Ухвала суду № 139136530, 20.08.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/4136/24

Провадження №1-кс/463/7249/26

УХВАЛА

20 серпня 2026 року місто Львів

Слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львів клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, який накладено згідно ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.06.2024 року,

у кримінальному провадженні №62024140110000392 від 18 квітня 2024 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України,,

встановив:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про скасування арешту майна, який накладено згідно ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.06.2024 року, у кримінальному провадженні №62024140110000392 від 18 квітня 2024 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

Зокрема просить: скасувати арешт, накладений ухвалою Личаківського районного суду міста Львова у справі №463/5014/24 (провадження №1-кс/463/4989/24) від 28.06.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140110000392 від 18 квітня 2024 року, а саме на: - об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777669746236, житловий будинок (535,9 кв.м., ціна - 2 709 576,00 грн.) за адресою: АДРЕСА_1 ; - об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777622746236, земельна ділянка з кадастровим номером 4623683400:01:002:0740 (0,3624 га).

Клопотання мотивує тим, що ухвалою Личаківського районного суду міста Львова у справі №463/5014/24 (провадження №1-кс/463/4989/24) від 28.06.2024 клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Львівської обласної прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140110000392 від 18 квітня 2024 року задоволено та накладено арешт на майно шляхом заборони відчуження та розпорядження, на майно, власником якого є заявник, а саме: - об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777669746236, житловий будинок (535,9 кв.м., ціна - 2 709 576,00 грн.) за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777622746236, земельна ділянка з кадастровим номером 4623683400:01:002:0740 (0,3624 га). Зазначає, що власниця арештованого майна ОСОБА_4 не має ніякого відношення до предмету досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Їй не повідомлялось про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в межах кримінального провадження №62024140110000392 від 18 квітня 2024 року. Власниця арештованого майна не була та не є підозрюваним, обвинуваченим, засудженим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. Будь-які дані, які б стверджували про можливу причетність власниці тимчасово вилученого майна до обставин, які є об`єктом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні відсутні. ОСОБА_4 , як власниця арештованого майна, не знала про наявність такого обтяження, їй не було відомо про розгляд клопотання прокурора щодо накладення арешту на належне їй майно, не надходило жодної повістки в судове засідання щодо розгляду такого клопотання, а відтак остання була позбавлена права на захист. Вважає, що слідчий суддя розглядаючи клопотання прокурора про накладання арешту на майно, необґрунтовано наклав арешт на підставі ухвали від 28 червня 2024 року. Майно, на яке накладено арешт, не може бути доказом у вказаному кримінальному провадженні, так як на ньому не містилось будьякої інформації щодо обставин згаданого кримінального правопорушення, таке не стосується вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні, а також не набуто кримінально-протиправним шляхом. Також звертає увагу слідчого судді на те, що власниця арештованого майна набула його у законний спосіб, а саме 21 червня 2024 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 4623683400:01:002:0740 (0,3624 га).

Представник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 до судового засідання подав заяву про розгляд клопотання у його відсутності, клопотання підтримує та просить задоволити.

Cлідчий до судового засідання подав заяви, відповідно до яких розгляд справи просить проводити у його відсутності, заперечень, доповнень чи заяв щодо клопотання не має.

Прокурор в судове засідання не з`явився та не повідомив причини своєї неявки.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання про скасування арешту майна за відсутності заявника, слідчого та прокурора, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання про накладення арешту на майно та матеріали клопотання про скасування такого, позицію сторін, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом, слідчими Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024140110000392 від 18 квітня 2024 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

Відповідно до ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 28.06.2024, якою накладено арешт на спірне майно, встановлено що 17 червня 2024 року у вказаному кримінальному провадженні керівником Львівської обласної прокуратури стосовно ОСОБА_5 складено та підписано повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, котре скеровано останньому у відповідності до вимог ст.ст. 135, 278 КПК України. При цьому з клопотання та долучених до такого матеріалів вбачається, що про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України (сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення) свідчать, зокрема: результати визначення вологості та щільності зразків породи Городоцького ІІ родовища Львівської області від 13 березня 2024 року, акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамбуд» (31829585) податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державного податкової служби за період діяльності з 1 квітня 2017 року по 30 вересня 2023 року та щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2023 року №14393/13-01-07-04/31829585 від 4 квітня 2024 року, висновок експерта за результатами проведення судово економічної експертизи № 269-274/24-22від 15 квітня 2024 року, висновок експерта за результатами проведення судової експертизи з дослідження об`єктів ґрунтовного походження № 3970 від 20 травня 2024 року, листом ГУ статистики у Львівській області №04-07/715/10-24 від 21 травня 2024 року, протокол тимчасового доступу до речей та документів від 1 травня 2024 року та долучені до такого письмові докази. Згідно з аналітичною довідкою про результати аналізу матеріально-фінансового стану ОСОБА_5 останній впродовж періоду з 2009 по 2024 роки набув у власність об`єкти нерухомого майна на загальну суму 9391377 грн. Зокрема з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_5 було набуто право власності на ряд майна, яке протягом 2022 року лютого 2024 років було передано у власність іншим особам, в тому числі ОСОБА_9 : 9 червня 2023 року на підставі договору купівлі-продажу № 929 набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; 9 червня 2023 року на підставі договору купівлі-продажу № 929 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683400:01:002:0740.

У зв`язку з наведеним вище ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 24 червня 2024 року у справі № 463/5014/24, провадження №1-кс/463/4835/24, за клопотанням прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_10 було накладено арешт, шляхом заборони відчуження та розпорядження, в тому числі на майно ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777669746236, житловий будинок (535,9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777622746236, земельна ділянка з кадастровим номером 4623683400:01:002:0740 (0,3624 га). Заборонено органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, виконавчим органам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо зазначеного майна окрім тих, що пов`язані з передачею його до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ним.

Зі змісту даної ухвали вбачається, що арешт було накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації. При цьому викладені в довідці обставини, в тому числі факт належності вказаних вище об`єктів нерухомого майна ОСОБА_9 підтверджувався долученими до матеріалів клопотання Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 19 червня 2024 року.

Водночас, як вбачається з долученої до матеріалів даного клопотання копії рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно №73819140 від 25 червня 2024 року про відмову в проведенні реєстраційних дій, останнім було відмовлено в проведенні реєстраційних дій щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такий відчужено ОСОБА_9 та зареєстровано за іншим правонабувачем. З аналогічних підстав державним реєстратором було відмовлено в проведенні реєстраційних дій щодо земельної ділянки рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №73816115 від 25 червня 2024 року. Так з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №384531004 від 26 червня 2024 року вбачається, що об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777669746236, житловий будинок (535,9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , 21 червня 2021 року було набуто у власність ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу №1033 за вартістю 2709576 грн. Попереднім власником даного майна є ОСОБА_9 , а до 9 червня 2023 року власником такого був ОСОБА_5 А з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №384534932 від 26 червня 2024 року вбачається, що об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777622746236, земельна ділянка з кадастровим номером 4623683400:01:002:0740 (0,3624 га), 21 червня 2021 року теж було набуто у власність ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу №1033 за вартістю 743100 грн. Попереднім власником даного майна є ОСОБА_9 , до 9 червня 2023 року власником був ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.06.2024 року, накладено арешт, шляхом заборони відчуження та розпорядження, на майно ОСОБА_11 (РНОКПП: НОМЕР_2 ):

- об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777669746236, житловий будинок (535,9 кв.м., ціна - 2 709 576,00 грн.) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777622746236, земельна ділянка з кадастровим номером 4623683400:01:002:0740 (0,3624 га).

Заборонено органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, виконавчим органам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо зазначеного майна окрім тих, що пов`язані з передачею його до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ним.

Даний арешт накладений з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує вимоги чинного законодавства, щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, запобігає зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Разом з тим, відповідно до ст.28 КПК України - під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак, він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечується прокурором.

Відповідно до ст.131 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Варто зауважити, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування.

Згідно положень ч.1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.6 ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З аналізу вказаних положень вбачається, що слідчий, прокурор зобов`язані самостійно обстоювати їх позицію, щодо необхідності застосування чи подальшого застосування арешту майна.

Водночас прокурор в судове засідання не з`явився, не обґрунтував позицію органу досудового розслідування щодо необхідності подальшого застосування арешту майна, жодних заперечень, клопотань, а також доказів на підтвердження того, що на даний момент арештоване майно третьої особи є об`єктом кримінально-протиправних дій та набуте в результаті вчинення злочину, тобто відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст.98 КПК України або є об`єктом спеціальної конфіскації не подав. Слідчий зазначив що заперечення відсутні. Разом з тим, органом досудового розслідування на даному етапі не доведено існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом щодо майна, на яке було накладено арешт.

Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна.

Як встановлено в ході судового розгляду, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває понад два роки та з моменту накладення арешту на майно третьої особи пройшло вже понад два роки, однак будь-яких доказів того, що дане майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи містить на собі сліди вчинення злочину або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження суду не надано. Також, органом досудового розслідування не надано доказів причетності ОСОБА_4 до даного кримінального провадження. Не надано доказів, що існують обставини, які виправдовуються подальше втручання в право власності третьої особи.

Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Органом досудового розслідування не надано доказів недобросовісності набуття даного майна заявником. Крім цього, не надано постанови про визнання даного майна речовим доказом.

Крім цього, органом досудового розслідування не надано жодного доказу, що арештоване майно було набуто протиправним шляхом та отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують подальший ступінь втручання у права і свободи заявника, зокрема право володіння та розпорядження своєю власністю.

Слід зазначити, що такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, є заходом тимчасовим та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження. Таке втручання має грунтуватись на основі закону та не бути свавільним. При розгляді даного клопотання органом досудового розслідування не надано жодного доказу, який би виправдовував подальше втручання в право власності заявника. Подальше збереження арешту на майно заявника є непропорційним втручанням у його право власності та створює перешкоди у вільному використанні розпорядженню своєю власністю. Такі дії призводять до надмірного втручання у право власності третьої особи, відношення якої до предмету доказування у вказаному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не доведено, будь-яких доказів, які б підтверджували потребу у подальшому збережені арешту не надано.

Слідчим суддею при розгляді даного клопотання враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, правова позиція ЄСПЛ у справі «AKSHIN GARAYEV v. AZERBAIJAN» від 02.02.2023, заява № 30352/11. Власник приватної компанії скаржився на те, що постійне і тривале утримання майна, що належить його компанії, в якості речових доказів у кримінальному провадженні, порушувало його право на мирне володіння своїм майном. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що оскільки утримання майна Заявника як доказу є заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід має бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним. Водночас також повинно існувати розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, і метою, яку прагнуть досягти будь-які заходи, що застосовуються державою, в тому числі заходи, спрямовані на контроль за використанням майна приватної особи. Ця вимога виражається в понятті «справедливого балансу», який повинен бути досягнутий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на хід кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та рішення, прийняті органами влади у зв`язку з цим. У справі Заявника Суд взяв до уваги, що кримінальне провадження залишалося призупиненим без проведення активних слідчих дій та без можливості переоцінити подальшу необхідність збереження речових доказів. При цьому, Суд врахував значну вартість цього майна. Як наслідок, ЄСПЛ констатував, що у цій справі не було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та інтересами Заявника, оскільки він був зобов`язаний нести надмірний тягар внаслідок тривалого утримання його майна як доказу.

Таким чином, позбавлення добросовісного власника майна можливості розпоряджатися власністю, як захід забезпечення кримінального провадження, порушує право власності та суперечить ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому випадку, коли у кримінальному провадженні відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи фізичної чи юридичної особи.

При цьому, втручання є виправданим, у випадку, якщо воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги мету накладення арешту - забезпечення спеціальної конфіскації, з урахуванням недоведеності органом досудового розслідування можливої причетності ОСОБА_4 до даного кримінального правопорушення, а також обставин, що перешкоджали здійснити процесуальні дії, спрямовані на швидке та повне досудове розслідування у розумні строки, обґрунтованість доводів клопотання про скасування арешту, слідчий суддя дійшов висновку, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, оскільки органом досудового розслідування не доведено необхідність здійснення збереження такого арешту, в кримінальному провадженні відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння і розпорядження власником (третьою особою) належним йому майном, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.132, 174 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

клопотання задоволити.

Арешт, шляхом заборони відчуження та розпорядження, на майно ОСОБА_11 (РНОКПП: НОМЕР_2 ):

- об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777669746236, житловий будинок (535,9 кв.м., ціна - 2 709 576,00 грн.) за адресою: АДРЕСА_1 ;

- об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 777622746236, земельна ділянка з кадастровим номером 4623683400:01:002:0740 (0,3624 га) та забороною органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, виконавчим органам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо зазначеного майна окрім тих, що пов`язані з передачею його до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ним, який накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28.06.2024 у справі №463/5014/24, скасувати.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_12