Ухвала суду № 139133950, 18.08.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/225/26

Провадження № 1-кп/541/158/2026

У Х В А Л А

іменем України

18 серпня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого, адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ТОВ «Офтальмологічний центр «ДІОПТРІЯ» в особі його виконуючого обов`язки директора ОСОБА_6

представника потерпілого ТОВ «Офтальмологічний центр «ДІОПТРІЯ» в особі його виконуючого обов`язки ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника, адвоката ОСОБА_9

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026170550000056 від 19.01.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Хабаровськ, Хабаровського краю, російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого головним лікарем ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія», військовослужбовець, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з Миргородської окружної прокуратури Полтавської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026170550000056 від 19.01.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Згідно з даними обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що на підставі Протоколу №1 установчих зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Офтальмологічний центр «Діоптрія» від 10 грудня 2017 року, у відповідності до Закону України «Про господарські товариства» створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Офтальмологічний центр «Діоптрія» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41803924, юридична адреса: Україна, 37600, Полтавська область, м.Миргород, вул. Гоголя, 112) (далі - Товариство), затверджено та підписано його Статут, призначено на посаду директора ОСОБА_8 , якого уповноважено зареєструвати Товариство у відповідних органах державної влади з правом підпису необхідних документів (заяв), пов`язаних з державною реєстрацією Товариства. Державна реєстрація Товариства здійснена 12.12.2017, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підтприємців та громадських формувань - 15871020000001541.

На підставі наказу № 4 від 03.04.2018 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приступив до виконання обов`язків директора з посадовим окладом згідно штатного розпису, яким передбачена заробітна плата директора у розмірі 4 100 грн.

У зв`язку із набранням 17.06.2018 чинності Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018, 03.11.2018 на загальних зборах учасників Товариства було прийнято рішення про затвердження Статуту Товариства в новій редакції, змінено назву одноособового виконавчого органу товариства на «головний лікар» та приведено діяльність товариства у відповідність до приписів вказаного Закону.

Відповідно до Статуту, метою діяльності Товариства є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на виробництво, реалізацію продукції (товарів), виконання робіт та надання послуг медичного характеру, що мають безпосередній вплив на здоров`я та життя людини (п.2.1.).

Органами управління товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган. Вищим органом управління Товариством є Загальні збори учасників (п. 5.2.), виконавчим органом Товариства є Головний лікар (п. 5.3).

До виключної компетенції Загальних зборів належить вирішення наступних питань: пп. 6 п. 6.4. - обрання та припинення повноважень Головного лікаря Товариства, визначення розміру його винагороди. Питання, віднесені до виключної компетенції Зборів, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства (п. 6.5.).

Вказане положення Статуту узгоджується з нормами ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», якою визначено компетенцію загальних зборів учасників товариства, зокрема щодо обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Одночасно з цим, п. 9.1. Статуту встановлено, що одноосібним виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Головний лікар, до компетенції якого належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Зборів (п. 9.3). Головний лікар представляє без довіреності Товариство у відносинах з усіма без винятку державними органами, органами владних повноважень, у судах, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, у відносинах з юридичними та фізичними особами, у тому числі підприємцями (п. 9.5). Головний лікар є посадовою особою Товариства (п. 9.9). Головний лікар повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах Товариства (п. 9.10). Отримання Головним лікарем або його афілійованими особами від третіх осіб виплат, винагород чи інших благ за дії (бездіяльність), пов`язані з виконанням ним повноважень, є конфліктом інтересів.

Згідно із ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Посадовою інструкцію Головного лікаря ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія», затвердженою наказом № 31 від 05.11.2018, встановлено, що посада «Головний лікар» відноситься до категорії «Керівник» (п. 1.1), головний лікар призначається на посаду та звільняється з посади Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю (п. 1.2).

