Рішення № 139135387, 20.08.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3348/25

провадження №2/176/186/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 серпня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Павловської І.А., розглянувши в місті Жовті Води за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути на свою користь із відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1164986319 від 06.10.2020, яка станом на 12 травня 2025 року становить 59 773,72 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена) 43 594,30 грн;

- заборгованість за річними процентами (у тому числі прострочена) 6,47 грн;

- заборгованість за щомісячними процентами (у тому числі прострочена) 16 172,95 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 жовтня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1164986319, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 55 730,92 грн зі строком повернення до 17 жовтня 2024 року.

Позивач зазначив, що кредитні кошти були надані відповідачці безготівковим шляхом, а відповідачка взяла на себе зобов`язання щомісячно повертати частину кредиту та сплачувати передбачені договором проценти.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка, за розрахунком позивача, станом на 12 травня 2025 року становить 59 773,72 грн, з яких 43 594,30 грн заборгованість за тілом кредиту, 6,47 грн заборгованість за річними процентами та 16 172,95 грн заборгованість за щомісячними процентами.

Позивач також зазначив, що 17 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу № 171221, відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 1164986319 від 06 жовтня 2020 року, укладеним з ОСОБА_1 .

У позовній заяві АТ «ТАСКОМБАНК» також посилається на положення статей 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та вважає заявлену до стягнення заборгованість обґрунтованою.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2025 року у цивільній справі відкрито провадження. Суд постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідачці роз`яснено право подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їй копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви та доданих до неї документів, а також право подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

09 грудня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечувала та просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві відповідачка не заперечувала факт укладення кредитного договору, однак зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного надання їй кредитних коштів у розмірі 55 730,92 грн первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

На думку відповідачки, надана позивачем виписка по особовому рахунку не підтверджує перерахування коштів первісним кредитором, оскільки містить відомості щодо рахунків відповідачки, а не рахунків ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

Також відповідачка зазначила, що самі по собі розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є достатніми доказами фактичного отримання нею кредитних коштів.

Посилаючись на положення статей 512-514, 1077, 1080 Цивільного кодексу України, статей 76, 81 Цивільного процесуального кодексу України та правові висновки Верховного Суду, відповідачка вказала на недоведеність факту надання кредиту та переходу права вимоги до АТ «ТАСКОМБАНК».

У зв`язку з викладеним відповідачка просила суд відмовити у задоволенні позову АТ «ТАСКОМБАНК» у повному обсязі.

12 листопада 2025 року представник АТ «ТАСКОМБАНК» подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу меморіального ордера № 833437008 від 17 грудня 2021 року на підтвердження оплати за переуступку права вимоги.

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши доводи позовної заяви та заперечення, викладені у відзиві, дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1164986319, відповідно до умов якого передбачено надання відповідачці кредиту у розмірі 55 730,92 грн зі строком повернення до 17 жовтня 2024 року.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов`язалася здійснювати погашення кредиту та сплачувати передбачені договором проценти у встановлені договором строки.

Факт укладення кредитного договору відповідачкою у відзиві по суті не заперечується. Отже, обставина укладення між сторонами кредитного договору не є спірною. Заперечення відповідачки стосуються фактичного виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредитних коштів, а також набуття АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги за цим договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оцінюючи доводи відповідачки щодо недоведеності фактичного надання кредитних коштів, суд виходить із того, що така обставина підлягає встановленню з урахуванням усієї сукупності наданих сторонами доказів, а не на підставі окремого документа.

У матеріалах справи наявний кредитний договір № 1164986319 від 06 жовтня 2020 року, яким визначено розмір кредиту, порядок його надання, строки повернення та порядок виконання позичальником своїх зобов`язань. Крім того, позивачем надано виписку за кредитним рахунком, що містить відомості про операції, пов`язані з виконанням зазначеного кредитного договору, а також розрахунок заборгованості.

Суд враховує, що сама лише наявність кредитного договору підтверджує факт виникнення між сторонами договірних правовідносин, але не є безумовним доказом фактичної передачі грошових коштів. Водночас суд оцінює кредитний договір не ізольовано, а у взаємозв`язку з випискою за кредитним рахунком, даними про проведені за договором операції та подальшим виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитом.

Наявність у матеріалах справи відомостей про операції за кредитним договором, відображених у виписці, у взаємозв`язку з умовами укладеного сторонами договору та розрахунком заборгованості свідчить про фактичне виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання кредиту та виникнення у відповідачки обов`язку з його повернення.

При цьому суд бере до уваги доводи відповідачки про те, що надана виписка не містить відомостей про рахунок первісного кредитора, з якого було здійснено перерахування кредитних коштів. Однак зазначена обставина сама по собі не спростовує сукупності інших доказів у справі, оскільки предметом оцінки є не окремий документ, а всі наявні докази у їх взаємному зв`язку.

Суд також враховує, що відповідачка не заперечує укладення кредитного договору, не надала доказів того, що кредитодавець не виконав передбаченого договором обов`язку щодо надання кредиту, а також не надала доказів, які б спростовували відомості про проведені за кредитним договором операції та наявність заборгованості.

Таким чином, за результатами оцінки доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність факту виникнення у відповідачки кредитного зобов`язання та фактичного надання їй кредитних коштів.

