Постанова № 139133902, 20.08.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/760/26

Провадження № 3/156/356/26

Рядок статзвіту 149

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І.Є., дослідивши матеріали, які надійшли з Сектора поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, із повною середньою освітою, непрацевлаштованого, неодруженого, на утриманні непрацездатних осіб немає, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше притягався до адміністративної відповідальності,

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

учасники справи:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Поліщук В. А.,

про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст. ст. 10, 63 Конституції України особі роз`яснено,

клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, відводів не заявлено,

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

03.06.2026 року об 11:33 год по вул. Незалежності в с. Павлівка водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував мотоциклом д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керування таким т/з. Від керування відсторонений.

Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1А Правил Дорожнього Руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив обставини, викладені у протоколі про адміністратвине правопорушення та наполягав на тому, що він не керував мотоциклом. Хто був водієм він не знає, відтак вважає, що працівники поліції неправомірно склали відносно нього адміністративні матеріали за вчинення адміністративного правопорушення.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Поліщук В. А. в судовому засідання з протоколом не погодився, вказуючи на те, що докази скоєння ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП відсутні, просить закрити провадження по справі в зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що належні та допустимі докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні. На відео з нагрудних камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в приміщенні магазину, а працівники поліції пропонують пройти за ними на вулицю та оголошують йому про вчинення ним якогось порушення ПДР, яке він не вчиняв, і що на нього буде складено протокол про вчинення правопоршуення, на що він категорично повідомляє, що водієм не був і не розуміє в чому справа. Враховуючи викладене просив закрити провадження у даній справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Суд викликав в судове засіданні поліцейського СРПП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції Калітку В. А., уповноваженого на складення протоколу про адміністративне правопорушення, однак він не з`явився, надавши суду заяву про здійснення розгляду справи без його участі у зв`язку із неможливістю прибуття в судове засідання через перебування на стаціонарному лікуванні. Докази перебування на листку непрацездатності ОСОБА_2 долучив до заяви.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні достатні докази, які вказують чи мала місце подія, зазначена в протоколі та обставини її виникнення, суддя вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі поліцейського СРПП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 .

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов`язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності. Перша з них, репресивно-каральна (або «штрафна»), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення. Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом. При цьому, суддя, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.

Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні із вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, які передбачені ст.280 КУпАП, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суддя при ухваленні рішення. При цьому, відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність, передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Диспозиція ч. 2 ст. 126 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається, зокрема, у формі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом;

Склад правопорушення - формальний.

Згідно з п.2.1а Правил дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Суб`єкт адміністративного проступку- загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16 - річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи

Суд дослідив наявні у справі письмові докази та встановив, що протокол серії ЕПР1 № 682738 від 03.06.2026 складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст. ст. 255, 256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується такими дослідженими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 682738 від 03.06.2026, у якому викладено обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП;

- рапортом поліцейського СРПП ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області Калітки В. від 04.06.2026;

- рапортом інспектора з РПП ВПД № 1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області Стадніка А. від 04.06.2026;

- постановою від 04.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- письмовим зобов`язанням від 03.06.2026 згідно з яким ОСОБА_1 відсторонено від керування т/з в стані сп`яніння, однак від підпису ОСОБА_1 відмовився;

- оптичним диском DVD-R з відеозаписами з місця події, якими підтверджується факт керування ОСОБА_1 03.06.2026 року об 11:33 год по вул. Незалежності в с. Павлівка мотоциклом д.н.з. НОМЕР_2 та переслідування його працівниками поліції.

Захисник в судовому засіданні заперечив щодо належності та допустимості в якості доказів двох відеофайлів, на яких зображено невідомого мотоцикліста в шоломі, ідентифікувати якого не можна, номерних знаків на цих відео не видно, тому помилковим є припускати, що цим мотоциклом керує ОСОБА_1 , оскільки, відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Інші відео з нагрудних боді камер поліцейських взагалі є неінформативними, не містять жодних доказів, що підтверджують вчинення будь-якого правопорушення його підзахисним. На цих відеофайлах зафіксовано розмова поліцейських із ОСОБА_1 , спілкування тривале, складення матеріалів, відібрання пояснень, що жодним чином не підтверджує факту вчинення правопорушення і факту керування ОСОБА_1 цим мотоциклом. Відеозапис із відеореєстратора працівниками поліції не долучено, відтак захисник вважає, що відсутній факт керування, отже відсутній склад правопорушення.

Суд критично оцінює заперечення захисника з огляду на наступне.

