Вирок № 139138630, 21.08.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1166/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , представника власника майна ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026200600000156 від 25 лютого 2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лебедин, українця, громадянина України, одружений, з вищою освітою, пенсіонера, учасник ліквідації наслідків аварії на Чонобильській АЕС, невійськовозобов`язаний, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

25.02.2026 близько 07 год. 55 хв., керуючи власним технічно справним автомобілем «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_2 та рухаючись по автодорозі О-191511, між с. Лугове та с. Низи, Сумського району, на відстані приблизно 500 метрів від с. Лугове, знехтував безпекою дорожнього руху, не був уважним, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням автомобілем та втратив контроль над ним, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частини на праве узбіччя з подальшим наїздом на пішохода ОСОБА_5 , який стояв на узбіччі поряд з припаркованим автомобілем «ВАЗ-217030», н.з. НОМЕР_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми (геморагічних забоїв обох лобних часток головного мозку, постравматичного субарахноїдального крововиливу, лінійного перелому потиличної кістки зліва), підшкірних крововиливів повік, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 402 від 23.03.2026, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно зібраних в ході досудового розслідування доказів та висновку судової автотехнічної експертизи № 112 від 23.03.2026, у даній дорожньо-транспортній ситуації, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_2 , порушив вимоги Правил дорожнього руху України (затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 №1306, введених в дію з 01.01.2002) передбачені пунктами:

2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення п. 12.1 ПДР України допущені водієм ОСОБА_7 знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП і наслідками, що настали.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, викладених вище, визнав повністю та суду пояснив, що 25.02.2026 року близько 8 год ранку рухався на автомобілі Шевролет Авео н.з. НОМЕР_2 по трасі с.Лугове, в той день була ожеледиця, його автомобіль понесло. Він не справився з керуванням і автомобіль ударив інший автомобіль ВАЗ, який стояв на узбіччі припаркований та з яким поруч стояв потерпілий. Він відразу викликав потерпілому швидку, там сказали, що вони самі повідомлять у поліцію. Потерпілого забрали у лікарню, а він залишився з поліцією. Через годину йому зателефонували з лікарні повідомили, що потерпілого вони випускають, а потім через годину вже сказали, що у нього тяжкі травми. Після всіх слідчих дій, він відвіз автомобіль на штрафмайданчик. На наступний день він відвідав потерпілого у лікарні, запропонував допомогу. Дав потерпілому 10 тисяч гривень, це кошти які в нього були. Приїхав на наступний день і взяв у нього розписку про отримання ним цих коштів, він в розписці зазначав, що претензій до нього ніяких не має. Ще перед цим його похресниця за його проханням скинула потерпілому 1000 грн.11 березня потерпілий зателефонував та попросив скинути йому кошти на дорогу, так як він був у Тернополі. Він скинув йому 3000 грн на дорогу, як він і просив. Під час ДТП він був тверезий, його перевіряли, також була проведена експертиза, відповідно до якої його транспортний засіб був справний. Він має 30 років стажу водія, це була перша ДТП. З місця він не тікав, відразу надавав потерпілому допомогу, весь час був на зв`язку з потерпілим. Цивільний позов визнає частково, на суму 40 тисяч грн., з урахуванням того, що він вже сплатив 14000 грн, тобто в сумі 26 000 грн він готовий сплатити потерпілому моральної шкоди. Іншу суму він як пенсіонер не має змоги виплатити. Проживає з дружиною, яка також пенсіонер, не працює, має незначну пенсію, у нього цукровий діабет, гіпертонічна хворобу, потребує постійного лікування та витрат на ліки, є внутрішньо переміщеною особою. Шкодує, що так трапилось.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні поданий ним цивільний позов підтримав. Зазначав, що йому завдана моральна шкода, в нього і досі болить голова, він є військовослужбовцем, на даний час проходить ВЛК для встановлення того, чи придатний він для проходження військової служби після перенесених від ДТП травм. Після ДТП йому не виплачували лікарняного, він отримував зарплату, як військовослужбовець. Має зарплату 24000 грн. Він і досі потребує лікування, вимушений після ДТП щомісяця купувати ліки, на які витрачає 7-8 тис грн. Ним понесені були витрати на придбання ліків, вказану суду просить стягнути зі страхової компанії. Щодо витрат на ліки, які страхова компанія у своєму відзиві не визнає, то дані препарати він приймав для шлунку, так як після приймання ліків, які призначені після травм дтп, то вони загострюють хворобу шлунку, а щодо придбання води, то він нею запивав призначені йому ліки. На суворій мірі покарання обвинуваченому не наполягав, зазначав, що обвинуваченого позбавляти волі не потрібно. Дійсно обвинувачений йому добровільно надав 14000 грн на відшкодування шкоди, приходив до нього в лікарню.

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає, то суд згідно ст. 349 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового розгляду визнав недоцільним дослідження доказів по справі відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, а обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються цивільного позову.

Таким чином, суд прийшов до переконання, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, дії якого суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, що потягло за собою завдання потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень.

При визначенні виду та міри покарання суд виходить з наступного.

За змістом закону (ст. 50 КК України), покарання має на меті не тільки кару, а має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Визначаючи покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України слід враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до цього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного ( п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).