До завдань і обов`язків Головного лікаря відноситься зокрема:

- визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» (2.1.);

- визначає напрями розвитку ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» у формуванні цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної (2.2);

- організовує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць та інших структурних підрозділів ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія», спрямовує їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення послуг (2.3);

- направляє діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів (2.5);

- забезпечує виконання ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» обов`язків перед бюджетом, постачальниками, замовниками і банками (2.6.);

- організовує виробничо-господарську діяльність ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» на основі застосувань методів обґрунтованого планування, нормативних матеріалів, фінансових і трудових витрат, широкого розповсюдження передового досвіду, а також максимальної мобілізації резервів виробництва шляхом досягнення високих техніко-економічних показників, підвищення технічного рівня і якості послуг, раціонального і економного витрачання всіх видів ресурсів. (2.7.);

- забезпечує додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни і обліку, господарського розрахунку (2.11);

- представляє підприємство в органах державної влади і у взаємовідносинах з партнерами (2.13);

- готує проекти організаційно-розпорядчих документів, що вимагають затвердження учасниками ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» (2.14);

- забезпечує адміністративну, кадрову, господарську, фінансову діяльність створення безпечних умов праці для працівників ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» (2.15);

- аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає відповідні директивні документи з цього питання (2.18);

- знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності (2.20);

- складає та затверджує штатний розклад ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» (2.25);

- організовує контроль за правильністю обліку та використання матеріальних цінностей (2.27);

Розділом 3 посадової інструкції, передбачено, що Головний лікар повинен знати: Конституцію України, закони, постанови, укази, розпорядження, рішення та інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності закладу охорони здоров`я (п. 3.1.), порядок укладення і виконання господарських та фінансових договорів, галузевих тарифних угод, колективних договорів та регулювання соціально-трудових відносин (п. 3.9), основи економіки, менеджменту, маркетингу, організацію виробництва, праці та управління (п. 3.11), трудове законодавство, технології інформаційного забезпечення управління, форми та методи роботи із масової інформації (п. 3.13).

Розділом 4 посадової інструкції встановлено, що Головний лікар має право:

- без доручення діяти від імені ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» (п. 4.1.);

- представляти інтереси ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» у взаємовідносинах з громадянами, юридичними особами та органами державної влади (п.4.2);

- розпоряджатися майном ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» з дотриманням вимог, визначених законодавством, Статутом ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія», іншими нормативно-правовими актами (п. 4.3.);

- укладати трудові договори з працівниками (п.4.5);

- приймати рішення за поданням про притягнення працівників, що порушили виробничу та трудову дисципліну, винних у завданні матеріальної шкоди ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія», до матеріальної та дисциплінарної відповідальності (п. 4.6);

- самостійно, в межах своєї компетенції приймати рішення щодо діяльності Медичного центру.

Відповідно до розділу 5 вказаної посадової інструкції, Головний лікар несе відповідальність за правопорушення, скоєні в процес своєї діяльності, в межах встановлених чинним трудовим, адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством (п. 5.5), завдання матеріального збитку ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» в межах, встановлених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством.

У своїй діяльності, Головний лікар є підзвітним учасникам ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія», та йому безпосередньо підпорядковані працівники ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія», лікарі, середній та молодший персонал Медичного центру.

Таким чином, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду Головного лікаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Офтальмологічний центр «Діоптрія», виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, є службовою особою юридичної особи приватного права.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.12.2018, за адресою розташування ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія», а саме: м. Миргород, вул. Гоголя, 112, під час виконання своїх службових повноважень як Головного лікаря Товариства, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на зловживання своїми службовими повноваженнями, як службовою особою юридичної особи приватного права, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, у вигляді отримання завищеної заробітної плати за рахунок Товариства.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 у період часу з 28.12.2018 по 27.12.2023, перебуваючи в приміщенні ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 112, займаючи посаду Головного лікаря, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам Товариства з метою отримання неправомірної вигоди для себе у вигляді завищеної заробітної плати, в порушення вимог ст.ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», п. 5.2, пп. 6 п. 6.4, п. 6.5., п. 9.3., п. 9.10. Статуту та п. 2.5, 2.7, 2.11, 2.27, 3.9, 4.3 своїх службових обов`язків, наказами Головного лікаря одноособово затвердив наступні штатні розписи Товариства, якими збільшив собі посадовий оклад:

