґрунтування скарги, захисник зокрема зазначила, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою слідчого від 05.08.2025 року було відновлено досудове розслідування після виконання вимог ст.290 КПК України та складання обвинувального акту від 05.08.2025 року.

Вважала, що у даному кримінальному провадженні відсутні будь-які відомості про зупинення досудового розслідування відповідно до ст.282 КПК України, що виключає можливість застосування механізму його відновлення.

Наголошувала, що із системного змісту ст.282 КПК України не випливає тлумачення, що ця норма передбачає «додатков підстави» для відновлення досудового розслідування, навпаки, відновлення можливе виключно зупиненого досудового розслідування.

Виснувала, що постанова про відновлення досудового розслідування прийнята за відсутності передбачених законом підстав, не може породжувати правових наслідків.

Вказувала, що КПК України не передбачає можливості відновлення досудового розслідування з метою виправлення процесуальних помилок чи уникнення їх наслідків. Зазначена обставина пов`язана виключно з діяльністю прокурора, однак відповідне процесуальне рішення прийняте слідчим, що свідчить про його невідповідність розподілу процесуальних повноважень, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Також просила врахувати, що стороні захисту надавалися різні за змістом версії зазначеної постанови, зокрема з відмінностями у викладенні обставин та персональних даних. Наявність кількох різних редакцій одного процесуального рішення ставить під сумнів його визначеність, стабільність та достовірність. При цьому зміст підстав для відновлення досудового розслідування у всіх версіях постанови залишається незмінним та не відповідає вимогам ст.282 КПК України.

Звертала увагу, що оцінка постанови слідчого про зміну правової кваліфікації від 13.08.2025 року судом не надана, незважаючи на те, що саме це рішення безпосередньо визначає зміст обвинувачення. Більше того, суд, визнаючи повноваження прокурора щодо формування обвинувачення, не перевірив, що відповідне процесуальне рішення фактично прийняте слідчим.

Тож, поза увагою суду залишилась обставина прийняття ключового процесуального рішення неуповноваженою особою.

Зазначала, що постановою слідчого від 13.08.2025 року змінено правову кваліфікацію 34 кримінальних проваджень, які в подальшому були відображені як окремі епізоди в обвинувальному акті. З аналізу зазначеної постанови вбачається, що фактичні обставини кримінальних правопорушень при цьому не змінювалися, а зміна кваліфікації обґрунтовується виключно тим, що події відбувалися після 11.03.2023 року.

Виснувала, що зазначене не є належною правовою підставою для зміни кваліфікації, оскільки застосування ч.5 ст.190 КК України потребує встановлення відповідних кваліфікуючих ознак, а не лише формального посилання на дату.

Крім того стверджувала, що зміна кваліфікації здійснена одночасно щодо значної кількості кримінальних проваджень без індивідуального аналізу кожного епізоду, що свідчить про формальний характер прийнятого рішення.

Ввказувала, що частина кримінальних проваджень на момент прийняття постанови про зміну кваліфікації від 13.08.2025 вже були об`єднані в одне провадження, що виключає можливість їх самостійної процесуальної оцінки. Як приклад, сім з них об`єднані постановою від 07.07.2025.

Виснувала, що постанова про зміну правової кваліфікації від 13.08.2025 року не містить належного обґрунтування та прийнята без урахування фактичних обставин кримінального провадження.

Акцентувала, що зазначене процесуальне рішення прийняте слідчим, тоді як відповідно до ст.36 КПК України формування обвинувачення належить до повноважень прокурора. Оскаржувані процесуальні рішення не є самостійними, а безпосередньо обумовлюють формування обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті від 14.08.2025 року. Зазначені процесуальні рішення є взаємопов`язаними та похідними одне від одного, оскільки постанова про зміну правової кваліфікації прийнята після формального «відновлення» досудового розслідування та фактично стала його наслідком. За таких обставин їх оцінка у відриві одна від одної є неможливою, а встановлення незаконності постанови про відновлення досудового розслідування ставить під сумнів правомірність усіх подальших процесуальних рішень, прийнятих на її підставі.

Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.7, 22, 26, 91, 303, 315, 316 КПК України, просила суд: 1) визнати незаконною постанову слідчого про відновлення досудового розслідування від 05.08.2025 року.; 2) визнати незаконною постанову слідчого про зміну правової кваліфікації від 13.08.2025 року.

2. Позиції учасників судового провадження.

Під час судового засідання, захисник ОСОБА_3 підтримала подану скаргу та просила її задовольнити. Погодилась, що процесуальна оцінка оскаржуваних постанов слідчого напряму впливає до допустимість доказів по справі.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_9 також підтримали подану скаргу.

Прокурор проти скарги заперечувала, у її задоволенні просила відмовити.

Інші обвинувачені та їх захисники, підтримали скаргу захисника ОСОБА_3 .

Потерпілі та представники потерпілих, підтримали позицію прокурора.

3. Мотиви та висновки суду.

Суд, заслухавши скаргу, дослідивши додані до неї документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Наведені захисником аргументи частково зводяться до незгоди з ухвадою суду від 08.04.2026 року, якою захисникам ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 було відмовленні у задоволенні клопотань про закриття кримінального провадження №12024163470000587 від 14.08.2024 року.

Тож, суд не вважає за необхідне повторно висловлюватися з питань кримінально процесуального правозастосування, які були наведені в ухвалі суду від 08.04.2026 року, оскільки сприймає це як спробу захисника домогтися від суду нового перегляду раніше зроблених судом висновків.

Щодо стосується безпосереднього рішень слідчого про відновлення досудового розслідування від 05.08.2025 року та про зміну правової кваліфікації від 13.08.2025 року, то суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.303 КПК України, визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.

В той же час, ч.2 ст.303 КПК України передбачає, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Тож, суд вважає, що під час проведення підготовчого судового засідання норми чинного КПК України не надають суду повноважень приймати рішення, які не предметом розгляду під час підготовчого провадження згідно зі ст.314 316 КПК України.

Частина 1 ст.314 КПК України передбачає, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Абзац 2 ч.2 ст.314 КПК України встановлює, що у разі встановлення об`єктивної неможливості ознайомитися з матеріалами дізнання у порядку, передбаченому ч.5 ст.301 цього Кодексу, суд за клопотанням сторони кримінального провадження вирішує питання про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів дізнання, про що постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 ч.1 або ч.2 статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Згідно з ч.5 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Відповідно до ч.1 ст.314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Частина 1 ст.315 КПК України передбачає, що якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч.3 ст.314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Згідно з ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Частина 4 ст.315 КПК України встановлює, що під час підготовчого судового засідання суд роз`яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів.

Згідно з ч.1 ст.316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Отже, вищенавдені положення ст.ст.314 316 КПК України, на думку суду, не надають суду повноважень під час проведення підготовчого провадження визнавати незаконнними процесуальні рішення слідчого.

Суд вважажє, що окремі питання можливих процесуальних порушень, за твердженням сторони захисту, зі сторони слідчого під час досудового розслідування не можуть бути предметом реагування суду під час підготовчого судового засідання шляхом ухвалення певних рішень, оскільки безпосередньо пов`язані з питанням допустимості доказу, давати оцінку якому суд може тільки як під час судового розгляду справи, так і у нарадчій кімнати при прийнятті підсумкового судового рішення, зокрема вироку або ухвали суду про закриття кримінальноо провадження.

Таким чином, суд вважає, що скарга захисника ОСОБА_3 на процесуальні рішення сторони обвинувачення у кримінальному провадженні є безпідставною та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.315, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 на процесуальні рішення сторони обвинувачення у кримінальному провадженні №12024163470000587 від 14.08.2024 року відмовити.

2. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1