Щодо доводів відповідачки про недоведеність переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Як убачається з матеріалів справи, 17 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір факторингу № 171221.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем подано договір факторингу, витяг з реєстру прав вимоги, у якому зазначено кредитний договір відповідачки № 1164986319, а також інші документи щодо переданого права вимоги.

Таким чином, договір факторингу та реєстр прав вимоги у їх сукупності індивідуалізують право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1164986319 від 06 жовтня 2020 року.

Крім того, 12 листопада 2025 року представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи меморіального ордера № 833437008 від 17 грудня 2021 року.

Зазначеним меморіальним ордером підтверджується перерахування АТ «ТАСКОМБАНК» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» грошових коштів у розмірі 467 336 417,92 грн.

Суд враховує, що зазначений меморіальний ордер не містить індивідуалізації заборгованості ОСОБА_1 та сам по собі не може підтверджувати передання саме права вимоги за кредитним договором № 1164986319. Водночас цей документ підтверджує виконання АТ «ТАСКОМБАНК» грошового обов`язку за договором факторингу, а конкретизація переданого права вимоги здійснюється за даними договору факторингу та реєстру прав вимоги.

Отже, оцінюючи договір факторингу, реєстр прав вимоги та меморіальний ордер у сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено набуття права вимоги за кредитним договором № 1164986319 від 06 жовтня 2020 року.

Доводи відповідачки про те, що витяг з реєстру прав вимоги та меморіальний ордер самі по собі не підтверджують переходу права вимоги саме за її кредитним договором, суд бере до уваги, однак зазначені докази не оцінюються ізольовано. Їх зміст у взаємозв`язку з договором факторингу та зазначенням у реєстрі кредитного договору відповідачки дає підстави встановити перехід відповідного права вимоги до АТ «ТАСКОМБАНК».

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку станом на 12 травня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 59 773,72 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена) 43 594,30 грн;

- заборгованість за річними процентами (у тому числі прострочена) 6,47 грн;

- заборгованість за щомісячними процентами (у тому числі прострочена) 16 172,95 грн.

Суд перевірив відповідність загальної суми заборгованості сумі її складових та встановив, що арифметична сума заявлених до стягнення складових заборгованості відповідає загальному розміру позовних вимог.

При визначенні розміру заборгованості суд враховує умови кредитного договору щодо обов`язку позичальника повертати отримані кредитні кошти та сплачувати передбачені договором проценти у встановлені строки, а також наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Відповідачкою власного розрахунку заборгованості не надано, доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості або її частини суду не подано. Також відповідачкою не наведено конкретних арифметичних помилок у наданому позивачем розрахунку та не подано доказів, які б спростовували визначений позивачем розмір основної заборгованості.

З огляду на наведене суд вважає доведеним розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 43 594,30 грн.

Щодо процентів суд виходить із того, що відповідно до умов кредитного договору на позичальника покладено обов`язок сплачувати передбачені договором проценти за користування кредитними коштами. Наданий позивачем розрахунок містить окреме визначення заборгованості за річними процентами в сумі 6,47 грн та заборгованості за щомісячними процентами в сумі 16 172,95 грн.

Відповідачкою не надано доказів сплати зазначених сум, не наведено конкретних заперечень щодо періодів їх нарахування або розміру, а також не подано власного розрахунку, який би спростовував відповідні дані позивача.

Оцінюючи розрахунок заборгованості в сукупності з умовами кредитного договору та іншими доказами, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність заборгованості за передбаченими договором процентами у заявленому розмірі.

При цьому заявлена до стягнення сума 59 773,72 грн не перевищує суми заборгованості, визначеної позивачем за кредитним договором, а арифметична відповідність складових загальній сумі заборгованості судом перевірена.

Суд також бере до уваги, що кінцевий строк повернення кредиту визначений кредитним договором до 17 жовтня 2024 року, тоді як розрахунок заборгованості здійснено станом на 12 травня 2025 року. Отже, наведений позивачем розрахунок стосується заборгованості, яка існувала після закінчення визначеного договором строку повернення кредиту.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не виконала належним чином передбачені кредитним договором зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Посилання відповідачки на те, що самі по собі розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не можуть підтверджувати отримання кредиту, суд бере до уваги, однак у даній справі позовні вимоги обґрунтовуються не лише зазначеними документами. Суд оцінює кредитний договір, виписку за кредитним рахунком, розрахунок заборгованості, договір факторингу, витяг з реєстру прав вимоги та меморіальний ордер у їх сукупності.

З урахуванням установлених обставин суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, фактичного надання відповідачці кредитних коштів, невиконання нею передбачених договором зобов`язань, розмір заборгованості, а також набуття АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги за кредитним договором № 1164986319 від 06 жовтня 2020 року.

Доказів належного виконання відповідачкою кредитних зобов`язань, повного або часткового погашення заявленої до стягнення заборгованості, а також доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини та розмір заборгованості, матеріали справи не містять.

За таких обставин позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 525, 526, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, заборгованість за кредитним договором № 1164986319 від 06 жовтня 2020 року в загальному розмірі 59 773 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят три) гривні 72 копійки, яка складається з:

- заборгованість за тілом кредиту (у тому числі прострочена) 43 594,30 грн;

- заборгованість за річними процентами (у тому числі прострочена) 6,47 грн;

- заборгованість за щомісячними процентами (у тому числі прострочена) 16 172,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА