Ухвала суду № 139135550, 15.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/10377/26

Номер провадження 1-кс/205/3846/26

Новокодацький районний суд міста Дніпра

Провадження № 1-кс/205/3846/26 Справа № 205/10377/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №4202605000000107 від 23.06.2026 стосовно підозрюваного

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженець м. Українськ Донецької області, має вищу освіту, працює механіком у ТОВ «Седеротранс», утриманців не має, інвалід ІІІ групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ :

15 серпня 2026 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшло зазначене клопотання, в якому слідчий посилався на те, що в провадженні СУ ГУНП в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4202605000000107 від 23.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК.

Під час досудового розслідування встановлено, що протягом 2026 року ОСОБА_7 , маючи знайомих, які постійно проживають в країнах Європейського Союзу та пропонують йому допомогу у працевлаштуванні за умови прибуття до таких країн, виявляв зацікавленість у законних способах перетину державного кордону України, з метою отримання роботи у зазначених країнах.

Так, приблизно у травні 2026 року, більш точну дату та час слідством не встановлено, у ОСОБА_5 виник протиправний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе від військовозобов?язаних осіб за здійснення впливу на осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, а саме з медичними працівниками закладів охорони здоров?я Донецької області та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , використовуючи особисті дружні стосунки з вказаними особами, зокрема за вирішення питань, що стосуються оформлення медичних документів під час проходження військово-лікарської комісії військовозобов?язаними особами, які стануть підставою для отримання відстрочки від мобілізації за станом здоров?я з метою подальшого перетину державного кордону України військовозобов?язаними особами.

В подальшому, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, 11.08.2026 ОСОБА_5 за допомогою телефонного зв?язку висловив ОСОБА_8 вимогу надання неправомірної вигоди за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою надання йому відстрочки від мобілізації та подальшого перетину державного кордону України, в сумі 22 000 доларів США та надав вказівку ОСОБА_7 негайно передати шляхом банківського переказу на банківську картку частину неправомірної вигоди в сумі 20 000 гривень, а 14.08.2026 передати особисто частину неправомірної вигоди в сумі 18000 доларів США за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою надання йому відстрочки від мобілізації. Крім того, ОСОБА_5 надав вказівку ОСОБА_7 передати під час особистої зустрічі копії особистих документів, а саме приписного посвідчення, паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків, а решту грошових коштів в сумі 3500 доларів США передати після отримання останнім відстрочки.

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди, 11.08.2026 о 16 год. 28 хв. ОСОБА_5 за допомогою телефонного зв?язку повідомив ОСОБА_7 номер банківської картки своєї довіреної особи ОСОБА_9 НОМЕР_1 для отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів.

Після цього, 11.08.2026 о 16 год. 33 хв. ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_10 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 , шляхом банківського переказу на банківську картку НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_9 частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 20 000 гривень за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою надання відстрочки від мобілізації.

Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, 14.08.2026 приблизно о 14 годині 03 хвилини ОСОБА_5 , знаходячись біля будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Мономаха, буд. 10, отримав від ОСОБА_7 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5 частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 18 200 доларів США.

Таким чином умисні дії ОСОБА_5 , що виразились в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 369-2 КК.

14 серпня 2026 року о 14 годині 06 хвилин ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) (а.к. 93-100)

14 серпня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вченні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК (а.к. 117-121).

Прокурор у судовому засіданні вказане клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини. Вважає обґрунтованими підстави необхідності застосування запобіжного заходу, що викладені у клопотанні, та просив слідчого суддю обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 з визначенням застави у розмірі 983 373 гривні 60 копійок, з підстав наявності ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК та неможливості їм запобігти інакше, ніж шляхом застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання слідчого та просили слідчого суддю визначити мінімальний розмір застави, передбачений для даної категорії кримінальних правопорушень. В обґрунтування своєї думки посилались на те, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є необґрунтованою через штучне завищення кваліфікації кримінального правопорушення з метою отримання дозволу на проведення негласних слідчих дій та подальшої провокації ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення. Також зазначили й про недоведеність прокурором ризиків на які він посилається у своєму клопотанні через відсутність будь-яких доказів їх наявності. Також, вважають, що розмір застави, про який зазначає прокурор в своєму клопотанні є очевидно непомірним для підозрюваного та не відповідає його майновому становищу.

Заслухавши клопотання слідчого та прокурора, вислухавши думку самого підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя доходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 196 КПК, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Перевіривши матеріали клопотання слідчого та вислухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на таке.

Щодо обґрунтованості підозри.

Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого і з такими висновками погоджується й слідчий суддя.

У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не визначено ані поняття «обґрунтована підозра», ані єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.

Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтована підозра» є нижчим стандартом доведення, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. У рішеннях ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК за ознаками одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

З наданих матеріалів слідує, що наведені в клопотанні слідчого дані та долучені документи свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується, зокрема протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 11.08.2026 та від 14.08.2026, протоколами допиту свідка ОСОБА_11 від 07.07.2026, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_11 від 07.07.2026, протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України від 14.08.2026, протоколами огляду і вручення грошових коштів ОСОБА_7 від 11.08.2026 та від 14.08.2026, протоколами огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 11.08.2026, речовими доказами у вигляді грошових коштів, вилучених під час особистого обшуку ОСОБА_5 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, встановлення в діях особи складу кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише ймовірну причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину.

Доводи сторони захисту щодо штучного завищення правової кваліфікації дій ОСОБА_5 на даному етапі кримінального провадження не можуть бути перевірені належним чином слідчим суддею, оскільки потребують оцінки усієї сукупності доказів, зібраних в межах досудового розслідування даного кримінального провадження, частина з яких на даний час засекречена, а тому слідчий суддя виходить виключно з вже встановлених, на день розгляду цього клопотань, фактів та обставин, які підтверджуються відповідними доказами, яких, на даний час, достатньо для стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є нижчим за стандарт «поза розумним сумнівом». Більше того, сторона обвинувачення під час проведення досудового розслідування, встановивши для цього достатні підстави, не позбавлена можливості змінити правову кваліфікацію дії ОСОБА_5 .

При цьому, відповідно до ст. 198 КПК, слідчий суддя зауважує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Стосовно доведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.

Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.

Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 розуміє тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення та строки можливого покарання, у разі визнання його винуватим у його вчиненні, а тому може перейти на нелегальне становище та переховуватись від органу досудового розслідування, слідчого судді та/або суду, а відтак вказаний ризик є обґрунтованим та доведеним у повному обсязі.

Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При цьому, зазначений ризик об`єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того, за вказаних обставин, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 є інвалідом ІІІ групи, останній може перетнути державний кордон України або умовну лінію розмежування з метою переховування.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Відтак, враховуючи, що дане кримінальне провадження перебуває на початкові стадії, органом досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх свідків, слідчий суддя доходить висновку, що підозрюваний ОСОБА_5 потенційно, може впливати на свідків сторони обвинувачення, з метою схилити їх до зміни показів на власну користь, що обумовлює існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК.

В цей же час, враховуючи фактичні обставини даного кримінального провадження та сукупність зібраних у справі доказів, слідчий суддя доходить висновку про недоведеність органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених п. 2 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, об`єктивно існують та для їх запобігання необхідно застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування слідчим суддею до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу слідчий суддя не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В цей же час, відповідно до абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В своєму клопотанні слідчий просить визначити ОСОБА_5 заставу, як альтернативний запобіжний захід у розмірі 983 373 гривні 60 копійок. Вказане слідчий обґрунтовує тим, що зазначена сума є розміром неправомірної вигоди, яку мав отримати підозрюваний.

Водночас, до матеріал клопотання слідчим не долучено, а в судовому засіданні прокурором не надано жодної інформації щодо матеріального становища підозрюваного ОСОБА_5 , в тому числі й щодо безперешкодної можливості внести вказану заставу.

Натомість, стороною захисту слідчому судді подано відомості щодо заробітної плати ОСОБА_5 , його соціальних зв`язків, наявності хвороб та інвалідності ІІІ групи.

При визначенні розміру застави слідчий суддя виходить із того, що її розмір має бути достатнім не лише для формального виконання вимог кримінального процесуального закону, а й для реального забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Застава за своєю правовою природою покликана створити для особи реальний майновий стимул до неухильного виконання покладених на неї процесуальних обов`язків. Тому її розмір повинен бути співмірним із майновим становищем підозрюваного та водночас достатньо значним, щоб перспектива звернення застави в дохід держави у випадку порушення встановлених обов`язків становила для нього істотний майновий наслідок.

Відтак, слідчий суддя, з огляду на характер та конкретні обставини даного кримінального провадження, доходить висновку про необхідність визначення застави в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК, однак у максимальному розмірі і вважає, що вказана сума, хоча і є значною, однак зможе у повному обсязі забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а також не буде завідома непомірною для самого підозрюваного.

При цьому визначення застави у максимальному передбаченому законом розмірі не має на меті створення для підознюваного надмірного майнового тягаря чи фактичного унеможливлення його звільнення з-під варти. Її призначення полягає у створенні належного та реального процесуального стимулу, оскільки у разі добровільного та сумлінного виконання встановлених обов`язків внесена застава зберігається за підозрюваним, тоді як їх порушення створює реальну загрозу втрати значної грошової суми.

Таким чином, у ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено обґрунтованість пред`явленої підозри, наявність вищевказаних ризиків та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку із чим вказане клопотання підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32, 110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №4202605000000107 від 23.06.2026 стосовно підозрюваного ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 369-2 КК України задовольнити частково.

Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 13 жовтня 2026 року.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Заставу визначити у розмірі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає підозрюваний, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну місця свого проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави та з моменту його звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. У разі порушення обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ознайомити та вручити підозрюваному під розпис копію ухвали про обрання запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1