Ухвала суду № 139133174, 20.08.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5759/26

1-кс/705/1171/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м. Умань

Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ;

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані клопотання слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 по кримінальному провадженню №62025240030008159 від 24.07.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оріхівка, Болградського району, Одеської області , українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «рядовий», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч.1 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240030008159 від 24.07.2025, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 121 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, стрілець-санітар 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , рядовий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою тимчасово ухилитися від служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в пункті дислокації АДРЕСА_3 , службові обов`язки не виконує та проводить час на власний розсуд не пов`язаний з проходженням військової служби.

Він же, 13.08.2026, близько 23.00 год., перебуваючи у приміщенні літньої кухні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , в ході конфлікту із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно, з використанням металевого прута, якого тримав у правій руці, наніс останньому декілька ударів по тулубу та в ділянку голови, в результаті чого спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді відкритої непроникаючої черепно-мозкової травми: відкритої забійної рани лобної ділянки справа, лінійного перелому лобної кістки справа з переходом на верхню стінку правої орбіти та забою головного мозку.

18.08.2026 о 18 год. 55 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 121 КК України.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 121 КК України самовільному залишені військової частини та умисному тяжкому тілесному ушкодженні.

В якості підстав застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , слідчий зазначає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

У клопотанні слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді, тримання під вартою строком на 60 діб, з моменту затримання, тобто з 20.08.2026, з утриманням останнього у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», без можливості внесення застави.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив суд застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів без можливості внесення застави. Зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного злочину, враховуючи його особу та характер правопорушення, наявні ризики того, що підозрюваний може переховуватись від слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, з метою уникнення від покарання за вчинення тяжкого злочину, незаконно впливати на свідків, в тому числі понятих та осіб, які надали добровільну згоду на проведення за їх участю слідчих дій, інших учасників кримінального провадження, вчиняти нові злочини, в тому числі перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, оскільки може не усвідомлювати характер своїх дій, у зв`язку з чим його належна процесуальна поведінка може бути забезпечена лише запобіжним заходом у виді тримання під вартою.

Слідчий в судовому засіданні підтримав думку прокурора.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, вивчивши матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за №62025240030008159 від 24.07.2025, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 121 КК України.

18.08.2026 о 18 год. 55 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 121 КК України.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 121 КК України самовільному залишені військової частини та умисному тяжкому тілесному ушкодженні.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваногоОСОБА_5 необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

1.Щодо обґрунтованості підозри

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об`єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).

Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, обґрунтовується зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.

Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.

2.Щодо наявності ризиків

Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені цією статтею.

В обґрунтування клопотання прокурор послався на існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_5 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, в тому числі понятих та осіб, які надали добровільну згоду на проведення за їх участю слідчих дій, інших учасників кримінального провадження;.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

(І) Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та / або суду.

Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходить з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на порушення відповідних обов`язків.

ОСОБА_5 усвідомлює, що він вчинив умисні злочини за вчинення яких, санкція тяжчої з яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-х до 10 років (тяжкий злочин), може ухилятись від явки до органів досудового розслідування та суду. Також ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину та фактично переховувався від органів військової служби правопорядку, що підтверджує наявність вказаного ризику..

(ІІ) Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя враховує, що підозрюваний може по впливати на свідків, в тому числі понятих та осіб, які надали добровільну згоду на проведення за їх участю слідчих дій, інших учасників кримінального провадження, так як з деякими свідками він особисто знайомий шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу, вимагати дачу від них неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування, тим самим матиме можливість уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, так як підозрюваним було отримано копії процесуальних документів, які містять відомості з повними анкетними даними свідків. Крім того перебуваючи на свободі підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду, оскільки він особисто їх знає та серед свідків є військовослужбовці з його військової частини.

(ІІІ) Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказаний ризик підтверджується характером кримінального правопорушення, у скоєнні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 . Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обставини розслідуваного злочину свідчать про те, що підозрюваний схильний вирішувати проблеми незаконним шляхом, вдаючись до протиправних дій. Для нього не є перешкодою встановлена законом заборона посягати на чуже життя та здоров`я, а тому для уникнення відповідальності та отримання засобів для прожиття, не маючи законних джерел заробітку, він легко може вдатися до скоєння кримінальних правопорушень. Окрім цього, обставини розслідуваного злочину вказують на підвищену агресію та жорстокість підозрюваного, нехтування ним загальнолюдськими та моральними цінностями. Разом з цим, в разі незастосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, існує обґрунтований ризик того, що останній зможе вчинити новий злочин проти встановленого порядку несення військової служби.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, передбачених статтею 177 КПК України.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

3.Щодо виду запобіжного заходу.

Слідчий суддя, враховуючи конкретні обставини злочинів, суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, за яким підозрюється ОСОБА_5 , вважає, що досягнення мети, визначеної у ст. 177 КПК України, наразі можливе виключно шляхом взяття підозрюваного ОСОБА_5 під варту.

Такий висновок не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При цьому суд вважає необґрунтованим клопотання захисника про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки в судовому засіданні не надано доказів того, що житлове приміщення у с. Собківка Уманського району Черкаської області є власністю підозрюваного або власник надав згоду на утримання підозрюваного у данному житлі під домашнім арештом.

З викладених вище обставин можна вважати, що достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків буде запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а більш м`який запобіжний захід не може бути обраний.

Враховуючи, що ОСОБА_5 було затримано 18.08.2026, оголошено про підозру 19.08.2026, слідчий суддя вважає, що строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного слід застосувати з дня його фактичного затримання 18.08.2026 року.

При цьому, згідно ч. 1, 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 407 та 121 КК України є дискреційним повноваженням суду.

Разом з цим, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п. п. 104-105).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Буров проти України" п. 51).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд враховує, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, даних про його притягнення до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку немає, відомості про перебування його на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра відсутні, тривалий час проживає в с. Собківка Уманського району Черкаської області, має стійкі соціальні зв`язки за місцем свого проживання, працює, однак старостатом за місцем свого проживання характеризується негативно.

У той же час, суд бере до уваги, що характеристика на підозрюваного ОСОБА_5 , видана старостою Собківського старостинського округу Дмитрушківської сільської ради ОСОБА_9 значній мірі відображає суб`єктивне ставлення громади до підозрюваного і на даний час не підкріплена об`єктивними даними.

З урахуванням тяжкості та обставин вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, даних про його особу, стадію судового розгляду, суд вважає, що останньому необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) грн. 00 коп..

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.

У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного певні обов`язки, з передбачених ст. 194 КПК України.

За таких обставин, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим заходом та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 182, 183, 193-197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч.1 ст.121 КК України, - запобіжний захід у виді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, з 18 серпня 2026 року і до 16 жовтня 2026 року включно із визначенням розміру застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту затримання з 18 серпня 2026 року і до 16 жовтня 2026 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. , після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26261092, МФО 820172, р/р UA888201720355269002000003652 в ДКСУ у м. Київ.

У разі звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у зв`язку з внесенням застави, покласти на нього наступні процесуальні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

2) не відлучатись з місця проживання у с. Собківка Уманського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

5) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити, якщо підозрюваний не виконає покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору негайно після її оголошення, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1