Рішення № 139133179, 20.08.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1880/25

2/706/266/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Орендарчука М.П.,

за участі секретаря судового засідання Пізняк Т.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача Яроміч О.В. (в режимі відеоконференції), представника відповідача Пархоменка О.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Яроміч Ольга Володимирівна, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення одноразової, додаткової матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення одноразової, додаткової матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та просив стягнути із АТ «Українська залізниця» на його користь одноразову матеріальну допомогу залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат в сумі 236 268,25 грн. без врахування всіх необхідних податків і зборів, додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат в сумі 236 268,25 грн. без врахування всіх необхідних податків і зборів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 248 355,92 грн., без врахування всіх необхідних податків і зборів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.08.1983 року до 27.09.1983 року працював в Христинівському основному локомотивному депо Одеської залізниці. Потім, з 10.10.1983 року до 03.12.1985 року проходив службу в армії. Після закінчення служби в армії з 05.02.1986 року він продовжив працювати в Христинівському основному локомотивному депо Одеської залізниці. 02.01.2008 року був переведений в «Моторвагонне депо Христинівка» Одеської залізниці, яке в подальшому в результаті реорганізації було приєднано до філії «Приміська пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Між адміністрацією «Моторвагонне депо Христинівка» та профспілковим комітетом укладено Колективний договір на 2011-2015 (зареєстровано в Управлінні праці та соціального захисту населення Христинівської районної державної адміністрації 31.03.2011 за №16), дію якого пролонговано. В Колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. Згідно пункту 4.17 Колективного договору між адміністрацією «Моторвагонне депо Христинівка» та профспілковим комітетом при звільненні працівників, в зв`язку з виходом на пенсію вперше, здійснюється виплата одноразової матеріальної допомоги відповідно до Додатку №8 до Колективного договору в розмірі не більше п`яти середньомісячних плат в залежності від стажу роботи в галузі:- до 5 років одна середньомісячна заробітна плата;- від 5 до 10 років дві середньомісячні заробітні плати;- від 10 до 15 років три середньомісячні заробітні плати;- понад 15 років п`ять середньомісячних заробітних плат. Крім того, у випадку звільнення працівника за власним бажанням на пенсію у разі виникнення права на пенсію, але не пізніше як через три місяці (не враховуючи час тимчасової непрацездатності), здійснюється виплата додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в наступних розмірах при стажі роботи в галузі: - від 15 до 20 років для жінок, від 20 до 25 років для чоловіків одна середньомісячна заробітна плата; - від 20 до 25 років для жінок, від 25 до 30 років для чоловіків дві середньомісячні заробітні плати; - від 25 до 30 років для жінок, від 30 до 35 років для чоловіків три середньомісячні заробітні плати; - від 30 до 35 років для жінок, від 35 до 40 років для чоловіків чотири середньомісячні заробітні плати; - понад 35 років для жінок, понад 40 років для чоловіків п`ять середньомісячних заробітних плат. Згідно наказу №477/ос від 08.07.2025 року ОСОБА_1 було звільнено 10.07.2025р. з посади заступника начальника депо цех №1 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Станом на день звільнення він має стаж роботи на залізничній галузі понад 40 років. В цьому ж наказі міститься зобов`язання роботодавця виплатити грошову допомогу в розмірі десяти середньомісячних плат відповідно до п.4.17 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом на 2011-2015 роки із змінами і доповненнями. Однак роботодавець в особі Філії «Приміська пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» не виплатив належні позивачу кошти у відповідності до пункту 4.17 Колективного договору, чим грубо порушив його права, гарантовані Колективним договором. АТ «Українська залізниця» відтермінувало виплати коштів, передбачених колективними договорами в односторонньому порядку, не повідомивши працівників про ухвалення цього рішення, а також в порушення вимог ЗУ «Про колективні договори та угоди» не ініціювало питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/змін строків виплат, які мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, а не в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Кошти, які не були виплачені роботодавцем при звільненні входять до структури оплати праці (заробітної плати) згідно із діючим законодавством України. 04.08.2025 року позивач звернувся до роботодавця із заявою про виплату належних йому при звільненні коштів. Проте, в порушення статті 20 Закону України «Про звернення громадян» ні відповіді ні належних виплат ОСОБА_1 не отримав. 22.09.2025 року ОСОБА_2 , як представником позивача, було надіслано адвокатський запит до філії «Приміська пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з проханням надати інформацію про виплати, на отримання яких ОСОБА_1 мав право на дату звільнення, чи були виплачені належні йому кошти при звільненні та суми його заробітної плати, які він отримав за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню з посади у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Згідно листа філії «Приміська пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 02.10.2025 №ППК-10/4472н, на дату звільнення ОСОБА_1 нараховано та виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в кількості 142 календарних дня. Виплата усіх належних виплат, які відтерміновано на підставі протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 року №Ц-1-1.5-25/47-25, нарахують та виплатять після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця, а саме виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, що передбачена п.4.17 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом.Розрахунок матеріальної допомоги (10 середньомісячних заробітків при звільненні на пенсію): Розрахунок проведений відповідно до вимог п.4.17 Колективного договору, який чинний станом на 2025 рік, Порядку №100 та наданих філією «Приміська пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» розрахунків заробітної плати ОСОБА_1 за травень, червень 2025 року: (27 332,77 грн. + 67 174,54 грн.) : 2 = 47 253,65 грн. середньомісячна заробітна плата, де: 27 332,77 грн. заробітна плата за травень 2025 року; 67 174,54 грн. заробітна плата за червень 2025 року. 47 253,65 * 10 = 472 536,50 (чотириста сімдесят дві тисячі п`ятсот тридцять шість) гривень 50 коп. матеріальної допомоги при звільнені на пенсію, з них: 236 268,25 грн. - одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію; 236 268,25 грн. - додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Розрахунок належної суми відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні. (27 332,77 грн. + 67 174,54 грн.) : 43 роб.дні = 2 197,84 (дві тисячі сто дев`яносто сім) гривень 84 коп. середньоденна заробітна плата, де 43 робочі дні за травень і червень 2025 року. 10.07.2025 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком згідно наказу (розпорядження) №477/ос. від 08.07.2025, 10.07.2025 року останній день роботи ОСОБА_1 , 11.07.2025 року - подія, тобто перший день затримки розрахунку зі звільненим працівником. З 11.07.2025 року по 16.12.2025 (день подання позову) минуло 113 робочих днів. 2 197,84 грн * 113 роб.днів = 248 355,92 (двісті сорок вісім тисяч триста п`ятдесят п`ять) гривень 92 коп. сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відповідач в доданих до відповіді на адвокатський запит документах посилається, зокрема на Витяг із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, а саме згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, грошової допомоги з нагоди ювілею. Таким чином, відповідач безпідставно не виплатив ОСОБА_1 при звільненні одноразову та додаткову матеріальні допомоги, що зазначені в наказі відповідача від 08.07.2025 року.

Ухвалою від 18.12.2025 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Пархоменка О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог позивача, не визнає їх в повному обсязі, вважає, що позов є безпідставним, необґрунтованим, незаконним, передчасним через тимчасовий характер призупинення виплат матеріальної допомоги, пред`явленим до суду з порушенням строку. Представник відповідача зазначає, що 10.07.2025 позивач у справі заступник начальника депо виробничого структурного підрозділу моторвагонне депо Христинівка філії «Приміська пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» Кучерук Олег Анатолійович згідно поданої заяви і наказу (розпорядженню) про припинення трудового договору (контракту) від 08.07.2025 №477/ОС звільнився з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України. Позивач отримав в день звільнення з роботи 10.07.2025 копію цього наказу, яка додана ним до позовної заяви. Виплати всіх видів матеріальної допомоги працівникам Акціонерного товариства «Українська залізниця» передбачені діючими у структурних (виробничих) підрозділах товариства Колективними договорами. У відповідності з п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Акціонерне товариство «Українська залізниця» є об`єктом критичної інфраструктури, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Правлінням АТ «Укрзалізниця» 14.03.2022 прийнято рішення (протокол засідання правління №Ц-54/31 Ком.т), згідно з п. 1.1.4 якого на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, призупинені додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою та Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (за виключенням матеріальної допомоги на лікування та поховання). Це рішення правління АТ «Укрзалізниця» було чинним під час роботи позивача у відповідача. За доводами представника відповідача виплата матеріальної допомоги була призупинена не з вини АТ «Укрзалізниця», а внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) через військову агресію російської федерації проти України. Спільним листом Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 №Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22, повідомлено, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024) вирішено виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.), відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились / будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 в порядку черговості. Листом АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5-25/122-25 у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено. Правлінням АТ «Укрзалізниця» рішення щодо поновлення нарахування та виплати матеріальної допомоги при звільненні на пенсію за віком не приймались. Покликаючись на особливості регулювання трудових правовідносин в умовах воєнного стану, представник відповідача стверджує про правомірність обмеження виплати передбаченої Колективними договорами АТ «Укрзалізниця» матеріальної допомоги, передчасність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Також вказав, що позивачем фактично пропущено строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач звільнився з роботи 10.07.2025 і дізнався одразу в день звільнення про порушення своїх прав щодо неотриманих ним усіх сум при звільненні, оскільки отримав належні йому від підприємства суми, копію наказу про звільнення з роботи. До суду з даною позовною заявою позивач звернулась у 17.12.2025 року, тобто через 5 місяців після звільнення з роботи. Отже, встановлений законом 3-місячний строк для звернення до суду позивачем пропущений без поважних причин. Позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог у позовній заяві. Позивачем у поданій до суду позовній заяві заявлені надумані позовні вимоги, які не обґрунтовані та не підтверджені належними і достовірними доказами вини відповідача.