Суд бере до уваги долучені до матеріалів справи відеозаписи з камер відеоспостереження магазину (вуличних камер), а також відеозаписи, здійснені за допомогою нагрудної відеокамери працівника поліції, як належні та допустимі докази у справі.

Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, окремо взяті відеофайли з вуличних камер відеоспостереження не містять такого зображення водія мотоцикла, яке саме по собі дозволяло б безпосередньо ідентифікувати особу, яка ним керувала. Разом з тим зазначена обставина не є підставою для автоматичного виключення таких відеозаписів з числа доказів та не означає, що вони не можуть бути використані судом для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тих, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також інші документи та інші фактичні дані.

При цьому Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 263/15738/16-а виходив із можливості використання поліцією інформації, отриманої за допомогою технічних засобів фото- та відеофіксації, у тому числі таких, що перебувають у чужому володінні. Отже, законодавство не встановлює вимоги про те, що доказове значення для встановлення обставин адміністративного правопорушення може мати виключно відеозапис, здійснений технічним засобом, який належить органу поліції.

Разом з тим суд не покладає в основу висновку про доведеність факту керування виключно відеозапис із вуличних камер та не стверджує, що особа правопорушника може бути безпосередньо ідентифікована лише за цими записами.

Належність таких відеозаписів полягає у тому, що ними зафіксовано об`єктивний перебіг події та послідовність дій, які безпосередньо передували появі особи у приміщенні магазину, а його доказове значення підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами у справі.

Судом досліджено відеозаписи не вибірково та не шляхом перегляду окремих фрагментів, а у їх повному, безперервному обсязі, у взаємному змістовному зв`язку з відеозаписом нагрудної відеокамери працівника поліції.

Із дослідженої сукупності відеозаписів установлено безперервну послідовність подій: працівники поліції здійснюють переслідування мотоцикла, який рухається перед ними; після припинення руху зазначеного мотоцикла особа, яка перебувала за його кермом, після того, як йому вдалося відірватися від працівників поліції, фактично одразу опиняється у приміщенні магазину без шолома, з того моменту і починається відеозйомка з бодікамери працівника поліції та розмова між ними. При цьому матеріалами справи не встановлено появи іншої особи, яка могла б у зазначений короткий проміжок часу перебрати керування мотоциклом або іншим чином бути його водієм.

Таким чином, відеозаписи з вуличних камер, хоча й не дозволяють шляхом окремого кадру безпосередньо встановити обличчя водія, об`єктивно фіксують фактичну послідовність події та узгоджуються із записом нагрудної відеокамери працівника поліції.

Крім того, суттєве значення для оцінки зазначених доказів мають пояснення самої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В подальшому в ході розмови з працівниками поліції і не на одному фрагменті особа не заперечує факту перебування на відповідному мотоциклі та фактично визнає, що саме вона керувала цим транспортним засобом.

Так, на відео 00000_00000020260603113321_0006A о 00:45год говорить "я не гонив", на 01:06год говорить "я з поворотніком, всьо добре, що не так?", на 01:27 год на твердження поліцейського, що він ледь не збив хлопчину, відповідає: "Кого? я нікого не бачив? ведіть", на 02:10 год говорить"нє, ну шо не так? я приїхав і нормально пішов в магазин", на 02:19 год на запитання працівника поліції чи має посвідчення водія, відразу змінює відповідь, зазначаючи, що не їхав, на 03:35 год стверджує: "що таке? ви ж мене не зупинили ні нічого?де ви мене зупинили?", на 04:07 год говорить: "то про яку ви людину говорили, я там людини някої не бачив? (коли їхав).

Особливого значення суд надає також обставинам, зафіксованим на останньому відеозаписі 00000_00000020260603113321_00010A з нагрудної відеокамери працівника поліції. Зазначеним відеозаписом зафіксовано проведення поверхневого огляду речей особи, під час якої у ОСОБА_1 було виявлено ключі від мотоцикла, переслідування якого безпосередньо перед цим здійснювали працівники поліції. Надалі працівниками поліції було здійснено перевірку можливості запуску зазначеного мотоцикла за допомогою виявленого у ОСОБА_1 ключа, внаслідок чого двигун мотоцикла було запущено.

Таким чином, зазначені обставини об`єктивно підтверджують безпосередній зв`язок ОСОБА_1 саме з тим транспортним засобом, який перед цим переслідували працівники поліції.