- наказ № 33-к від 28.12.2018 затверджений і введений в дію з 01.01.2019 р. штатний розпис, що передбачав оклад головного лікаря у розмірі 6000,00 грн;

- наказ № 44 від 28.03.2019 затверджений і введений в дію з 01.04.2019 р. штатний розпис, що передбачав оклад головного лікаря у розмірі 22000,00 грн,

- наказ № 60 від 31.08.2019 затверджений і введений в дію з 01.09.2019 р. штатний розпис, що передбачав оклад головного лікаря у розмірі 30 000,00 грн ,

- наказ № 37 від 30.07.2020 затверджений і введений в дію з 01.08.2020 штатний розпис, що передбачав оклад головного лікаря у розмірі 30 000 грн.;

- наказ № 48 від 25.12.2020 затверджений і введений в дію з 01.01.2021 р. штатний розпис, що передбачав оклад головного лікаря у розмірі 33000,00 грн,

- наказ № 29 від 29.07.2021 затверджений і введений в дію з 01.08.2021 штатний розпис, що передбачав оклад головного лікаря у розмірі 43000,00 грн;

- наказ № 45 від 29.07.2022 затверджений і введений в дію з 01.08.2022 штатний розпис, що передбачав оклад головного лікаря у розмірі 80000,00 грн;

- наказ № 61 від 20.12.2022 затверджений і введений в дію з 01.08.2022 штатний розпис, що передбачав оклад головного лікаря у розмірі 80 000,00 грн,

- наказ № 47 від 27.09.2023 затверджений і введений в дію з 01.10.2023 штатний розпис, що передбачав оклад головного лікаря у розмірі 22 000,00 грн,

- наказ № 58 від 30.11.2023 затверджений і введений в дію з 01.12.2023 штатний розпис, що передбачав оклад головного лікаря у розмірі 13400,00 грн,

- наказ № 63 від 27.12.2023 затверджений і введений в дію з 01.01.2024 штатний розпис, що передбачав оклад головного лікаря у розмірі 14200,00 грн.

У подальшому, затверджені ОСОБА_8 штатні розписи, які містили у собі завищений розмір посадового окладу Головного лікаря, стали підставою для надмірного нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_8 за рахунок ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» на загальну суму 1 408 467 грн 55 коп., які були виплачені на рахунок останнього у повному обсязі.

Отже, внаслідок зловживання Головним лікарем ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» ОСОБА_8 своїм службовим становищем, з метою отримання неправомірної вигоди під час нарахування та виплати собі заробітної плати за період з 28.12.2018 по 31.12.2023, ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» спричинено збитків на загальну суму 1 408 467, 55 гривень, що є тяжкими наслідками.

23.02.2026 року через систему «Електронний суд» захисник обвинуваченого ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 звернувся до суду з письмовим клопотанням про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, посилаючись на те, що потерпілим у кримінальному провадженні було визначено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Офтальмологічний центр «ДІОПТРІЯ» (надалі ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ»).

Відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні № 12023170550000821 від 05.07.2023р. було внесено за заявою ОСОБА_4 внаслідок нібито завдання йому як одному з засновників ТОВ «Офтальмологічний центр «Діоптрія» майнової шкоди.

З 28.12.2018 р. по 10.08.2025 р. ОСОБА_8 обіймав у ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» посаду Головного лікаря (керівника), з 11.08.2025 р. виконуючим обов`язки керівника ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» є ОСОБА_6 .

Єдині наявні уповноважені представники ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» ОСОБА_8 та/або ОСОБА_6 заяву про вчинене кримінальне правопорушення або про залучення до провадження як потерпілого не подавали.

Засновниками та кінцевими бенефіціарами ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» у рівних частинах є ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , жодних посад у ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» ОСОБА_4 не займав та не займає, ніколи не був уповноваженою особою Товариства та не наділявся Товариством правами на вчинення будь яких дій.

Вважаючи, що діями ОСОБА_8 як керівника ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» завдано майнової шкоди, ОСОБА_4 було подано два господарські позови до ОСОБА_8 про відшкодування завданих ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» збитків (справа № 917/1556/23 та справа № 917/791/24).

Всі визначені судовими рішеннями по справам № 917/1556/23 та № 917/791/24 грошові кошти ОСОБА_8 , сплатив на користь ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ», що свідчить про наявність виключно цивільно правового спору між сторонами та фактичне погашення ОСОБА_8 своїх зобов`язань.

Попри наявність виключно цивільно правових відносин та відсутність повноважень на представництво інтересів Товариства, ОСОБА_4 між тим було подано заяву про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке полягало у завданні майнової шкоди ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ».

Зазначені вище обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_4 статусу потерпілого, та про фактичне неподання ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» як юридичною особою заяви про вчинене кримінальне правопорушення, що є підставами для закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_8 .

В той же час, документи на представництво інтересів ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» ОСОБА_4 не надавались, у двох наявних у матеріалах кримінального провадження Протоколах установчих зборів від 10.12.2017р. та загальних зборів учасників від 01.06.2021р. ОСОБА_4 фігурує лише як засновник (учасник), який не наділявся повноваженнями на представництво інтересів ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» у будь яких органах, установах, підприємствах та організаціях.

Правильність позиції щодо недопустимості залучення ОСОБА_4 як учасника Товариства для представництва інтересів Товариства як потерпілого у кримінальному провадженні підтверджується наявною практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (рішення у справах «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» від 20 травня 1998 року, «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року, «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України» від 21 грудня 2017 року).

Зазначену практику врахувала Велика Палата Верховного Суду, виклавши у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 та висловила правову позицію, відповідно до якої повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти в інтересах товариства права не мають. Залучення за ініціативою органу досудового розслідування ОСОБА_4 як представника потерпілого ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» у кримінальному провадженні № 12023170550000821 від 05.07.2023р. (за ч. 3 ст. 190 КК України), не свідчить про автоматичне набуття ОСОБА_4 статусу потерпілого у кримінальному провадженні № 12026170550000056 від 19.01.2026 р., тим більше зважаючи на те, що заяву про вчинене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 364-1 КК України ОСОБА_10 було подано 26.07.2024 р., а пам`ятка про залучення до кримінального провадження як потерпілого йому у кримінальному провадженні № 12026170550000056 (виділеному з кримінального провадження № 12023170550000821) та у кримінальному провадженні № 42024172050000064 (відомості про яке було внесено до ЄРДР 01.08.2024р.) не надавалась.

У своїй заяві про вчинене кримінальне правопорушення за ст. 364-1 КК України ОСОБА_10 посилався на завдання саме йому як засновнику ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» майнової шкоди, вказуючи при цьому ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» як потерпілого.

ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» та ОСОБА_10 як засновник Товариства не можуть бути одночасно потерпілими у кримінальному провадженні № 12026170550000056.

Відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 335/8802/19 (постанова від 11.11.2020р.), визначення свого представника є прерогативою потерпілого, тобто у даному випадку ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ».

Статут ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» визначає Головного лікаря, його заступника або в.о. Головного лікаря, єдиними уповноваженими представниками Товариства.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 є лише учасником (засновником) ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ», а не посадовою особою Товариства, то і виступати як належний заявник у кримінальному провадженні, та тим більше як потерпілий, він не має права.

Відповідно і подання ОСОБА_4 заяви про вчинене кримінальне правопорушення, може розглядатись виключно як таке, що відбулось з порушенням прав та інтересів ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» за відсутності у діях ОСОБА_8 складу передбаченого ст. 364-1 КК України кримінального правопорушення.

Відповідно до викладеного захисник обвинуваченого ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_9 просить суд закрити кримінальне провадження № 12026170550000056 від 19.01.2026р. по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

В судовому засіданні захисник, адвокат ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_8 клопотання підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Прокурор Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого про закриття кримінального провадження та просив відмовити в задоволенні вищезазначеного клопотання адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження.

Представника потерпілого ТОВ «Офтальмологічний центр «ДІОПТРІЯ» в особі його виконуючого обов`язки директора ОСОБА_6 та представника потерпілого ТОВ «Офтальмологічний центр «ДІОПТРІЯ» в особі його виконуючого обов`язки ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 не заперечували проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_9 .

Потерпілий ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого про закриття кримінального провадження та просив відмовити в задоволенні вищезазначеного клопотання адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження.

25.02.2026 року до суду надійшла заява виконуючого обов`язки керівника ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» ОСОБА_6 в якій просить закрити кримінальне провадження №12026170550000056 від 19.01.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України. Обґрунтовуючи тим, що потерпілим у кримінальному провадженні є юридична особа ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ». Відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні № 12023170550000821 від 05.07.2023р. було внесено за заявою засновника Товариства ОСОБА_4 внаслідок нібито завдання йому майнової шкоди. З 11.08.2025р. виконуючим обов`язки керівника ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» є ОСОБА_6 . Засновниками та кінцевими бенефіціарами ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» у рівних частинах є ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , жодних посад у ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» ОСОБА_4 не ваймав та не займає, ніколи не був уповноваженою особою Товариства та не наділявся Товариством правами на вчинення будь - яких дій. Документи на представництво інтересів ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» ОСОБА_4 у матеріалах кримінального провадження відсутні.

У Протоколах установчих зборів від 10.12.2017р. та загальних зборів учасників від 01.06.2021р. ОСОБА_4 фігурує лише як засновник (учасник), який не наділявся повноваженнями на представництво інтересів ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» у будь - яких органах, установах, підприємствах та організаціях.

Залучення за ініціативою органу досудового розслідування ОСОБА_4 як представника потерпілого ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ», відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 335/8802/19 (постанова від 11.11.2020р.), не свідчить про набуття ним статусу потерпілого, оскільки визначення свого представника є прерогативою самого потерпілого, тобто ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ». На даний час єдиною уповноваженою особою ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» є в.о. керівника ОСОБА_6 , яка реалізуючи свої повноваження має право на подання заяви про відмову від обвинувачення.

ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» в особі в.о. керівника ОСОБА_6 не має до ОСОБА_8 претензій матеріального характеру.

Визначені судовими рішеннями по господарським справам № 917/1556/23 та №917/791/24 грошові кошти ОСОБА_8 , сплачено у повному обсязі на користь ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ», що свідчить про фактичне погашення ОСОБА_8 існуючих зобов`язань.

В судовому засіданні представника потерпілого ТОВ «Офтальмологічний центр «ДІОПТРІЯ» в особі його виконуючого обов`язки директора ОСОБА_6 та представника потерпілого ТОВ «Офтальмологічний центр «ДІОПТРІЯ» в особі його виконуючого обов`язки ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, з підстав викладених у ній.

Прокурор Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення заява виконуючого обов`язки керівника ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 категорично заперечували проти задоволення заяви виконуючого обов`язки керівника ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Захисник, адвокат ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення заява виконуючого обов`язки керівника ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України та просили задовольнити.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, клопотання, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до вимог ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Разом з тим, частиною 1 статті 412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Судове провадження є однією зі стадій кримінального провадження, яке відбувається після закінчення досудового розслідування. Для постановлення судом законного, обґрунтованого і справедливого процесуального рішення судовому розгляду має передувати вирішення питання про початок досудового розслідування; здійснення швидкого, повного і неупередженого досудового розслідування, під час якого починає формуватися основний обсяг доказів, який буде досліджуватися в судовому засіданні, здійснення письмового повідомлення особі про підозру, що означає початок стадії притягнення особи до кримінальної відповідальності; вирішення прокурором на основі цього розслідування, в якій формі закінчити досудове розслідування.

Однією з основних засад кримінального провадження є закріплений у п. 14 ч.1 ст. 7 та ст. 21 КПК України доступ до правосуддя, що передбачає право на справедливий судовий розгляд і доступ до правосуддя кожному, зокрема і потерпілому, у кримінальному провадженні незалежно від форми обвинувачення.

При цьому, для справедливого судового розгляду і прийняття справедливого судового рішення важлива активна процесуальна діяльність потерпілого як учасника кримінального провадження, якого буде стосуватися цей судовий розгляд, не лише в судовому провадженні, але й під час досудового розслідування. Тому, забезпечення доступу до правосуддя передбачає необхідність обґрунтованого і своєчасного залучення потерпілого до провадження, роз`яснення йому процесуальних прав і забезпечення можливості їх реалізації шляхом активної участі у з`ясуванні обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і мають значення для ухвалення справедливого процесуального рішення.

Отже, забезпечення доступу до правосуддя має здійснюватися на всіх стадіях кримінального провадження. На кожній стадії мають бути роз`яснені права кожному учаснику провадження і надано можливість для їх реалізації. Слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, слідчий суддя, суд, виходячи із завдань кримінального провадження, встановлених у ст. 2 КПК України, повинні забезпечити швидке, повне і неупереджене досудове розслідування і судовий розгляд.

Згідно положень ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 20.02.2018 року у справі №142/1291/16-к зауважив, що приватне обвинувачення це регламентований законом особливий вид кримінально-процесуальної діяльності приватного обвинувача (потерпілого), що включає звернення до компетентних органів із твердженням щодо винуватості певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, збирання доказів винуватості цієї особи, подальше підтримання ним обвинувачення в суді та право відмовитись від пред`явленого обвинувачення.

Поряд з цим, статтею 284 КПК України визначено підстави закриття кримінального провадження, зокрема, відповідно до пункту 7 ч. 1 цієї статті, кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо ж обставини передбачені п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальне провадження щодо вказаного кримінального правопорушення здійснюється у формі приватного обвинувачення.

Як і в кримінальному провадженні з державною формою обвинувачення, у кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення потерпілий має процесуальні права та обов`язки, передбачені статтями 56, 57 КПК України, і може користуватись допомогою представника і законного представника (статті 58, 59 КПК України).

Разом з тим, кримінальне провадження з приватною формою обвинувачення є винятком із засади публічності і визначається засадою диспозитивності, яка відповідно до ст.26 КПК України означає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Так, на відміну від державного обвинувачення, частиною 4 ст. 26 і ст. 477 КПК України визначено, що єдиною законною підставою для початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого, проти прав, свобод та законних інтересів якого вчинено кримінальне правопорушення. Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 26 та ч. 4 ст. 22 КПК України, важливою відмінністю участі потерпілого у кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення є те, що йому тут належить ще й право підтримувати обвинувачення або відмовитися від обвинувачення, що є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.

При цьому, Верховний Суд колегією Другої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 20 грудня 2018 року у справі № 761/6142/15-к зазначив, що якщо під час досудового розслідування у кримінальному провадженні у формі державного обвинувачення виникли підстави для складання повідомлення про підозру або про зміну раніше повідомленої підозри з перекваліфікацією діяння підозрюваного на злочин, за яким кримінальне провадження згідно зі ст. 477 КПК України може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, то прокурор або слідчий за погодженням з прокурором зобов`язаний з`ясувати з цього приводу думку потерпілого і має право скласти відповідно повідомлення про підозру або нове повідомлення про змінену підозру лише за наявності письмової заяви потерпілого про вчинення щодо нього злочину приватного обвинувачення.

Поряд з цим, вимогами ст. 279 КПК України зобов`язано слідчого, прокурора виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу, в тому числі невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань дату та час повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. А у разі відсутності зазначеної згоди потерпілого прокурор повинен винести постанову про закриття кримінального провадження за п. 7 ч.1ст.284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Однак, орган досудового розслідування ці вимоги кримінального процесуального закону не виконав, які фактично є обов`язком слідчого, прокурора.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 05.07.2023 року Миргородським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про виявлене кримінальне правопорушення за ч. 3 ст.191 КК України за №12023170550000821. При цьому, потерпілим, заявником зазначений ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 74).

В подальшому, постановою прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 від 19.01.2026 було виділено із кримінального провадження за №12023170550000821 в окреме кримінальне провадження за №12026170550000056 матеріали досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, потерпілим, заявником зазначений ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 84-89, 96).

Разом з цим, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року у справі №288/1158/16-к, зазначає, що якщо потерпілий не подавав заяви про злочин і до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження не порушував питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством), то така позиція тягне припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК після перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення.

При цьому, Велика Палата Суду у вищезазначеній постанові звертає увагу на те, що зазначеними орієнтирами варто керуватися як суду першої інстанції, так і апеляційному та касаційному судам з урахуванням установлених законом меж їх повноважень і особливостей процесу на кожній із відповідних стадій.

Водночас, під час судового розгляду суд, дотримуючись вимог статті 22 КПК, зобов`язаний забезпечити потерпілому, як і іншим учасникам провадження, необхідні умови для реалізації його процесуальних прав, у тому числі вираження правової позиції, яка може мати вирішальне значення для справи. У подальшому, під час прийняття рішення у нарадчій кімнаті, суд повинен виходити з відповідної позиції, висловленої на попередніх стадіях процесу і відображеної в наявних у матеріалах справи документах.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілим у даному кримінальному провадженні є Товариство з обмеженою відповідальністю «Офтальмологічний центр «ДІОПТРІЯ».

Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 КПК України представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 58 КПК України, якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні, її повноваження на участь у кримінальному провадженні підтверджуються документами, передбаченими ст. 50 цього Кодексу (свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги).

Засновниками та кінцевими бенефіціарами ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» у рівних частинах є ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

Положеннями Статуту ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» передбачено:

- Головний лікар представляє без довіреності Товариство у відносинах з усіма без винятку державними органами, органами владних повноважень у судах, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, у відносинах з юридичними та фізичними особами, у тому числі підприємцями (п.9.5);

- Головний лікар може делегувати будь які зі своїх прав та обов`язків будь якому працівнику Товариства або третій особі за довіреністю (п.9.6);

- Головний лікар може призначати Заступників з переданням їм частини своїх повноважень або без такого передання (п.9.7);

- У випадку відсутності Головного лікаря, всі його обов`язки виконує його заступник або тимчасово виконуючий обов`язки Головного лікаря, який призначається та звільняється з посади наказом Головного лікаря. У випадках, передбачених законодавством, повноваження Заступника або виконуючого обов`язки підтверджуються дорученням простої письмової або нотаріальної форми (п.9.8).

Таким чином, статут ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» визначає Головного лікаря, його заступника або в.о. Головного лікаря, єдиними уповноваженими представниками Товариства.

Як встановлено під час судового розгляду з 28.12.2018 р. по 10.08.2025 р. ОСОБА_8 обіймав у ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» посаду Головного лікаря (керівника), з 11.08.2025 р. виконуючим обов`язки керівника ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» є ОСОБА_6 .

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 є лише учасником (засновником) ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ», а не посадовою особою Товариства, то і виступати як належний заявник у кримінальному провадженні, чи як потерпілий, він не має права.

Зазначені вище обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_4 статусу потерпілого, та про фактичне неподання ТОВ «ОЦ «ДІОПТРІЯ» як юридичною особою заяви про вчинене кримінальне правопорушення.

При цьому, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364-1 КК України, яке відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України, здійснюється у формі приватного обвинувачення, що передбачає участь потерпілого у даному кримінальному провадженні.

З огляду на зміст частини першої статті 477 КПК, яка у системному зв`язку із частиною четвертою статті 26 і пунктом сьомим частини першої статті 284 зазначеного Кодексу, зводиться до того, що обов`язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого, як волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності взагалі, а не за конкретною нормою КК. Інтерес особи, яка зазнала шкоди, у застосуванні процедури кримінального судочинства стосується не юридичної кваліфікації протиправних дій, а самого факту вчинення цих дій щодо неї. Подана до правоохоронних органів та/або суду заява потерпілого є вираженням його ставлення до події злочину, особи, що його вчинила, й обраного способу реагування. Відповідне волевиявлення є свідченням того, що особа, котрій завдано шкоди, звертається до держави з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів шляхом кримінального переслідування винного, не вважаючи належними й достатніми інші способи досягнення цієї мети. Право потерпілого на таке звернення кореспондує конституційний обов`язок держави в особі компетентних органів захистити порушені права і свободи постраждалої людини в установленій законом формі, зокрема з дотриманням визначеної КПК процедури встановити дійсні обставини справи і в разі підтвердження факту злочинного діяння надати йому юридичну оцінку відповідно до норм КК.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к, також звертає увагу на тому, що з метою формування всебічних та якісних правозастосовчих орієнтирів і забезпечення єдності судової практики, у зв`язку з тим, що КПК не встановлює спеціальних норм, які б регламентували дії суду у зв`язку зі зміною форми обвинувачення внаслідок перекваліфікації дій, інкримінованих особі, під час вирішення вказаних питань необхідно керуватися загальними положеннями КПК з урахуванням презумпції невинуватості, балансу публічних та приватних інтересів, змагальності, диспозитивності процесу і загальної справедливості судового розгляду.

Аналізуючи наведене, виходячи з матеріалів справи, враховуючи, що орган досудового розслідування розпочав кримінальні провадження за ч. 2 ст.364-1 КК України, за якою ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення, у формі приватного обвинувачення без відповідної заяви та згоди потерпілого, суд приходить до висновку про наявність істотного порушення норм кримінального процесуального законодавства.

При цьому, з урахуванням відсутності заяви потерпілої особи щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, у цьому конкретному випадку та враховуючи положення кримінального процесуального законодавства та позицій Верховного Суду, уподібнюється відмові потерпілої особи від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, всі процесуальні дії в ході досудового розслідування кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні цього злочину проведені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому отримані органом досудового розслідування докази не можуть бути прийняті судом. У зв`язку з наведеним, суд вбачає підстави для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з тим, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення було розпочате не на підставі заяви потерпілого.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження підлягає закриттю, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Судом встановлено, що заява потерпілої про відмову від обвинувачення подана добровільно, її правові наслідки потерпілій зрозумілі, будь-яких даних про вчинення на неї тиску або примусу судом не встановлено.

Правова позиція щодо застосування положень п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України неодноразово висловлювалась у практиці Верховний Суд, який зазначив, що відмова потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні приватного обвинувачення за умови її добровільності є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.

Крім того, відповідно до практики Європейський суд з прав людини, кримінальне провадження повинно відповідати принципу справедливого судового розгляду та забезпечувати повагу до процесуальної автономії сторін, зокрема права особи розпоряджатися своїми процесуальними правами.

За таких обставин, суд вважає за необхідне клопотання задовольнити, при цьому провадження по вищевказаній кримінальній справі - закрити.

Що стосується заявленого представником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_8 позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, то у відповідності до положень ст. 7, ст. 9, ст. 129 КПК України, суд вважає за необхідне залишити вказаний цивільний позов без розгляду.

Керуючись вимогами ст.ст.1-29, 55-57, 129, 174, 284, 350, 369-372, 376, 412, 477 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2026 року за №12026170550000056 по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення, оскільки кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення було розпочате не на підставі заяви потерпілої особи.

Цивільний позов представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали виготовлено 19 серпня 2026 року.

СуддяОСОБА_1