При призначені покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який є пенсіонером( а.с.17), не працює, перебуває в шлюбі, проживає з дружиною, яка також є пенсіонером( а.с.18) та перебуває на обліку з приводу гіпертонічної хвороби, має цукровий дібет, потребує поствійного вживання ліків( а.с.28,29), є внутрішньо-переміщеною особою( а.с.19), має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чонобильській АЕС( а.с.17), має захворювання на цукровий діабет та потребує постійного вживання ліків( а.с.26)позитивно характеризується за місцем проживання( а.с.21); пом`якшуючі відповідальність обставини раніше не судимий, свою вину визнав в повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні сприяв розкриттю злочину та встановленню істини по справі, відразу після скоєного вжив можливих заходів для надання медичної допомоги потерпілому, викликав швидку медичну допомогу,надавав потерпілому кошти на лікування та добровільно частково відшкодував завданий збиток(а.с.22,23-25), про що долучена відповідна розписка, потерпілий не наполягав на суворій мірі покарання.

Обтяжуючих відповідальність обставин судом не встановлено.

З врахуванням зазначених пом`якшуючих відповідальність обставин, приймаючи до уваги думку потерпілої сторони, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити покарання з застосуванням ст. 75, 76 КК України, а також без застосуванням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Потерпілим ОСОБА_5 заявлений цивільний позов до обвинуваченого та ПАТ «НАСК Оранта», в якому він просить стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в сумі 500 000 грн, а з страхової компанії 5498 грн 48 коп матеріального збитку понесеного ним на придбання ліків.

Обвинувачений вимоги цивільного позову до нього в такому розмірі не визнав, зазначав, що не має реальної змоги відшкодувати вказану суму, так є пенсіонером має не значну пенсію, дружину пенсіонера, має ряд захворювань як він так і дружина та потребують постійного лікування, є внутрішньо-переміщеною особою, відразу частково добровільно надавав кошти потерпілому на лікування, з місця події не зникав, сам викликав швидку потерпілому, був постійно з ним на зв`язку після скоєного.

У відповідності з ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 5 статті 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначеними КПК Україниі при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, у відповідності з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), котрі поніс позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення) і з врахуванням інших обставин. При цьому суд повинен виходити з принципу розумності, справедливості та виваженості.

Отже, беручи до уваги обставини заподіяння моральної шкоди, а саме, що шкода була завдана не умисними, а необережними діями обвинуваченого, його матеріальний стан, який є пенсіонером, інших доходів не отримує, проживає з дружиною, яка також пенсіонер та не працює, мають ряд захворювань, які потребують постійного лікування, глибину та тривалість моральних страждань потерпілого, те, що обвинувачений відразу добровільно частково відшкодував завдану ним шкоду, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілого 50 000 гривень моральної шкоди.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 як водія, що керував джерелом підвищеної небезпеки автомобілем Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_2 , застрахована ПАТ «НАСК Оранта», про що мається страховий поліс №233244762. ( а.с.78)

Відповідно до даного договору страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума (ліміт відповідальності страховика) за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 500000 грн, за шкоду заподіяну майну-250000 грн.

У відповідності з ст.ст.22, 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Отже, у відповідності з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальність за шкоду, заподіяну потерпілим, у визначених Законом та договором межах має нести страхова компанія.

Потерпілий надав суду копії чеків та квитанцій, з яких вбачається, що потерпілим понесені витрати на лікування в розмірі 5498,08 гривень( а.с.49-51).

ПАТ «НАСК Оранта» позовні вимоги потерпілого щодо витрат на лікування визнала частково на суму 4991,77 грн, зазначивши про це у своєму відзиві поданого до суду 17.06.2026( а.с.74-76). Зазначала, що чеки на суму 407,32 грн подані потерпілим, непов`язані з ДТП, немедичні витрати, що не підлягає відшкодуванню.

Щодо заперечень ПАТ «НАСК Оранта» щодо чеків на загальну суму 407,32 грн, а саме витрати лікарського препарату «Омепразол, цетло», «Нольпаза», «Вода питна», то як пояснив потерпілий у судовому засіданні вказані препарати він був вимушений приймати так як вони були призначені лікарями в зв`язку з загостренням хвороби шлунка, яке викликане вживанням ним лікарських препаратів призначених на лікування після ДТП, а водою він повинен запивати призначені йому ліки. Тому суд дійшов висновку, що вказані витрати потерпілий поніс саме внаслідок спричиненої йому шкоди здоров`ю, як наслідок ДТП.

Таким чином, з позов ОСОБА_5 до ПАТ «НАСК Оранта» про відшкодування завданої шкоди необхідно задовольнити в повному обсязі.

Запобіжний захід до обвинуваченого по даному кримінальному провадженню не обирався.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з ст. 100 КПК України.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 349, 368-370, ч. 2,3 ст. 373, ст. 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

У відповідності з ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_7 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 50 000 грн завданої моральної шкоди.

Стягнути з ПАТ «НАСК Оранта» на користь ОСОБА_5 5498 грн 08 коп відшкодування матеріальних збитків.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 14000 гривень витрат за проведення автотехнічної експертизи (Отримувач платежу: ГУК Сум.обл/Сумський р/24060300 Код отримувача: 37970404 Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат) Рахунок отримувача: UA448999980313000115000018355 Найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження).

Речовий доказ: автомобіль «Chevrolet Aveo», н.з. НОМЕР_2 , який зберігається на території спецмайданчику ГУНП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 16 А, та який належать ОСОБА_7 - повернути за належністю власнику, знявши арешт накладений ухвалою сілідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 02.03.2026.

Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з моменту проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя /підпис/ ОСОБА_1

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Вирок станом на 21.08. 2026 року не набрав законної сили.

Суддя ОСОБА_1

Копію засвідчено 21.08. 2026 року.