Рішення № 139137153, 14.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

14.08.2026 Справа № 756/8377/26

Унікальний номер 756/8377/26

Провадження номер 2/756/7533/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Венгерський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовним вимог

У травні 2026 року представник позивача ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 13.08.2025-100001336 від 13 серпня 2025 року у розмірі 35400,00 грн., судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 120,18 грн. покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 13 серпня 2025 року укладено кредитний договір (оферти) № № 13.08.2025-100001336.

Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 184 дні, дата повернення кредиту 12 лютого 2026 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,88% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі, у свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором № 13.08.2025-100001336 від 13 серпня 2025 року належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 35400,00 грн., яка складається зі заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 грн, заборгованості за відсотками - 18400,00 грн, комісія - 2000,00 грн, відсотки нараховані по ст.625ЦК України в сумі 5000,00 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь та судові витрати.

Рух справи

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2026 року матеріали справи передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 28 липня 2026 року.

Через відсутність сторін та їх представників розгляд справи відкладено до 14 серпня 2026 р.

Представник позивача в судове засідання 14 серпня 2026 року не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлялися належним чином. В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за їх відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач в судове засідання 14 серпня 2026 року не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судова кореспонденція надсилалась відповідачу на зареєстровану адресу місця проживання АДРЕСА_1 , проте повернулась без вручення адресату «адресат відсутній».

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, судом встановлені наступні обставини та правовідносини між сторонами.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 13.08.2025-100001336 від 13 серпня 2025 року в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», частиною якого є відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 184 дні, з використанням електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за договором 4441-11XX-XXXX-8886.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,88% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія за надання кредиту - 20% від суми кредиту та становить 2000,00 грн.

ТОВ «УПР» надало відповідь 13 травня 2025 року на звернення ТОВ «Споживчий центр» в якому зазначають, що на виконання умов укладеного договору на переказ коштів 13.08.2025 14:40:07 на суму 10000,00 грн, номер картки , номер транзакції в системі iPay.ua - 831896296, призначення платежу: Видача за договором кредиту №13.08.2025-100001336.

Згідно з довідки-розрахунку, наданої позивачем, заборгованості за договором № 13.08.2025-100001336 від 13 серпня 2025 року становить 35400,00 грн., яка складається зі заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 грн, заборгованості за відсотками - 18400,00 грн, заборгованості за комісією - 2000,00 грн, відсотки нараховані в порядку ст.625ЦК України в сумі 5000,00 грн.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з вимогами ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Саме на позивача покладено обов`язок доведеності заявлених позовних вимог.

Судом досліджено надану позивачем довідку-розрахунок заборгованості, з якої вбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом № 13.08.2025-100001336 від 13 серпня 2025 року становить 35400,00 грн.

На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що обсяг заборгованості за використання кредитних коштів, відсотків та комісії знайшов своє документальне підтвердження, тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» в розмірі 30400,00 грн.

Щодо заявлених ТОВ «Споживчий центр» позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам, нарахованим в порядку ст.625 ЦК України в сумі 5000,00 грн, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки штрафні санкції (неустойка) нараховані в період воєнного стану, що прямо суперечить п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, що в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, яку згідно положення частини 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки (штрафу та пені), тому суд відмовляє ТОВ «Споживчий Центр» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам в порядку положення ст.625 ЦК України в розмірі 5000,00 грн.

На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що обсяг заборгованості за використання кредитних коштів знайшов своє документальне підтвердження, тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» в розмірі 30400,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати в сумі 2662,40 грн. пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим з урахуванням ціни позову, згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам 2286,35 грн., відповідно до розрахунку 2662,40х 30400 /35400,00 та витрати на надсилання копії позовної зави в розмірі 103,20 грн, а разом 2389,55 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 13.08.2025-100001336 від 13 серпня 2025 року в розмірі 30400,00 грн. та судові витрати в розмірі 2389,55 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А код ЄДРПОУ 37356833;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 14 серпня 2026 року.

Суддя Шролик І.С.