12.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_2 . У свій відповіді на відзив зазначає наступне, що наведені відповідачем у відзиві заперечення не відповідають фактичним обставинам справи та є виключно оціночними судженнями відповідача. Відповідач стверджує, що позивач звільнився з роботи 10.07.2025 і дізнався одразу в день звільнення про порушення своїх прав щодо неотриманих ним усіх сум при звільненні, оскільки отримав належні йому від підприємства суми і копію наказу про звільнення з роботи. Разом з тим, починаючи з 19.07.2022, згідно з оновленою редакцією статті 47 КЗпП (зміни внесені Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), з`явилось зобов`язання видати працівнику письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні. Таким чином, наказ №477/ос від 08.07.2025 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника депо цех №1 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком не є письмовим повідомленням про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, оскільки містить лише загальну інформацію про кількість днів невикористаної відпустки та зобов`язання роботодавця виплатити грошову допомогу в розмірі десяти середньомісячних плат відповідно до п.4.17 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом на 2011-2015 роки із змінами і доповненнями. Відповідачем не надано доказів отримання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні. Порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Відповідач стверджує, що виплата матеріальної допомоги була призупинена не з вини відповідача АТ «Укрзалізниця», а внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), посилаючись при цьому на листом Торгово промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

16.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких навів доводи та аргументи, ідентичні тим, що містить відзив на позовну заяву.

16.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Яроміч О.В. надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що при підготовці тексту позовної заяви у її прохальній частині нею було не вірно зазначено стягнення одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме вказано суми коштів без врахування всіх необхідних податків і зборів. Оскільки справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті справи.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, стверджуючи про безпідставність та передчасність позовних вимог, також просив відмовити з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що наказом (розпорядженням) директора філії «Приміська пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 477/ОС від 08.07.2025 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України.

Вказаним наказом постановлено компенсувати йому за невикористанні 142 дні відпустки: в тому числі 85 днів за період 05.02.2018 31.12.2023; 40 днів за період 05.02.2024 04.02.2025; 17 днів за період 05.02.2025 10.07.2025, а також з виплатою грошової допомоги у розмірі десяти середньомісячних заробітних плат п. 4.17 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом на 2011-2015 роки із змінами та доповненнями. Протокол комісії з установлення трудового стажу на залізничній галузі та розміру з виходом на пенсію від 08.07.2025 №61.

Згідно з довідкою виробничого структурного підрозділу «Моторвагонне депо Христинівка» Філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» від 15.06.2026 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи позивача перед звільненням складає 18 905,34 за 72 відпрацьованих години, при нормі 344 години заробітна плата ОСОБА_1 45 162,76 грн.

Між адміністрацією та профспілковим комітетом моторвагонного депо Христинівка на 2011 - 2015 роки укладений Колективний договір, який схвалений конференцією трудового колективу моторвагонного депо Христинівка.

Дія колективного договору неодноразово продовжувалась, зокрема, постановою керівництва і профспілкового комітету моторвагонного депо Христинівка від 19.12.2024 № РПЧ-17-18/520 - до 31.12.2025.

Пунктом 4.17 Колективного договору передбачено, що при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію вперше виплачується одноразова матеріальна допомога відповідно до Додатку №8 до Колективного договору в розмірі не більше п`яти середньомісячних плат в залежності від стажу роботи в галузі:- до 5 років одна середньомісячна заробітна плата;- від 5 до 10 років дві середньомісячні заробітні плати;- від 10 до 15 років три середньомісячні заробітні плати;- понад 15 років п`ять середньомісячних заробітних плат. Крім того, у випадку звільнення працівника за власним бажанням на пенсію у разі виникнення права на пенсію, але не пізніше як через три місяці (не враховуючи час тимчасової непрацездатності), здійснюється виплата додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в наступних розмірах при стажі роботи в галузі: - від 15 до 20 років для жінок, від 20 до 25 років для чоловіків одна середньомісячна заробітна плата; - від 20 до 25 років для жінок, від 25 до 30 років для чоловіків дві середньомісячні заробітні плати; - від 25 до 30 років для жінок, від 30 до 35 років для чоловіків три середньомісячні заробітні плати; - від 30 до 35 років для жінок, від 35 до 40 років для чоловіків чотири середньомісячні заробітні плати; - понад 35 років для жінок, понад 40 років для чоловіків п`ять середньомісячних заробітних плат.

Як вбачається з витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

На засіданні правління АТ «Укрзалізниця» 24.10.2022 (витяг із протоколу №Ц-54/90 Ком.т.) ухвалено рішення здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до пункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022. Вирішено нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення.

Листом за № Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025 керівників регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця» повідомлено, що на виконання протоколу засідання штабу AT «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено. Наголошено про необхідність проведення роз`яснювальної роботи з працівниками, що призупинення зазначених виплат - це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства. На період призупинення виплат рекомендовано керуватись графіком виплат працівникам AT «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік та спільним роз`ясненням з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22, де зазначено про збереження права на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії воєнного стану та протягом 2-ох місяців (або терміну передбаченого колективним договором) починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово.

Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України.

Статтею 43 Конституції України установлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (стаття 97 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг (частина друга статті 13 КЗпП України).

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Право на отримання позивачем спірних матеріальних допомог, їх розмір відповідач не оспорює. Проте роботодавець вважає, що мав право прийняти рішення про відтермінування їх виплати, що є тимчасовим заходом, викликаним збройною агресією, для забезпечення сталої роботи товариства.

Правомірність призупинення виплати спірних матеріальних допомог, передбачених колективним договором, представник відповідача обґрунтовує підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця».

Вказує, що відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, яка діяла на час звільнення позивача, передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Водночас суд зауважує, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX набрав чинності 24 березня 2022 року, а тому відповідно до вимог статті 58 Конституції України його положення не могли застосовуватись відповідачем під час прийняття рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця» в частині призупинення здійснення матеріальних допомог, визначених Галузевими угодами та колективними договорами.

Окрім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, що набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

Інших рішень правління АТ «Укрзалізниця» про зупинення виплати матеріальних допомог, передбачених пунктом 4.17, 7.23 Колективного договору, відповідачем суду не надано.

Також суд не бере до уваги лист члена правління АТ «Укрзалізниця» Л. Гриценко від 04 квітня 2025 року № Ц-5-1.5-25/122-25 щодо призупинення з 01 квітня 2025 року виплати відповідних матеріальних допомог, оскільки такий лист не є належним доказом зупинення дії положень колективного договору за ініціативою роботодавця у розумінні статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Указаний лист, на відміну від рішень правління АТ «Укрзалізниця», не є рішенням правління товариства та лише містить посилання на протокол засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28 березня 2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25.

Із урахуванням викладеного суд вважає, що після скасування рішенням суду у справі № 211/7338/23, яке набрало законної сили, підпункту 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 у частині зупинення виплати матеріальної допомоги, передбаченої колективними договорами, а також з огляду на відсутність у рішенні правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року № Ц-82/39 Ком.т положень про зупинення виплати допомоги, передбаченої пунктом 8.7 Колективного договору, відповідач безпідставно відтермінував виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітків у зв`язку з виходом на пенсію.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 225 813,80 грн (45 162,76 грн * 5) та додаткову матеріальну допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 225 813,80 грн (45 162,76 грн * 5).

Суд також дійшов висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців, з таких підстав.

За приписами статті 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає за наявності вини роботодавця, а обов`язок доведення її відсутності покладається саме на нього.

Відповідач, заперечуючи порушення вимог статей 47, 116 КЗпП України, посилається на відсутність вини та наявність форс-мажорних обставин, підтверджених листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19, належним доказом форс-мажору є виключно сертифікат, виданий у порядку статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», при чому такі обставини мають індивідуальний характер і підлягають доведенню щодо конкретного зобов`язання.

Наданий відповідачем лист торгово-промислової палати не є таким сертифікатом і не підтверджує неможливість виконання обов`язку саме у спірних правовідносинах, а відтак не є належним доказом відсутності вини.

Отже вказаний лист не є достатнім та належним доказом на підтвердження настання обставин непереборної сили на дату звільнення позивача з роботи як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку, визначеного статтею 116 КЗпП України, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Звертаючись до суду з наведеним позовом ОСОБА_1 зазначив, що загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 248 355,92 грн. Обраховуючи вказану суму позивач виходив із середньоденної заробітної плати у розмірі 2 197,84 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Правила обрахунку середнього заробітку визначені постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Згідно з п.п.2, 5, 8 вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №357/6413/18, після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

Як вбачається з довідки АТ «Українська залізниця» від 15.06.2026, заробітна плата позивача у травні 2025 року становила 10 164 грн., у червні 2025 року 8 741,34 грн. Середньогодинна заробітна плата позивача за вказаний період становить 262,57 грн.

ОСОБА_1 було звільнено 10.07.2025.

З 11.07.2025 року по 16.12.2025 минуло 113 робочих днів, а саме у липні 15 днів, у серпні 21 день, у вересні 22 дні, у жовтні 23 дні, у листопаді 20 днів, у грудні 12 днів.

Кількість робочих годин визначаємо, виходячи з норми тривалості робочого часу 40 годин на тиждень та тривалості щоденної роботи при п`ятиденному робочому тижні з понеділка до п`ятниці 8 годин.

Отже, середній заробіток позивача за період з 11.07.2025 року по 16.12.2025 становить 237 363, 28 грн., виходячи з розрахунку:

113 днів*8 год* 262,57 грн. (середньогодинна заробітна плата) = 237 363, 28 грн.

Отже, суд вважає доведеним розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 237 363, 28 грн.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем передбаченого статтею 233 КЗпП строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Справа, яка переглядається, належить до трудового спору про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.

Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогами на підставі статті 116 КЗпП України відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України пов`язується не з тим, як за загальним правилом коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а з моментом одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Початок перебігу тримісячного строку для подання позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що відбулося шляхом вручення повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні (письмового документа, у якому детально зазначено вказані суми). Отже, саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов`язується початок перебігу строку звернення до суду.

Однак матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що позивач взагалі отримував письмове повідомлення про нараховані суми у день звільнення.

Згідно відповіддю ТА «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» від 02.10.2025 за № ППК-10/4472н, на адвокатський запит від 22.09.2025, вбачається, що письмове повідомлення про нараховані та виплачені ОСОБА_4 при звільненні кошти філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» надало 02.10.2025 представнику позивача.

Позивач через свого представника з позовом до суду звернулась 17.12.2025.

Інших доказів про отримання позивачем повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні відповідачем надані не були.

За таких обставин суд вважає, що строк звернення до суду із вказаним позовом позивачем не пропущено.

Враховуючи викладені обставини позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судових витрат.

При поданні позову позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з положеннями частини 1 ,2, 6 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При розподілі судового збору між сторонами, суд виходить із того, що ціна позову становила 720 892,42 грн. тоді розмір судового збору за подачу фізичною особою даної позовної заяви через електронний суд, із застосовунням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, становить: 5 767,14 грн.

Загальна сума задоволених позовних вимог становить 688 990,88 грн. (225 813,80 +225 813,80 + 237 363,28), тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 95,57%) у сумі 5 511,66 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 244, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Яроміч Ольга Володимирівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5 ЄДРПОУ 40075815) про стягнення одноразової, додаткової матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову матеріальну допомогу залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат в сумі 225 813,80 грн. з відрахуванням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат в сумі 225 813,80 грн. з відрахуванням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 237 363,28 грн. з відрахуванням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 5 511,66 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Михайло ОРЕНДАРЧУК