При цьому суд враховує поведінку ОСОБА_1 та зміну ним пояснень щодо обставин події. На початку спілкування з працівниками поліції він заперечував факт керування мотоциклом, згодом під час розмови - підтверджував. Після виявлення у нього ключів від мотоцикла та фактичного підтвердження можливості запуску цим ключем двигуна мотоцикла ОСОБА_1 пояснив наявність ключа тим, що він є власником мотоцикла.

Суд не розцінює сам факт належності мотоцикла ОСОБА_1 або наявності у нього ключа як самостійний та безумовний доказ факту керування. Водночас зазначені обставини мають істотне доказове значення у взаємозв`язку з іншими встановленими судом обставинами.

Оцінюючи зміст усіх відеофайлів, суд приходить до висновку, що така поведінка ОСОБА_1 спрямована на ухилення від відповідальності, адже він вже раніше притягувався до адмінвідповідальності за таке правопорушення. Також судом враховується поведінка ОСОБА_1 під час встановлення обставин справи. Надані ним пояснення не були послідовними та змінювалися в ході розмови, а під час встановлення особи він повідомив відомості, які не відповідали дійсності, наприклад, що він одружений, працює на м"ясокомбінаті, народився в Грузії та ін.

Отже, надана ним версій подій не узгоджується із сукупністюд безпосередньо досліджених судом доказів.

Отже, запереченняяк ОСОБА_1 так і його захисника факту керування не знаходить підтвердження в сукупності досліджених судом доказів та спростовується не припущеннями працівників поліції, а об`єктивними даними, зафіксованими на відеозаписах, які перебувають у взаємному безперервному, послідовному та фактичному зв`язку, а також поясненнями самої особи.

Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд виходить не з того, що кожний окремий відеозапис самостійно та безумовно ідентифікує особу водія, а з того, що сукупність досліджених відеозаписів, їх безперервність та взаємна узгодженість, відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, а також пояснення особи у своїй сукупності дають суду достатні підстави встановити, що саме ОСОБА_1 безпосередньо перед подальшим спілкуванням із працівниками поліції керував зазначеним мотоциклом.

Також суд відхиляє зауваження захисника щодо наявності у тексті зобов"язання про відсторонення від керування т/з фрази, що він ще зобов"язався не керувати в стані сп"яніння, оскільки щодо ОСОБА_1 не складалися матеріали за ст.130 КупАП і це свідчить про невідповідність зазначеного документа обставинам справи. Суд зазначає, що наявність у відповідному документі формулювання загального (шаблонного) характеру не є обставиною, яка має визначальне значення для встановлення складу правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП та не ставить під сумнів законність чи обгрунтованість складених щодо ОСОБА_3 матеріалів і не має істотного значення для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_3 , складу адмінправопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 статтею 126 КУпАП України. Об`єктивних підстав ставити під сумнів досліджені судом докази, які надані органом, що склав протоколи про адміністративне правопорушення, у суду немає.

При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.

Отже, проаналізувавши наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.

V. Накладення адміністративного стягнення

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (неодружений, не вперше притягується до адміністративної відповідальності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, продовжив керувати транспортним засобом не маючи такого права та повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення), його поведінку під час та після вчинення адміністративного правопорушення, ступінь його вини, майновий стан (непрацевлаштований), відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність за скоєння вказаного діяння, суд вважає за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, оскільки саме таке покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Щодо позбавлення права керування суд зазначає, що з метріалів справи слідує, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20, провадження № 51-944 км 23) суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (ст. 286 КК України) або в цьому ж порушенні, вчиненому в стані сп`яніння (ст. 286-1 КК України), незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Листом Касаційного кримінального суду Верховного суду № 718/0/158-25 від 04.12.2025 роз`яснено, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення в ході вирішення питання про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в тих випадках, коли особа не мала або була його позбавлена, є підстави, з урахуванням ст. 30 КУпАП, для застосування підходу аналогічного тому, що був сформований у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20.

З огляду на роз`яснення Верховного Суду від 04.12.2025 року за вих. № 718/0/158-25 суд дійшов висновку про необхідність призначення правопорушнику додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк п`ять років.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП відсутні.

Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчинених адміністративних правопорушень та за своїм видом та мірою відповідає завданню й меті накладення адміністративного стягнення та є необхідним і достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. При цьому, суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

VІ. Судові витрати

Відповідно до змісту ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 40-1, ч. 5 ст. 126, 245, 251, 283-285, 287-289 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Поліщука В. А. про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відмовити.

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу 15 днів з дня вручення їй цієї постанови. Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУДКСУ у Волинській області; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.

У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови із ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 81 600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народження на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська