Ухвала суду № 139133816, 18.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15584/25

Провадження №1-кп/522/2065/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2

під час судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №62024150020000164 від 03.02.2024 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березне, Березнівського району Рівненської області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_5

УСТАНОВИВ:

Приморським районним судом м.Одеси здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК продовжують існувати, а саме,- ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, оскільки обвинувачений демонструє не має наміру переховуватись від суду.

Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно з ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.177 метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

-переховуватися від суду, з огляду на покарання, яке загрожує у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого правопорушення.

-незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Станом на даний час, не всі свідки допитані в судовому засіданні, втім ризики зазначені стороною обвинувачення дещо зменшились.

Так судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, за який передбачено покарання до десяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, може переховуватись від суду, впливати свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_3 має постійне місце мешкання у Рівненській області, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відсторонений від посади начальника Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та має міцні соціальні зв`язки.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

На думку суду ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даному етапі судового розгляду, хоча продовжують існувати, але дещо знизились.

Відповідно до ст.181 КПК України, домашній арешт є найбільш суворим запобіжним заходом після тримання під вартою, оскільки передбачає собою обмеження прав особи на вільне пересування, для застосування такого запобіжного заходу повинні бути доведені обставини, які свідчать про неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Беручи до уваги вище викладене, та обставини вказані у ст.178 КПК України, а саме, характер кримінального правопорушення, що ставиться у підозру, вік та стан здоров`я обвинуваченого, наявність стійких соціальних зв`язків суд вважає за необхідне відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ч. 4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст.179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України.

Суд приходить до висновку, що встановлені у судовому засіданні обставини дають підстави застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, ніж домашній арешт.

Таким чином, такі ризики як вплив на свідків продовжує існувати, є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується вказана особа, суворістю можливого покарання пов`язаними із цим негативними для особи наслідками та іншими обставинами. Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду.

Втім на думку суду, на даному етапі кримінального провадження можливо застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 демонструє належну поведінку, не порушує покладені на нього процесуальні обов`язки має міцні соціальні зв`язки та раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Тому суд вважає за необхідне відмовити у задовольнити клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту та з огляду на існування встановлених вище ризиків приходить до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись статтями 201, 309, 369-372, 376 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відмовити.

Обрати стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

У зв`язку із застосуванням зазначеного вище запобіжного заходу відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти строком до 18.10.2026 включно на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

3)утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у кримінальному провадженні з приводу обставин справи.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Строк ухвали про застосування запобіжного заходу закінчується 18.10.2026 року.

Копію ухвали для контролю за виконанням направити прокурору Одеської обласної прокуратури.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_14

18.08.26